10 листопада 2025 року
м. Київ
справа №160/12534/19
адміністративне провадження № К/990/38466/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А.,
суддів: Яковенка М.М., Білоуса О.В.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21.08.2025 у справі №160/12534/19 за позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» до Офісу великих платників податків про скасування податкового повідомлення-рішення,
Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля» звернулось з позовною заявою до Офісу великих платників податків ДПС, в якій просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.09.2019 №0007654616 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість» у розмірі 53331157,50 грн, в тому числі за податковими зобов'язаннями у розмірі 35554105,00 грн та за штрафами (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 17777052,50 грн по взаємовідносинам з ТОВ «Л.К.О.».
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.07.2020, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.11.2020, позов задоволено.
Постановою Верховного Суду від 05.10.2023 скасовані рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.07.2020, постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 18.11.2020 та справа направлено на новий розгляд.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.02.2025, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.08.2025, позов задоволено, визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.09.2019 №0007654616 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість», код платежу 14060100, у розмірі 53 331 157,50 грн, в тому числі за податковими зобов'язаннями у розмірі 35 554 105,00 грн та за штрафами (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 17 777 052,50 грн по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Л.К.О.» (код ЄДРПОУ 37317990). Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.
До Верховного Суду 18.09.2025 надійшла касаційна скарга Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21.08.2025 у справі №160/12534/19.
Ухвалою Верховного Суду від 07.10.2025 касаційну скаргу залишено без руху, встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом належного викладення підстав касаційного оскарження.
На виконання вимог вказаної ухвали податковим органом надіслано клопотання про усунення недоліків касаційної скарги.
Контролюючим органом вказано підставою касаційного оскарження пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено, що судами попередніх інстанцій не враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.06.2020 у справі №825/1630/17, від 20.11.2019 у справі №815/371/18, від 18.03.2020 у справі №826/8114/15, від 26.02.2019 у справі №810/5677/13-а, від 10.11.2020 по справі №640/25738/19, від 26.04.2021 по справі №804/1361/17, від 07.09.2023 по справі №826/19492/15, від 09.12.2019 по справі №804/1752/17, від 16.11.2023 по справі №160/12376/19.
На думку скаржника, судами неправильно застосовано норми ст.61, ст.72, ст.74, ст.83 Податкового кодексу України (щодо неврахування відомостей податкової інформації, яка є підставою для висновків податкового органу); норм ст.44, п.198.1, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (щодо неповного надання документів на підтвердження господарських операцій та визнання їх такими, що фактично відбулися за відсутності таких документів); норм ст.1 та ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (щодо помилкового підтвердження господарських операцій платника податків формально складеними первинними документами, а також неврахування принципу превалювання сутності над формою).
Верховний Суд зауважує, що скаржником не обґрунтовано, в чому саме полягало неправильне застосування норм матеріального права судами попередніх інстанцій, в чому висновки судів суперечать правовим висновкам Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, суди попередніх інстанцій встановили, що висновки в акті перевірки про неможливість виконати договірні зобов'язання внаслідок відсутності у контрагентів основних засобів, виробничих потужностей, транспортних засобів, складських приміщень, трудових ресурсів є тільки припущеннями відповідача. Посилання лише на бази даних не може бути підставою для достовірного висновку про неспроможність контрагентів здійснювати господарську діяльність. Належних доказів відсутності у контрагентів позивача можливості поставити товар не представлено. Висновки контролюючого органу про відсутність у контрагентів трудових та матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення ними господарської діяльності, зроблені на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації. Однак така податкова інформація носить виключно інформативний характер. Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними, тому що така інформація відносно контрагентів по ланцюгу постачання не відповідає критерію юридичної значимості, не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень. Посилання податкової служби на те, що керівник ТОВ «ЛКО» на момент взаємовідносин з ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» був посадовою особою чотирьох підприємств ніяк не свідчить про порушення податкового законодавства та що це будь яким чином заважало оформлювати і здійснювати господарські операції з поставки сільськогосподарської продукції позивачу. Суб'єктом владних повноважень не доказано наявність порушень, безпосередньо допущених ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» при придбанні олії соняшникової нерафінованої, макухи соняшникової, олії соняшникової сирої нерафінованої, шроту соняшникового гранульованого. Позивач не має відношення до діяльності інших суб'єктів, ніяк не може впливати на оформлення ними документів, не наділений повноваженнями перевіряти посадових осіб контрагентів та не може нести відповідальність за їх дії.
При цьому судами враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16.01.2018 у справі №820/4648/13, від 30.01.2018 у справі №2а-15124/11/2670, від 06.02.2018 у справі №816/166/15, від 20.02.2018 у справ №820/785/17, від 12.04.2018 у справі №805/4710/16, від 08.05.2018 у справі №814/937/15, від 08.05.2018 у справі №815/3526/17, від 15.05.2018 у справі №870/9721/22, від 19.04.2023 у справі №420/20757/21, від 28.11.2023 у справі №400/2320/21, від 25.12.2023 у справі №480/7174/21, від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, від 28.11.2023 у справі №400/2320/21, від 06.12.2023 у справі №520/19070/21, від 20.12.2023 у справі №826/359/16, від 17.01.2018 у справі №805/2154/13, від 27.03.2018 у справі №816/809/17, від 03.04.2018 у справі №820/13380/13, від 17.04.2018 у справі №808/1543/17, від 12.06.2018 у справі 2а-1484/12/1370, від 26.06.2018 у справі №825/3731/15, від 31.07.2018 у справі №817/1339/17, від 02.06.2020 у справі №620/1024/19, від 28.02.2023 у справі №420/3226/19, від 19.06.2023 у справі №810/1577/17, від 21.12.2023 у справі №804/1849/17, від 26.12.2023 у справі №820/6466/17, від 22.08.2024 у справі №640/23884/21, від 12.04.2018 у справі №826/1571/16, від 17.04.2018 у справі №808/2459/17, від 08.12.2021 у справі №805/1872/17. Скаржником не наведено підстав щодо помилковості врахування судами таких правових позицій Верховного Суду, або необхідності відступу від такої практики Верховного Суду, або спростування подібності правовідносин.
Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм податкового законодавства, висловлення незгоди з наданою судом апеляційної інстанції правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.
Посилання скаржника на порушення судами норм процесуального права не підміняють визначення підстав касаційного оскарження та також не можуть вважатися належним правовим обґрунтуванням касаційної скарги у розумінні частини 4 статті 328 цього Кодексу. Невстановлення судами обставин справи від яких, як вважає скаржник, залежить правильність вирішення спору, знаходиться у площині дослідження та оцінки судом доказів у справі, що може бути підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 4 частини 4 статті 328 та відповідним пунктом частини 2 статті 353 КАС України, однак скаржником не вказано та не обґрунтовано дану підставу касаційного оскарження.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Слід зазначити, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржником не усунуто недоліки касаційної скарги, які були підставою для залишення її без руху.
Відповідно до частини 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно положень пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 169, 330, 332, 355, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21.08.2025 у справі №160/12534/19 повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена.
Судді І.А. Васильєва
М.М. Яковенко О.В. Білоус