11 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 140/2934/25 пров. № А/857/33734/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Качмара В.Я., Онишкевича Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року, головуючий суддя - Димарчук Т.М., ухвалене у м. Луцьк, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-
Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просив визнати протиправною бездіяльність щодо нерозгляду рапорту від 03.03.2025 року про звільнення з військової служби та не звільнення старшого сержанта військової частини НОМЕР_1 інспектора прикордонної служби 2 категорії - водія відділення технічних засобів охорони державного кордону відділу прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_3 » 1 категорії (тип Б) НОМЕР_2 прикордонного загону західного регіонального управління Державної прикордонної служби України ОСОБА_1 з військової служби з підстав закінчення строку контракту про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі на посадах осіб сержантського і старшинського складу від 15.02.2024 року; зобов'язати командування ІНФОРМАЦІЯ_4 розглянути рапорт про звільнення з військової служби та звільнити з військової служби ОСОБА_1 з підстав закінчення строку контракту про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України..
В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що 15.02.2024 року уклав контракт з Державною прикордонною службою України строком на 1 рік до 14.02.2025 року. Після вказаної дати позивач не висловив бажання продовжити перебування на військовій службі та не укладав змін чи доповнень до контракту про продовження його дії. 03.03.2025 року позивач надіслав рапорт про небажання продовжувати військову службу начальнику ІНФОРМАЦІЯ_4 полковнику ОСОБА_2 . Відтак, вважав бездіяльність відповідача щодо не розгляду рапорту про звільнення з військової служби з підстав закінчення строку контракту (пп. «ж» ч.5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу») неправомірною, такою, що порушує його законні права та інтереси.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, який, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.
Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тими ж доводами, що наводились ним у поданому адміністративному позові, однак безпідставно не взяті до уваги судом попередньої інстанції.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 проходив військову службу у НОМЕР_2 прикордонному загоні ДПС України за контрактом, укладеним з Державною прикордонною службою України на три роки з 15.02.2021 року по 14.02.2024 року.
10.01.2024 року старшим сержантом ОСОБА_3 було подано рапорт №02.21/3045/24-Вн щодо продовження контракту на 1 (один) рік, у зв'язку із чим укладено контракт про проходження громадянами України військової служби в ДПС України на один рік з 15.02.2024 року по 14.02.2025 року.
Відповідно наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 22.01.2024 року №104-ОС старшому сержанту ОСОБА_1 продовжено строк військової служби за новим контрактом строком на 1 (один) рік з 15.03.2024 року.
В подальшому, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 №667-ос від 17.05.2024 року внесено зміни до пункту наказу від 22.01.2024 року №104-ОС «Про особовий склад» щодо продовження військової служби в такій редакції: «Продовжити дію контракту понад встановлені строки старшому сержанту ОСОБА_1 , інспектору прикордонної служби 2 категорії - водія відділення технічних засобів охорони державного кордону відділу прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_3 » 1 категорії (тип Б), з 15.02.2024 року на період воєнного стану». Підстава: Указ Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами), затвердженими Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022 року.
На адресу ІНФОРМАЦІЯ_6 07.03.2025 року за вх. №04.4/20688/25-Вн надійшов рапорт ОСОБА_1 від 03.03.2025 року у якому позивач висловив своє небажання продовжувати військову службу за контрактом та просив звільнити його з лав Збройних сил України на підставі підпункту «ж» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку із закінченням строку дії контракту.
20.03.2025 року за № 08/23916/25-Вн рапорт від 07.03.2025 року №04.4/20688/25-Вн старшого сержанта ОСОБА_1 начальником НОМЕР_2 прикордонного загону розглянуто та повідомлено, що для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки визначені підпунктом 2 частини восьмої статті 23 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Враховуючи те, що старшому сержанту ОСОБА_1 продовжено дію контракту понад встановлені строки, з 15.03.2024 року на період дії воєнного стану (наказ начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 17.05.2024 року №667-ОС), підстави щодо звільнення його з військової служби відповідно до підпункту «ж» (у зв'язку із закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану) пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» відсутні.
Відповідно до наказу від 21.03.2025 року старшого сержанта ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення у зв'язку з вибуттям для подальшого проходження служби до НОМЕР_3 прикордонного загону Держприкордонслужби, з 21.03.2025 року на підставі наказу Адмінстрації Держприкордонслужби від 14.03.2025 року №492-ОС.
Вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо нерозгляду його рапорту від 03.03.2025 року про звільнення з військової служби, позивач звернувся до суду з позовом.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що абзацом 4 ч.8 ст.23 Закону №2232-ХІІ імперативно визначено, що під час дії особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки на період дії воєнного стану, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
За змістом статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб.
В подальшому, указами Президента України воєнний стан неодноразово продовжувався та триває й на даний час.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992 (далі Закон №2232-XII).
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону №2232-XII, правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 2 Закону №2232-XII передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до частини 2 цієї статті, проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. А частиною 3 цієї статті визначено, що громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Згідно з частиною 6 статті 2 Закону №2232-XII визначено, що видами військової служби є: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Строки військової служби визначені статтею 23 Закону №2232-XII.
Станом на дату виникнення вказаних правовідносин, пункт 2 частини дев'ятої статті 23 Закону №2232-XII передбачав, що під час дії особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки:
з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону;
з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону.
Підстави для звільнення з військової служби визначені статтею 26 Закону №2232-XII.
Пунктом 3 частини п'ятої статті 26 Закону №2232-XII (до змін в закон) було передбачено, що з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації, контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах:
а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;
б) за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку;
в) у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання;
г) через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
ґ) за власним бажанням (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України).
Станом на дату подання позивачем рапорту, пунктом 3 частини п'ятої статті 26 Закону №2232-XII було передбачено, що під час проведення мобілізації та дії воєнного стану, контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах:
а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;
б) за станом здоров'я: на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців; за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
в) у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі;
г) через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
ґ) за власним бажанням (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України), але не раніше шести місяців проходження ними безперервної військової служби;
д) у зв'язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
е) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі (для осіб вищого офіцерського складу);
ж) у зв'язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану;
з) у зв'язку з призначенням (обранням) на посаду судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя.
Вказані зміни внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №3633-ІХ від 11.04.2024 року (далі Закон №3633-ІХ).
Таким чином, пункт 3 частини п'ятої статті 26 Закону №2232-XII зазнав суттєвих змін, а саме доповнений підпунктом «ж», на підставі якого позивач просив звільнити його зі служби.
Як вже зазначалось судом, станом на дату укладення Контракту, строки військової служби під час дії особливого періоду були передбачені частиною 9 статті 23 Закону №2232-XII, пункт 2 якої передбачав, що під час дії особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки: з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону; з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону.
Зі змінами, внесеними Законом №3633-ІХ, строки військової служби під час дії особливого періоду передбачені частиною 8 статті 23 Закону №2232-XII.
Так, відповідно до цих змін, строки військової служби під час дії особливого періоду:
1) для військовослужбовців, у яких закінчився строк військової служби, встановлений цією статтею, крім військовослужбовців базової військової служби, військова служба продовжується понад встановлені строки:
на період проведення мобілізації, крім випадків, визначених пунктами «б», «в», «г», «ґ», «д», «е», «є», «ж», «з», «и» частини третьої статті 26 цього Закону;
до дня завершення виконання завдань в інтересах оборони України, безпосередньої участі у веденні воєнних (бойових) дій, у тому числі на території проведення антитерористичної операції, а також у районах здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії держави, що формально чи фактично є учасником воєнних дій проти України;
на період дії воєнного стану, крім випадків, визначених пунктами «б», «в», «г», «д», «е», «є», «з», «и» частини третьої статті 26 цього Закону;
2) для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки:
на період проведення мобілізації, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону;
до дня завершення виконання завдань в інтересах оборони України, безпосередньої участі у веденні воєнних (бойових) дій, у тому числі на території проведення антитерористичної операції, а також у районах здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії держави, що формально чи фактично є учасником воєнних дій проти України;
на період дії воєнного стану, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону.
В особливий період, крім періодів проведення мобілізації та дії воєнного стану, військова служба для військовослужбовців, строк контракту яких закінчився, може бути продовжена за новими контрактами на строки, визначені частиною четвертою цієї статті.
Однак, Закон №3633-ІХ не містить жодних положень стосовно можливості та способу його застосування до правовідносин, розпочатих до набрання ним чинності, зокрема й до спірних у межах даної справи.
Суд зазначає, що на момент укладання контакту діюче законодавство не передбачало можливості для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та строк контракту яких закінчився, продовження служби за новими контрактами, а містило імперативну норму, що дія контракту продовжується понад встановлені строки.
Умову підпункту "ж" п.3 ч.5 ст. 26 Закону №2232 щодо наявності контракту, укладеного під час дії воєнного стану слід розуміти, як таку, що новий контракт має бути укладений під час дії воєнного стану після набрання чинності вказаної норми, тобто після 18.05.2024 року.
Судом встановлено, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 №667-ос від 17.05.2024 року внесено зміни до пункту наказу від 22.01.2024 року №104-ОС «Про особовий склад» щодо продовження військової служби в такій редакції: «Продовжити дію контракту понад встановлені строки старшому сержанту ОСОБА_1 , інспектору прикордонної служби 2 категорії - водія відділення технічних засобів охорони державного кордону відділу прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_3 » 1 категорії (тип Б), з 15.02.2024 року на період воєнного стану». Підстава: Указ Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами), затвердженими Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022 року.
Відтак, на момент подачі рапорту про звільнення строк дії контракту не закінчився, а був продовжений у порядку, встановленому законом. Отже у відповідача не було підстав для звільнення позивача зі служби.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що відсутні законні підстави для звільнення позивача з військової служби на підставі поданого рапорту, а дії відповідача узгоджуються з вимогами чинного законодавства.
Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду попередньої інстанції про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.
З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року у справі №140/2934/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.
Головуючий суддя Л. Я. Гудим
судді В. Я. Качмар
Т. В. Онишкевич