11 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 140/13331/24 пров. № А/857/8278/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Матковської З.М.
суддів- Гінди О.М., Ніколіна В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року у справі №140/13331/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії (головуючий суддя першої інстанції Шепелюк В.Л., час ухвалення - у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, місце ухвалення м. Луцьк, дата складання повного тексту рішення 30 січня 2025 року),-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області ( далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 31 жовтня 2024 року №032350006369 щодо відмови у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VІІІ “Про державну службу» (далі - Закон №889-VІІІ); зобов'язання перевести на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VІІІ на підставі довідок про заробітну плату для призначення пенсії державного службовця, виданих Головним управлінням ДПС у Волинській області, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи в управліннях виконавчого комітету Волинської обласної ради народних депутатів УРСР та податковій службі, зокрема: з 04 червня 1981 року по 10 липня 1982 року у Волинському обласному управління культури; з 12 липня 1982 року по 23 листопада 1987 року у обласному управлінні у справах видавництва поліграфії та книжкової торгівлі (облполиграфиздат); з 24 листопада 1987 року по 10 січня 1990 року у Маневицькому загоні протипожежної охорони (ОПО) УВД Волинського облвиконкому; з 12 вересня 1995 року по 31 серпня 2004 року та з 01 грудня 2005 року по 17 лютого 2014 року в органах податкової служби.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України у Волинській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV. Позивач 23 жовтня 2024 року звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про переведення її на пенсію відповідно до Закону №889-VIII, з визначенням розміру пенсії відповідно до довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданих ГУ ДПС у Волинській області від 21 жовтня 2024 року №292/к/03-20-10-02-12 та №293/к/03-20-10-02-12. За результатами розгляду поданої заяви ГУ ПФУ у Вінницькій області прийнято рішення №03235006369 від 31 жовтня 2024 року, яким відмовлено у переведенні з пенсії за віком на пенсію відповідно до Закону №889-VІІІ у зв'язку із відсутністю 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад держаних службовців. Позивач не погоджується із таким рішенням та покликаючись на приписи пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року №283 (далі - Порядок №283), зазначає, що управління виконавчого комітету Волинської обласної ради народних депутатів УРСР (Волинське обласне управління культури, обласне управління у справах видавництва поліграфії та книжкової торгівлі, управління внутрішніх справ) є державними органами колишньої УРСР, робота на посадах спеціалістів цих управлінь зараховується до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ “Про державну службу» (далі - Закон №3723-ХІІ). Також вказала, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця. На переконання позивача, станом на 2016 рік у неї наявний стаж державної служби 25 років 9 місяців 15 днів. З наведених підстав позивач просила позов задовольнити.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року у справі №140/13331/24 позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 31 жовтня 2024 року №032350006369.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перевести ОСОБА_1 з 23 жовтня 2024 року згідно з пунктом 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII “Про державну службу» на пенсію відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-XII “Про державну службу», зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи з 04 червня 1981 року по 10 липня 1982 року, з 12 липня 1982 року по 23 листопада 1987 року, з 24 листопада 1987 року по 10 березня 1990 року, з 12 вересня 1995 року по 31 серпня 2004 року, з 01 грудня 2005 року по 17 лютого 2014 року та здійснивши обчислення пенсії для її виплати (з урахуванням виплачених сум) на підставі довідок Головного управління ДПС у Волинській області: від 21 жовтня 2024 року №292/К/03-20-10-02-12 та №293/К/03-20-10-02-12.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області судові витрати у сумі 3211,20 грн (три тисячі двісті одинадцять грн 20 коп.).
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, та неправильним застосуванням норм матеріального права.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт покликається на те, що за результатами розгляду заяви позивача, доданих до неї документів та наявних відомостей, органом Пенсійного фонду встановлено, що згідно даних трудової книжки НОМЕР_1 від 25.04.1980 ОСОБА_1 стаж роботи останньої на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, станом на 01.05.2016 складає 7 місяців 4 дні.
Період роботи з 12.09.1995 по 28.03.1996 в державній податковій інспекції у м. Луцьку не зараховано до стажу державної служби, оскільки відсутня інформація про присвоєння (не присвоєння) їй рангу державного службовця. Під час роботи в державній податковій адміністрації з 29.03.1996 по 31.08.2004, з 01.12.2005 по 27.05.2013. позивачу присвоювалось спеціальне звання «Інспектора податкової служби», з 01.01.2014 по 17.02.2014 - спеціальне звання «Радника податкової та митної служби», що не дає права на зарахування даних періодів роботи до стажу державної служби для призначення пенсії відповідно до Закону №889- VIII.
У статті 24 Закону України № 3723-ХІІ визначено, що прийняття на державну службу, просування по ній службовців, стимулювання їх праці, вирішення інших питань, пов'язаних із службою, проводиться відповідно до категорій посад службовців, а також згідно з рангами, які їм присвоюються. Класифікація посад та порядок встановлення рангів державних службовців визначено у статтях 25 та 26 Закону №3723-ХІІ. Таким чином, посади державних службовців в період перебування на яких присвоєно спеціальне звання, не належать до категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону №3723.
Оскільки позивач не має достатнього стажу державної служби на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.. 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, тому законні підстави для видачі та застосування вищевказаних довідок відсутні.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів виходить з наступного.
Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та з 01 жовтня 2019 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV, що підтверджується рішенням №032350006369 про перерахунок пенсії.
23 жовтня 2024 року позивач звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про перехід на пенсію державного службовця відповідно до Закону №889-VIII, надавши документи за переліком згідно із розпискою-повідомленням, зокрема, довідки Головного управлінням ДПС у Волинській області від 21 жовтня 2024 року №292/к/03-20-10-02-12 про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та від 21 жовтня 2024 року №293/к/03-20-10-02-12 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби».
Після реєстрації заяви та формування електронної пенсійної справи працівниками ГУ ПФУ у Волинській області заява позивача відповідно до принципу екстериторіальності була розглянута ГУ ПФУ у Вінницькій області з прийняттям рішення від 31 жовтня 2024 року №032350006369 про відмову у перерахунку пенсії (а.с.29). У рішенні вказано, що згідно з даних трудової книжки НОМЕР_1 від 25 квітня 1980 року ОСОБА_1 стаж роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, станом на 01 травня 2016 року складає 7 місяців 4 дні. Період роботи з 12 вересня 1995 року по 28 березня 1996 року в державній податковій інспекції у м. Луцьку не зараховано до стажу державної служби, оскільки відсутня інформація про присвоєння рангу державного службовця. Під час роботи в державній податковій адміністрації з 29 вересня 1996 року по 31 серпня 2004 року, з 01 грудня 2005 року по 27 травня 2013 року позивачу присвоювалось спеціальне звання “Інспектора податкової служби», з 01 січня 2014 року по 17 лютого 2014 року - спеціальне звання “Радника податкової та митної служби», що не дає права на зарахування даних періодів роботи до стажу державної служби для призначення пенсії відповідно до Закону №889-VIII. Тут же зазначено, що страховий стаж позивача становить 35 років 1 місяць 23 дні.
Незгода позивача із відмовою у переведенні її із пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV на пенсію відповідно до Закону №889-VIII стала підставою для звернення до суду із цим позовом.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України «Про державну службу» (далі - Закон №889-VIII).
Відповідно до пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон України «Про державну службу» (далі - Закон №3723-XII), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 цього розділу.
Зокрема, п. 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною першою статті 37 Закону №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Як встановлено судом першої інстанції, з матеріалів справи, що рішення відповідача від 31 жовтня 2024 року №032350006369 мотивоване тим, що єдиною підставою для відмови позивачу у переході з пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV на пенсію за віком на підставі Закону №889-VIII є відсутність стажу 20 років на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби - стаж державної служби становить 7 місяців 4 днів. При цьому відповідач не врахував періоди роботи позивача в органах державної податкової служби.
За наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 від 25 квітня 1980 року (а.с.20-26) ОСОБА_1 працювала на таких посадах:
з 04 червня 1981 року по 10 липня 1982 року - бухгалтер централізованої бухгалтерії Волинського обласного управління культури (наказ від 04 червня 1981 року №56 - наказ від 08 липня 1982 року №49);
з 12 липня 1982 року по 23 листопада 1987 року - бухгалтер обласного управління у справах видавництва поліграфії та книжкової торгівлі (облполиграфиздат) (наказ від 12 липня 1982 року №21 - наказ від 23 липня 1987 року №25);
з 24 липня 1987 року по 01 березня 1990 року - старший бухгалтер на правах головного Маневицького загону протипожежної охорони (ОПО) УВД Волинського облвиконкому (наказ від 30 листопада 1987 року №40 о/с - наказ ОПО УВД від 28 лютого 1990 року №7 о/с);
12 вересня 1995 року прийнята на посаду державного податкового інспектора валютної інспекції на конкурсній основі Державної податкової інспекції по місту Луцьку (наказ від 12 вересня 1995 року №77-о);
12 вересня 1995 року прийняла присягу державного службовця;
12 лютого 1996 року переведена на посаду старшого державного податкового ревізора-інспектора валютної інспекції (наказ від 12 лютого 1996 року №25-о);
29 березня 1996 року присвоєно спеціальне звання “Інспектор податкової служби третього рангу» (наказ від 29 березня 1996 року №25);
26 листопада 1996 року в зв'язку з ліквідацією Державної податкової інспекції по м. Луцьку та створенням на її базі Державної податкової адміністрації у м. Луцьку переведена на посаду старшого державного податкового ревізора інспектора відділу по контролю за оподаткуванням валютних операцій Державної податкової адміністрації у м. Луцьку (наказ від 26 листопада 1996 року №134-о);
26 березня 1998 року Державна податкова адміністрація у м. Луцьку перейменована в Державну податкову інспекцію у м. Луцьку;
01 квітня 1998 року у зв'язку із зміною структури ДПІ у м. Луцьку переведена на посаду старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу по контролю у сфері ЗЕД Державної (наказ від 11 травня 1998 року №109);
28 вересня 1998 року переведена на посаду старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу валютного контролю (наказ від 28 вересня 1998 року №235-о);
01 червня 2000 року переведена на посаду старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу валютного контролю управління документальних перевірок юридичних осіб (наказ від 01 червня 2000 року №54-о);
28 серпня 2000 року переведено на посаду старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу валютно-фінансового контролю цього ж управління (наказ 28 серпня 2000 року №82-о);
11 березня 2001 року переведена на посаду старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу валютного контролю відділу валютно-фінансового контролю управління податкового аудиту (наказ від 11 березня 2001 року №28-о);
29 грудня 2001 року переведена на посаду старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу по контролю в сфері ЗЕД управління податкового аудиту та валютного контролю (наказ від 27 грудня 2001 року №192-о);
26 червня 2002 року призначена на посаду заступника начальника відділу по контролю в сфері ЗЕД управління податкового аудиту та валютного контролю з кадрового резерву (наказ від 26 червня 2002 року №108 - о);
01 липня 2002 року присвоєно спеціальне звання “Інспектор податкової служби 2 рангу» (наказ від 03 липня 2002 року №124-о);
01 жовтня 2002 року призначена на посаду начальника відділу по контролю в сфері ЗЕД управління податкового аудиту та валютного контролю з кадрового резерву (наказ від 01 жовтня 2002 року №171-о);
31 серпня 2004 року звільнена з роботи у зв'язку із реорганізацією по статті 40 КЗпП України (наказ від 31 серпня 2004 року 99-о);
01 грудня 2005 року призначена на посаду завідувача сектору контролю за фінансовими установами та операціями у сфері ЗЕД як така, що зарахована до кадрового резерву Державної податкової адміністрації у Волинській області (наказ від 30 листопада 2005 року №357-о);
01 грудня 2005 року присвоєно згідно із займаною посадою спеціальне звання “Радник податкової служби 2 рангу» (наказ від 30 листопада 2005 року 357-о);
14 березня 2006 року призначена в порядку переведення за її заявою на посаду начальника відділу контролю за фінансовими установами та операціями у сфері ЗЕД з резерву (наказ від 14 березня 2006 року №91-о);
01 грудня 2008 року присвоєно чергове спеціальне звання “Радник податкової служби 1 рангу» (наказ від 01 грудня 2008 року № 420-о);
30 січня 2012 року у зв'язку із реорганізацією Державної податкової адміністрації у Волинській області призначена в порядку переведення на посаду заступника начальника управління податкового контролю ДПС у Волинській області - начальника відділу організації перевірок фінансових установ та контролю за операціями в сфері ЗЕД (наказ від 30 січня 2012 року №22-о);
28 травня 2013 року у зв'язку із реорганізацією ДПС у Волинській області у Головне управління Міндоходів у Волинській області переведена на посаду заступника начальника управління податкового та митного аудиту головного управління Міндоходів у Волинській області - начальника відділу валютного та митного аудиту, організації перевірок банківських та не банківських фінансових установ (наказ від 28 травня 2013 року №20-о);
28 травня 2013 року присвоєно 9 ранг державного службовця (наказ від 28 травня 2013 року № 20-о);
15 липня 2013 року переведена на посаду заступника начальника управління податкового та митного аудиту Головного управління Міндоходів у Волинській області - начальника відділу валютного та митного аудиту (наказ від 15 липня 2013 року №143-о).
01 січня 2014 року присвоєно спеціальне звання “Радник податкової та митної справи 1 рангу» (наказ від 27 грудня 2013 року №346-о);
17 лютого 2014 року звільнена за заявою з роботи за угодою сторін пункт 1 статті 36 КЗпП України (наказ від 03 лютого 2014 року №36-о).
Після 01 травня 2016 року зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, та мають передбачені вік та страховий стаж.
Механізм обчислення стажу державної служби визначений Порядком обчислення стажу державної служби, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року №229 (далі - Порядок №229).
Пунктом 4 Порядку №229 встановлено, що стаж державної служби обчислюється відповідно до частини другої статті 46 Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII “Про державну службу».
Так, статтею 46 цього Закону визначено, що до стажу державної служби зараховуються, зокрема: час перебування на посаді державної служби відповідно до Закону; час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України “Про службу в органах місцевого самоврядування»; час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
У пункті 6 Порядку також зазначено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення» Закону.
Відповідно до пункту 8 “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII стаж державної служби за період роботи (служби) до набрання чинності цим Законом (до 01 травня 2016 року) обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Отже, вірно зазначено судом першої інстанції, що в цьому випадку слід керуватись Порядком №283 та додатком до нього (діяли до 01 травня 2016 року), за змістом пункту 2 якого до стажу державної служби зараховується робота (служба): зокрема, на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України “Про державну службу» (3723-12), а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком.
У додатку до Порядку №283 наведено Перелік державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР, період роботи в яких на посадах керівних працівників і спеціалістів зараховується до стажу державної служби. Цим Переліком, серед іншого, передбачено виконавчі комітети місцевих Рад депутатів трудящих, Рад народних депутатів, їх управління, самостійні відділи, інші структурні підрозділи; місцеві органи державного управління міністерств і відомств УРСР та інших республік, а також СРСР.
Зазначене означає, що до стажу державної служби зараховувалася робота на посадах керівних працівників і спеціалістів в управліннях, відділах, які згідно із затвердженою структурою належали до апарату виконкомів.
У пункті 4 Порядку №283 закріплено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.
Посади працівників місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів Постановою №239 (втратила чинність 26 жовтня 2001 року) були віднесені до відповідних категорій посад державних службовців. Безпосередньо посада бухгалтера не була передбачена вказаною постановою. Водночас у вказаній постанові перелічені посади, які відносилися до відповідної категорії посад державних службовців, та зазначено, що до кожної категорії посад належали також й прирівняні до них посади.
Як встановлено судом першої інстанції, що позивачка у періоди з 04 червня 1981 року по 10 липня 1982 року; з 12 липня 1982 року по 23 листопада 1987 року; з 24 липня 1987 року по 01 березня 1990 року працювала в управліннях виконавчого комітету Волинської обласної ради народних депутатів. Отже, з урахуванням наведених правових норм вказані періоди роботи позивача підлягають зарахуванню до стажу державної служби.
Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України від 04 грудня 1990 року №509-XII “Про державну податкову службу в Україні» (далі - Закон №509-XII), а з 12 серпня 2012 року - Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Згідно з частиною п'ятою статті 15 Закону №509-XII (чинного до 19 листопада 2012 року), правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, Законом України “Про державну службу».
Частина сьома статті 15 Закону №509-XII визначає, що посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації. Порядок атестації визначається центральним органом державної податкової служби.
Відповідно до частини восьмої статті 15 Закону №509-XII, посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання: головний державний радник податкової служби, державний радник податкової служби I рангу, державний радник податкової служби II рангу, державний радник податкової служби III рангу, радник податкової служби I рангу, радник податкової служби II рангу, радник податкової служби III рангу, інспектор податкової служби I рангу, інспектор податкової служби II рангу, інспектор податкової служби III рангу.
Частина четверта статті 15 Закону №509-XII передбачає, що службові особи державних податкових інспекцій не мають права займатися підприємницькою діяльністю, а також працювати за сумісництвом на підприємствах, в установах і організаціях (крім наукової та викладацької діяльності).
Тобто цією нормою було установлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондуються з вимогами статті 12 Закону №3723-XII щодо обмежень, пов'язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.
Згідно із відомостями із трудової книжки НОМЕР_1 позивач фактично з 12 вересня 1995 року по 31 серпня 2004 року та з 01 грудня 2005 року по 17 лютого 2014 року працювала в органах державної податкової служби, 12 вересня1995 прийняла присягу державного службовця.
Пунктом 342.4 статті 342 ПК України встановлено, що посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.
Згідно з абзацами першим, другим пункту 344.1 статті 344 ПК України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України “Про державну службу». При цьому, період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України “Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Відповідно до пунктів 343.1 - 343.2 статті 343 Податкового кодексу України, посадовим особам контролюючих органів присвоюються такі спеціальні звання: головний державний радник податкової та митної справи; державний радник податкової та митної справи I рангу; державний радник податкової та митної справи II рангу; державний радник податкової та митної справи III рангу; радник податкової та митної справи I рангу; радник податкової та митної справи II рангу; радник податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи I рангу; інспектор податкової та митної справи II рангу; інспектор податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи IV рангу; молодший інспектор податкової та митної справи.
Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України.
У разі присвоєння посадовій особі спеціального звання відповідно до пункту 343.1 цієї статті надбавка за ранг державного службовця не виплачується.
Процедуру присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів та осіб, уповноважених їх присвоювати, визначено Порядком присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 жовтня 2013 року №839, що був чинним до 16 жовтня 2020 року (далі - Порядок №839).
Згідно з пунктом 9 Порядку №839, посадовій особі, яка перебувала на державній службі та вперше призначена на посаду в органах доходів і зборів, присвоюється спеціальне звання за посадою, на яку призначено особу, з урахуванням встановленого співвідношення рангів державних службовців.
Особам, які приймаються на роботу до органів доходів і зборів та яким раніше присвоєно спеціальні звання державної податкової або митної служби, спеціальні звання присвоюються з урахуванням співвідношення, визначеного законом.
За приписами пункту 4 Порядку №839, до строку перебування у спеціальному званні зараховується період роботи в органах доходів і зборів у спеціальному званні (ранзі державного службовця), а також строк перебування у спеціальному званні (ранзі державного службовця) посадових осіб державної податкової та державної митної служби, крім посадових осіб, яким у період роботи в органах доходів і зборів спеціальне звання було присвоєно достроково.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 року №306 “Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями» затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10.
Вищенаведені норми підтверджують, що посадові особи контролюючих органів, в цьому випадку - податкового органу, віднесені до державних службовців з певними особливостями, тобто з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців.
Тобто спеціальні звання посадових осіб органів державної податкової служби прирівнюються до рангів державного службовця, визначених Постановою №306.
Отже, посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу».
Отже, вірним є висновок суду першої інстанції, що спірні періоди роботи позивача з 12 вересня 1995 року по 31 серпня 2004 року та з 01 грудня 2005 року по 17 лютого 2014 року повинні бути зараховані до стажу державної служби для призначення пенсії за Законом №3723-ХІІ.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які ґрунтуються на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року у справі №140/13331/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді О. М. Гінда
В. В. Ніколін