05 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 460/9357/24 пров. № А/857/34684/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Іщук Л.П., Пліша М.А.,
за участю секретаря судового засідання Демчик Л.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на окрему ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2025 року, прийняте суддею Борискіним С.А. у м. Рівному, повний текст складно 04 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання рішення суду,-
встановив :
ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі також - ГУ ПФУ, відповідач), який було задоволено рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 та визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Рівненській області щодо ненарахування та невиплати з 19.02.2024 ОСОБА_1 пенсії по інвалідності в розмірі шести мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 № 796-XII (далі також - Закон № 796-XII).
Зобов'язано ГУ ПФУ в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 54 Закону № 796-XII, у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР, у розмірі шести мінімальних пенсій за віком, з 19.02.2024.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2025 апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Рівненській області залишено без задоволення та без змін рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 в справі №460/9357/24.
Позивач подала до суду заяву у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), в якій зазначила, що виконуючи рішення суду, відповідач був зобов'язаний застосовувати встановлені Законами України Про Державний бюджет України на відповідний рік, розміри прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність на рівні 2361,00 грн. Дії відповідача в частині застосування для обчислення пенсії по інвалідності розміру прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність на рівні 2093,00 грн суперечить як положенням чинного законодавства, так і встановленим у справі обставинам.
Окремою ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2025 заяву задоволено.
Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Рівненській області на виконання судового рішення у справі № 460/9357/24 щодо обчислення основного розміру пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 Закону № 796-XII за період з 01.03.2024, виходячи з величини прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України від 03.11.2022 № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (далі також Закон № 2710-IX) - 2093,00 грн.
Зобов'язано ГУ ПФУ вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судового рішення.
Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить таку скасувати та у задоволенні заяви відмовити.
В апеляційній скарзі вказує, що судом першої інстанції не враховано норми пункту 8 розділу «Прикінцеві положення» Закону України від 9 листопада 2023 № 3460-ІХ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» (далі також - Закон № 3460-IX), відповідно до якого перерахунок пенсій, надбавок, підвищень та інших доплат до пенсії, який здійснюється з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2024, проводиться з 1 березня 2024 разом із здійсненням щорічної індексації пенсій, передбаченої частиною другою статті 42 Закону України від 9 липня 2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі також - Закон № 1058-IV).
Позивач не скористалася правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За правилами статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Вказана процесуальна норма спрямована на захист прав особи-позивача щодо належного виконання рішення суду, яке набрало законної сили.
Положеннями частини шостої статті 383 КАС України визначено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 249 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
З матеріалів справи вбачається, що пенсійним органом на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі № 460/9357/24 здійснено нарахування пенсії із застосуванням прожиткового мінімуму у розмірі 2093 грн, як до так і після 01.03.2024, що на переконання позивача є помилковим.
В Рішенні Конституційного Суду України № 4-р(І)/2024 від 03.04.2024 констатовано, що на виконання імперативних вимог статей 3, 16, 50 Конституції України парламент у частині четвертій Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР зазначив, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у постанові від 10.12.2024 у справі № 240/1121/24 не знайшла підстав для відступлення від правового висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, а також констатувала, що внесеними Законом України від 29.06.2021 № 1584-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі також - Закон № 1584-ІХ) змінами до статті 54 Закону №796-XII встановлено менші розміри пенсії, аніж ті, які було передбачено зазначеною статтею в редакції Закону №230/96-ВР, а тому законодавець вчергове порушив право на належний рівень соціального захисту та засадничий обов'язок держави щодо відшкодування завданої шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у зв'язку з чим до спірних правовідносин у цій справі слід застосувати норми Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.
Вирішуючи спір по суті, у судовому рішенні у справі № 460/9357/24 суд зазначив, що до спірних правовідносин слід застосувати норми частини 4 статті 54 Закону № 796-XII в редакції Закону № 230/96-ВР, якими передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.
Рішенням суду, зокрема, зобов'язано відповідача з 19.02.2024 виплачувати позивачці основну пенсію у розмірі шести мінімальних пенсій за віком.
За приписами частини першої статті 28 Закону № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України від 15 липня 1999 № 966-XIV «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Статтею 7 Закону № 3460-IX установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня.
Статтею 7 Закону України від 19 листопада 2024 № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня.
Таким чином, апеляційний суд підтримує думку суду першої інстанції, що на виконання судового рішення відповідач був зобов'язаний здійснити нарахування та виплату позивачу основної пенсії по інвалідності в розмірі шести мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 54 Закону № 796-XII із застосуванням розміру прожиткового мінімуму на рівні 2361 грн.
Разом із цим, апеляційний суд зазначає, що відповідно до пункту 8 Розділу «Прикінцеві положення» Закону № 3460-IX перерахунок пенсій, надбавок, підвищень та інших доплат до пенсії, який здійснюється з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом на 01.01.2024, проводиться з 01.03.2024 разом зі здійсненням щорічної індексації пенсій, передбаченої частиною 2 статті 42 Закону № 1058-IV.
Статтею 7 Закону № 2710-IX установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, осіб, які втратили працездатність, - 2093 гривень.
Отже, нарахування позивачці пенсії із застосуванням прожиткового мінімуму на рівні 2093 грн до 01.03.2024 є правомірним.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем здійснено нарахування пенсії із застосуванням прожиткового мінімуму у розмірі 2093 грн і після 01.03.2024, що суперечить наведеним нормам чинного законодавства та постановленому у цій справі судовому рішенню, оскільки після 01.03.2024 при нарахуванні пенсії відповідач повинен застосовувати розмір прожиткового мінімуму у сумі 2361 грн.
Враховуючи те, що на час розгляду заяви підтверджено той факт, що відповідачем не вжито дієвих і належних заходів на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 у справі № 460/9357/24, суд першої інстанції з урахуванням приписів статті 249 КАС України, прийшов до підставного висновку про порушення відповідачем положення статті 129-1 Конституції України та частини другої статті 14, частини першої статті 370 КАС України, а саме: не виконано у повному обсязі і належним чином судове рішення, яке набрало законної сили, що зумовлює необхідність постановлення окремої ухвали і направлення її для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Колегія суддів апеляційного суду принагідно зазначає, що погоджується із висновками суду першої інстанції, що обставини, на які позивач посилається у заяві про встановлення судового контролю, встановлені судом в адміністративній справі №460/9357/24, доводам, якими позивач обґрунтовувала свої вимоги, також надано оцінку судом у вказаній справі. А отже, сторони, підстави та предмет в адміністративній справі №460/9357/24 та при вирішенні питання судового контролю є однаковими тому виключається звернення з окремим позовом.
Також, колегія суддів вважає за доцільне зазначити, що при зміні однієї альтернативної позовної вимоги іншою, або при виділенні з позову, який вже заявлено, частини позовних вимог в окремий позов, тотожність предмета позову зберігається.
Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №9901/433/18.
Таким чином, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими пов'язується настання підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Подібні висновки неодноразово висловлювались Верховним Судом та зокрема в постанові від 14 липня 2022 в справі №580/4362/20, від 24 листопада 2021 в справі № 320/2989/20.
З огляду на наведене, враховуючи положення статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції в окремій ухвалі викладено обґрунтування протиправності невиконання судового рішення, що набрало законної сили, на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів, в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування, оскільки не впливають на законність судового рішення.
Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанцій правильно встановив обставини справи, не допустив неправильного застосуванням норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Судові витрати розподілу не підлягають у відповідності до ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 241, 242, 249, 310, 315, 316, 321, 325, 370, 383 КАС України, суд -
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, окрему ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2025 року у справі №460/9357/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді Л. П. Іщук
М.А. Пліш
Повне судове рішення складено 11.11.2025.