Справа № 756/7490/25
Провадження № 1-кс/756/1443/25
08 жовтня 2025 року місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі:
слідчої судді - ОСОБА_1 ,
за участі секретаря - ОСОБА_2 ,
підозрюваного - ОСОБА_3 ,
прокурора - ОСОБА_4 ,
захисника підозрюваного - ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні Оболонського районного суду міста Києва клопотання слідчого СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 , погоджене прокурором Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_4 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, -
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, одруженого, військовослужбовця, з середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого, поданого у межах кримінального провадження № 62024100130000870, внесеного до Єдиного реєстру досудового розслідування 19 квітня 2024 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України.
Суть клопотання
У клопотанні слідчий просить обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 (шістдесят) днів, з утриманням на Гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 , без визначення застави.
Правова кваліфікація кримінального правопорушення слідчим визначена згідно з частиною 5 статті 407 КК України.
Позиція сторін кримінального провадження
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання слідчого та зазначив, що застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованим, і відповідає меті такого заходу, тому просив суд його задовольнити. Також уточнив прохальну частину клопотання стосовно застосування запобіжного заходу з утриманням у Державній установі «Київський слідчий ізолятор», у зв'язку з проведенням ремонтних робіт у Гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_5 , у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, зазначив, що ризики зазначенні прокурором не підтверджуються матеріалами клопотання. У зв'язку з чим просив застосувати більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою місця реєстрації ОСОБА_3 .
Підозрюваний ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав свого захисника, та надав пояснення, що у зв'язку з погіршенням стану здоров'я, звертався до свого керівництва для направлення на проходження військово-лікарської комісії, однак йому безпідставно відмовляли. Через що він самовільно покинув військову частину. Просив застосувати більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою свого місця реєстрації.
Вивчивши клопотання, заслухавши пояснення учасників судового провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, дійшов такого висновку.
Встановлені обставини
Згідно Витягу від 19 квітня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про кримінальне правопорушення за частиною 5 статті 407 КК України №62024100130000870.
Досудовим розслідуванням встановлено, що старший солдат ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - НГУ) за призовом під час мобілізації, на особливий період, діючи умисно, з метою ухилитися від проходження військової служби, без поважних причин, в умовах воєнного стану, 1 квітня 2024 року близько о 08 од. 00 хв. не з'явився на службу до військової частини НОМЕР_1 НГУ, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 . Після чого проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з проходженням військової служби та не вживав заходів для повернення у військову частину чи звернення до правоохоронних органів.
16 травня 2025 року ОСОБА_3 заочно повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 КК України.
Постановою слідчого СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві підозрюваного ОСОБА_3 оголошено у розшук.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 27 травня 2025 року надано дозвіл на затримання підозрюваного з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Матеріалами кримінального провадження підтверджується наявність обґрунтованої підозри у вчинені ОСОБА_3 кримінального правопорушення, а саме: довідкою про грошове забезпечення №88 від 21 березня 2025 року; витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 НГУ №40 від 25 лютого 2022 року; витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 НГУ №141 від 1 травня 2024 року; витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 НГУ №52 від 9 березня 2022 року; довідкою №25077533360540042992 від 18 березня 2025 року; копією посвідчення серії НГ №079051; протоколами допитів свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 від 24 березня 2025 року, 22 квітня 2025 року, 30 квітня 2025 року, 16 травня 2025 року; повідомленням №061/29/1-01/2557 від 21 березня 2025 року; довідкою №510848 від 20 березня 2025 року; постановою оголошення підозрюваного у розшук від 27 травня 2025 року; ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 27 травня 2025 року.
Жодних спростувань чи додаткових пояснень, які б свідчили про недостатність обґрунтованості підозри у вказаному кримінальному правопорушенні у судовому засіданні підозрюваним та його захисником не надано.
Мотиви, з яких слідчий суддя виходить і положення закону, яким керується
Відповідно до статті 2 Кримінально процесуального кодексу України (далі - КПК України) завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати засадам, визначеним статтею 7 КПК України, у тому числі щодо верховенства права, законності, рівності перед законом поваги до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканність, недоторканність житла чи іншого володіння особи, невтручання у приватне життя, недоторканність права власності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини тощо.
Частиною 1 статті 131 КПК України передбачено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно з частиною першою та третьою статті 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Пунктом 5 частини 1 статті 176 КПК України передбачено, що запобіжним заходом, зокрема, є тримання під вартою.
Відповідно до частини 2 статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При цьому слід зауважити, що на даному етапі провадження суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину.
Відповідно до частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжних заходом, який застосовується у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених статтею 177 КПК України.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Єлоєв проти України» зазначено, що пункт 4 статті 5 Конвенції забезпечує заарештованим чи затриманим особам право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов, які, з погляду Конвенції, є суттєвими для забезпечення законності позбавлення свободи. Це означає, що компетентний суд має перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, яка стала підставою для затримання, а також мети, з якою застосовувалися затримання та подальше тримання під вартою (справа «Буткевічюс проти Литви» (Butkevicius v. Lithuania).
Слідчий суддя враховує позицію Європейського Суду з прав людини, що наведена в чисельних рішеннях, зокрема, «Нечипорук, Йонкало проти України», «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 та ін., відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Обставини, викладені у клопотанні та матеріалах кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчинені ОСОБА_3 кримінального правопорушення передбаченого частиною 5 статті 407 КК України.
Вищевказані обставини дають достатні підстави вважати, що підозрюваний усвідомлюючи неминучість покарання, пов'язаного з позбавленням волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, перешкоджати кримінальному провадженню шляхом незаконного впливу на свідків, а також продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Діяння ОСОБА_3 кваліфіковані за частиною 5 статті 407 КК України є тяжким кримінальним правопорушенням, за яке законом передбачено максимальне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, крім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Суворість покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторного вчинення злочинів («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Слідчий суддя зазначає, що ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду обумовлюється можливістю притягнення особи до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними наслідками, зокрема, суворістю передбаченого покарання.
Оцінюючи у сукупності вказані обставини, слідчий суддя дійшов висновку, що існує ймовірний ризик продовження чи вчинення аналогічного кримінального правопорушення, оскільки таке пов'язане із невиконанням службових обов'язків.
Також, існує ризик незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, оскільки вони є військовослужбовцями, які проходили військову службу у військовій частині, разом з підозрюваним, та йому достеменно відомі їхні особисті дані.
Крім того, суд відхиляє доводи захисника про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, оскільки частини 8 статті 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину, зокрема, передбаченого статтею 407 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Згідно з абзацом 3 частини 4 статті 183 КПК України слідчий суддя, суд під час дії воєнного стану при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого, зокрема, статтею 407 КК України.
Вищевказані обставини дають достатні підстави вважати, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним вище ризикам.
Відповідно до частини 1 статті 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Керуючись статтями 7, 31, 131, 132, 176-178, 181, 183, 186, 193-197, 309, 331, 350, 369-372, 376, 395 Кримінально процесуального кодексу України, слідчий суддя -
Задовольнити клопотання.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід строком на 60 (шістдесят) днів у вигляді тримання під вартою, з утриманням у Державній установі "Київський слідчий ізолятор", починаючи з дня затримання - 7 жовтня 2025 року.
Останнім днем строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є 5 грудня 2025 року. Між тим, строк дії ухвали не може перевищувати меж строку досудового розслідування у кримінальному провадженні, у випадку його не продовження, або не зверненням із обвинувальним актом до суду.
Альтернативний запобіжний захід у вигляді застави не застосовувати.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з моменту проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
СУДДЯ ОСОБА_1