Справа № 756/12570/23
Провадження № 2/756/187/25
Іменем України
07 листопада 2025 року місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі:
головуючої судді - Примак-Березовської О.С.,
секретаря судового засідання - Донеска А.Є.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей та сім'ї Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації про поділ спільного майна подружжя, -
І. Стислий виклад позиції позивача
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про поділ спільного майна подружжя, в обґрунтування якого зазначив, що з 26 липня 2008 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , який рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 11 липня 2023 року розірвано. Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей. Під час шлюбу сторони за спільні кошти придбали рухоме та нерухоме майно, а саме: квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , автомобіль марки «BMW X5», 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , гаражний бокс за адресою: АДРЕСА_2 . Зазначене майно зареєстроване на відповідача. Загальна вартість майна становить 26 424 245 грн.
ІІ. Процесуальні дії у справі
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 25 грудня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду в порядку повторного автоматизованого розподілу судової справи та розгляд справи розпочато спочатку.
21 жовтня 2025 року суд завершив розгляд справи та перейшов на стадію ухвалення судвоого рішення.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2025 року поновлено судовий розгляд, оскільки під час складення судового рішення виникла необхідність для уточнення певних обставин справи щодо способу поділу спільного рухомого майна.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позов та просив його задовольнити у повному обсязі. Стверджував, що вважає найбільш ефективним способом поділу автомобіля саме визнання права власності за сторонами по 1/2 частини такого неподільного майна.
Відповідач у судове засідання вкотре не з'явилась, про час, дату та місце повідомлена належним чином, при цьому належних доказів поважності причин неявки суду не надала.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, при цьому подав заяву, в якій просив розглядати справи у їх відсутність та ухвалити рішення у відповідності до вимог чинного законодавства.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача, за наявними у справі матеріалами та відповідно до частини 1 статті 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) ухвалити заочне рішення.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом
Судом встановлено, що 26 липня 2008 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (дівоче прізвище ОСОБА_3 ) укладено шлюб, зареєстрований Оболонським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , актовий запис № 763.
Від шлюбу сторони мають неповнолітню доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітню доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти проживають разом з відповідачкою.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 11 липня 2023 року, яке набрало законної сили 11 серпня 2023 року, шлюб між подружжям розірвано.
Під час перебування у зареєстрованому шлюбі сторонами придбано за спільні кошти таке майно:
-квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 59 кв.м., що зареєстрована на ОСОБА_3 , що підтверджується договором купівлі-продажу №864 від 22 грудня 2014 року, та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності;
-квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , загальна площа 233,1 кв.м., що зареєстрована на ОСОБА_3 , що підтверджується договором купівлі-продажу № 85 від 8 лютого 2019 року, та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності;
-гаражний бокс, який за адресою: АДРЕСА_2 , загальна площа 20,2 кв.м., що зареєстрований на ОСОБА_3 , що підтверджується договором купівлі-продажу №1384 від 18 червня 2019 року, та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності;
-автомобіль марки «BMW X5», 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , що зареєстрований на ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 19 лютого 2019 року.
Відповідно до звіту про оцінку майна від 8 серпня 2023 року, ринкова вартість 3-х кімнатної квартири загальною площею 96,2 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , складає 22 570 300 грн (а.с. 22-24).
Відповідно до звіту про оцінку майна від 8 серпня 2023 року, ринкова вартість 5-ти кімнатної квартири загальною площею 233,10 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , складає 2 778 270 грн (а.с. 15-21).
Відповідно до звіту про оцінку майна від 8 серпня 2023 року, ринкова вартість гаражного боксу загальною площею 20,2 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , складає 654 080 грн (а.с. 25-27).
Відповідно до консультативного висновку про ймовірну вартість майна від 11 серпня 2023 року, ринкова вартість автомобіль марки «BMW X5», 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , складає 421 595 грн (а.с. 28-31).
Доказів на спростування презумпції спільного спірного майна, набутого подружжям за час шлюбу, сторонами не надано.
ІV. Зміст спірних правовідносин
Суть спору сторін зводиться до поділу майна подружжя, яке знаходиться у спільній сумісній власності.
Водночас частина предмету спору сторін стосується поділу автомобіля, тобто неподільної речі, яку позивач просить виділити у власність кожної сторони саме по 1/2 частині.
Оцінюючи правову природу предмета спору, усі належні та допустимі докази, які містяться у матеріалах справи, з огляду на вимоги законодавства та судову практику у подібній категорії спорів, суд убачає достатньо підстав для часткового задоволення позову, з огляду на таке.
V. Норми права, які застосував суд та мотиви їх застосування
Мотиви щодо нерухомого майна:
Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України) визначено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Відповідно до частин першої та другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Згідно з частиною 1 статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до положень статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до частини 1 статті 63 СК дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Згідно з частиною 3 статті 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.
Згідно з вимогами статті 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина 1 статті 69 СК України).
Згідно з частинами 1, 2 статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Відповідно до положень частини 1 статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (пункт 22 постанови Пленуму Верховного суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»).
Частиною 2 статті 183 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (частини друга, четверта та п'ята статті 71 СК України).
Відповідно до частини 1 статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Частиною 3 статті 358 ЦК України визначено, що кожен зі співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Згідно з вимогами частини 1 статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до частин 2, 3 статті 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки у співвласників є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Суб'єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.
За таких обставин, суд вважає, що вимоги щодо поділу нерухомого майна підлягають задоволенню у повному обсязі.
Мотиви щодо рухомого майна:
Найбільш ефективне вирішення спору про поділ спільної сумісної власності подружжя досягається тоді, коли вимоги позивача охоплюють усе спільно набуте у шлюбі майно, зокрема й неподільне. Це відповідатиме принципу процесуальної економії, згідно з яким штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63).
При вирішенні спору про поділ майна, суд може не погодитися із запропонованим варіантом поділу такого майна та провести його поділ у інший спосіб, враховуючи інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставин, що мають істотне значення. Таким чином, обрання судом при вирішенні спору варіанту поділу майна подружжя, при наявності вимоги про його поділ, відмінного від того, про який просив позивач, не може бути розцінене як вихід судом за межі позовних вимог, оскільки позовна вимога - це поділ майна подружжя і вона є незмінною при будь-якому варіанті його поділу. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №615/1364/16-ц, провадження № 61-6575св19, від 17 серпня 2022 року у справі № 522/8676/20, провадження № 61-1714св22, від 17 січня 2024 року у справі № 522/17831/20 (провадження № 61-7951св23).
Приписи частин четвертої та п'ятої статті 71 СК України і статті 365 ЦК України з урахуванням принципу розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) тлумачити необхідно так: (а) правила про необхідність попереднього внесення коштів на депозитний рахунок суду стосуються тих випадків, коли позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) згідно зі статтею 365 ЦК України заявив вимогу про припинення права відповідача на частку у спільній власності (такі кошти забезпечують отримання відповідачем грошової компенсації); (б) якщо позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) таку вимогу не заявив (а вимагає, наприклад, поділити неподільну річ шляхом виділення її у власність відповідача та стягнення з нього грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на цю річ), то підстави для внесення ним відповідної суми коштів на депозитний рахунок суду відсутні (відповідні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21), від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19 (провадження № 14-40цс21), постанові Верховного Суду від 4 жовтня 2023 року у справі №345/2224/20 (провадження № 61-5915св22).
Тобто, вимога позивача про стягнення з відповідача грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на майно подружжя не породжує обов'язку відповідача попередньо внести відповідну суму на депозитний рахунок суду. Такий висновок сформульований у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018 року у справі № 299/2587/15-ц. Підтвердження платоспроможності такого відповідача законодавство України не вимагає.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21) виснувала, що частини четверта та п'ята статті 71 СК України не передбачають обов'язкову згоду відповідача на присудження позивачеві грошової компенсації замість частки останнього у праві спільної сумісної власності на майно, а також не передбачають обов'язкове внесення відповідачем на депозитний рахунок суду грошової компенсації у спорах, у яких про припинення своєї частки у праві спільної сумісної власності й отримання компенсації на свою користь просить позивач.
У судовому засіданні встановлено, що позивач наполягає на поділі автомобіля шляхом виділення 1/2 частини у власність кожного з подружжя, і визнання його спільною сумісною власністю. Відповідач будь-яких заперечень щодо таких вимог суду не надала. Водночас під час розгляду справи встановлено, що автомобіль перебуває у безпосередньому користуванні відповідача, що не оспорюється позивачем.
Враховуючи судову практику, суддя у частині поділу рухомого майна, вважає за можливе обрати найбільш ефективний спосіб захисту прав позивача і таким, що не породжуватиме подальші спори між сторонами щодо прав користування, розпорядження та володіння таким неподільним майном. Зокрема, шляхом припинення спільної сумісної власності на автомобіль, виділення його у власність відповідача та стягнення з останньої на користь позивача грошової компенсації, у вигляді 1/2 частини вартості автомобіля.
Також суддя наголошує на тому, що ринкова вартість автомобіля на час ухвалення судового рішення визначається тими доказами, які містяться у матеріалах справи, зокрема оцінкою, яка викладена у консультативному висновку про ймовірну вартість майна від 11 серпня 2023 року.
Отже, оскільки іншої оцінки автомобіля суду не надано, а відповідачка не скористалася своїм процесуальним правом на спростування чи оскарження такого висновку, суд вважає за можливе, виходити із суми вартості, що підтверджується належними доказами - в розмірі 421 595 грн.
Таким чином, стягненню з відповідачки у вигляді грошової компенсації на користь позивача підлягає сума у розмірі 210 797 грн 50 коп.
Щодо поділу судових витрат варто зауважити, що оскільки судом фактично задоволено позов, однак щодо частини вимог обрано найбільш ефективний спосіб захисту, суд не вбачає можливості для застосування пункту 3 частини 2 статті 141 ЦПК України та вважає за необхідне стягнути понесенні судові витрати з відповідача на користь позивача у повному обсязі.
На підставі статей 3, 21, 36, 60, 63, 65, 69, 70, 71 Сімейного кодексу України, статей 355, 358, 369, 372 Цивільного кодексу України та керуючись статтями 2, 10-13, 76-81, 141, 142, 259, 263-265, 268, 280-284, 287-289 Цивільно процесуального кодексу України, суддя -
Позов задовольнити частково.
Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 59 кв.м.
Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_5 , загальною площею 233,1 кв.м.
Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 гаражний бокс № НОМЕР_3 , блок Ж, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , загальною площею 20,2 кв.м.
Визнати за ОСОБА_2 у порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_4 , загальною площею 59 кв.м.
Визнати за ОСОБА_2 у порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_5 , загальною площею 233,1 кв.м.
Визнати за ОСОБА_2 у порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 частину гаражного боксу № НОМЕР_3 , блоку Ж, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , загальною площею 20,2 кв.м.
Визнати за ОСОБА_3 у порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_4 , загальною площею 59 кв.м.
Визнати за ОСОБА_3 у порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_5 , загальною площею 233,1 кв.м.
Визнати за ОСОБА_3 у порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 частину гаражного боксу № НОМЕР_3 , блоку Ж, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , загальною площею 20,2 кв.м.
Припинити право спільної сумісної власності подружжя на автомобіль марки «BMW X5», 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Визнати за ОСОБА_3 право особистої приватної власності на автомобіль марки «BMW X5», 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_7 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_5 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_8 ) 1/2 частини вартості автомобіля марки «BMW X5», 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , у розмірі 210 797 (двісті десять тисяч сімсот дев'яносто сім) грн 50 коп., у якості грошової компенсації за автомобіль.
Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_7 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_5 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_8 ) витрати на правову допомогу у розмірі 6 000 (шість тисяч) грн та 13 420 (тринадцять тисяч чотириста двадцять) грн 00 коп. судового збору, а всього 19 420 (дев'ятнадцять тисяч чотириста двадцять) грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
СУДДЯ Ольга ПРИМАК-БЕРЕЗОВСЬКА