05 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 158/2903/25 пров. № А/857/41713/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Гуляка В.В., Матковської З.М.,
за участі секретаря судового засідання Ханащак С.І.,
розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 03 жовтня 2025 року (головуючого судді Сіліч Ю.Л., ухвалене у відкритому судовому засіданні о 15 год. 23 хв в м. Ківерці повний текст рішення складено 07.10.2025) у справі №158/2903/25 провадження №2-а/0158/94/25 за позовом Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області до Громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення,-
Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області 29.09.2025 звернулося в суд з позовом до громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 в якому просить продовжити строк затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 строком на 6 місяців.
Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 03 жовтня 2025 року позов задоволено частково. Затримано громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою забезпечення примусового видворення з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, строком на 6 (шість) місяців, але не довше моменту виконання рішення про примусове видворення. В задоволенні решти позову - відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції громадянин Республіки Азербайджан ОСОБА_2 через свого представника Воробей Петра Олексійовича подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Вказує, що позивачем як в ході розгляду справ про затримання відповідача та і під час розгляду кримінальної справи щодо відповідача та засудження його до позбавлення волі, було встановлено його належність до громадянства Республіки Азербайджан. Саме на ту обставину, що відсутність відповідей із відповідного Посольства іншої держави в Україні може бути підставою для продовження строку затримання іноземця або особи без громадянства лише за умови неможливості ідентифікації його особи вказав Верховний Суд в постанові від 20 серпня 2020 року у справі № 522/21484/19 та зазначив можливість факту встановлення судом ім'я та прізвища відповідача, місця народження, а також дату народження. При цьому під час розгляду справи судом першої інстанції не було враховано позицію відповідача, що він не ухиляється від виконання рішення про примусове видворення та повідомив суду, що має бажання заробити грошові кошти та покинути територію України. Позивачем також не наведено підстав, які б вказували, що відповідач буде ухилятись від виконання рішення про примусове видворення.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує що ОСОБА_2 увесь термін перебування в ПТПІ постійно відмовляється від заповнення вищевказаних документів, що вказує на відсутність співпраці з боку іноземця під час процедури його ідентифікації та, як наслідок, неможливість одержання інформації з країни громадянської належності іноземця та документів, необхідних для ідентифікації особи і вчинення дій, пов'язаних з примусовим видворенням.
В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник відповідача Воробей П.О. апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у скарзі, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Представник позивача Дубас М.М. в режимі відеоконференції проти апеляційної скарги заперечила, просила скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки позивач не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, рішення суду першої інстанції в цій частині не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Богунського відділу у м. Житомирі Управління Державної міграційної служби України від 08.11.2024 здійснено примусове видворення за межі території України громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким порушено законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.
Відповідно до ухваленого рішення Богунського районного суду м. Житомира від 08.11.2024 по справі №295/16856/24 позов Управління Державної міграційної служби України до громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 про затримання його з метою ідентифікації (документування) та забезпечення примусового видворення, терміном на 6 (шість) місяців задоволено. Ухвалено затримати громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою ідентифікації (документування) та забезпечення примусового видворення, строком на шість місяців.
08.11.2024 на виконання рішення суду відповідача поміщено до Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
Відповідно до Акту приймання-передавання іноземця або особи без громадянства 08.11.2024 ОСОБА_1 передано до Волинського ПТПІ де він утримується.
Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 05.05.2025 у справі №158/1228/25, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суд від 10.06.2025 продовжено строк затримання громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України, строком на 5 (п'ять) місяців.
27.06.2025 з метою вжиття заходів щодо ідентифікації, документування та забезпечення примусового видворення за межі території України громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 , УДМС у Житомирській області до Волинського ПТПІ направлено лист (№1801.5/8396-25) разом із заявою-анкетою на видачу свідоцтва на повернення в Азербайджанську Республіку для заповнення вищезазначеної заяви-анкети громадянином Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
02.07.2025 від Волинського ПТПІ надійшла відповідь по те, що громадянин Республіки Азербайджан ОСОБА_2 повідомив, що не бажає повертатись до країни походження та відмовився заповнювати заяву-анкету на повернення в Республіку Азербайджан.
26.08.2025 до Волинського ПТПІ повторно надіслано лист для опитування та заповнення документів громадянином Республіки Азербайджан ОСОБА_1 (долучивши в додатки заяву-анкету про видачу свідоцтва до Республіки Азербайджан та опитувальний лист).
28.08.2025 проінформовано Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, що під час повторного опитування ОСОБА_2 відмовився від заповнення документів для повернення до країни громадянської належності.
Разом з тим, відповідач не звертався із заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту на території України.
Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області 29.09.2025 звернулося в суд в якому просить продовжити строк затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 строком на 6 місяців.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 № 3773-VI (далі - Закон № 3773-VI) іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав; іноземці та особи без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, - іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території Україні протягом дії візи або на період, установлений законодавством чи міжнародним договором України, або якщо строк їх перебування на території України продовжено в установленому порядку; паспортний документ іноземця - документ, виданий уповноваженим органом іноземної держави або статутною організацією ООН, що підтверджує громадянство іноземця, посвідчує особу іноземця або особу без громадянства, надає право на в'їзд або виїзд з держави і визнається Україною.
Стаття 2 Закону № 3773-VI встановлює, що правовий статус іноземців та осіб без громадянства визначається Конституцією України, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.
Відповідно до статті 4 Закону № 3773-VI передбачено підстави для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України.
Відповідно до частини 2 статті 14 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства в разі незаконного перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України затримуються та в разі, якщо порушення ними законодавства України не передбачає кримінальної відповідальності, повертаються до країни попереднього перебування у встановленому порядку.
Частиною 1 статті 26 Закону № 3773-VI визначено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство України з прикордонних питань про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Згідно з частинами 3, 4 статті 26 Закону № 3773-VI один із примірників рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства видається іноземцю або особі без громадянства, стосовно яких воно прийнято. У рішенні зазначаються підстави його прийняття, порядок оскарження та наслідки невиконання. Форма рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства затверджується спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України. Рішення про примусове повернення може бути оскаржено до суду.
Відповідно до частини 5 статті 26 Закону № 3773-VI іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.
Згідно із частинами 1, 3, 4 статті 30 Закону № 3773-VI центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, або орган охорони державного кордону на підставі відповідного рішення суду має право розміщувати іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
Іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Пунктом 1 Типового положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затв. постановою Кабінету Міністрів України № 1110 від 17.07.2003 (далі - Типове положення) визначено, що пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні (далі - пункт тимчасового перебування), є державною установою, що призначена для тимчасового тримання іноземців та осіб без громадянства: стосовно яких судом прийнято рішення про примусове видворення за межі України; стосовно яких судом прийнято рішення про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України, у тому числі прийнятих відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; затриманих ДМС, її територіальними органами та підрозділами на строки та в порядку, передбачені законодавством; затриманих за рішенням суду до завершення розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства.
Згідно із пунктом 5 Типового положення іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України чи реадмісії. Строк тримання затриманих іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування становить шість місяців з дня фактичного затримання особи. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи в зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, такий строк може бути продовжено, але загальний строк затримання не повинен перевищувати вісімнадцять місяців. Про продовження строку затримання не пізніш як за п'ять днів до його закінчення кожні шість місяців подається позовна заява відповідно до вимог частини дванадцятої статті 289 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 1 статті 289 КАС України, за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України; затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.
Згідно з частиною 11 статті 289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Судом встановлено, що рішенням Богунського відділу у м. Житомирі Управління Державної міграційної служби України від 08.11.2024 здійснено примусове видворення за межі території України громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким порушено законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.
Колегія суддів враховує, що апелянт не спростував, що 27.06.2025 з метою вжиття заходів щодо ідентифікації, документування та забезпечення примусового видворення за межі території України громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 , позивач направляв лист до Волинського ПТПІ із заявою-анкетою на видачу свідоцтва на повернення в Азербайджанську Республіку для заповнення вищезазначеної заяви-анкети громадянином Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
02.07.2025 від Волинського ПТПІ надійшла відповідь по те, що громадянин Республіки Азербайджан ОСОБА_2 повідомив, що не бажає повертатись до країни походження та відмовився заповнювати заяву-анкету на повернення в Республіку Азербайджан.
26.08.2025 до Волинського ПТПІ повторно надіслано лист для опитування та заповнення документів громадянином Республіки Азербайджан ОСОБА_1 (долучивши в додатки заяву-анкету про видачу свідоцтва до Республіки Азербайджан та опитувальний лист).
28.08.2025 проінформовано Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, що під час повторного опитування ОСОБА_2 відмовився від заповнення документів для повернення до країни громадянської належності.
Щодо доводів про те, що позивачем як в ході розгляду справ про затримання відповідача так і під час розгляду кримінальної справи щодо відповідача та засудження його до позбавлення волі, було встановлено його належність до громадянства Республіки Азербайджан колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до розділу VI Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України 23.04.2012 № 353/271/150 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України 22.01.2018 № 38/77), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21 травня 2012 р. за № 806/21119 (далі - Інструкція), визначений порядок дій з ідентифікації та документування іноземців.
Пунктом 1 розділу VI Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України 23.04.2012 № 353/271/150, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21 травня 2012 р. за № 806/21119 (далі - Інструкція) визначено, що якщо іноземець не має документів, що посвідчують особу, орган ДМС вживають заходів щодо його ідентифікації та документування.
З цією метою до дипломатичних представництв або консульських установ держави походження іноземця надсилаються відповідні запити, до яких долучаються кольорові фотокартки на кожну особу, заповнені анкети визначеного консульською установою зразка та інші відомості про іноземця, які дають змогу встановити особу та підтвердити громадянство.
Відтак, колегія суддів погоджується із посиланням позивача, який викладений у відзиві на апеляційну скаргу, що для подальшого надсилання запиту до дипломатичних представництв або консульських установ держави походження іноземця, у даному випадку посольства Республіки Азербайджан, необхідно отримати згоду іноземця щодо таких дій та певний перелік документів, які визначені нормативно-правовими актами іноземної держави: кольорові фотокартки особи, заповнені анкети визначеного консульською установою зразка та інші відомості про іноземця, які дадуть змогу встановити особу та підтвердити її громадянство, зокрема: заяву-анкету для визначення належності до громадянства Республіки Азербайджан, яка перекладена азербайджанською мовою та опитувальний лист для встановлення належності до громадянства Республіки Азербайджан, які отримані безпосередньо із офіційного сайту посольства. Лише після заповнення особисто іноземцем такі документи можуть бути направлені до посольства Республіки Азербайджан і на підставі яких буде проведена відповідна перевірка в посольстві і оформлено проїзний документ (посвідчення на повернення), з яким іноземець може здійснити перетин кордонів на шляху повернення до Республіки Азербайджан. Однак, ОСОБА_2 увесь термін перебування в ПТПІ відмовляється від заповнення вищевказаних документів, що вказує на неможливість одержання інформації з країни громадянської належності іноземця та документів, необхідних для ідентифікації особи і вчинення дій, пов'язаних з примусовим видворенням.
Колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції, який ухвалив судове рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, оскільки відповідач незаконно перебуває на території України та ним не вчинялось жодних дій з легалізації перебування на території України, а тому позов задоволено частково правильно, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів звертає увагу, що оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивачем не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції не переглядається.
Суд не приймає доводи скаржника, які ґрунтуються на висновках Верховного Суду, викладених в постанові від 20.08.2020 у справі №522/21484/19, оскільки правовідносини в цій справі не є релевантними до справи за позовом Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області до Громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. У постанові від 19.05.2020 справа № 910/719/19 Велика Палата Верховного Суду вказала, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника. Колегія суддів вважає, що апеляційним судом надано відповідь на всі доводи, які можуть вплинути на правильність розгляду справи на цій стадії судового провадження.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Поняття адміністративної справи незначної складності (малозначної справи) міститься у пункті 20 частини 1 статті 4 КАС України, відповідно до якого адміністративною справою незначної складності є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин. Частиною шостою статті 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ цієї категорії, який, втім, не є вичерпним. Згідно пункту 11 частини 6 статті 12 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет спору, склад учасників справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, відповідно рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст. ст. 289, 308, 310, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України суд,-
Апеляційну скаргу Громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 03 жовтня 2025 року у справі №158/2903/25 провадження №2-а/0158/94/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом строку визначеного статтею 329 КАС України.
Головуючий суддя Н.В. Ільчишин
Судді В.В. Гуляк
З.М. Матковська
Повний текст постанови складено 10.11.2025