справа № 691/1453/25
провадження № 2-н/691/124/25
06 листопада 2025 року м. Городище
Суддя Городищенського районного суду Черкаської області Подорога Л.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за надання послуг ЖКГ,
встановив:
У провадженні Городищенського районного суду Черкаської області перебуває заява ТОВ «ГК «Нафтогаз України» про видачу судового наказу з вимогою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природній газ у сумі 44930,70 грн. та судовий збір у сумі 242,24 грн.
В обґрунтування заяви про видачу судового наказу зазначено, що на підставі Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2500, споживач ОСОБА_1 приєдналася до умов вказаного Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам. ТОВ «ГК «Нафтогаз України» здійснило постачання природного газу ОСОБА_1 . В порушення умов Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам та Правил постачання, ОСОБА_1 оплату за послуги з газопостачання здійснила не у повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість за поставлений їй природний газ в сумі 44930,70 грн., за період із 01.05.2022 по 30.09.2025.
Вивчивши матеріали за заявою ТОВ «ГК «Нафтогаз України», приходжу до наступних висновків.
За змістом ст. 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів і за ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Положенням ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
В рішенні Європейського Суду з прав людини в справі Жоффер де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 зазначено, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Разом з тим, Європейський Суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що реалізуючи пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступу до правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух. Таким чином, у кожному випадку заявник, при зверненні до суду із заявою, повинен як дотримуватися норм процесуального законодавства, так і очікувати, що ці норми застосовуються.
Згідно з ч. 2 ст. 19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження.
Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо (ч. 3 ст. 19 ЦПК України).
Особливістю наказного провадження є те, що суддя, у встановленому законом випадку, за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання та виклику заявника та боржника, на основі поданої заяви, приймає судове рішення у вигляді судового наказу.
Згідно з ч. 1 ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 161 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 160 ЦПК України, із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом належить право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Стаття 161 ЦПК України містить вичерпний перелік вимог, за якими може бути видано судовий наказ, зокрема якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою.
Вимогу про стягнення боргу заявлено за період з 01.05.2022 по 30.09.2025, заява про видачу судового наказу сформована в системі електронний суд 28.10.2025, тобто вимогу за період із 01.05.2022 по 27.10.2022 заявлено поза межами строку позовної давності.
На підставі викладеного, приходжу до висновку, що у видачі судового наказу слід відмовити.
Керуючись ст. 163-166 ЦПК України, суддя
постановив:
У видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за надання послуг ЖКГ - відмовити.
Роз'яснити заявнику його право на звернення до суду з цими вимогами у порядку позовного провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 164 ЦПК України, у разі відмови у видачі судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Копію ухвали суду направити заявнику для відому.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Суддя Л. В. Подорога