05 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 160/12614/24
адміністративне провадження № К/990/25692/25
Верховний Суд у складі колегії суддів першої палати Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
за участю:
секретаря судового засідання Вітковської К.М.,
представника позивача Шатунова А.О.,
представника відповідача Овсяникової Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року (суддя: Конєва С.О.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2025 року (судді: Чепурнов Д.В., Сафронова С.В., Коршун А.О.) у справі за позовом Акціонерного товариства Криворізький залізорудний комбінат» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі із великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат» (далі - АТ «Криворізький залізорудний комбінат», позивач) звернулось до суду з позовом до Східного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків (далі - Східне МУ ДПС по роботі з ВПП, відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.04.2024 року №000/315/5001.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2025 року, у задоволенні позову було відмовлено.
Не погоджуючись із такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи, що вони прийняті внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, позивач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення й прийняти нове, яким позов задовольнити.
Підставою касаційного оскарження скаржник вказує відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування п. 200.4-1 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині відмови у бюджетному відшкодуванні від'ємного значення податкового кредиту з ПДВ платникам податків, акціонерами (власниками) яких є особи, щодо яких застосовані спеціальні обмежувальні заходи (санкції). Також вказує на застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 18.12.2024 у справі № 916/379/24 та від 07.11.2024 у справі №440/18297/23.
Як доводить заявник касаційної скарги АТ «Криворізький залізорудний комбінат», як на момент подання декларації на відшкодування від'ємного значення ПДВ за січень 2024 року, так і на період виникнення права на бюджетне відшкодування, не було віднесено до осіб, до яких застосовано спеціальні економічні чи інші обмежувальні заходи (санкції), в порядку, визначеному Законом України «Про санкції». Більше того, як на момент виникнення права на бюджетне відшкодування - січень 2024 року, так і на момент подання декларації з податку на додану вартість за січень 2024 року, норма підпункту 200.4-1 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) не передбачала відсутність права на отримання бюджетного відшкодування суми від'ємного значення, у зв'язку з тим, що до засновника (учасника) або кінцевого бенефіціара (власника) платника податку прийнято рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій).
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки вважає доводи позивача безпідставними, а оскаржувані рішення - ухваленими із дотриманням норм матеріального та процесуального права.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги та обґрунтування касаційної скарги, просив її задовольнити.
Представник позивача заперечував проти вимог касаційної скарги, просив в її задоволенні відмовити.
Також у ході касаційного перегляду сторонами були надані додаткові письмові пояснення.
Так, представник скаржника повідомив про врахування податковим органом під час винесення оскаржуваного повідомлення-рішення, окрім норм податкового законодавства, які регулюють спірні правовідносини, відомостей, викладених у листі Міністерство фінансів України листом від 05.04.2024 № 11310-09-62/11443, яким ДПС України вказано на недоцільність в умовах воєнного стану в Україні здійснення будь-яких бюджетних відшкодувань, зокрема, відшкодування податку на додану вартість, юридичним особам, до кінцевих бенефіціарних власників та/або власників (засновників, учасників) яких застосовано санкції.
Представник позивача, своєю чергою, опонуючи посиланням органу ДПС на означений вище лист Міністерства фінансів України вказав на те, що він, по-перше, не є нормативно-правовим актом, а по-друге, - містить чітку вказівку на те, що обмеження бюджетного відшкодування податку на додану вартість юридичним особам, до кінцевих бенефіціарних власників та/або власників (засновників, учасників) яких застосовано санкції потребує опрацювання та внесення відповідних законодавчих змін, що було реалізовано з 26.07.2024.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що посадовими особами Східного МУ ДПС по роботі з ВПП відповідно до п. 200.10 ст. 200 розділу V ПК України у порядку, встановленому ст. 76 глави 8 розділу II Кодексу, проведено камеральну перевірку достовірності нарахування АТ «Криворізький залізорудний комбінат» сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету за січень 2024 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 20.02.2024 №9034381449).
За результатами камеральної перевірки складено Акт від 21.03.2024 №248/32-00-07-04-14/00191307.
Перевіркою встановлено порушення позивачем підпунктів 200.4-1, 200.12-1 статті 200 ПК України, з урахуванням Указу Президента України від 12.05.2023 №279/2023, внаслідок чого констатовано відсутність у АТ «Криворізький залізорудний комбінат» права на бюджетне відшкодування у розмірі 22 393 686 грн за податковою декларацією з податку на додану вартість за січень 2024 року.
Підставами для таких висновків контролюючого органу слугували ті обставини, що відповідно до даних інтернет-порталу SMIDA (www.smida.gov.ua) єдиний інформаційний масив даних про емітентів цінних паперів створений агентством розвитку інфраструктури фондового ринку України, власником АТ «Криворізький залізорудний комбінат» є СТАРМІЛЛ ЛІМІТЕД (STARMILL LIMITED) (КОД -193746), КІПР, пряме володіння 99,88%. Водночас, акціонер позивача Стармілл Лімітед згідно з Указом Президента України від 12.05.2023 №279/2023 включений до переліку юридичних осіб, до яких застосовуються персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні санкції терміном на 10 років. Стармілл Лімітед, як акціонер позивача, розпоряджається активами підприємства, в т.ч. і грошовими коштами, отриманими як бюджетне відшкодування, що підпадає під дію санкцій, що введені згідно з Указом Президента України. Крім того, згідно з опублікованою на офіційні сторінці АТ «КЗРК» www.krruda.dp.ua проміжною інформацією емітента цінних паперів за 4 квартал 2023 року посадовими особами АТ «Криворізький залізорудний комбінат» в т.ч. є Члени Наглядової ради, представники Kadis Holding LTD Радченко Михайло Юрійович та Агаркова Тетяна Сергіївна. Разом з тим, Указом Президента України від 12.05.2023 №279/2023 стосовно Кадіс Холдинг ЛТД також введено персональні економічні санкції. Так, Кадіс Холдинг ЛТД через своїх представників в межах компетенції членів Наглядової ради позивача розпоряджається активами підприємства позивача, в т.ч. і грошовими коштами, отриманими як бюджетне відшкодування, що підпадає під дію санкцій, що введені згідно з Указом Президента України.
17 квітня 2024 року на підставі висновків такого акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В3» №000/315/5001, яким позивачу відмовлено у бюджетному відшкодуванні від'ємного значення з ПДВ за січень 2024 року в розмірі 22 393 686 грн.
Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, уважаючи його протиправним та такими, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що особами, які прямо чи опосередковано (через інших фізичних та юридичних осіб) можуть вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження активами є, не тільки засновники (учасники) кінцеві бенефіціарні власники, а й пов'язані з ними фізичні та юридичні особи. Відтак, враховуючи, що до кінцевого бенефеціарного власника позивача заготовані спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції), - бюджетне відшкодування сум ПДВ за січень 2024 року у розмірі 22 393 686 грн АТ «Криворізький залізорудний комбінат», який прямо чи опосередковано через свого засновника (акціонера, контролера) може вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження активами (грошовими коштами) суперечитиме меті застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) у порядку, встановленому Законом України «Про санкції».
Спростовуючи доводи позивача про протиправність застосування відповідачем у даних правовідносинах до позивача приписів Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей податкового адміністрування під час воєнного стану для платників податків з високим рівнем добровільного дотримання податкового законодавства» від 18 червня 2024 року № 3813-IX, який набрав законної сили з 01.08.2024 та не має зворотної дії в часі до правовідносин у цій справі, які виникли у січні 2024 року, суди попередніх інстанцій виходили з того, що приписи вказаного Закону до даних правовідносин при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення-рішення не застосовувалися (таких посилань ні акт, ні спірне рішення не містить), а в основу прийняття спірного рішення відповідачем були покладені висновки, які містяться у рішенні РНБО, введеного в дію Указом Президента України від 12.05.2023р. №279/2023 яке стосується і позивача як юридичної особи, яка прямо чи опосередковано через свого засновника (акціонера, контролера) компанії Стармілл Лімітед, представників Кадіс Холдінг ЛТД - Радченко Михайла Юрійовича та Агаркової Тетяни Сергіївни, які є членами Наглядової ради позивача, може вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження активами.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлюється статтею 200 ПК України.
Згідно з пунктом 200.4 статті 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Відповідно до пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Відповідно до пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).
Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, що проводиться протягом 20 календарних днів, наступних за граничним строком подання податкової декларації або уточнюючого розрахунку (у разі подання), а якщо такі документи були подані пізніше - за днем їх фактичного подання, та відповідно до вимог, визначених статтею 76 цього Кодексу, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до пункту 200.4-1 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент проведення перевірки та прийняття спірного податкового повідомлення-рішення) платники податку, щодо яких у порядку, встановленому Законом України "Про санкції", прийняті рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), протягом строку застосування таких санкцій не мають права на отримання бюджетного відшкодування суми від'ємного значення.
Суми такого від'ємного значення зараховуються у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
У зазначеній нормі чітко звертається увага на те, що не мають права на отримання бюджетного відшкодування суми від'ємного значення саме платники податку, до яких застосовано санкції у порядку, встановленому Законом України "Про санкції".
Аналогічна правова позиція неодноразово була викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21 липня 2025 року по справі №160/30897/24 та від 12 серпня 2025 року по справі №280/6631/24.
Звернувшись до суду з даним адміністративним позовом позивач повідомив суд, що ні на час проведення камеральної перевірки, ні на час прийняття контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, АТ «Криворізький залізорудний комбінат» не було віднесено до осіб, до яких застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції), в порядку визначеному Законом України «Про санкції». Також не існувало норми податкового законодавства, яка б передбачала заборону отримання бюджетного відшкодування у зв'язку з тим, що акціонери платника податків включені до переліку юридичних осіб, до яких застосовуються персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні санкції. Відтак, податковий орган не мав правових підстав до невизнання заявлених Товариством сум до бюджетного відшкодування та відмови у їх отриманні.
Проте, більшість із таких доводів позивача не отримали належної оцінки судів попередніх інстанцій. До того ж, вирішуючи спір у даній справі, суди не оцінювали правомірність спірного податкового повідомлення-рішення з точки зору дотримання відповідачем податкового законодавства, натомість, виходили із того, що позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування за умови накладення на його акціонерів санкцій узгоджується із приписами Указу Президента України від 12.05.2023 № 279/2023, рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12 травня 2023 року "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", Закону України "Про санкції" та Закону України "Про акціонерні товариства".
У контексті наведеного колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Відповідно до статті 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.
Саме до повноважень Верховної Ради України згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 85 Конституції України належить прийняття законів, затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього, контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання.
Виключно законами України встановлюється, зокрема, Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори.
Конституційний Суд України неодноразово роз'яснював, що:
- «право приймати закони, вносити до них зміни у разі, коли воно не здійснюється безпосередньо народом (статті 5, 38, 69, 72 Конституції України), належить виключно Верховній Раді України (пункт 3 частини першої статті 85 Конституції України) і не може передаватись іншим органам чи посадовим особам. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України)» (Рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2000 року №15-рп/2000); - «права делегування законодавчої функції парламентом іншому органу влади (у даному випадку Кабінету Міністрів України) Конституцією України не передбачено» (Рішення Конституційного Суду України від 9 жовтня 2008 року №22-рп/2008).
Делегування законодавчої функції парламентом іншому органу влади порушує вимоги Основного Закону України, згідно з яким органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6), а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19); прийняття законів належить до повноважень парламенту - Верховної Ради України як єдиного законодавчого органу в Україні (Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 2009 року №15-рп/2009).
Спірні у цій справі правовідносини охоплюються сферою дії ПК України, який відповідно до приписів пункту 1.1 статті 1 цього Кодексу регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Податкові відносини є окремим і самостійним різновидом відносин, урегульованих, окрім Конституції України, спеціальними актами законодавства за вичерпним і остаточним переліком, не належать ані до господарських відносин, ані до адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання.
При цьому за змістом статті 2 ПК України зміна його положень може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.
Відповідно до пункту 3.1 статті 3 ПК України податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до пункту 5.2. статті 5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.
В силу приписів пункту 7.3. статті 7 ПК України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.
Отже, зміна положень ПК України здійснюється виключно законами про внесення змін до цього Кодексу, відповідно зміна підстав, умов та способів бюджетного відшкодування може бути здійснення виключно шляхом прямого внесення змін до ПК України.
Така правова позиція відповідає позиції, викладеній у постанові об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №0940/2301/18.
Окрім того, спростовуючи доводи позивача про протиправність застосування відповідачем у даних правовідносинах до позивача приписів Закону № 3813-IX, суди попередніх інстанцій виходили з того, що приписи вказаного Закону до даних правовідносин при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення-рішення не застосовувалися, однак при цьому послались на підпункт 200.4-1, 200.12-1 статті 200 ПК України у редакції Закону № 3813-IX як на одну із підстав до відмови у задоволенні позовних вимог АТ «Криворізький залізорудний комбінат».
Відтак, враховуючи, що фактично судами попередніх інстанцій не було перевірено дотримання відповідачем податкового законодавства під час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, так само як і не оцінено аргументи позивача з даного приводу, на переконання колегії суддів, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог АТ «Криворізький залізорудний комбінат», що, з урахуванням повноважень касаційного суду, визначених частиною другою статті 341 КАС України, які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, - виключає можливість суду касаційної інстанції перевірити правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.
Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Верховний Суд також звертає увагу, що одне із призначень обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті, та надати стороні можливість його оскарження у разі незгоди з аргументами суду. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль за здійсненням правосуддя. А тому при оскаржені рішення суду слід звертати увагу на те, що залишення без уваги ключових доводів сторони є прямим порушенням процесу.
З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій порушено принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам щодо законності і обґрунтованості, колегія суддів дійшла висновку про те, що такі рішення підлягають скасуванню, а справа відповідно до правил статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.
Керуючись статтями 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу Акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ" задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2025 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуюча суддя: І.Л. Желтобрюх
Судді О.В. Білоус
Н.Є. Блажівська