10 листопада 2025 року
м. Київ
справа №280/10295/24
адміністративне провадження № К/990/38961/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А.,
суддів: Хохуляка В.В., Білоуса О.В.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04.03.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03.09.2025 у справі №280/10295/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА ВЕРХНЬОГО ОДЯГУ «ФЕЯ» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІРМА ВЕРХНЬОГО ОДЯГУ «ФЕЯ» звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.08.2024 №1442808010704, яким до позивача застосовані штрафyі (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 1020,00 грн, №1442508010704, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1170120,00 грн, з яких 936069 грн за основним зобов'язанням, 234024 грн за штрафними (фінансовим) санкціями (штрафами), №1442608010704 позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2023 рік на 32980402 грн.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04.03.2025 по справі 280/10295/24, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03.10.2025, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА ВЕРХНЬОГО ОДЯГУ «ФЕЯ» задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 08.08.2024 №1442808010704, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма верхнього одягу «ФЕЯ» застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1020 грн. У задоволені решти позовних вимог відмовлено. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03.09.2025 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області залишено без задоволення, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04.03.2025 - без змін. Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.
До Верховного Суду 23.09.2025 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04.03.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03.09.2025 у справі №280/10295/24 в частині задоволених позовних вимог.
Ухвалою Верховного Суду від 13.10.202 касаційну скаргу залишено без руху, встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для отримання скаржником та судом повного тексту оскаржуваних рішень, усунення недоліків касаційної скарги шляхом сплати судового збору за подання касаційної скарги та надання оригіналу платіжного документа.
На виконання вимог вказаної ухвали податковим органо надіслано заяву про усунення недоліків, надано платіжну інструкцію від 16.10.2025 №3815, відповідно до якої сплачено 4844,80 грн судового збору за подання касаційної скарги.
Крім того, з 20.10.2025 в Єдиному державному реєстрі судових рішень забезпечено надання загального доступу до тексту оскаржуваної постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 03.09.2025 у справі №280/10295/24.
Щодо викладення підстав касаційного оскарження Верховний Суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2 і 3 статті 353 цього Кодексу.
Верховний Суд зауважує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України);
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивованого обґрунтування необхідності такого відступу; висновку, який, на думку скаржника, відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України);
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновку апеляційного суду, який, на переконання скаржника, є неправильним; обґрунтування у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України).
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини 4 статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено про неправильне застосування судами попередніх інстанцій пункту 85.2 статті 85, пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, неврахування правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 06.08.2019 у справі №160/8441/18, від 29.05.2020 у справі 826/27811/15, від 11.02.2021 у справі 820/10136/15, від 14.06.2021 у справі 140/893/19, від 01.06.2022 у справі 280/597/19, від 12.07.2023 у справі №380/5557/22, від 03.08.2023 у справі №0540/9345/18-а, від 14.08.2024 у справі №560/12984/23, від 02.07.2024 у справі №320/14330/23, від 25.08.2023 у справі №826/15890/18, від 21.10.2021 у справі 802/1464/17-а, від 23.03.2023 у справі № 580/9734/21.
Верховний Суд зауважує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема подібність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.
Скаржником не взято до уваги, що судові рішення суду касаційної інстанції ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об'єктивності, юридичного значення. Посилання на постанови Верховного Суду у скарзі зроблено без аналізу та врахування обставин справ, за яких суд касаційної інстанції зробив ці висновки, які стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів.
Як встановлено зі змісту оскаржуваних рішень, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем на адресу позивача направлено поштою рекомендовані листи від 18.06.2024 №1, від 19.06.2024 №1, від 20.06.2024 №1 та 2, від 21.06.2024 №1, від 24.06.2024 №1 та 25.06.2024 №1 з проханням надати первині документи та регістри бухгалтерського обліку за період фінансово-господарської діяльності підприємства що підлягає перевірці, у т. ч. з метою визначення «вини» та «умисності діяння» щодо обставин, певних дій платника податків, які спростовують невиконання або неналежне виконання вимог Кодексу при вчиненні податкового правопорушення. Контролюючим органом складено акти про ненадання первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку 18.06.2024 №1737/08-01-07-04/00382094, від 19.06.2024 №1743/08-01-07-04/00382094, від 20.06.2024 №1753/08-01-07-04/00382094, від 21.06.2024 №58/08-01-07-04/00382094, від 24.06.2024 №1776/08-01-07-04/00382094, 25.06.2024 №1788/08-01-07-04/00382094. При цьому сторонами не заперечується факт часткового надання позивачем витребуваних за запитами від 18.06.2024 та 19.06.2024 документів. За приписами пункту 85.4 статті 85 Податкового кодексу України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності). Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати закінчення перевірки. Останнім днем перевірки вважається 25.06.2024. Відтак, запити № 1, 2 від 20.06.2024, № 1 від 21.06.2024, №1 від 24.06.2024, № 1 від 25.06.2024 на отримання копій документів мали бути направлені контролюючим органом не пізніше 19.06.2024, а були фактично направлені з порушенням термінів установлених законодавством і доставлені позивачу зазначені запити вже після завершення перевірки, що на переконання суду унеможливлювало надання витребуваних документів в ході проведення перевірки.
Судом апеляційної інстанції також вказано, що листом від 12.06.2024 №17 позивач повідомив відповідача про те, що в зв'язку з військовою агресією РФ проти України неможливо вивезти первинні документи платника податків, що знаходяться на території, що є тимчасово окупованою РФ, за розглядом чого ГУ ДПС у Запорізькій області прийняли відповідне рішення. Накази з організації бухгалтерського обліку та облікової політики позивача, договори оренди ненадані відповідачу в зв'язку з неможливістю їх вивезення з окупованої РФ території. Стосовно виписок банку за 2024 позивач повідомив, що рух грошових коштів за 2024 відсутній на підставі постанови про арешт коштів боржника від 02.10.2023, прийнятої під час примусового виконання ухвали Господарського суду Запорізької області про затвердження мирової угоди від 28.08.2023 та накладено арешт на грошові кошти на рахунках позивача. Інші запитувані документи були надані відповідачу в повному обсязі.
Контролюючим органо не наведено спростування таким висновкам судів, не обґрунтовано, в чому саме полягало неправильне застосування норм матеріального права судами попередніх інстанцій.
Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм Податкового кодексу України та КАС України, посилань на практику Верховного Суду без доведення подібності правовідносин у справах, висловлення незгоди з наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.
Верховний Суд зауважує, що посилання скаржника на порушення судами норм процесуального права не підміняють визначення підстав касаційного оскарження та також не можуть вважатися належним правовим обґрунтуванням касаційної скарги у розумінні частини 4 статті 328 цього Кодексу. Невстановлення судами обставин справи від яких, як вважає скаржник, залежить правильність вирішення спору, знаходиться у площині дослідження та оцінки судом доказів у справі, що може бути підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 4 частини 4 статті 328 та відповідним пунктом частини 2 статті 353 КАС України, однак скаржником не вказано та не обґрунтовано дану підставу касаційного оскарження.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Відповідно до частини 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 169, 328, 330, 332, 355, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04.03.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03.09.2025 у справі №280/10295/24 повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена.
Судді І.А. Васильєва
В.В. Хохуляк О.В. Білоус