Номер провадження 2-а/754/556/25
Справа №754/12928/25
Іменем України
11 листопада 2025 року суддя Деснянського районного суду м. Києва Панченко О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
Позивач ОСОБА_1 (в особі свого представника - адвоката Волощука В.В.) звернувся до Деснянського районного суду м.Києва з адміністративним позовом про скасування постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 . Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він повістки із ТЦК і СП не отримував і про необхідність прибуття до ТЦК і СП не знав, про розгляд адміністративної справи не був обізнаний. На його запит шодо надання доказів направлення та вручення таких документів ОСОБА_1 від ТЦК не отримав. Відслідковуючи поштове відправлення №0600292544550 на сайті Укрпошти, відомості про таке відправлення відсутні, тому що не зареєстровані в системі. Громадянин ОСОБА_1 01.04.2025 року прибув до ТЦК. 02.04.2025 року пройшов військово-лікарську комісію (ВЛК) і 02.04.2025 року його взято на військовий облік військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 у АДРЕСА_1 (копія військового квитка із записами додається). Проте, 02 квітня 2025 року відповідачем була винесена постанова №1187 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Відповідачем не доведено факт належного вручення повістки особисто ОСОБА_1 , на адвокатський запит від 11.07.2025 року №70/25 ІНФОРМАЦІЯ_2 докази належного відправлення повістки на адресу ОСОБА_1 не надав. Відслідковування поштового вілправлення №0600292544550 на офіційному сайті Укрпошти не дає результатів, оскільки відомості про таке відправлення відсутні в системі, що свідчить про порушення процедури направлення повістки. В постанові зазначено, що поштове відправлення повернуто з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою". Однак, оскільки з моменту направлення повістки пройшло більше 6 місяців, інформація про дане поштове відправлення не зберігається в системі Укрпошти, що унеможливлює перевірку достовірності зазначених обставин повернення та дотримання процедури доставки відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270. При направленні позивачу повістки не були дотримані вимоги постанови Кабінету Міністрів України № 1147 від 08.10.2024 щодо особистого вручення адресату повістки працівником пошти або ж письмового повідомлення про необхідність її отримання чи повідомлення про наявність повістки у телефонному режимі. На дату винесення постанови 02.04.2025 року ОСОБА_1 вже перебував на військовій службі, будучи мобілізованим і взятим на військовий облік того ж дня. Таким чином, він фізично не міг бути присутнім при розгляді адміністративної справи і не мав можливості подати заперечення або пояснення, оскільки виконував військовий обов'язок. Враховуючи те, що ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де пройшов військово-лікарську комісію, а також де його одразу було взято на військовий облік у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУПАП. ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про розгляд справи про алміністративне правопорушення. Більше того, в той день він вже був на службі, що підтверджується записом у військовому квитку. Повістка не була вручена, що унеможливило своєчасне отримання інформації про розгляд справи. Про існування постанови позивач дізнався лише після виявлення факту блокування банківських карток.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2025 справу передано судді Панченко О.М.
Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 13.08.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Сторонам було роз'яснено зміст частини 5 статті 262 КАС України, відповідно до якої суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Відповідач, який належним чином повідомлявся про відкриття провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження, не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву, а тому в силу ч. 6 ст. 162 КАС України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Окрім того, клопотань від будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а тому відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши письмові докази, які знаходяться в матеріалах справи, суд дійшов наступних висновків.
Так, постановою №1187 від 02.04.2025 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 , позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 25 500 грн. за ч.3 ст.210-1 КУпАП за те, що не прибув за викликом на 11 год. 14 жовтня 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідно до трекінгу поштового відправлення №0600292544550, повістка №305147 повернута відправнику (одержувач відсутній за вказаною адресою). У законодавчо визначений строк військовозобов'язаний громадянин ОСОБА_1 не прибув за викликом (по повістці) до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Про причини та підстави неявки за викликом по повістці не повідомив. У зв'язку з викладеним ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 25 500 грн.
Згідно відміток про військовий облік у військовому квитку серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 взято на військовий облік 02.04.2025 року.
Згідно Довідки виданої командиром військової частини НОМЕР_2 полковником ОСОБА_3 №6007 від 15.05.2025 року, зазначено, що солдат призваний під час мобілізації ОСОБА_1 перебуває на військовій частині НОМЕР_2 з 03.04.2025 року по теперішній час.
Згідно відповіді АТ «Укрпошта» на запит представника ОСОБА_1 - адвоката Володимира Волощука, інформація стосовно пересилання поштового відправлення за №0600292544550 в автоматизованій системі відстеження Укрпошти відсутня, у зв'язку що воно було прийнято до пересилання більше ніж пів року тому.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Положеннями ч. 1-4 ст. 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Як передбачено ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частина перша статті 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Згідно з ч. 3 ст. 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вказана норма права є бланкетною, тобто закріплює лише загальні ознаки правила поведінки, а для встановлення цих ознак необхідно звертатися до норм інших нормативно-правових актів у сфері мобілізаційної підготовки та мобілізації, оборони України та про військовий обов'язок та військову службу.
Згідно з ч. 7 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані:
з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Абзацом 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» передбачено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються:
перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни за невиконання своїх обов'язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.
Згідно із п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Відповідно до пункту 82 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05 березня 2009 року, рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Повістка ТЦК".
Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Отже, в силу норм ст. 77 КАС України, у зазначеній категорії справ обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.
Згідно з частиною четвертою статті 159 КАС України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Суд, відкриваючи провадження у справі, надав відповідачу можливість подати відзив на позов. Однак відповідач відзиву на позовну заяву не подав.
До предмету доказування в даній справі входить, зокрема, встановлення порядку сповіщення позивача про необхідність з'явитись до ТЦК (наявність повістки, встановлення адреси, за якою повідомлявся позивач, докази надсилання позивачу повістки, її отримання або причини неотримання). Однак жодного доказу щодо формування повістки про виклик до ТЦК, її своєчасного направлення позивачу та належного сповіщення останнього, відповідач не надав, що виключає можливість встановлення відповідного факту. Натомість, позивач відповідну обставину заперечує, та надає відповідь
Окрім того, як вбачається з наданих до суду Позивачем доказів, останній вже проходить військову службу, що підтверджується відповідними довідками.
Варто зазначити, що презумпція невинуватості застосовується і до адміністративних правопорушень. Таку позицію констатував і Європейський суд з прав людини, зокрема у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення всі сумніви щодо події порушення та винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
За таких обставин, суд, з урахуванням положень пункту 4 частини третьої статті 2, частини другої статті 77 та частини четвертої статті 159 КАС України вважає, що доводи позивача щодо відсутності доказів його належного сповіщення про необхідність з'явитись до ТЦК, поважності причин неприбуття, є обґрунтованими, а відповідач доказів на спростування наведеного не надав. Неподання стороною відповідача відзиву на позовну заяву без поважних причин у цьому випадку кваліфікується судом як визнання позову.
Отже, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується частиною першою статті 139 КАС України визначено, відповідно до якої при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки Позивач відповідно до п.12 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, то відповідно з Відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605,60 грн. на користь держави.
Керуючись ст. 2, 5, 9, 72-76, 139, 243, 245, 250, 286 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення, - задовольнити.
Скасувати постанову винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_4 від 02 квітня 2025 № 1187, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 25 500,00 гри за частиною 3 статті 210- 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з моменту проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 11.11.2025 року
Суддя О.М. Панченко