10 листопада 2025 року
м. Київ
справа №440/12060/24
адміністративне провадження № К/990/38557/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А.,
суддів: Бившевої Л.І., Юрченко В.П.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.01.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2025 у справі №440/12060/24 за позовом Дочірнього підприємства ПрАТ «НАК «Надра України» «Український геологічний науково-виробничий центр» до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.01.2025, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2025, задоволено позов Дочірнього підприємства ПрАТ «НАК «Надра України» «Український геологічний науково-виробничий центр» до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.06.2025 №00089040701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 521641,00 грн та 65924,75 грн штрафні санкції, №00089050701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1072449,00 грн та 268112,25 грн штрафні санкції. Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.
До Верховного Суду 19.09.2025 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.01.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2025 у справі №440/12060/24.
Ухвалою Верховного Суду від 07.10.2025 касаційну скаргу залишено без руху, встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання обґрунтованого клопотання про поновлення строку касаційного оскарження, належного викладення підстав касаційного оскарження.
На виконання вимог вказаної ухвали податковим органом надіслано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, уточнено підстави касаційного оскарження.
В обґрунтування зазначеного клопотання контролюючим органом вказано про конституційне право на касаційне оскарження судових рішень, зауважено, що вперше з касаційною скаргою відповідач звернувся в строк, передбачений нормами статті 329 КАС України, зауважено про запровадження воєнного стану в Україні.
Розглянувши вказане клопотання, Верховний Суд дійшов висновку щодо його необґрунтованості, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з частиною 2 статті 329 Кодексу учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Відповідно до частини 3 статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною 5 статті 333 цього Кодексу.
Касаційну скаргу подано вдруге 19.09.2025, первісну касаційну скаргу повернуто ухвалою Верховного Суду від 18.07.2025. Контролюючим органом не обґрунтовано належними доводами зволікання з повторним поданням касаційної скарги.
Верховний Суд зауважує, що право на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення не є абсолютним. Вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності. Повернення касаційної скарги не зупиняє та не перериває строк на касаційне оскарження і не дає права скаржнику у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення повторно.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною 1 статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є безумовним. Це обґрунтовується змістом частини 8 статті 169 КАС України, відповідно до якої повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Відтак скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Також Верховний Суд зауважує, що підставою для повернення попередньої касаційної скарги стало недотримання скаржником вимог статей 328, 330 КАС України щодо належного викладення підстав, тобто, саме проявлений податковим органом підхід до оформлення касаційної скарги став причиною для її повернення.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 07.10.2025 податковим органом уточнено підстави касаційного оскарження, вказано підставами касаційного провадження пункти 1 та 4 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального (п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.189.1 ст. 189, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 201.15 ст. 201 Податкового кодексу України) та процесуального (ст.ст. 72, 90, 242 КАС України) права, не враховано висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду, зокрема, від 22.05.2024 у справі №340/553/22, від 25.09.2019 у справі №520/11437/18, від 05.03.2020 по справі №826/93/15, 16.06.2020 у справі №400/987/19, від 04.11.2020 по справі №910/9739/19, від 14.06.2017 у справі №21-2239а16, від 22.11.2016 у справі №826/11397/14, від 06.08.2024 у справі №280/3094/21. На думку скаржника, висновки суду апеляційної інстанції є необґрунтованими, прийнятими без дослідження всіх обставин справи з надання їм оцінки, без неналежної оцінки доказів по справі, а також з невірним застосуванням
Верховний Суд зауважує, що скаржником не доведено подібність правовідносин у справах, доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, посилань на практику Верховного Суду, висловлення незгоди з наданою судами правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів.
Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, судом апеляційної інстанції враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 02.04.2019 у справі №826/14331/13-а, від 10.04.2020 у справі №823/1389/16, від 17.01.2023 у справі №160/5341/20, від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, від 02.12.2019 у справі №826/13060/18, від 11.11.2020 у справі №320/1147/19, від 24.11.2020 у справі №813/3034/15, від 04.06.2020 у справі №340/422/19, від 10.07.2020 у справі №120/4723/18-а, від 13.08.2020 у справі №520/4829/19, від 27.08.2020 у справі №820/1379/16, від 17.09.2020 у справі №826/16705/17, від 20.10.2020 у справі №806/705/15, від 17.12.2020 у справі №816/2270/16, від 21.11.2022 у справі №804/7753/16, від 29.03.2019 у справі №808/3412/16, від 21.10.2019 у справі №814/1564/18, від 20.08.2020 у справі №804/5374/17, від 20.05.2021 у справі №200/9208/19-а. Скаржником не наведено підстав щодо помилковості врахування судами таких правових позицій Верховного Суду, або необхідності відступу від такої практики Верховного Суду, або спростування подібності правовідносин.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків не враховано роз'яснення Верховного Суду щодо належного викладення підстав касаційного оскарження. Касаційна скарга є подібною до попередньої та не усуває встановлених недоліків.
У цій справі у скаржника було достатньо часу для приведення своєї касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України, проте, звертаючись повторно до суду з касаційною скаргою, скаржник не усунув недоліків, які стали підставою для повернення попередньої касаційної скарги.
Слід зауважити, що приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, є процесуальним обов'язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження, а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частини 1, 3 статті 341 КАС України).
Недотримання особою вимог процесуальних норм щодо форми та змісту касаційної скарги за загальним правилом не є підставою для поновлення строку на касаційне оскарження. Це правило ще в більшій мірі стосується суб'єкта владних повноважень, щодо якого презюмується, що в його розпорядженні є достатньо засобів, зокрема організаційного характеру, для виконання покладених завдань.
Невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги.
Питання поновлення строку на оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Однак, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках, тим більш, якщо скаргу подає суб'єкт владних повноважень і не наводить належного обґрунтування причин, які унеможливили подання скарги у більш стислий строк.
Однак скаржником не доведено причинно-наслідковий зв'язок між введенням воєнного стану та пропуском строку касаційного оскарження.
Враховуючи обставини справи, відсутні підстави вважати, що скаржником пропущено строк з поважних причин, оскільки наведені скаржником доводи не пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
З урахуванням вищевикладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не наведено поважних підстав для поновлення пропущеного строку касаційного оскарження.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 329, 330, 332, 333, 355, 359 КАС України,
Визнати неповажними причини пропуску строку касаційного оскарження та відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Полтавській області про поновлення строку касаційного оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.01.2025 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2025 у справі №440/12060/24.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.01.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2025 у справі №440/12060/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіІ.А. Васильєва Л.І. Бившева В.П. Юрченко