10 листопада 2025 року
м. Київ
справа №990/516/25
адміністративне провадження № П/990/516/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф., Білоуса О.В., Хохуляка В.В.,
розглянув матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - відповідач, ВККС України) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 20.10.2025 подала до Верховного Суду як суду першої інстанції позов до ВККС України, в якому просить:
- скасувати пункт 9 рішення ВККС України № 162/зп-25 від 27.08.2025 «Про призначення тестування когнітивних здібностей у межах кваліфікаційного іспиту кандидатів на посаду судді місцевого суду та суддів, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду» в частині встановлення Комісією кількісного ліміту кандидатів «у кількості не більше: 2 800 кандидатів на посаду судді місцевого загального суду та суддів, які виявили намір бути переведеними до місцевого загального суду; 400 кандидатів на посаду судді місцевого адміністративного суду та суддів, які виявили намір бути переведеними до місцевого адміністративного суду; 400 кандидатів на посаду судді місцевого господарського суду та суддів, які виявили намір бути переведеними до місцевого господарського суду.
У разі якщо двоє і більше кандидатів на посаду судді та суддів отримали однаковий найнижчий прохідний бал третього етапу кваліфікаційного іспиту, до четвертого етапу допускаються всі такі кандидати на посаду судді та судді»;
- визнати протиправними дії ВККС України щодо недопуску ОСОБА_1 до четвертого етапу кваліфікаційного іспиту - виконання практичного завдання з спеціалізації місцевого загального суду;
- зобов'язати ВККС України допустити ОСОБА_1 до четвертого етапу кваліфікаційного іспиту - виконання практичного завдання зі спеціалізації місцевого загального суду та забезпечити його проходження до затвердження результатів кваліфікаційного іспиту кандидатів на посаду судді місцевого суду та суддів, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2025 для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Бившева Л.І., судді: Олендер І.Я., Ханова Р.Ф., Білоус О.В., Хохуляк В.В.
Ухвалою Верховного Суду від 23.10.2025 позовну заяву залишено без руху та надано десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин пропуску такого строку.
Згідно з інформацією, наявною в комп'ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду», електронний документ (ухвала суду про залишення позовної заяви без руху від 23.10.2025) доставлена в Електронний кабінет ОСОБА_1 23.10.2025 о 20 год 10 хв, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
У поданому на виконання цієї ухвали клопотанні про поновлення строку звернення до суду із цим позовом позивачка зазначає, що 27.08.2025 ВККС України ухвалила рішення №162/зп-25 «Про призначення тестування когнітивних здібностей у межах кваліфікаційного іспиту кандидатів на посаду судді місцевого суду та суддів, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду». Однак про фактичні наслідки ухвалення комісією оскаржуваного рішення вона дізналась лише 19.09.2025, коли ВККС України ухвалила та оприлюднила рішення №173/зп-25 «Про затвердження кодованих та декодованих результатів тестування когнітивних здібностей та про призначення четвертого етапу кваліфікаційного іспиту - виконання практичного завдання у межах кваліфікаційного іспиту для кандидатів на посаду судді місцевого загального суду та суддів, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду».
Питання про визнання протиправним та скасування рішення ВККС України від 19.09.2025 №173/зп-25 позивачка не порушує.
Оцінюючи мотиви заяви позивачки про поновлення строку звернення до суду із цим позовом, колегія суддів виходить із такого.
Установлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Конституційний Суд України у рішенні від 13.12.2011 №17-рп/2011 зауважив, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
За змістом частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною восьмою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України під час процедури проведення добору кандидатів на посаду судді, конкурсу на посаду судді чи призначення на посаду судді відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлюється місячний строк.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, згідно з зазначеними нормами, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення його прав, а й з об'єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.
День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Якщо цей день встановити точно неможливо, то його строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 № 340/1019/19).
Також варто зазначити, що дата, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів не завжди співпадає з датою, коли особа ознайомилася зі змістом оскарженого документа, оскільки строк звернення до суду обчислюється з моменту, коли особа дізналася про порушення, а не з моменту ознайомлення з документом, який це порушення містить.
Велика Палата Верховного Суду у межах розгляду справи № 990/14/25, з-поміж іншого, вказала, що у проблемних питаннях застосування інституту строків в адміністративному процесі не можна оминати увагою не менш важливі, змістовно-логічні, глибокі юридичні аспекти правильного розуміння та застосування правил цього інституту права. Йдеться про ті з них, в юридичній площині яких відбувається визначення:
- моменту настання події, з якої має починатися відлік процесуального строку оскарження її протиправності;
- правничої ситуації, яка би дозволяла уяснити, чи знав той, чиє право порушене, або мав би знати (дізнатися) про ухвалення, зокрема, певного рішення, яке спонукає до активних дій, до поведінки, націленої на своєчасний вибір форми та способу виправлення й усунення шкідливої дії цього рішення, але свідомо нічого не робить або сподівається на виправлення помилки тим, хто її допустив;
- умов, за яких мають чинитися вольові дії, спрямовані на реалізацію права на оскарження дій, бездіяльності чи рішення того, хто діями, бездіяльністю чи певним рішенням порушив права, свободи чи зачепив інтереси того, хто про це стверджує, а також відбуватися своєчасне звернення за захистом порушеного права (пункт 25 постанови від 15.05.2025 у справі №990/14/25).
Розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об'єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).
Зазначений висновок узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 01.02.2024 у справі №990/270/23.
Судом встановлено, що позивачка була обізнана про ухвалення ВККС України оскаржуваного рішення 27.08.2025. Позивачка об'єктивно знала про зміст цього рішення та його можливі наслідки для неї. Саме з цієї дати починається перебіг місячного строку, передбаченого статтею 122 КАС України.
Пояснень або доказів того, що позивачка про ухвалення оспорюваного рішення дізналась пізніше, та причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом заявник у клопотанні про поновлення строку звернення до суду з цим позовом не наводить.
При цьому рішення ВККС України від 27.08.2025 №162/зп-25 було опубліковане на офіційному веб-сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України і доступ до такої інформації є вільним та відкритим.
Інших причин пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом позивач у заяві про поновлення строку звернення до суду не наводить.
Наведене дає підстави для висновку, що пропуск строку на звернення до адміністративного суду обумовлений не існуванням непереборних перешкод, а виключно пасивною поведінкою позивачки, що виключає можливість визнання причин пропуску строку поважними.
В свою чергу, суд звертає увагу, що безпідставне поновлення строків суперечить принципу юридичної визначеності, який є складовою верховенства права, та підриває засади res judicata. Адміністративне судочинство покликане забезпечувати стабільність публічно-правових відносин, а визнання «пасивної поведінки» достатньою підставою для поновлення строків створило б ризик фактичної безстроковості оскарження рішень, що неприпустимо.
Ураховуючи викладене вище, Верховний Суд наголошує, що поважними визнаються лише обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Натомість позивачка у заяві про усунення недоліків не вказала, які саме об'єктивні поважні (непереборні) причини унеможливили її звернення до суду у встановлений процесуальним законодавством строк. Не наведено змістовних і вагомих доводів щодо вчинення нею всіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати свої процесуальні права з метою їх захисту в судовому порядку; не доведено, що в цій справі можливість вчасного подання нею позовної заяви не мала суб'єктивного характеру, тобто не залежала від волевиявлення позивачки.
У цьому випадку пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку позивачки щодо реалізації своїх процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі не є поважною причиною пропуску строку на звернення до суду із відповідним позовом.
Аналогічні висновки щодо порядку обчислення строків звернення до суду у справах з подібними правовідносинами, а також оцінки поважності причин їх пропуску викладені, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2024 у справі № 990/12/24, від 14.11.2024 у справі № 990/241/24 та ухвалах Верховного Суду від 16.07.2025 у справі №990/287/25, від 22.07.2025 у справі №990/312/25, від 22.07.2025 у справі №990/294/25, від 19.08.2025 у справі №990/368/25, від 09.09.2025 у справі №990/342/25.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.05.2024 у справі № 990/53/24 наголосила на необхідності наведення змістовних і вагомих доводів щодо вчинення усіх необхідних і можливих дій, які б указували на бажання реалізувати свої процесуальні права з метою їх захисту в судовому порядку, зазначивши при цьому, що пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку позивача щодо реалізації своїх процесуальних прав не є поважною причиною для його поновлення.
При вирішенні питання поновлення ОСОБА_1 пропущеного строку звернення до суду, сукупності обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення позивачки, та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, Судом не встановлено.
Таким чином, за об'єктивним критерієм обставини, на які посилається позивачка в обґрунтування недотримання нею строків звернення до суду, не дають достатніх і переконливих підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду та його поновлення.
Відповідно до частини другої статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Враховуючи вищенаведені мотиви, підстави, якими позивачка обґрунтовує причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом, не є поважними, а тому подана нею позовна заява підлягає поверненню.
Згідно з частиною восьмою статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом, а тому не є обмеженням доступу позивача до правосуддя та забезпечує практичну можливість реалізації його права на судовий захист.
Керуючись статтями 22, 123, 169, 243, 248, 266, 295 КАС України, Суд
Визнати неповажними підстави пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на звернення до суду з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії повернути позивачеві.
Роз'яснити, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України.
Апеляційна скарга на ухвалу Верховного Суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
...........................
...........................
...........................
...........................
...........................
Л.І. Бившева
І.Я.Олендер
Р.Ф. Ханова
О.В. Білоус
В.В. Хохуляк ,
Судді Верховного Суду