11 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 460/12877/24 пров. № А/857/4851/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заверухи О.Б.,
суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
розглянувши в електронній формі в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій,
суддя (судді) в суді першої інстанції - Максимчук О.О.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Рівне,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
25 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 24.04.2024 №172450008080 та Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 22.07.2024 № 172450008080, які прийняті за результатом розгляду заяви від 16.04.2024, про відмову у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як особі, яка є постраждалою внаслідок аварії на ЧАЕС; зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на п'ять років у відповідності до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з 18 лютого 2024 року; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області виплачувати позивачу їй за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на шість років у відповідності до ст. 55. Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 18 лютого 2024 року.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 16.04.2024 звернулась до пенсійного органу за призначенням пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХІІ), однак отримала відмову від Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. 22.07.2024 під час повторного перегляду заяви про призначення пенсії від 16.04.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії, оскільки відсутній достатній період проживання в забрудненій зоні, водночас наявний страховий стаж з урахуванням зменшення є достатнім. Зазначає, що наявність посвідчення потерпілого від наслідків аварії на ЧАЕС 4 категорії є беззаперечним доказом, що особа прожила, або відпрацювала на території зони посиленого радіологічного контролю не менше 4 років станом на 01.01.1993. Зауважує, що додатковим доказом проживання в с. Білка Рівненського району Рівненської області, в тому числі і в період роботи в м. Рівне з 12.10.1987 по 22.01.1992, є факт народження нею сина - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження якого в свідоцтві про народження зазначено - с. Білка Березнівського (нині - Рівненського) району Рівненської області. Вказує, що з моменту народження сина ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) і до моменту досягнення ним 3-річного віку ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) вона з дитиною проживала в с. Білка, що підтверджується зокрема і довідкою № 158 від 08.02.2024.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 24.04.2024 № 172450008080 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області від 22.07.2024 № 172450008080 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку за нормами статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на 5 років за нормами статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 18.02.2024. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на 5 років за нормами статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 18.02.2024.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що наявність у позивача посвідчення «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» підтверджує факт проживання або роботи позивача станом на 01.01.1993 у зоні посиленого радіологічного контролю не менше чотирьох років. Суд першої інстанції зауважив, що відповідно до довідки органу місцевого самоврядування позивач проживала в с. Білка Березнівського району Рівненської області в період з дня народження 1969 по 17.09.1988, а тому до позивача застосовується початкова величина зниження пенсійного віку на 2 роки. Окрім зазначеного суд першої інстанції встановив, що позивач в подальшому також проживала у зоні посиленого радіологічного контролю, а зокрема в с. Білка Березнівського району Рівненської області в період з 01.12.1988 по 01.01.2015, і територія якого до 01.01.2015 була віднесена до зони посиленого радіологічного контролю згідно з постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106. Другою обов'язковою умовою для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII є наявність у особи відповідного страхового стажу, встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Суд встановив, що позивач досягнулав віку 55 років у 2024 році, а тому в силу приписів статті 26 Закону № 1058-IV для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку особи мають право за наявності страхового стажу, зокрема у період з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року, і з урахуванням зменшення на 5 років страховий стаж повинен становити не менше 26 років. Матеріалами справи підтверджено, що на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії він досягнув 55 річного віку та має страховий стаж 28 років 2 місяці 17 днів. Отже, позивач досягнув віку, визначеного Законом № 1058-IV з врахуванням зменшення, проживав необхідну кількість років в зоні посиленого радіологічного контролю та має достатню кількість страхового стажу для призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подали апеляційні скарги, в яких просили скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв'язку із постійним проживанням, або у зв'язку із роботою в такій місцевості. За результатами перевірки довідки від 08.02.2024 № 158 встановлено, що мають місце записи про реєстрацію ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в селі Білка Березнівського району Рівненської області в період з 01.01.1986 року по 17.09.1988 року та з 01.12.1988 року по 31.12.2023 року. Однак, в погосподарській книзі № 6 за 1986-1990 роки є записи про навчання та роботу в м. Рівне. Відповідно до Диплому про освіту ОСОБА_4 навчалась у Рівненському середньому професійно-технічному училищі з 01.09.1986 по 30.09.1987, згідно трудової книжки ОСОБА_3 з 12.10.1987 року по 01.11.1990 року працювала в Рівненському комбінаті робітничого та шкільного харчування кухарем. В погосподарській книзі № 7 за 1986-1990 роки є відмітка про те, що ОСОБА_1 із грудня 1988 року не працювала та була по догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до вищенаведеного, підтвердити факт проживання з вересня 1986 року по 17.09.1988 року немає можливості. Зауважує, що відповідно до наявних документів позивач працювала з 12.10.1987 по 01.11.1990 в Рівненському комбінаті робітничого і шкільного харчування та з 01.11.1990 по 22.01.1992 в Рівненському комбінаті шкільного і студентського харчування. Зазначає, що територія м. Рівного не відноситься до радіаоктивно забрудненої зони.
Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що позивачу правомірно відмовлено в призначенні дострокової пенсії, оскільки термін знаходження у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 становить менше 4 років.
Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Білка Березнівського району Рівненської області та ІНФОРМАЦІЯ_4 досягнула віку 55 років, а також є громадянкою України та має статус особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням категорії 4 серії НОМЕР_1 , виданим позивачу 10.02.1993 Рівненською обласною державною адміністрацією.
Відповідно до довідки Старостинського округу № 2 (с. Зірне) Березнівської міської ради від 08.02.2024 № 158 позивач проживала в с. Білка Березнівського району Рівненської області в період з народження 1969 по 17.09.1988 та проживає з 01.12.1988 по теперішній час, а територія даного населеного пункту до 01.01.2015 відносилась до зони посиленого радіоекологічного контролю (4 зона) згідно з постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 № 106.
16.04.2024 позивач звернулась до Пенсійного фонду України з заявою про призначення/перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку.
З урахуванням принципу екстериторіальності заяву позивача про призначення пенсії було розглянуто ГУ ПФУ в Харківській області та прийнято рішення від 24.04.2024 № 172450008080, яким позивачу відмовлено в призначенні дострокової пенсії, оскільки у позивача відсутній необхідний страховий стаж відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
У вказаному рішенні зазначено про те, що вік позивача станом на дату звернення з заявою про призначення пенсії становить 55 років, документами підтверджено, що позивач станом на 01.01.1993 працювала (проживала) на території радіологічного забруднення - 5 років 4 місяці 23 дні, а також документами підтверджено право на зниження пенсійного віку на 5 років. Необхідний страховий стаж згідно ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV не менше 31 року з 01 січня по 31 грудня 2024 року. Отже, відповідно до ст. 55 Закону із урахуванням ст. 26 Закону № 1058-IV необхідний страховий стаж повинен становити не менше 26 років на момент досягнення пенсійного віку (31-5), для потерпілих 4 категорії. Страховий стаж позивача становить 23 роки 8 місяців 1 день. За результатами розгляду документів, доданих до заяви до загального страхового стажу не зараховано: - періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 12.10.1987: допомогу по безробіттю з 02.06.1994 по 38.07.1994, оскільки відсутня підстава припинення виплати допомоги; - допомогу по безробіттю, згідно довідки № 109 від 05.02.2024, з 15.06.2010 по 20.08.2010, оскільки відсутня інформація в Індивідуальних відомостях про застраховану особу; - згідно довідки № 6 від 15.02.2024 не зараховано період роботи в СФГ «Полісся» з 25.03.2000 по 04.08.2008, оскільки відсутня інформація про сплату внесків. Згідно Указу Президента України від 04.05.1998 № 401 та постанов Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 № 794 (далі - постанова № 794), від 08.06.1998 № 832 персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування впроваджувався протягом 1998 - 2000 років. Починаючи з 01.07.2000 обчислення пенсій здійснюється із заробітку особи за період роботи після 01.07.2000 за даними системи персоніфікованого обліку (пункт 3 постанови № 794).
Позивач повторно звернулась до Пенсійного фонду України із заявою про призначення/перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку.
З урахуванням принципу екстериторіальності повторну заяву позивача про призначення пенсії розглянуто ГУ ПФУ в Вінницькій області та 22.07.2024 прийнято рішення № 172450008080 про відмову у призначенні пенсії за віком за нормами статті 55 Закону № 796-ХІІ у зв'язку з відсутністю необхідного періоду проживання в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше 4 років. Період проживання в зоні посиленого радіологічного контролю - 23 роки 3 місяці 26 днів: з 26.04.1986 по 31.08.1986, з 01.10.1987 по 11.10.1987, з 23.01.1992 по 31.12.2014 (за виключенням періоду роботи з 12.10.1987 по 22.01.1992 в м. Рівне, що не відноситься до території радіоактивного забруднення. Станом на 01.01.1993 - 1 рік 3 місяці 26 днів. В рішенні зазначено, що згідно поданих документів та за даними індивідуальних відомостей про застраховану особу з бази даних реєстру застрахованих осіб, страховий стаж особи складає 28 років 32 місяці 17 днів.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.
Частиною 1 статті 9 Закону № 1058-ІV, який набрав чинності 01.01.2004, передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника. Умови призначення пенсії за віком встановлено ст.26 Закону №1058-ІV.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон № 796-XII.
Згідно зі статтею 49 Закону № 796-XI, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Статтею 55 Закону № 796-XII визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення. Відповідно до частини 1 статті 55 Закону № 796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-ІV за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Абзацом 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зниження пенсійного віку на 2 роки та додатково на 1 рік за 3 роки проживання або роботи, але не більше 5 років.
При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Частиною 3 статті 55 Закону № 796-XII прямо передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону № 1058-ІV і цього Закону. Згідно з п.13 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІV, у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.
Проанабізувавши вказані норми, колегія суддів зауважує, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться, у разі вибору цих осіб, згідно з нормами Закону № 1058-ІV і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом № 796-XII. Іншими словами, норми спеціального закону в даному випадку застосовуються субсидіарно із нормами загального закону, доповнюють і конкретизують їх.
Таким чином, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка проживала або працювала на території зони посиленого радіологічного контролю з моменту аварії на ЧАЕС до 01.01.1993 протягом не менше 4 років, має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку. При цьому, постійне проживання такої особи або постійна праця у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986, незалежно від часу проживання або роботи в цей період, дає особі право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 2 роки (початкова величина), а також додатково 1 рік за кожні три повні роки проживання або роботи на такій території, але не більше 5 років.
Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-ІV, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1).
Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку № 22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Згідно з абзацом 9 підпункту 5 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1, документами, які засвідчують особливий статус особи є, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону № 796-ХІІ).
Статтею 14 Закону № 796-XII визначено категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій. До них, зокрема, належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні посиленого радіологічного контролю - не менше чотирьох років, - категорія 4.
Документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» (ч.3 ст.65 Закону № 796-XII).
Відповідно до статті 15 Закону № 796-XII довідка про період проживання, роботи на цих територіях, є підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях.
Отже, єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом № 796-XII, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Такі висновки щодо застосування норм права викладені Верховним Судом у постановах від 27.02.2018 у справі № 344/9789/17, від 24.10.2019 у справі № 152/651/17, від 25.11.2019 у справі № 464/4150/17 та від 27.04.2020 у справі № 212/5780/16-а, від 17.05.2021 № 398/494/17, від 17.05.2021 № 336/6218/16-а, від 07.05.2024 у справі № 460/38580/22.
Наявність у позивача посвідчення особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи підтверджує факт проживання або роботи станом на 01.01.1993 у зоні посиленого радіологічного контролю не менше чотирьох років, оскільки наведена обставина є умовою для видачі такого посвідчення відповідно до пункту 10 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 № 501 (в редакції чинній на момент видачі позивачці посвідчення). Вказана позиція суду узгоджується з висновками викладеними в постанові Верховного Суду від 18.09.2024 у справі № 240/6201/23.
Доказів скасування або анулювання виданого позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи до суду надано не було та матеріали справи не містять таких доказів.
Визначення категорій зон радіоактивного забруднення передбачено статтею 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27.02.1991 № 791а-ХІІ (далі - Закон № 791а-ХІІ), частина 1 якої, у редакції чинній до 01.01.2015, визначала чотири зони радіоактивного забруднення, а саме: зона відчуження; зона безумовного (обов'язкового) відселення; зона гарантованого (добровільного) відселення; зона посиленого радіоекологічного контролю.
Відповідно до частин 2 та 3 статті 2 Закону № 791а-ХІІ, повноваження щодо установлення меж цих зон, визначення переліку населених пунктів, які відносяться до конкретної зони радіоактивного забруднення делеговані Кабінету Міністрів України.
Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення затверджено постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 № 106. Згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 № 106, с. Білка Березнівського району Рівненської області до 01.01.2015 відносилось до 4 зони посиленого радіоекологічного контролю за соціально-економічним фактором.
Пунктом 2 розділу І Закону № 76-VIII у статтю 2 Закону № 791а-ХІІ внесено зміни, якими абзац 5 частини 2 статті 2 цього закону виключено. Зазначені зміни набрали законної сили з 01.01.2015.
В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що відповідно до довідки Старостинського округу № 2 (с. Зірне) Березнівської міської ради від 08.02.2024 № 158 позивач проживала в с. Білка Березнівського району Рівненської області в період з народження 1969 по 17.09.1988 і проживає з 01.12.1988 по теперішній час, а територія даного населеного пункту до 01.01.2015 відносилась до зони посиленого радіоекологічного контролю (4 зона) згідно з постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 № 106.
Колегія суддів зауважує, що відповідно до частини 3 та частини 4 статті 15 Закону № 796-ХІІ, підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування. Тобто, факт проживання особи на території зони посиленого радіоекологічного контролю засвідчує довідка органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.
Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що відомості трудової книжки та диплому не можуть спростувати факту постійного проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення, що підтверджено відповідною довідкою органу місцевого самоврядування. Вказана позиція узгоджується з висновками викладеними в постановах Верховного Суду від 09.07.2024 у справі № 240/16372/23 та від 16.10.2024 у справі № 460/14380/23.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відхилення твердження Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області викладені ним в рішенні про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, оскільки в період з 12.10.1987 по 22.01.1992 позивач працював в м. Рівне, територія якого не відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю, оскільки в силу вимог п.7 Порядку № 22-1 при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 № 796-XII документами, що підтверджують факт проживання особи на територіях радіоактивного забруднення є посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування.
Водночас, колегія суддів вважає, що дані щодо місця навчання чи роботи позивача в іншому населеному пункті не можуть спростувати факту постійного проживання особи у зоні посиленого радіоекологічного контролю, що підтверджено довідкою органу місцевого самоврядування та відповідним посвідченням позивача як громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорія 4), оскільки факт навчання або працевлаштування особи у навчальному закладі або у роботодавця, який зареєстрований або знаходиться у іншому місці, ніж місце проживання особи, сам по собі не виключає можливості постійного фактичного проживання такої особи у зоні посиленого радіоекологічного контролю, враховуючи не спростовану відповідачем будь-якими доказами можливість щоденного або періодичного доїзду особи з місця свого постійного проживання у зоні посиленого радіологічного контролю до місця проходження навчання або роботи поза населеним пунктом проживання і у зворотному напрямку, враховуючи що згідно даних, які містяться у відкритому доступі в мережі Інтернет, відстань між с. Білка Березнівського району Рівненської області та м. Рівне становить 71,6 км, що в свою чергу дає можливість щоденного доїзду позивачем до місця роботи в м. Рівне.
Крім того, у постановах від 19 вересня 2019 року у справі № 556/1172/17, від 11 березня 2024 року у справі № 500/2422/23, від 19 вересня 2024 року у справі № 460/23707/22, від 02 жовтня 2024 року у справі № 500/551/23 Верховний Суд зазначив про те, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням, або у зв'язку з роботою в такій місцевості. При цьому зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
Як слідує з довідки Старостинського округу №2 (с. Зірне) Березнівської міської ради від 08.02.2024 № 158 позивач дійсно проживав в с. Білка Березнівського району Рівненської області, що вказує не лише на факт реєстрації в зоні посиленого радіологічного контролю, а і фактичне проживання в такій зоні.
Також, колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутня інформація про те, що відповідна довідка була відкликана, будь-якими суб'єктами оскаржена та відповідним органом скасована, а тому слугує належним доказом у справі та підтверджує факт проживання позивача на території зони посиленого радіологічного контролю у вищевказаний період.
Отже, матеріалами справи підтверджено факт проживання позивача в зоні посиленого радіологічного контролю не менше 4 років, як власника посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 4), що дає позивачу право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку додатково на 1 рік за 3 повні роки проживання в такій зоні, але не більше 5 років.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що зменшення пенсійного віку на 6 років відповідно до абзацу 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону № 796-ХІІ можливе за наявності двох самостійних умов: 1) початкова величина зниження пенсійного віку 2 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року; 2) проживання щонайменше 4 роки станом на 1 січня 1993 року є умовою, яка встановлює додатково 1 рік зменшення пенсійного віку за 3 роки проживання, роботи.
Водночас застосування як першої, так і другої умови, можливе у разі постійного проживання особи в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року щонайменше 4 роки.
Як вже встановлено судом першої інстанції, наявність у позивача посвідчення «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» підтверджує факт проживання або роботи позивача станом на 01.01.1993 у зоні посиленого радіологічного контролю не менше чотирьох років.
Колегія суддів зауважує, що відповідно до довідки органу місцевого самоврядування позивач проживала в с. Білка Березнівського району Рівненської області в період з дня народження 1969 по 17.09.1988, а тому до позивача застосовується початкова величина зниження пенсійного віку на 2 роки.
Окрім зазначеного суд першої інстанції встановив, що позивач в подальшому також проживала у зоні посиленого радіологічного контролю, а зокрема в с. Білка Березнівського району Рівненської області в період з 01.12.1988 по 01.01.2015, і територія якого до 01.01.2015 була віднесена до зони посиленого радіологічного контролю згідно з постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 № 106.
Щодо можливості зарахування періоду проживання особи в зоні посиленого радіоекологічного контролю з 01.01.1993, висловився Верховний Суд у постанові від 08.06.2022 у справі № 380/7535/21, де зазначив про те, що для правильного вирішення спору судам слід було встановити кількість років проживання позивачем в зоні посиленого радіоекологічного контролю в цілому.
Отже, враховуючи наявність у позивача посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи та довідки органу місцевого самоврядування, яким уточнено період проживання позивача в забрудненій зоні, що підтверджує факт реєстрації та проживання позивача на території зони посиленого радіологічного контролю у період з 26.04.1986 по 17.09.1988, з 01.12.1988 по 01.01.2015, що складає понад 20 років, застосуванням до позивача початкової величини зниження пенсійного віку на 2 роки та проживанням позивача в забрудненій зоні станом на 01.01.1993 не менше 4 років, колегія суддів погоджується висновками суду першої інстанції про наявність у позивача права на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ на 5 років.
Водночас, другою обов'язковою умовою для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII є наявність у особи відповідного страхового стажу, встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії (абзац 2 частини 4 статті 26 Закону № 1058-ІV).
Судом першої інстанції було встановлено, що позивач досягнула віку 55 років у 2024 році, а тому в силу приписів статті 26 Закону № 1058-IV для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку особи мають право за наявності страхового стажу, зокрема у період з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року, і з урахуванням зменшення на 5 років страховий стаж повинен становити не менше 26 років.
Отже, для осіб, які набули право на зменшення пенсійного віку на 5 років відповідно до статті 55 Закону № 796-XII, призначається пенсія за умови: 1) досягнення віку 60-5 = 55 років, 2) наявності страхового стажу 31-5 = 26 років.
При цьому, як слідує з рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 24.04.2024 № 172450008080 страховий стаж позивача становить 23 роки 8 місяців 1 день, однак після повторного розгляду заяви позивача про призначення дострокової пенсії від 16.04.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області в рішенні від 22.07.2024 № 172450008080 зазначено, що страховий стаж позивача, який був зарахований відповідачем 2 згідно Форми РС-право становить 28 років 2 місяці 17 днів.
Отже, матеріалами справи підтверджено, що на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії він досягнув 55 річного віку та має страховий стаж 28 років 2 місяці 17 днів.
Відповідно до статті 45 Закону № 1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, а саме пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
За таких обставин, враховуючи дату звернення позивача до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком 16.04.2024, дату народження позивача - ІНФОРМАЦІЯ_3 , суд першої інстанції обгрунтовано вважав, що така пенсія повинна бути призначена позивачу з 18.02.2024.
Отже, позивач досягнув віку, визначеного Законом № 1058-IV з врахуванням зменшення, проживав необхідну кількість років в зоні посиленого радіологічного контролю та має достатню кількість страхового стажу для призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ, а тому суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржників про те, що позивачу правомірно відмовлено в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсії віку.
Підсумовуючи наведене та зважаючи на встановлені судом першої інстанції обставини справи і наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувані рішення від 16.04.2024 та від 22.07.2024 № 172450008080 прийняті Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Вінницькій області не на підставі, та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому ці рішення є протиправними і підлягаютьє скасуванню.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
У справі, яка розглядається, судом першої інстанції встановлено, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурними підрозділами визначено ГУ ПФУ в Харківській області та в подальшому після повторного розгляду заяви позивача про призначення дострокової пенсії ГУ ПФУ в Вінницькій області, останнім рішенням якого позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку. Тому дії зобов'язального характеру щодо призначення позивачу пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачу пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Вінницькій області, оскільки саме ГУ ПФУ в Вінницькій області винесено рішення про відмову в призначенні пільгової пенсії після повторного розгляду заяви позивача про призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ.
При цьому, колегія суддів також враховує позицію Верховного Суду, висловлену в постановах від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23, від 07.05.2024 у справі № 460/38580/22, від 24.05.2024 у справі № 460/17257/23, згідно з якими дії зобов'язального характеру щодо зарахування стажу, призначення пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області.
За правилами пункту 4.10. розділу IV Порядку № 22-1 (у редакції згаданих вище змін), після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії. З аналізу вказаних вище положень випливає, що після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення (перерахунок) пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, тобто територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, тобто, територіальному органу Пенсійного фонду України, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця перебування особи для здійснення виплати такої пенсії. Тобто, нарахування та виплату пенсії проводить територіальний орган Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання (реєстрації)/перебування особи.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування рішення від 24.04.2024 № 172450008080 та рішення від 22.07.2024 № 172450008080 щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону № 796-ХІІ, а також про наявність підстав для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області призначити позивачу пенсію за віком із зниженням пенсійного віку на 5 років на підставі статті 55 Закону № 796-ХІІ з 18.02.2024 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду у Вінницькій області виплачувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на 5 років у відповідності до ст. 55 Закону № 796-ХІІ, починаючи з 18.02.2024.
Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд -
Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року у справі № 460/12877/24 - без змін.
Постанову разом із паперовими матеріалами справи надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. Б. Заверуха
судді О. М. Гінда
В. В. Ніколін