05 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 380/14212/25 пров. № А/857/39058/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Іщук Л.П., Пліша М.А.,
за участю секретаря судового засідання Демчик Л.Р.,
за участю представника позивача Білінської Л.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року, прийняте суддею Морською Г.М. у м. Львові у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанови,
встановив :
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області, позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі - ЗМУ МЮ, відповідач), в якому просило скасувати постанову від 01.07.2025 ВП№74500917 про накладення штрафу в розмірі 10200,00 грн. за повторне невиконання без поважних причин рішення суду, що зобов'язує боржника виконати певні дії.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 в задоволенні позову відмовлено.
Обираючи вказану позицію суд виходив з того, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.01.2024 по справі №380/26497/23 ГУ ПФУ у Львівській області здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , за яким підсумок пенсії склав 25864,69 грн, однак позивачем застосовано обмеження максимальним розміром пенсії стягувача у розмірі 23610,00 грн.
Зазначені обставини також встановлені рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 у справі № 380/17661/24, яке набрало законної сили на підставі постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2024.
Частиною 4 ст. 78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Суд зауважує, що позивач не надав суду інших доказів про перерахунок і виплату ОСОБА_1 пенсії, без обмеження її максимальним розміром.
Отже, ні у строк, визначений державним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження, ні після прийняття державним виконавцем постанови 02.08.2024 про накладення штрафу у розмірі 5100,0 грн, боржник не надав інформацію про повне виконання рішення суду, а також належні докази такого виконання.
З огляду на це, державний виконавець правомірно застосував до боржника штраф в сумі 10200,0 грн. за повторне невиконання рішення без поважних причин.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням ГУ ПФУ у Львівській області подало апеляційну скаргу та вказує на те, що судом при його постановленні порушено норми матеріального і процесуального права, а також встановлені обставини не відповідають наявним.
В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.01.2024 у справі №380/26497/23 виконано. Відповідачем здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 та підсумок пенсії з надбавками станом на грудень 2019 становить 17721,83 грн.
Розрахунок на доплату до пенсії з грудня 2019 по червень 2021 обчислено в розмірі 12624,77 грн., згідно покладених судом зобов'язань, а саме «здійснити перерахунок та виплату пенсії (з урахуванням раніше виплачених сум) з 01 грудня 2019 без обмеження пенсії максимальним розміром.
Щодо покликань державного виконавця в постанові про накладення штрафу від 01.07.2025 ВП №74500917 на розмір пенсійної виплати з 01.04.2024, яку обраховано з урахуванням максимального розміру, то судовий захист надається з метою поновлення вже існуючих та порушених прав, а не тих, що ймовірно можуть виникнути та бути порушеними у майбутньому.
Зміст мотивувальної та резолютивної частин рішення суду конкретизують встановлені зобов'язання, в межах яких органи Пенсійного фонду України виконують судові рішення.
Просить скасувати рішення суду та прийняти постанову якою позов задовольнити.
Відзиву стороною відповідача не подано, однак подібне не позбавляє суд права розглянути справу по суті.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.01.2024 у справі №380/26497/23 визнано протиправними дії ГУ ПФУ у Львівській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 з 01 грудня 2019 максимальним розміром та зобов'язано ГУ ПФУ у Львівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії (з урахуванням раніше виплачених сум) з 01 грудня 2019 без обмеження пенсії максимальним розміром.
26.02.2024 Львівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №380/26497/23 про зобов'язання ГУ ПФУ у Львівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії (з урахуванням раніше виплачених сум) з 01 грудня 2019 без обмеження пенсії максимальним розміром.
Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі як і раніше - ЗМУ МЮ) від 19.04.2024 відкрито виконавче провадження №71919579 по примусовому виконанню вказаного виконавчого листа №380/26497/23 та зобов'язано ГУ ПФ України у Львівській області виконати рішення суду протягом 10-ти робочих днів, про що повідомити державного виконавця.
01.07.2024 на адресу ЗМУ МЮ надійшла заява стягувача ОСОБА_1 , якою повідомлено, що рішення суду в справі № 380/26497/23 не виконується.
16.07.2024 в порядку статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» скеровано вимогу до ГУ ПФУ у Львівській області, в якій зобов'язано повідомити вичерпну інформацію про стан виконання судового рішення в справі № 380/26497/23, з наданням документального підтвердження виконання.
Листом від 25.07.2024 позивач повідомив відповідача, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.01.2024 у справі №380/26497/23 виконано. На виконання вказаного рішення здійснено перерахунок пенсії з 01.12.2019 без обмеження її максимальним розміром. Розмір пенсії з 01.04.2024 визначено в сумі 23610 грн. 00 коп. Доплата пенсії по рішенню суду за період з 01.12.2019 по 30.06.2021 становить 12624 грн. 77 коп. Виплата коштів, нарахованих на виконання рішення суду, буде здійснена в межах бюджетних асигнувань, виділених на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням судів за рахунок коштів Державного бюджету України.
Постановою державного виконавця ЗМУ МЮ ВП №74500917 від 02.08.2024 при примусовому виконанні виконавчого листа №380/26497/23 від 26.02.2024 за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії на позивача накладено штраф на користь держави у розмірі 5100 грн. 00 коп.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 у справі № 380/17661/24 відмовлено в задоволенні позову ГУ ПФУ у Львівській області щодо скасування постанови державного виконавця від 02.08.2024 ВП № 74500917 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 у справі № 380/17661/24 набрало законної сили на підставі постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2024.
В подальшому, постановою державного виконавця ЗМУ МЮ ВП №74500917 від 01.07.2025 при примусовому виконанні виконавчого листа №380/26497/23 від 26.02.2024 за повторне невиконання без поважних причин вказаного вище рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, на позивача накладено штраф на користь держави у розмірі 10200,00 грн.
Не погодившись з такою постановою ГУ ПФУ у Львівській області оскаржило її до суду. Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.01.2024 по справі №380/26497/23 ГУ ПФУ у Львівській області здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , за яким підсумок пенсії склав 25864,69 грн, однак позивачем застосовано обмеження максимальним розміром пенсії стягувача у розмірі 23 610,00 грн.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Статтею 18 Закону встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Статтею 26 Закону визначено підстави початку примусового виконання рішення виконавцем.
За приписами частини п'ятої статті 26 Закону виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У відповідності до статті 63 Закону, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
За статтею 75 Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Передбачений статтею 75 Закону №1404-VIII штраф є заходом впливу на боржника, який застосовується за відсутності поважних причин не виконання у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії.
Матеріалами справи підтверджено, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження ВП №74500917 з примусового виконання виконавчого листа Львівського окружного адміністративного суду №380/26497/23 виданого 26.02.2024 про зобов'язання ГУ ПФУ у Львівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії (з урахуванням раніше виплачених сум) з 01 грудня 2019 без обмеження пенсії максимальним розміром.
У встановлений виконавцем строк до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції інформація про виконання боржником рішення суду не надходила.
На вимогу державного виконавця від 25.07.2024 ГУ ПФУ у Львівській області надано копію перерахунку пенсії з 01.02.2024 за пенсійною справою стягувача ОСОБА_1 на виконання рішення суду.
Відповідно до вказаного перерахунку, підсумок пенсії стягувача з надбавками складає 25864,69 грн. Водночас, з урахуванням максимального розміру пенсії такий склав 23610,00 грн.
Також, з матеріалів справи вбачається, що ГУ ПФУ у Львівській області проведено перерахунок пенсії ОСОБА_2 станом на 21.03.2024 і розміри не змінились з огляду на вище наведений.
Разом з тим, попередній визнано неправомірним виходячи з рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 у справі № 380/17661/24, яке набрало законної сили на підставі постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2024.
Частиною 4 ст. 78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Слід погодитись із судом першої інстанції, що приймаючи оспорене рішення, позивач не надав суду інших доказів про перерахунок і виплату ОСОБА_1 пенсії, без обмеження її максимальним розміром.
Отже, ні у строк, визначений державним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження, ні після прийняття державним виконавцем постанови 02.08.2024 про накладення штрафу у розмірі 5100,0 грн, боржник не надав інформацію про повне виконання рішення суду, а також належні докази такого виконання, а також не оскаржив в касаційному порядку судові рішення які встановили обставини, що лягають в основу досліджуваних правовідносин.
З огляду на наведене, державний виконавець ЗМУ МЮ правомірно застосував до боржника штраф в сумі 10200,0 грн. за повторне невиконання рішення без поважних причин.
Слід погодитись із висновками суду першої інстанції, що рішення суду позивачем не виконано в добровільному порядку до відкриття виконавчого провадження, як на цьому наполягає позивач, а саме здійснено перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 без обмеження пенсії максимальним розміром, а з 01.04.2024 виплата пенсії ОСОБА_1 здійснюється у розмірі 23610,00 грн. з урахуванням судового рішення, оскільки у справі №380/26497/23 судом було зобов'язано ГУ ПФУ у Львівській області здійснити з 01.12.2019 перерахунок пенсії (з урахуванням раніше виплачених сум) без обмеження пенсії максимальним розміром та таке порушення встановлено судовими рішеннями.
Підставно звернута увага судом першої інстанції, що судове рішення, яке набрало законної сили, стає незмінним (неспростовним), основні і додаткові судження (висновки) суду по суті справи стають остаточними.
Так, Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20 липня 2004) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 7 червня 2005, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006, заява № 30779/04).
Також колегія суддів зазначає, що в адміністративному судочинстві обов'язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов'язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення.
Зазначені висновки суду узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 1 лютого 2022 у справі №420/177/20 та ухвалах від 26 січня 2021 у справі №611/26/17, від 7 лютого 2022 у справі №200/3958/19-а.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994, серія A, N 303-A, п.29).
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Судові витрати відповідно до ст. 139 КАС України розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 243, 272, 287, 308,310, 315, 316, 321, 322,325, 328 КАС України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року у справі №380/14212/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді Л. П. Іщук
М.А. Пліш
Повне судове рішення складено 11.11.2025.