05 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 951/476/25 пров. № А/857/39323/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Іщук Л.П., Пліша М.А.,
за участю секретаря судового засідання Демчик Л.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 11 вересня 2025 року, прийняте суддею Лавренюк О.М. у с.Козова, повний текст складено 11 вересня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
встановив :
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (надалі - ГУ НП в Тернопільській області, відповідач) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення від 07.07.2025 серії ЕГА №1815082, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП та накладено адміністративне стягнення в розмірі 850 грн.
Рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 11 вересня 2025 позов задоволено.
Суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що уповноваженими посадовими особами перед винесенням відносно позивача постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності було перевірено та надано оцінку обставинам, які зумовили позивача зателефонувати на лінію «102» з приводу погроз йому фізичною розправою зі сторони ОСОБА_2 .
При цьому, долучений до матеріалів справи аудіозапис, не підтверджує факту наявності у позивача прямого умислу на вчинення завідомо неправдивого виклику працівників поліції.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ГУ НП в Тернопільській області подало апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, та з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі звертає увагу на те, що позивачем не надано жодних достатніх об'єктивних, нележних і допустимих доказів на підтвердження слів, зазначених в позовній заяві, а також не надано доказів того, що даний виклик дійсно був правдивий.
Долучений ГУ НП в Тернопільській області в якості доказу диск з відеозаписом обставин події підтверджує факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в позові.
Відзиву стороною позивача на апеляційну скаргу подано не було, проте подібне не позбавляє суд розглянути справу по суті.
В судове засідання для розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до ч.4 ст.229, ст.313 КАС України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що постановою по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА №1815082 від 07 липня 2025, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 183 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн.
ОСОБА_1 07.07.2025 перебуваючи в селищі Козова по вул. Лепкого 11/1, здійснив завідомо неправдивий виклик працівників поліції, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтею 183 КУпАП.
Статтею 183 Кодексу України про адміністративне правопорушення передбачена адміністративна відповідальність за завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань.
Диспозиція ст. 183 КУпАП передбачає об'єктивну сторону правопорушення - виклик представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності.
Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони публічної безпеки та порядку.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається у завідомо неправдивому виклику пожежної охорони, поліції, швидкої медичної допомоги або аварійних служб (матеріальний склад).
Суб'єкт адміністративного проступку - загальний (фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку).
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого умислу.
Дії правопорушника спрямовані на зрив нормальної роботи таких необхідних для суспільства служб, як пожежна охорона, поліція, швидка медична допомога, аварійні бригади, що обслуговують газову, водопровідну, опалювальну, електричну та інші системи житлово-комунального господарства. Правопорушник викликає представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності. Виклик, як правило, робиться по телефону, однак слід зазначити, що спосіб виклику значення немає.
У разі виявлення ознак правопорушення передбаченого ст. 183 КУпАП поліцейський уповноважений відповідно ст. 222 КУпАП розглянути справу (винести постанову у справі) та накласти штраф.
Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Судом встановлено з матеріалів справи, що позивач заперечив щодо вчинення ним правопорушення. Разом з тим, відповідачем всупереч вимогам КУпАП не складено протокол, чим порушено процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
У КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Однак, відповідач, не перевіривши та не надавши оцінки обставинам, які зумовили позивача зателефонувати до лінії «102», тобто не вивчивши фактичні обставини справи, притягнув позивача до адміністративної відповідальності
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції з приводу того, що навіть у випадку, коли особа звертаючись із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, то вказана обставина також не може сама по собі бути підставою для притягнення особи до адміністративної
Суд зазначає, що процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Тобто, зі змісту вказаних норм слідує, що обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених органом (посадовою особою) доказів, що є допустимими, тобто зібраними у встановленому КУпАП порядку.
Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Колегія суддів звертає увагу на те, що у постанові не зазначено про аудіо чи відеозапис, на який покликається відповідач як доказ вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Не зафіксовано жодного технічного засобу, яким здійснювалися такі записи.
Крім того, оскаржувана постанова відповідача не містить опису обставин справи, встановлених під час розгляду справи, до неї не додано жодних доказів, а також пояснень свідків, що свідчили би про наявність у позивача вини у вчиненні адміністративного правопорушення, за яке він притягнутий до відповідальності.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувана постанова відповідачем прийнята не в спосіб, який передбачений нормами КУпАП, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому правильно була скасована судом першої інстанції.
Відтак, апеляційний суд відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій апеляційній скарзі та в основному цитують норми права, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а інші нічим не доведені та відповідно не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення.
Суд не здійснює новий розподіл судових витрат відповідно до ст.139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 272, 286, 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області залишити без задоволення, рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 11 вересня 2025 року у справі №951/476/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді Л. П. Іщук
М.А. Пліш
Повне судове рішення складено 11.11.2025.