11 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 140/6281/25 пров. № А/857/30646/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Матковської З.М.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області,
на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року (суддя - Мачульський В.В., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м. Луцьк, дата складання повного рішення - не зазначено),
в адміністративній справі №140/6281/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області,
про визнання дії протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У червні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до відповідача ГУ ПФУ у Волинській області, в якому просила: 1) визнати протиправними дії ГУ ПФУ у Волинській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу пенсії відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 06.06.1996 №230/96-ВР; 2) зобов'язати ГУ ПФУ у Волинській області здійснити перерахунок основної пенсії в межах строку звернення до суду відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 06.06.1996 №230/96-ВР, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум та виплачувати основну пенсію у розмірі не менше восьми мінімальних пенсій за віком.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі за її безпідставністю та необґрунтованістю.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14.07.2025 позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, відповідно до статті 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести з 10 грудня 2024 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, передбаченої статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Апелянт вважає, що оскаржене рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що судом першої інстанції не враховано те, що положення частини 3 статті 54 Закону України № 796-ХП у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 6 червня 1996 року № 230/96-ВР застосуванню не підлягають, оскільки Верховна Рада України виконала рішення Конституційного Суду України у визначений у ньому строк.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду та ухвалити нове законне та обґрунтоване рішення, яким в задоволені позову відмовити.
Позивач подала відзив на апеляційну скаргу відповідача, у якому зазначає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про наявність підстав для застосування норм статті 54 Закону №796 у редакції, яка б передбачала виплату позивачу пенсії у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, що не спростовано доводами апеляційної скарги відповідача. Просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржене рішення суду залишити в силі.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судом встановлено такі фактичні обставини справи.
Позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (1 категорії), має інвалідність ІІ групи, перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію по інвалідності за нормами Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо не нарахування та невиплати пенсії по інвалідності в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 54 Закону №796-ХІІ, позивач звернулася з цим позовом до адміністративного суду.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, з врахуванням наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ч.4 ст.54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 230/96-ВР, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсії за віком.
Частиною 3 ст.54 Закону № 796-ХІІ у редакції п.2 розділу I Закону № 1584-ІХ, який набрав чинності 01.07.2021, передбачено, що в усіх випадках розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими: для I групи інвалідності 6000 гривень; для II групи інвалідності 4800 гривень; для III групи інвалідності 3700 гривень; для дітей з інвалідністю 3700 гривень.
Предметом розглядуваного спору є нарахування після 01.07.2021 пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, у розмірі, встановленому ч.3 ст.54 Закон № 796-ХІІ у редакції Закону № 1584-ІХ, а не у розмірі, встановленому ч. 4 ст.54 Закон № 796-ХІІ у редакції Закону № 230/96-ВР.
Як видно зі змісту ст.54 Закон № 796-ХІІ у редакції п.2 розділу I Закону № 1584-ІХ визначені розміри пенсій є нижчими, аніж були в редакції Закону № 230/96-ВР.
У Рішенні № 6-р/2018 від 17.07.2018 Конституційний Суд України зауважив, що скасування пільг, компенсацій та гарантій не відповідає конституційному обов'язку держави, передбаченому у статті 16 Конституції України, щодо осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому пільги, компенсації та гарантії є такими, що захищені Конституцією України від негативних наслідків для цієї категорії осіб при внесенні змін до законодавства України» (абзац п'ятий пункту 4 мотивувальної частини).
В Рішенні № 1-р(ІІ)/2021 від 07.04.2021 Конституційний Суд України, здійснивши порівняльний аналіз частини четвертої ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону №230/96-ВР та п.п.11, 12 Порядку № 1210, виснував, що Кабінет Міністрів України визначив істотно менші мінімальні розміри державної пенсії особам, на яких поширюється дія ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ніж їх було гарантовано на законодавчому рівні частиною четвертою цієї статті Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України від 06.06.1996 № 230/96-ВР «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Водночас приписи ст.ст.3, 16, 50 Конституції України у їх взаємозв'язку зобов'язують державу за будь-яких обставин забезпечити особам з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, посилений соціальний захист, реалізацію їх права на відшкодування завданої шкоди здоров'ю.
Конституційний Суд України у Рішенні № 4-р(І)/2024 від 03.04.2024 дійшов висновку, що пенсія за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначається особам виходячи з імперативних вимог Конституції України як особлива форма відшкодування завданої їм шкоди та є такою, що не може бути скасованою чи зменшеною, поставленою в залежність від наявних фінансових ресурсів чи будь-яких інших обставин. Скасування, обмеження або зменшення пенсії для осіб з інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призведе до порушення сутнісного змісту конституційних засад, якими людське життя та здоров'я визнано найвищими соціальними цінностями. Частиною третьою ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вчергове порушено належний рівень соціального захисту та засадничий обов'язок держави щодо відшкодування завданої шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що не відповідає частині першій статті 3, частині другій статті 8, статті 16, частині третій статті 22, частині першій статті 46, частині першій статті 50 Конституції України.
У цьому Рішенні Конституційний Суд України за результатом посутнього аналізу ст.ст.3, 16, 50 Конституції України, Рішення № 1-р(ІІ)/2021 від 07.04.2021 констатував, що Верховна Рада України Законом № 1584-IX повторно запровадила правове регулювання з тим самим недоліком, а саме визначила у ч.3 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» мінімальні розміри державної пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірах менших, ніж їх було гарантовано Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України № 230/96-ВР від 06.06.1996 «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
У розглядуваній справі, беручи до уваги зазначені висновки Конституційного Суду України в подібних правовідносинах та здійснюючи аналіз норми ст.54 Закону № 796-ХІІ в редакції Закону №1584-IX, апеляційний суд зазначає, що незважаючи на те, що формально законодавець виконав Рішення Конституційного Суду України № 1-р(ІІ)/2021 від 07.04.2021 (щодо повноваження уряду право визначати розміри пенсій для осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи), проте встановлені нові розміри пенсій є суттєво меншими, аніж їх було гарантовано Законом № 796-ХІІ у редакції Закону № 230/96-ВР.
Враховуючи зазначені висновки, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що до спірних правовідносин слід застосувати норми Закону №796-ХІІ у редакції Закону №230/96-ВР.
Аналогічні правові висновки сформовано Верховним Судом в релевантній щодо цієї справи судовій практиці, зокрема у постановах від 17.04.2024 у справі № 460/20412/23 та від 15.05.2024 у справі № 400/12171/21.
Також Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 10.12.2024 у справі №240/1121/24 підтвердив правильність вказаної вище правової позиції.
Зазначена правова позиція в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховується апеляційним судом під час вирішення розглядуваного спору.
На підставі вказаного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про наявність підстав для застосування норми статті 54 Закону №796 у редакції, яка передбачає виплату позивачу пенсії у вищевказаному розмірі, що не спростовано доводами апеляційної скарги відповідача.
Інші доводи апелянта на правомірність прийнятого рішення суду не впливають та висновків суду не спростовують, тому колегія суддів апеляційного суду не вбачає підстав для їхнього детального аналізу.
З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції всебічно з'ясовано обставини справи, рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому немає підстав для його скасування.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області - залишити без задоволення.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року в адміністративній справі №140/6281/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дії протиправними, зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
З. М. Матковська