11 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 380/14894/24 пров. № А/857/33167/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів - Курильця А. Р., Пліша М. А.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року у справі №380/14894/24 за адміністративним позовом Приватного підприємства "Малком 1" до Львівської митниці про визнання протиправними і скасування рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови, -
суддя в 1-й інстанції - Кравців О. Р.,
дата ухвалення рішення - 18 листопада 2024 року,
місце ухвалення рішення - м. Львів,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
Позивач - Приватне підприємство “Малком 1» звернулося в суд з позовом до відповідача - Львівської митниці, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості прийняте Львівською митницею Державної митної служби України 24 січня 2023 року №UA209000/2024/100047/2; визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості прийняте Львівською митницею Державної митної служби України 24 січня 2023 року №UA209000/2024/100048/2; визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/000168 від 24 січня 2023 року; визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/000177 від 24 січня 2023 року .
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 24 січня 2024 року №UA209000/2024/100047/2, від 24 січня 2024 року №UA209000/2024/100048/2. Визнано протиправними та скасовано картки відмови Львівської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 24 січня 2024 року №UA209230/2024/000168, №UA209230/2024/000177.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає про те, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що відповідачем встановлено невідповідності у поданих документах, відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення всіх складових митної вартості, визначеної за основним методом, та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Вказує, що відсутність у декларанта документів, у яких визначено відомості про складові митної вартості не означає автоматичного застосування методу визначення митної вартості за ціною договору та обов'язку митного органу прийняти заявлену митну вартість на підставі документів, які є у наявності декларанта, оскільки це суперечитиме нормі ст. 58 МК України. Таким чином, дії відповідача щодо винесення оскаржуваних рішень про коригування митної вартості імпортованих товарів та карток відмови є правомірними, обґрунтованими, здійснені в межах наданої законом компетенції і не порушують прав позивача. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Відзив на апеляційну скаргу позивачем поданий не був. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що між Приватним підприємством “Малком 1» (покупець) та компанією “Sunway Solar Co., Ltd», Китай (продавець) 10 січня 2023 року укладено зовнішньоекономічний Контракт №SW10A2301US-51 (далі - контракт), предметом якого є зобов'язання продавця здійснювати продаж, а покупець зобов'язується купувати сонячні панелі.
Відповідно до істотних умов договору якість товару повинна відповідати специфікації, узгодженій сторонами за цим контрактом та проформами інвойсами.
Умови поставки: FOB, Shaghai/Ningbo (Інкотермс 2020) згідно з проформами інвойсами. Інформація про кількість товару та вагу нетто і брутто зазначається в паркінг листі.
Загальна сума контракту становить 67487,00 доларів США і складається із суми окремих інвойсів (в первинній редакції).
Додатком №2 до контракту №SW10A2301US-51 від 10 січня 2023 року сторони 25 серпня 2023 року пункту 5.1 контракту виклали в такій редакції: “Загальна сума контракту становить 10000 доларів США і складається з сум окремих інвойсів».
На виконання умов вказаного договору позивач здійснив оплату за товар на загальну суму 93000,00 доларів США двома платежами:
- у сумі 27900,00 доларів США на рахунок продавця, що підтверджується копією платіжної інструкції в іноземній валюті №185 від 31 серпня 2023 року на рахунок “Sunway Solar Co., Ltd», в якій в деталях платежу (код 70) зазначено: “PREPAYMENT FOR CONTRACT SW10A2301US - 511/01/2023 DD 10 січня 2023 року FOR FAKTURA PROFORMA SW10A2308UA-36 28 серпня 2023 року FOR GOODS PRODUCTS»;
- у сумі 651000,00 доларів США на рахунок продавця, що підтверджується копією платіжної інструкції в іноземній валюті №192 від 09 жовтня 2023 року на рахунок “Sunway Solar Co., Ltd», в якій в деталях платежу (код 70) зазначено: “PREPAYMENT FOR CONTRACT SW10A2301US - 511/01/2023 DD 10 січня 2023 року FOR FAKTURA PROFORMA SW10A2308UA-36 28 серпня 2023 року FOR GOODS PRODUCTS».
З метою митного оформлення вказаного товару (ран сортних засобів) щодо кожного з них позивач подав до митного органу митні декларації:
1) 23 січня 2024 року №24UA209230007070U1, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації.
На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу його визначення декларант надав митному органу разом з декларацією: рахунок-фактуру (iнвойс) (Commercial invoice) SW10A2308UA-36 від 30 листопада 2023 року; накладну УМВС (SMGS consignment note (rail)) №2151336768 від 31 грудня 2023 року; супровідний документ T1 (Dispatch note model T1) №24UA403070100BBD86 від 18 січня 2024 року; декларація про походження товару ((Declaration of origin) №SW10A2308UA-36 від 30 листопада 2023 року; митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів №24UA209230006661U6.1 від 23 січня 2024 року; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у випадках митного огляду, що здійснюється при виконанні митних формальностей під час митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації) № 24UA209230006661U6 від 23 січня 2024 року; картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/000159 від 23 січня 2024 року; банківські платіжні документи, що стосується товару №185 від 31 серпня 2023 року та №192 від 09 жовтня 2023 року; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №220124 від 22 січня 2024 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №SW10A2301US-51 від 10 січня 2023 року; договір про надання послуг митного брокера №61-2018 від 27 листопада 2019 року; договір (контракт) про перевезення №22 від 02 лютого 2023 року; копію митної декларації за якою було відмовлено у випуску товарів №24UA209230007070U1 від 23 січня 2024 року.
2) 24 січня 2024 року №24UA209230007264U8, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації.
На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу його визначення декларант надав митному органу разом з декларацією: рахунок-фактуру (iнвойс) (Commercial invoice) SW10A2308UA-36 від 30 листопада 2023 року; накладну УМВС (SMGS consignment note (rail)) №2151336727 від 31 грудня 2023 року; супровідний документ T1 (Dispatch note model T1) №24UA403070100BBD51 від 18 січня 2024 року; декларація про походження товару ((Declaration of origin) №SW10A2308UA-36 від 30 листопада 2023 року; банківські платіжні документи, що стосується товару №185 від 31 серпня 2023 року та №192 від 09 жовтня 2023 року; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №220124 від 24 січня 2024 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №SW10A2301US-51 від 10 січня 2023 року; договір про надання послуг митного брокера №61-2018 від 27 листопада 2019 року; договір (контракт) про перевезення №22 від 02 лютого 2023 року; копію митної декларації за якою було відмовлено у випуску товарів №24UA209230007264U8 від 24 січня 2024 року.
За результатами опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала вимоги, в яких просила надати додаткові документи, що підтверджують митну вартість відповідно до статті 53 Митного кодексу України.
На виконання вимог митного органу, позивачем надано пояснення щодо транспортування та страхування товару та додатково підтверджуючі документи - копії митних декларацій країни відправлення №223120230003636043 та №223120230003635955.
За результатами розгляду поданих документів Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю та прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100047/2 та №UA209000/2024/100048/2 від 24 січня 2024 року.
Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100047/2 обґрунтовує тим, що Львівською митницею заявлена митна вартість не може бути визначена, оскільки у поданих документах відсутні всі відомості, які місять інформацію про ціну, що фактично була сплачена за товар. Додатково вказано про проведення консультації з декларантом відповідно до статті 53 Митного кодексу України про застосування другорядного методу 2ґ (стаття 64 Митного кодексу України). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала митна декларація: “товару №1 слугувала 23UA209230126937U1 від 04 грудня 2023 року, де вартість такого товару становить 3,91 дол. США за кг.».
Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю. Оформила картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/000168. З метою випущення товару у вільний обіг позивач (декларант) подав митну декларацію від 24 січня 2024 року №24UA209230007370U3, в якій вказав вартість товарів відповідно до оскарженого рішення про коригування митної вартості товару.
Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100048/2 обґрунтовує тим, що Львівською митницею заявлена митна вартість не може бути визначена, оскільки у поданих документах відсутні всі відомості, які місять інформацію про ціну, що фактично була сплачена за товар. Додатково вказано про проведення консультації з декларантом відповідно до статті 53 Митного кодексу України про застосування другорядного методу 2ґ (стаття 64 Митного кодексу України). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала митна декларація: “товару №1 слугувала 23UA209230126937U1 від 04 грудня 2023 року, де вартість такого товару становить 3,91 дол. США за кг (даного виду товару)».
Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю. Оформила картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/000177. З метою випущення товару у вільний обіг позивач (декларант) подав митну декларацію від 24 січня 2024 року №24UA209230007494U6, в якій вказав вартість товарів відповідно до оскарженого рішення про коригування митної вартості товару.
Вважаючи рішення відповідача про коригування митної вартості протиправним, ПП “Малком 1» звернулося за захистом своїх прав у суд.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач подав до митного органу повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості імпортованих товарів за основним методом, водночас відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідач не спростував, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідач не довів, а тому оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними та підлягають скасуванню.
Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Положеннями статті 49 МК України передбачено те, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За змістом ч.1,2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Положення статті 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст.53 МК України).
Згідно з ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Ч.3 ст.53 МК України передбачає, що обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За змістом ч.4 ст.53 МК України у разі, якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.
Відповідно до ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Згідно з ч.1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
За приписами ч.2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За змістом ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до ч.5 ст.54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з положеннями ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 згаданого Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 згаданого Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 згаданого Кодексу.
Частини 1, 2 ст.55 МК України передбачають, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі неправильно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України).
Крім того, ч.1 ст.58 МК України визначено умови, за яких застосовується метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. У частині другій цієї статті передбачено, коли такий метод не застосовується, а саме: метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, в силу правового регулювання частини 4 і 5 статті 58 МК України, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Порядок визначення митної вартості за резервним методом регламентований положеннями статті 64 МК України.
За змістом ст.64 МК України у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов'язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з тим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Як зазначено вище, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
За результатами аналізу вищезазначених положень Митного кодексу України вбачається, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст.58 Митного кодексу України.
З метою усунення розбіжностей у документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч.2 ст.53 Митного кодексу України.
Разом з тим, витребувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України передбачено обов'язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.
Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник щодо правильності визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, а саме: “Фотоелектричні елементи вмонтовані в панель (сонячні панелі), без кріплення, нові».
Так, для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом - за ціною договору (контракту) Приватне підприємство “Малком 1» подало разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України, а саме: рахунок-фактуру (iнвойс) (Commercial invoice) SW10A2308UA-36 від 30 листопада 2023 року; накладну УМВС (SMGS consignment note (rail)) №2151336768 від 31 грудня 2023 року; супровідний документ T1 (Dispatch note model T1) №24UA403070100BBD86 від 18 січня 2024 року; декларація про походження товару ((Declaration of origin) №SW10A2308UA-36 від 30 листопада 2023 року; митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів №24UA209230006661U6.1 від 23 січня 2024 року; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у випадках митного огляду, що здійснюється при виконанні митних формальностей під час митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації) №24UA209230006661U6 від 23 січня 2024 року; картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/000159 від 23 січня 2024 року; банківські платіжні документи, що стосується товару №185 від 31 серпня 2023 року та №192 від 09 жовтня 2023 року; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №220124 від 22 січня 2024 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №SW10A2301US-51 від 10 січня 2023 року ; договір про надання послуг митного брокера №61-2018 від 27 листопада 2019 року; договір (контракт) про перевезення №22 від 02 лютого 2023 року; копію митної декларації за якою було відмовлено у випуску товарів №24UA209230007070U1 від 23 січня 2024 року; рахунок-фактуру (iнвойс) (Commercial invoice) SW10A2308UA-36 від 30 листопада 2023 року; накладну УМВС (SMGS consignment note (rail)) №2151336727 від 31 грудня 2023 року; супровідний документ T1 (Dispatch note model T1) №24UA403070100BBD51 від 18 січня 2024 року; декларація про походження товару ((Declaration of origin) №SW10A2308UA-36 від 30 листопада 2023 року; банківські платіжні документи, що стосується товару №185 від 31 серпня 2023 року та №192 від 09 жовтня 2023 року; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №220124 від 24 січня 2024 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №SW10A2301US-51 від 10 січня 2023 року ; договір про надання послуг митного брокера №61-2018 від 27 листопада 2019 року; договір (контракт) про перевезення №22 від 02 лютого 2023 року; копію митної декларації за якою було відмовлено у випуску товарів №24UA209230007264U8 від 24 січня 2024 року.
Крім того, на виконання вимог митного органу, позивачем додатково було надано пояснення з підтверджуючими документами - копіями митних декларацій країни відправлення №223120230003636043 та №223120230003635955.
Разом з тим, в обґрунтування розбіжностей у долучених позивачем до митних декларацій №24UA209230007070U1 від 23 січня 2024 року та №24UA209230007264U8 від 24 січня 2024 року документах митний орган покликається на те, що товар поставлений на умовах FOB Shangai/Ningbo згідно з проформами-інвойсами, однак до митного оформлення проформу не надано.
Матеріалами справи стверджується, що позивачем для підтвердження здійснення оплати за товар надано відповідачу банківські платіжні документи, які підтверджує факт здійснення оплати по контракту, яка була заявлена у митних деклараціях, зокрема, платіжні інструкції в іноземній валюті №185 від 31 серпня 2023 року та №192 від 09 жовтня 2023 року на рахунок “Sunway Solar Co., Ltd», в якій в деталях платежу (код 70) зазначено: “PREPAYMENT FOR CONTRACT SW10A2301US - 511/01/2023 DD 10 січня 2023 року FOR FAKTURA PROFORMA SW10A2308UA-36 28 серпня 2023 року FOR GOODS PRODUCTS».
Ціна продажу імпортованих товарів - це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс) згідно з частиною 2 статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару.
Зі змісту карток відмови вбачається, що до кожної митної декларації позивачем подано рахунок-фактуру (iнвойс) (Commercial invoice) SW10A2308UA-36 від 30 листопада 2023 року, який містить всі необхідні реквізити: номер інвойсу; дата виставлення інвойсу; реквізити покупця та продавця; умови оплати; відомості про транспортування; опис товару; кількість товару; ціну за одиницю; загальну вартість.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, загальна вартість оцінюваного товару, що вказана в інвойсах, відповідає сумі, сплаченій позивачем відповідно до платіжних інструкцій в іноземній валюті.
Щодо доводів апелянта про те, що загальна сума відповідно до платіжних документів 93000,00 доларів США, а вартість товару згідно з контрактом (пункт 5.2) 67487 доларів США. Інформацію про зміни до контракту в частині оплати не надано, то колегія суддів зазначає наступне.
Зі змісту п.5.2 зовнішньоекономічного контракту №SW10A2301US-51 від 10 січня 2023 року вбачається, що вартість товару встановлюється в доларах США і розуміється FOB, Shaghai/Ningbo (Інкотермс 2020) (том 1, а.с.26 зворот).
Крім того, відповідно до п.10.1 зовнішньоекономічного контракту №SW10A2301US-51 від 10 січня 2023 року передоплата у розмірі 30% від вартості Інвойс, решта 70% буде здійснена після перевірки обладнання перед відправкою. Валюта оплата - долар США (том 1, а.с.27). Згідно з наданими позивачем документами оплата проведена відповідно до умов договору в доларах США.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Разом з тим, умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Крім того, при надсиланні вимог митного органу до декларанта про надання додаткових документів, додатки до контракту не запитувалися.
Щодо доводів апелянта про те, що згідно з пунктами 2.1 та 2.2 договору №22 від 02 лютого 2023 року про надання транспортних послуг та транспортно-експедиційних послуг, перевезення вантажів проводиться на підставі завчасно поданих замовником транспортних заявок. Заявки не надано до митного оформлення, у зв'язку з чим неможливо перевірити чи дотримано усіх вимог такого договору, то колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається зі змісту умов договору про надання транспортних послуг та транспортно-експедиційних послуг №22 від 02 лютого 2023 року сторони узгодили, що замовник доручає, а експедитор бере на себе зобов'язання за плату і за рахунок замовника надати транспортне обслуговування, пов'язане з організацією перевезення вантажів замовника автомобільним транспортом в міжміському та міжнародному сполученні, відповідно до узгоджених сторонами транспортних заявок.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом позивача було надано договір транспортного експедирування, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиторських послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиторські послуги, накладну УМВС (SMGS consignment note (rail)), супровідний документ T1 (Dispatch note model T1) №24UA403070100BBD51 від 18 січня 2024 року, що свідчить про те, що усі понесені позивачем витрати на транспортування товару підтверджені документально.
Щодо доводів апелянта про те, що у залізничній накладній №2151336768 (графа 23 “Оплата перевізних платежів») здійснено покликання на Договір про перевезення, однак документи, що висвітлюють договірні відносини із цією фірмою при виконанні угоди відсутні, то колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з умовами договору про надання транспортних послуг та транспортно-експедиційних послуг №22 від 02 лютого 2023 року для перевезення вантажу може використовуватися як власний транспортний засіб експедитора, так і транспортні засоби третіх сторін, залучених експедитором для виконання зобов'язань за цим договором.
При цьому, залучення третіх осіб для виконання господарських зобов'язань перевізником та експедитором не впливає на визначення митної вартості товарів.
Крім того, суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що при надсиланні вимоги митного органу до декларанта про надання додаткових документів, договорів перевізника з третіми особами не запитувалися, разом з тим, відповідач, пропонуючи надати додаткові документи, лише зацитував статтю 53 МК України без конкретизації, яких саме документів недостатньо для митного оформлення товарів.
Щодо покликань відповідача про те, що експортна декларація країни відправлення №223120230003635955 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту, через відсутність в ній дати експорту, та номеру справи, у зв'язку з чим зазначені в ній відомості не є остаточними, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заповнення митної декларації країни відправлення знаходиться поза межами компетенції декларанта, та, відповідно, наявність у ній розбіжностей чи відсутність певних відомостей не може бути безумовною підставою для коригування митної вартості товару та засвідчення розбіжностей між документами.
Крім того, копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і має бути оформлена відповідно до чинного законодавства цієї країни.
Таким чином, підстави ставити під сумнів митну вартість товарів, визначену декларантом, відсутні, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товарів, ознаки підробки та вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.
Крім того, вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. При цьому, наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Зі змісту оскаржуваних рішень вбачається, що відповідачем митна вартість товару визначена за другорядним методом - резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Колегія суддів зазначає, що у рішеннях про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на ідентичний або подібний (аналогічних) товар, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, однак відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
При цьому, при прийнятті спірних рішень відповідач на підставі цінової інформації наявної у митного органу навів номер і дату митної декларації, митну вартість з якої взято за основу. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю товарів, що розмитнювались цією чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників бази даних Держмитслужби. Відповідач не вказав, які складові вплинули на формування саме такої вартості, не навів пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, що свідчить про порушення ним вимог статті 55 МК України, не зазначив щодо якого з двох товарів стосується коригування митної вартості.
Інформація про вищу митну вартість ідентичних товарів не є перешкодою для визначення митної вартості товару на підставі укладеного між сторонами договору, оскільки сторони вільні в формуванні цін на товари за взаємним погодженням, виходячи з кон'юнктури ринку, якості і споживчих властивостей продукції, ступеня новизни товару і його корисності, співвідношення попиту та пропозиції, враховуючи необхідність отримати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Щодо доводів митного органу про ненадання декларантом на вимогу митного органу усіх витребуваних додаткових документів, то колегія суддів зазначає, що у повідомленні про необхідність подачі додаткових підтверджуючих документів вказано, що такі мають бути надані за наявності, тобто їх неподання у зв'язку з відсутністю, не може розцінюватися як відмова. Колегія суддів вважає, що у відповідача були у наявності усі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо транспортних засобів, які імпортуються, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями ч.1 ст.58 МК України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за першим методом.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивач подав до митного органу повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості імпортованих товарів за основним методом, водночас відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідач не спростував, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідач не довів, а тому оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними та підлягають скасуванню.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).
Також згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ст.139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року у справі №380/14894/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О. І. Мікула
судді А. Р. Курилець
М.А. Пліш
Повне судове рішення складено 11 листопада 2025 року.