Справа №:755/1834/25
Провадження №: 2/755/3224/25
"03" липня 2025 р. місто Київ
Дніпровський районний суд міста Києва у складі:
головуючого - судді САВЛУК Т.В.,
секретарі Лазоренко Н.В.,
учасники цивільного процесу:
представники позивача - адвокат Федаш М.М.,
відповідач - ОСОБА_1 ,
представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Косянчук Л.Г.,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщення Дніпровського районного суду міста Києва, в залі суду, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про відшкодування моральної шкоди, заподіяної тяжким ушкодженням здоров'я,
ОСОБА_3 , діючи в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з вимогою про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на її користь грошової компенсації моральної шкоди у розмірі 1 000 000 гривень.
02 квітня 2025 року Дніпровським районним судом міста Києва відкрито провадження у цивільній справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
За змістом положень статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
У відповідності до статей 174, 178 Цивільного процесуального кодексу України відповідач ОСОБА_2 не скористалася своїм процесуальним правом та не направила до суду відзив на позовну заяву із викладенням заперечень проти позову.
24 квітня 2025 року (вх. № 23301) від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Косянчука Віктора Вікторовича надійшов відзив на позов, представник висловив свою позицію щодо підстав для відмови у задоволенні позову та долучив докази на спростування позиції позивача щодо підстав позову.
20 червня 2025 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про закінчення підготовчого провадження у цивільній справі та призначено до судового розгляду по суті.
Представник позивача - адвокат Федаш М.М. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, та на підставі наявних у справі доказів, додатково пояснив, що 31 серпня 2024 року близько 15 год. 15 хв., перебуваючи поблизу закладу ресторанного господарства за адресою: місто Київ, вулиця Ревуцького, 16, малолітній син відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , дізнавшись від своєї знайомої на ім'я ОСОБА_6 про те, що хтось із його друзів надсилав їй повідомлення образливого змісту, в агресивному, збудженому і неконтрольованому стані підійшов до своїх друзів, а саме ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 і намагався дізнатись, хто автор повідомлень. Висловлюючи безпідставні погрози, ОСОБА_9 підійшов до ОСОБА_10 , замахнувся та наніс удар сумкою, в якій знаходився мобільний телефон, в ліву тім'яну ділянку голови ОСОБА_4 . У результаті діянь ОСОБА_11 по відношенню до ОСОБА_10 , останньому заподіяно тяжкі тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, садна, підшкіряного крововиливу лівої тім'яної ділянки, вдавленого перелому, з наявністю рухливих відламків, один з яких обумовив ушкодження твердої мозкової оболонки, ділянки кортикальних крововиливів у речовину головного мозку на рівні тім'яної частки. Протягом півроку неповнолітній ОСОБА_12 тричі проходив курси реабілітації, які лише підтримують його фізичний стан, але унеможливлюють повне одужання. Такі реабілітаційні процедури потрібно проходити кожні два-три місяці. Фактично ОСОБА_12 вчився заново ходити та робити елементарні речі. Тривалий час дитині було заборонено відвідувати школу. Його було переведено на педагогічно-патронажну систему навчання, що кардинально порушило соціалізацію підлітка і закріпило у нього відчуття неповноцінності та ущербності. Лікарі заборонили відвідувати зайняття з фізичної культури. Будучи позбавленим можливості повноцінного навчання, ОСОБА_12 значно відстав у навчанні, потребував додаткових зайнять з навчальних предметів з репетиторами. Водночас він потребував допомоги близьких, які були вимушені повністю змінити свій режим роботи і нести значні матеріальні витрати для забезпечення повного побутового і медичного догляду. Внаслідок отриманої ОСОБА_13 травми, перенесеного ним оперативного втручання та тяжкого реабілітаційного періоду, він зазнав душевного болю й відчув сильний емоційний стрес, чим останньому та позивачу завдано моральної шкоди, яку позивач оцінює у 1 000 000,00 гривень.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Косянчук Л.Г. у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, просили відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 01 квітня 2025 року застосовано до неповнолітнього ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , примусові заходи виховного характеру у виді передачі під нагляд матері ОСОБА_2 до досягнення повноліття; обмежено дозвілля та встановлення особливих вимог до його поведінки, а саме: заборонено неповнолітньому ОСОБА_14 відвідування розважальних закладів та закладів відпочинку після 21:00 години без присутності батьків або осіб, що їх замінюють; обмежено перебування неповнолітнього ОСОБА_14 поза місцем проживання, заборонивши вихід з будинку, який є місцем проживання неповнолітнього (в т.ч. тимчасового) щоденно в період з 22:00 години вечора до 06:00 години ранку без присутності батьків або осіб, що їх замінюють (за виключенням часу прямування та перебування в укритті під час повітряної тривоги у м. Києві, а також необхідності отримання екстреної медичної допомоги). Вирішуючи питання про застосування примусових заходів виховного характеру відносно неповнолітнього ОСОБА_11 , суд враховував дані про особу неповнолітнього, який за місцем навчання характеризуються позитивно, на обліку у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, на момент вчинення діяння не досяг 16 років, тобто не досяг віку, з якого настає кримінальна відповідальність за скоєне діяння. Відповідно до висновку психолога ОСОБА_14 потребує корекційної роботи на подолання суїцидальної поведінки, зниження тривоги, агресії, покращення емоційного стану. Як вбачається з акту обстеження умов проживання дитини, неповнолітній ОСОБА_14 проживає разом з матір'ю та бабусею, має всі умови для проживання та навчання. Водночас слід зауважити, що позивач не надала суду доказів, які свідчать про обставини отримання інвалідності ОСОБА_13 з вини ОСОБА_14 . Крім того, позивачем необґрунтовано розмір моральної шкоди, а лише здійснено посилання на судову практику.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні, додатково пояснила, що у межах кримінального провадження стосовно ОСОБА_14 за результатами проведення психологічного дослідження в останнього виявлено сильне почуття провини. ОСОБА_15 намагався вибачитися перед ОСОБА_13 , однак він не приймав його намагань. Крім того, на наступний день після вищезазначеної події ОСОБА_5 написав ОСОБА_16 повідомлення, де висловив свої вибачення. Також потерпілій стороні було виплачено 10 000 гривень та 600 доларів США, але відсутнє документальне підтвердження вказаного.
Вислухавши думку сторін цивільного процесу, наведені сторонами доводи та заперечення щодо підстав та предмету позову, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що надані сторонами докази та повідомлені ними обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі та доходить наступних висновків.
Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з положеннями ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
А в порядку ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Як роз'яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Відповідно до п. 9 Постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Вищевказані положення є загальними щодо відшкодування шкоди. Разом з тим, правовідносини щодо відшкодування шкоди завданої малолітньою особою регулюються спеціальними нормами ЦК України.
На час вирішення судом спору про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є неповнолітньою особою, а тому його відповідальність за завдану шкоду настає на підставі статті 1179 ЦК України.
ЦК України визнає неповнолітніми фізичних осіб віком від 14 до 18 років (ч. 1 ст. 32 ЦК).
На відміну від малолітніх, неповнолітні особи визнані законодавцем повністю деліктоздатними, тобто здатними самостійно нести відповідальність за шкоду, заподіяну їхніми діями іншим особам.
Так, згідно зі ст. 1179 ЦК України неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах.
У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Якщо неповнолітня особа перебувала у закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад зобов'язаний відшкодувати шкоду в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі, якщо він не доведе, що шкоди було завдано не з його вини.
Обов'язок батьків (усиновлювачів), піклувальника, закладу, який за законом здійснює щодо неповнолітньої особи функції піклувальника, відшкодувати шкоду припиняється після досягнення особою, яка завдала шкоди, повноліття або коли вона до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди.
Згідно зі ч. 1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
В силу ч. 1 ст. 1199 ЦК України у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я малолітньої особи фізична або юридична особа, яка завдала цієї шкоди, зобов'язана відшкодувати витрати на її лікування, протезування, постійний догляд, посилене харчування тощо.
За загальним правилом для покладення відповідальності на заподіювача майнової та моральної шкоди, необхідна сукупність таких обов'язкових умов: наявність шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача і шкодою, вина в заподіянні шкоди.
Необхідно звернути увагу, що у питаннях відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я будь-яке діяння, яким завдається шкода здоров'ю фізичної особи, як правило презюмується протиправним. Специфічною у даному деліктному зобов'язанні є і вина заподіювача шкоди. Як і загальними правилами вина заподіювача презюмуються, аж доки він не доведе свою невинуватість. Разом з тим деліктну відповідальність за завдану шкоду можуть нести тільки особи, які здатні розуміти значення своїх дій та оцінювати їх можливі наслідки.
Відповідно до статті 242 ЦК України батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.
В силу ч.ч. 1, 2 ст. 150 СК України на батьків покладається обов'язок виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний, моральний розвиток.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 20 серпня 2010 року ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьками записано: батько - ОСОБА_17 , мати - ОСОБА_3 .
З ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 01 квітня 2025 року (справа № 753/2235/25, провадження № 1-кп/753/1327/25) вбачається, що малолітній ОСОБА_14 31.08.2024 року близько 15-ї години 30 хвилин, перебуваючи поблизу закладу торгівлі «Trash! Траш», що за адресою: м. Київ, вул. Ревуцького, 16, дізнавшись від своєї знайомої на ім'я ОСОБА_6 (інші анкетні дані не відомі) про те, що хтось із друзів ОСОБА_14 надсилав їй повідомлення образливого змісту, підійшов до своїх друзів, а саме ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та намагався дізнатись хто автор повідомлень. Так, ОСОБА_14 побачивши, що ОСОБА_4 сміється, гадаючи що саме він автор повідомлень, діючи з необережності, не передбачаючи в силу свого віку можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння підійшов до ОСОБА_4 та тримаючи в правій руці спортивну матерчату сумку, в якій знаходилися навушники та мобільний телефон незначного розміру та незначної ваги, замахнувся та наніс один удар зазначеною сумкою в ліву тім'яну ділянку голови ОСОБА_4 .
В результаті діянь ОСОБА_14 по відношенню до ОСОБА_4 , останньому заподіяно тяжкі тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, садна, підшкіряного крововиливу лівої тім'яної ділянки, вдавленого перелому, з наявністю рухливих відламків, один з яких обумовив ушкодження твердої мозкової оболонки, ділянки кортикальних крововиливів у речовину головного мозку на рівні тім'яної частки.
Таким чином, малолітній ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який не досяг віку, з якого настає кримінальна відповідальність, вчинив суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки діяння, передбаченого ст. 128 КК України, а саме заподіяння необережного тяжкого тілесного ушкодження.
Вищевказаною ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 01 квітня 2025 року клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру у кримінальному провадженні № 12024100020003712 від 31.08.2024 року за ознаками вчинення суспільно-небезпечного діяння, що підпадає під ознаки ст. 128 КК України відносно неповнолітнього ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - задоволено частково.
Застосовано до неповнолітнього ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Києва, українця, учня 8 класу школи № 296 з поглибленим вивченням іноземних мов м. Києва, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, примусові заходи виховного характеру у вигляді :
- передачі ОСОБА_14 під нагляд матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 до досягнення повноліття;
- обмеження дозвілля та встановлення особливих вимог до його поведінки, а саме: заборонити неповнолітньому ОСОБА_14 відвідування розважальних закладів та закладів відпочинку після 21:00 години без присутності батьків або осіб, що їх замінюють;
- обмеження перебування неповнолітнього ОСОБА_14 поза місцем проживання, заборонивши вихід з будинку, який є місцем проживання неповнолітнього (в т.ч. тимчасового) щоденно в період з 22:00 години вечора до 06:00 години ранку без присутності батьків або осіб, що їх замінюють (за виключенням часу прямування та перебування в укритті під час повітряної тривоги у м. Києві, а також необхідності отримання екстреної медичної допомоги).
Встановлено тривалість заходів виховного характеру відносно неповнолітнього ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком на 1 (один) рік.
Статтею 106 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.
Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (ст. 1 Закону України «Про судову експертизу»)
Як вбачається зі змісту висновку судово-медичної експертизи № 042-1700-2024 від 06.12.2024 року, експертом досліджувалась медична карта № 5932 стаціонарного хворого з КНП «Дитяча клінічна лікарня №?7» Печерського району на ім?я ОСОБА_4 , 14 років.
З наданої медичної карти встановлено, що ОСОБА_4 був госпіталізований 30.08.2024 року о 19 годині 40 хвилин. 30.08.2024 року складено консультаційний висновок спеціаліста № 5083 (дитячий лікар - нейрохірург). Висновок спеціаліста: закрита черепно-мозкова травма. Забій головного мозку середнього ступеню тяжкості. Відкритий перелом лівої тім?яної кістки. 30.08.2024 року сумісний огляд. Скарги на головний біль, загальну слабкість, порушення мови. Об?єктивно: загальний стан середнього ступеню тяжкості. Артеріальний тиск 110/70 мм.рт.ст., пульс 82 уд за хвилину. Дихання самостійне, адекватний, за шкалою Глазго 13-14 балів. Обличчя асиметричне; очні щілини, зіниці рівні, фото реакції збережені, окорухових порушень немає. М?язів тонус, сухожилкові рефлекси - рівні, живі. Парезів немає. Атаксія у позі Ромберга. Пальцево-носова проба з промахуванням з двох сторін. Елементи сенсорно моторної афазії. Локальний статус: садно 3,0x0,2(см), підшкірна гематома 6,0х8,0х1,5(см) лівої тім?яної ділянки. 30.08.2024 року проведено мультиспіральну комп?ютерну томографію (МСКТ) голови (попередньої інтерпретації): втиснутий скалковий перелом лівої тім?яної кістки з втиснутим уламком в порожнину черепа, більше ніж на товщину кістки. Переконливих внутрішньо черепних травматичних змін не виявлено. Діагноз: закрита черепно-мозкова травма. Забій головного мозку середнього ступеню тяжкості. Втиснутий перелом лівої тім?яної кістки. Забій м?яких тканин, садно лівої тім?яної ділянки. У серпні 2024 року проведено оперативне втручання - із протоколу операції № 765. Усування вдавленого осколкового перелому лівої тім?яної ділянки. В умовах операційної після обробки шкіри тричі, виконано лінійний розріз над пальпаторно визначеним дефектом кісток черепа довжиною 7,0 (см). Відмічається підшкірна гематома (приблизно 10 (мм) апоневроз просякнуто кров'ю. Виявлено вдавлений перелом більш ніж на 3 товщини кісткової пластинки, розміром 4,0?5,0(см), з наявністю рухливих відламків, один з яких травмував тверду мозкову оболонку (ТМО). Дефект ТМО до 1,0 (см). Відмічаються нашарування на ТМО та кровотеча з судини кори мозку, кровотечу зупинено. Ревізія субдурального простору: ліквор дещо ксантохромний в ділянці кісткового відламку мозок із ділянкою забою темно-вишневого кольору. Ушито наглухо після видалення двох кісткових відламків та кісткового фрагменту, розміром 2,0х1,1 (см), який вільно прилягає до тім?яної кістки. Тканина мозку генерує пульсацію мозку, ревізія м'яких судин - сухо. Пошарові шви на рану із встановленням гумового випускника субапоневротична пов?язка. Післяопераційний діагноз: закрита черепно-мозкова травма. Втиснений багато-уламковий перелом кісток лівої тім?яної ділянки. Забій головного мозку. Загальна кровотеча приблизно до 50 (мл). 31.08.2024 року дитина після оперативного втручання. Загальний стан дитини середньої важкості, що обумовлено перенесеним оперативним втручанням. Гемодинаміка стабільна. Аускультативно дихання везикулярне проводиться симетрично над всією проекцією легень. Враховуючи стан дитини, може бути переведений в профільне відділення для спостереження та лікування. Діагноз заключний клінічний (з титульного листка медичної карти стаціонарного хворого): закрита черепно-мозкова травма. Вдавлений багато-уламковий перелом кісток лівої тім?яної ділянки. Забій головного мозку тяжкого ступеня.
Згідно з висновком експерта № 042-1700-2024 від 06.12.2024 року під час первинного відомого звернення про медичну допомогу 30.08.2024 року о 19-й годині 40 хвилин з урахуванням даних, отриманих під час послідуючого проведення оперативних втручань та проведення інструментальних досліджень, є підстави стверджувати, що у ОСОБА_4 клінічними лікарями було виявлено тілесні ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми; садно (описаними розмірами 3,0х0,2 (см), без опису морфології; підшкірний крововилив (описаними розмірами 6,0х8,0х1,5 см), лівої тім'яної ділянки; вдавлений перелом (описаний клінічними лікарями більш ніж на 3 товщини кісткової пластинки (розміром 4,0х5,0 (см), з наявністю рухливих відламків, один з яких обумовив ушкодження твердої мозкової оболонки); ділянки кортикальних крововиливі у речовину головного мозку на рівні тім'яної частки. Вказані ушкодження за ступнем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.
Моральна шкода відшкодовується не залежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зокрема, підставами для відшкодування моральної шкоди можуть бути порушення майнових, особистих немайнових прав особи, а також зобов'язань у випадках, передбачених договором або законом.
Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених Цивільним кодексом та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відшкодування моральної (немайнової) шкоди служить виключно меті захисту особистих немайнових прав, які є абсолютними, право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв'язку між порушенням та моральною шкодою.
Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням суті позовних вимог, характеру дій особи, яка спричинила шкоду, фізичних та моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 3 постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, розмір моральних страждань визначається з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача чи інших обставин.
Суд акцентує увагу, що визначення розміру моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом, при визначення розміру такої компенсації суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у статті 23 ЦК України, враховувати вимоги розумності і справедливості.
З урахуванням обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо відшкодування моральної шкоди, суд доходить висновку, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 000 000 гривень є недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивач на підтвердження заявлених вимог посилається лише на сам факт моральних та психологічних страждань, душевних переживань та зусиль направлених на відшкодування завданої шкоди, однак доказів та інших факторів, які потребують доказування у межах даного спору та впливають на підстави і визначення розміру спричиненої моральної шкоди в заявленому розмірі, суду не надано, протягом розгляду справи судом неодноразово роз'яснювалось представнику позивача право надати докази та скористатись правом заявити клопотання про їх витребування, однак сторона позивача обмежилась доказами, які долучено до позовної заяви.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Отже, указана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорювань право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнані права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
Оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач є відповідальним за це.
За змістом положень статті 5 Цивільного процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно із ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексах випадках.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга статті 2 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_3 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про відшкодування моральної шкоди, заподіяної тяжким ушкодженням здоров'я є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до положень статті 141 Цивільного процесуального кодексу України суд не вирішує питання розподілу судових витрат, які складаються із судового збору та витрат на правничу допомогу, оскільки судом ухвалено рішення про залишення позову без розгляду.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 3, 11-16, 23, 242, 1167, 1168, 1195, 1199 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2-5, 12, 13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов ОСОБА_3 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про відшкодування моральної шкоди, заподіяної тяжким ушкодженням здоров'я, - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.