Справа № 756/1962/25
Провадження № 2/756/2593/25
Іменем України
07 листопада 2025 року місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва в складі:
головуючої судді - Примак-Березовської О.С.,
секретаря судового засідання - Донеска А.Є.,
за участі:
представниці позивачки - ОСОБА_3,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ЕЛЬБРУС», третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Портофін», про визнання недійсними положень договору та стягнення коштів, -
І. Стислий виклад позиції позивача та заперчень відповідача
Позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача з метою захисту своїх майнових прав шляхом визнання недійсними положень договору та повернення ОСОБА_1 грошових коштів, сплачених нею за Договором від 4 серпня 2021 року № БОС/01-КВ/027-3 про визначення ціни відступлення права вимоги за договором № БОС/01-КВ/027-МП купівлі-продажу майнових прав від 12 березня 2021 року.
Представниця відповідача ОСОБА_2 у поясненнях заперечила щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . В обгрунтування пояснила, що позивачкою не наведено підстав, за якими положення зазначених договорів можуть визнатись судом недійсними, а також не доведено порушення її прав зі сторони відповідача.
В своїх поясненням представниця позивачки ОСОБА_3 зазначила, що доводи представниці відповідача, викладені в її поясненнях, не спростовують викладені позивачкою обставини, а тому такі не можуть враховуватись судом при вирішенні спору.
ІІ. Процесуальні дії у справі
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 17 лютого 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 14 липня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
В судовому засіданні представника позивачки ОСОБА_3 позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила задовольнити позов.
Представниця відповідача ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце судового розгляду повідомлена належним чином, причини та поважність неявки не повідомила.
Відповідно до частини 1 статті 205 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин
Суть спору сторін зводиться до встановлення неправомірності окремих умов договору, укладеного сторонами та повернення коштів у зв'язку з їх недійсністю.
Оцінюючи правову природу предмета спору, усі належні та допустимі докази, які містяться у матеріалах справи, з огляду на вимоги законодавства та усталену судову практику у подібній категорії спорів, суд убачає достатньо підстав для задоволення позову, з огляду на таке.
Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Столиця-зем-індустрія», як продавцем, та відповідачем Аціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ельбрус», як покупцем, від імені, в інтересах та за рахунок якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Портофін», укладено Договір № БОС/01-КВ/027-МП купівлі-продажу майнових прав від 12 березня 2021 року на умовах та в порядку, що визначені у цьому Договорі (а.с.21-24).
Предметом договору є майнові права на Апартаменти під будівельним номером 27 на 8 поверсі у багатофункціональному громадському комплексі з підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_1 .
Під «майновими правами на апартаменти» сторони розуміють право набути у власність апартаменти, що будуть створені у зв'язку з «Будівництвом багатофункціонального громадському комплексу з підземним паркінгом на АДРЕСА_1 », 1-й п.к. на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:78:191:0130, площею 1,4681 га, наданій Товариству з обмеженою відповідальністю «Столиця-зем-індустрія» у строкове платне користування на умовах Договору оренди земельної ділянки від 30 серпня 2018 року, укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю «Столиця-зем-індустрія», як орендарем, та Київською міською радою, як орендодавцем (на підставі рішення Київської міської ради № 1000/4007 від 20 грудня 2017 ркоу), що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Литвин А.С., від 30 серпня 2018 року за реєстровим № 3551.
4 серпня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Столиця-зем-індустрія», відповідачем Акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ельбрус», від імені, в інтересах та за рахунок якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Портофін» та позивачкою ОСОБА_1 укладено Договір про відступлення права вимоги та заміну сторони за Договором № БОС/01-КВ/027-МП купівлі-продажу майнових прав від 12 березня 2021 року, за умовами якого до позивачки переходить право вимоги первісного покупця до продавця за вищезазначеним Договором купівлі-продажу майнових прав (а.с.27-29).
Положеннями пункту 3.1. Договору про відступлення права вимоги визначено, що сторони дійшли згоди, що визначення ціни відступлення права вимоги є предметом домовленості виключно між первісним покупцем та новим покупцем. Ціна відступлення права вимоги визначається первісним покупцем та новим покупцем без участі продавця, шляхом укладення окремого Договору про визначення ціни відступлення права вимоги за Договором купівлі- продажу майнових прав. Продавець не заперечує проти положень даного пункту.
Крім цього, пунктом 3.2 Договору відступлення права вимоги передбачено, що передача прав та обов'язків за договором купівлі-продажу майнових прав здійснюється в порядку та на умовах, передбачених даним Договором, але, в будь якому випадку, не раніше остаточних розрахунків за Угодою про визначення ціни відступлення права вимоги.
Пунктом 3.3 Договору передбачено, що у результаті відступлення права вимоги, передачі прав та обов'язків за договором купівлі-продажу майнових прав між Первісним Покупцем та Новим Покупцем підписується Акт прийому-передачі документів.
Відповідно до положень пункту 6.3. Договору про відступлення права вимоги, сторони дійшли згоди, що дія цього Договору автоматично достроково припиняється у випадку розірвання Договору про визначення ціни відступлення права вимоги.
На виконання пункту 3.1. Договору про відступлення права вимоги між позивачем та відповідачем 4 серпня 2021 року укладено Договір № БОС/01-К В/027-3 про визначення ціни відступлення права вимоги за Договором № БОС/01-КВ/027-МП купівлі-продажу майнових прав від 12 березня 2021 року (а.с. 29 зі зворотнього боку -32).
Пунктом 1.1. Договору про визначення ціни відступлення права вимоги визначено, що новий покупець зобов'язується оплатити первісному покупцю ціну відступлення права вимоги, що належить первісному покупцю за Договором купівлі-продажу майнових прав на Апартаменти, на момент укладення Договору відступлення, а первісний покупець прийняти таку оплату.
Згідно пункту 2.1. Договору про визначення ціни відступлення права вимоги, ціна відступлення права вимоги первісного покупця новому покупцю за Договором купівлі-продажу майнових прав складає 1557236,04 грн без ПДВ, що еквівалентно 58009,73 доларам США за Базовим фіксованим курсом.
Відповідно до пункту 2.2. Договору про визначення ціни відступлення права вимоги, сторони погодили, що новий покупець має право сплачувати ціну відступлення права вимоги, визначену у пункті 2.1. Договору, як одним платежем, так і декількома в межах строку, визначеного пунктом 2.3. Договору.
Пунктом 2.3. Договору про визначення ціни відступлення права вимоги встановлено, що новий покупець зобов'язаний оплатити первісному покупцю ціну відступлення права вимоги до 6 серпня 2023 року (включно) з урахуванням графіку, визначеного у даному пункті договору. Згідно наведеного графіку, перший платіж у розмірі 467170,92 грн підлягав сплаті новим покупцем в період з 4 серпня 2021 року по 6 серпня 2021 року. Чергові платежі, згідно з графіком, підлягали сплаті рівними частинами в розмірі 45419,40 грн в період з 7 серпня 2021 року по 6 серпня 2023 року.
Пунктом 3.2. Договору про визначення ціни відступлення права вимоги передбачено, що у випадку порушення новим покупцем порядку оплати ціни відступлення права вимоги, встановленого пунктом 2.2. та пунктом 2.3. Договору про визначення ціни відступлення права вимоги, ціна відступлення права вимоги може бути збільшена первісним покупцем на суму, що дорівнює розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період заборгованості, за кожен день прострочення від суми заборгованості. Нарахування пені, згідно з даним пунктом, може бути здійснене первісним покупцем з наступного дня, що наступає за датою, яка визначена в пункті 2.2. та пункті 2.3. Договору про визначення ціни відступлення права вимоги.
5 серпня 2021 року позивачка на рахунок відповідача здійснила перший платіж у розмірі 467170,92 грн, що підтверджується відповідним платіжним дорученням №99737063 (а.с.33).
Крім того, на виконання умов договору позивачка здійснювала платежі, які підтверджуються платіжними інструкціями №103148250 від 31 серпня 2021 року, №107569744 від 1 жовтня 2021 року, №112600626 від 5 листопада 2021 року, №116834982 від 2 грудня 2021 року, №121613495 від 29 грудня 2021 року (а.с.33 зі зворотнього боку -35).
Останній платіж позивачка здійснила 4 лютого 2022 року згідно з платіжною інструкцією №127259203 від 4 лютого 2022 року (а.с.36).
Підпунктом 4.3.2. пункту 4.3. Договору про визначення ціни відступлення права вимоги передбачено, що сторони дійшли згоди, що дія цього договору та автоматично Договору відступлення може бути достроково припинена новим покупцем в односторонньому порядку: шляхом направлення новим покупцем первісному покупцю в порядку, передбаченому пунктом 6.4 даного Договору, повідомлення про розірвання.
Відповідно до пункту 4.4. Договору про визначення ціни відступлення права вимоги, у випадку розірвання цього Договору в односторонньому порядку, Договір вважатиметься розірваним на 5 (п'ятий) календарний день з дня направлення повідомлення про розірвання стороною-ініціатором.
Пунктом 6.4. Договору про визначення ціни відступлення права вимоги встановлено, що всі повідомлення (пропозиції) за цим Договором, якщо інше не передбачене відповідним пунктом даного Договору або відповідним абзацом даного пункту, будуть вважатися здійсненими (направленими) належним чином, якщо вони викладені в письмовій формі та надіслані рекомендованим листом з повідомленням про вручення та/або вручені особисто стороні-одержувачу. Датою отримання таких повідомлень (пропозицій) буде вважатися дата їх особистого отримання стороною-одержувачем або дата поштового штемпеля відділення зв'язку на конверті за місцезнаходженням сторони-відправника, у разі якщо сторона-одержувач не бажає та/або не може отримати відповідне письмове повідомлення сторони-відправника з будь-яких причин.
15 листопада 2024 року позивачка направила на адресу відповідача повідомлення про дострокове припинення договорів.
За таких обставин та з урахуванням положень пункту 4.4. Договору про визначення ціни відступлення права вимоги, пункту 6.3. Договору про відступлення права вимоги, суд вважає, що Договір про визначення ціни відступлення права вимоги є розірваним з 20 листопада 2024 року з ініціативи позивачки на підставі підпункту 4.3.2. пункту 4.3. цього Договору, а Договір про відступлення права вимоги є відповідно автоматично припиненим з цієї ж дати, на підставі пункту 6.3. згаданого договору.
Разом з цим, листом за вих. № ЕЛ-215 від 10 грудня 2024 року ТОВ «Компанія з управління активами «Портофін», яке діє від імені, в інтересах та за рахунок АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ельбрус» повідомило ОСОБА_1 про те, що Договір від 4 серпня 2021 року № БОС/01-КВ/027-3 про визначення ціни відступлення права вимоги за договором № БОС/01-КВ/027-МП купівлі-продажу майнових прав від 12 березня 2021 року та Договір про відступлення права вимоги та заміну сторони за Договором № БОС/01 КВ/027-МП купівлі-продажу майнових прав від 12 березня 2021 року вважаються розірваними на 5 (п'ятий) календарний день з дня направлення повідомлення про розірвання, а саме з 27 листопада 2024 року (а.с.65).
Згідно з пунктом 4.5. Договору про визначення ціни відступлення права вимоги, у випадку розірвання цього Договору на підставі п. п. 4.3.1, 4.3.2, 4.3.3 даного Договору, первісний покупець протягом 90 (дев'яноста) банківських днів з дати розірвання (припинення) повертає новому покупцю сплачені ним кошти. При цьому, у випадку розірвання цього Договору на підставі п.п. 4.3.2, 4.3.3 даного Договору, первісний покупець має право на вирахування штрафу за дострокове припинення даного Договору та Договору відступлення в розмірі 10% (десяти) від ціни відступлення права вимоги, визначеної в п. 2.1 даного Договору.
IV. Мотивована оцінка суду та норми права, які ним застосовані
Згідно з частиною 1 статті 15, частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Частинами 1, 2 статті 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Положеннями статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. При цьому, положеннями частини 3 статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості
Згідно зі статтею 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина 1 статті 549 ЦК України).
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина 2 статті 549 ЦК України).
Тобто, штраф є фіксованою величиною й обчислюється: у відсотках, які рахуються; від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частиною 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Тлумачення зазначених норм свідчить про те, що по своїй природі неустойка - це конструкція, яка є видом забезпечення виконання зобов'язання та правовим наслідком його порушення (мірою цивільно-правової відповідальності).
Згідно зі статтею 549 та § 2 глави 49 ЦК України регулювання неустойки відбувається тільки з позицій забезпечення виконання зобов'язання. Неустойка (штраф чи пеня) може бути передбачена для забезпечення виконання зобов'язання. При цьому навіть визначення неустойки дозволяє констатувати, що законодавець пов'язує її стягнення саме з порушенням зобов'язання. Це підтверджується застосуванням таких понять та словосполучень, як «забезпечення зобов'язання», «порушення зобов'язання'. Тому недопустимим є встановлення неустойки (штрафу чи пені) за правомірну відмову від виконання зобов'язання або односторонню відмову від договору.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Положеннями статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частинами 1 та 3 статті 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 березня 2021 року в справі № 607/11746/17 зазначено, що «тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; розірванні договору в судовому порядку; відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; припинення зобов'язання на підставах, що містяться у главі 50 ЦК України; недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».
Згідно зі статтями 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.
Недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2021 року в справі № 450/3260/16-ц зазначено, що відповідно до частини 2 статті 18 цього Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Аналізуючи норму статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини 1 статті З, частина 3 статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві'.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 21 квітня 2021 року в справі №552/6997/19 встановлення неустойки (штрафу чи пені) за правомірну відмову від виконання зобов'язання або односторонню відмову від договору є недопустимим. Аналогічні за змістом висновки Верховного Суду містяться також у постановах від 1 вересня 2021 року в справі № 552/3453/19, від 24 листопада 2021 ркоу в справі № 191/2617/19, від 11 листопада 2020 року в справі № 591/3176/17.
Отже, дослідивши умови договору, суд зазначає, що розірвання договору відбулось не у зв'язку з його неналежним виконання, а у зв'язку з ініціативою позивачки, яка направив вимогу про розірвання договору.
В розумінні положень ЦК України штраф, який зазначений в умовах договору, є по своїй природі неустойкою за невиконання умов договору. Оскільки стягнення неустойки можливе лише у разі неналежного виконання умов договору, така умова договору суперечить чинному цивільному законодавству.
Отже, суд дійшов висновку, що пункт 4.5 Договору про визначення ціни відступлення права вимоги від 4 серпня 2021 року стосовно права первісного покупця на вирахування штрафу за дострокове припинення даного Договору та Договору відступлення в розмірі 10% (десяти) від ціни відступлення права вимоги є недійсним, а тому позовні вимоги позивачки підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до положень статей 141, 142 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню судові витрати у розмірі 81900,99 грн, де 6900,99 грн - судовий збір та 75000 грн - витрати на професійну правову допомогу.
На підставі статтей 3, 15, 16, 203, 207, 215, 509, 546, 549, 611, 626, 627, 628, 629, 638, 651 ЦК України та керуючись статтями 3-5, 81, 263, 265 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Визнати недійсним абзац 2 пункту 4.5. Договору № БОС/01-КВ/027-3 про визначення ціни відступлення права вимоги за Договором № БОС/01-КВ/027-МП купівлі-продажу майнових прав від 12 березня 2021 року, укладеного 4 серпня 2021 року між Акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ельбрус», від імені, в інтересах та за рахунок якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Портофін» та ОСОБА_1 , наступного змісту: «При цьому, у випадку розірвання цього Договору на підставі пунктів 4.3.2, 4.3.3 даного Договору, Первісний Покупець має право на вирахування штрафу за дострокове припинення даного Договору та Договору відступлення в розмірі 10% (десяти) від Ціни відступлення права вимоги, визначеної в п. 2.1 даного Договору.».
Стягнути з Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ельбрус» (ЄДРПОУ - 41762527) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ,) грошові кошти в розмірі 741 504,09 грн (сімсот сорок одна тисяча п'ятсот чотири гривні дев'ять копійок), але не менше еквіваленту 27 627 (двадцять сім тисяч шістсот двадцять сім) доларів США на дату повернення коштів, у зв'язку з зупиненням внесення інфестиційних платежів з 24 лютого 2022 року.
Стягнути з Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ельбрус» (ЄДРПОУ - 41762527) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ) понесені позивачкою судові витрати у розмірі 81900,99 (вісімдесят одна тисяча дев'ятсот гривень дев'яносто дев'ять копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення складено 11 листопада 2024 року.
СУДДЯ Ольга ПРИМАК-БЕРЕЗОВСЬКА