Справа № 570/3943/25
Номер провадження 2/570/1920/2025
10 листопада 2025 року м.Рівне
Рівненський районний суд Рівненської області в особі судді Гладишевої Х.В.,
за участю секретаря судового засідання Ярошик І.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Рівненського районного суду Рівненської області у порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
11.08.2025 року до Рівненського районного суду Рівненської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій позивач просить стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором №608838 від 20.05.2021 року у розмірі 10 249,44 грн., судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн.
Короткий зміст заяв по суті справи.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідно до умов кредитного договору №608838 від 20.05.2021 року, укладеного між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 , відповідачці було надано кредит в сумі 8 750 грн. строком на 730 днів, а саме до 20.05.2023 року включно, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами в строки та на умовах, передбачених кредитним договором.
ТОВ «Слон Кредит» свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачці грошові кошти в розмірі та у строк, визначеними умовами кредитного договору. Відповідачка у свою чергу не виконала умов кредитного договору. Станом на 28.08.2023 заборгованість відповідачки перед ТОВ «Слон Кредит» становила 10 249,44 грн., з яких 7 011,81 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 3 237,63 грн. - заборгованість по відсотках.
28.08.2023 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір факторингу №2808-23, відповідно до умов якого ТОВ «Діджи Фінанс» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором №608838 від 20.05.2021 року.
31.07.2024 року відповідачці було направлено досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості, однак таку вимогу вона проігнорувала, заборгованість добровільно не погасила.
Таким чином, як стверджує позивач, термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не було погашено, у зв'язку з чим ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 10 249,44 грн., судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн.
Відзив на позовну заяву до суду не надходив.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 08.09.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.
Клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, тому відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в справі матеріалами.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на вказане, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Судом встановлено, що 20.05.2021 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №608838. Власноручним підписанням договору ОСОБА_1 підтвердила, що вона ознайомлена з Договором про надання споживчого кредиту, з урахуванням Заяви-анкети та умовами Публічної пропозиції на укладення Договору про надання споживчого кредиту ТОВ «Слон Кредит», а також паспорту споживчого кредиту, таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, тарифів, що складають Договір про надання споживчого кредиту.
Згідно умов укладеного договору про споживчий кредит №608838, товариство надає споживачу кредит у гривні, а останній зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Сума кредиту складає 8 750 грн., строк кредиту 730 днів, термін (дата) повернення кредиту 20.05.2023 року включно (п.п.1.2.-1.4. Договору).
Тип процентної ставки- фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від періоду її встановлення та становить: 25% в день за перший день користування кредитом та 85% річних починаючи з другого дня і до закінчення строку кредитування. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає 205,84 % річних. (п.1.5, п.1.7 Договору).
Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає 20 261,70 грн. (п.1.8 Договору).
Кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування у розмірі 7 000,00 грн. на користь споживача за реквізитами: НОМЕР_1 в АТ «ТАСКОМБАНК» та у розмірі 1 750,00 грн. на користь товариства з метою виконання зобов'язань з оплати процентів за перший день користування кредитом. (п.2.1 Договору).
Доказом надання коштів у користування ОСОБА_1 є платіжне доручення №5353 від 20.05.2021 року про нарахування коштів у сумі 7 000,00 грн. на банківський рахунок відповідачки, що вказаний у кредитному договорі.
28.08.2023 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено Договір факторингу № 2808-23, відповідно до умов якого ТОВ «Слон Кредит» передає (відступає) ТОВ «Діджи Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Діджи Фінанс» приймає належні ТОВ «Слон Кредит» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників.
Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 2808-23 від 28 серпня 2023 року у вказаному реєстрі передано заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №608838 на загальну суму 10 249,44 грн., з яких 5 611,85 грн. заборгованість за тілом кредиту, 4 637,59 грн - заборгованість за відсотками.
Згідно розрахунку заборгованості, здійсненого позивачем у позовній заяві, відповідачка має заборгованість перед позивачем на загальну суму 10 249,44 грн., з яких 7 011,81 грн. заборгованість за тілом кредиту, 3 237,63 грн - заборгованість за відсотками.
31.07.2024 року ТОВ «Діджи Фінанс» на адресу відповідачки була направлена досудова вимога, у якій ОСОБА_1 було повідомлено про відступлення права вимоги, наявність простроченої заборгованості у сумі 10 249,44 грн. за кредитним договором №608838 та повідомлено про необхідність погасити заборгованість перед ТОВ «Діджи Фінанс» за вказаними реквізитами.
Доказів повного погашення заборгованості ані перед первісним кредитором, ані перед новим кредитором - позивачем у даній справі, відповідачка суду не надала, у зв'язку з чим за відповідачкою виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 10 249,44 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості від 28.08.2023 року за договором №608838.
Норми права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору та мотиви їх застосування.
До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Зобов'язання виникають із підстав, передбачених ст.11 ЦК України, зокрема з договорів.
Частиною 1 ст.509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних справа та обов'язків.
Відповідно ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Частиною 1 ст.610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).
Відповідно ч. 1 ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст.639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч.1 ст.1055 ЦК України).
Таким чином, суд дійшов висновку, що сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений ними в письмовій формі.
Згідно із ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Підстави заміни кредитора у зобов'язанні визначені ст.512 ЦК України, відповідно до якої кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (ч.3ст.512 ЦК України).
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (ст.ст.1077-1078 ЦК України).
Відповідно ч.1ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що ТОВ «Слон Кредит» своєчасно та в повному обсязі виконало зобов'язання перед ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №608838 від 20.05.2021 року, перерахувавши 20.05.2021 року одним платежем 7 000 грн. на рахунок, вказаний позичальником у договорі, що підтверджується наданою позивачем копією платіжного доручення №5353.
Відступлення ТОВ «Слон Кредит» свого права грошової вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 підтверджується наявними у справі доказами.
Натомість, відповідачка свої зобов'язання за вказаним договором не виконала, заборгованість не погасила, що підтверджується розрахунком заборгованості, здійсненим позивачем, згідно якого загальна заборгованість складає 10 249,44 грн.
Доказів погашення заборгованості за кредитом відповідачка не надала, а відтак, зважаючи на викладені вище норми права та встановлені обставини та враховуючи те, що кредитний договір, укладений між сторонами, встановлює обов'язок позичальника повернути кредит та належним чином виконувати взяті на себе інші зобов'язання за цим договором, а також те, що позичальник не виконує взяті на себе зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим, доведеним, а відтак з відповідача підлягає стягненню сума заборгованості у розмірі 10 249,44 грн.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Враховуючи те, що позов задоволено повністю, з відповідачки підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 422,40 грн, сплачений позивачем при зверненні до суду із позовною заявою.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу.
Представник позивача Романенко М.Е. просив стягнути з відповідачки понесені судові витрати, а саме на надання професійної правничої допомоги у сумі 6 000 грн. Свою вимогу обгрунтовує тим, що згідно Договору про надання правової допомоги №42649746 від 01.01.2025 року укладеного між ТОВ «Діджи Фінанс» в особі директора Романенка М.Е. та адвокатом Лівак І.М., остання надає юридичну допомогу ТОВ «Діджи Фінанс». Так, у пункті 4.9 вказаного Договору сторони узгодили гонорар на користь адвоката за надання професійної правничої допомоги у розмірі 6 000 грн.
Також до позовної заяви долучено Додаткову угоду до Договору №42649746 про надання правової допомоги від 01.01.2025 року, де доповнено розділ 1 «Предмет договору» та Розділ 4 «Порядок здійснення розрахунків». Крім того, представником заявника надано Детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом Лівак І.М. необхідних для надання правничої допомоги за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості від 30.05.2025 року, а також Акт про підтвердження факту надання правничої допомоги адвокатом від 30.05.2025 року.
Так, основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: змагальність сторін; диспозитивність відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункти 4, 5, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п'ята статті 137 ЦПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що:
«40. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
41. Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
42. Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
43. При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
44. Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
45. Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.
46. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
47. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24 вересня 2020 року у справі № 904/3583/19 вказано, що: «у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини п'ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Судами також не враховано, що у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України (на підставі якої прийнято рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу) суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, але виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі обґрунтування нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт (частина п'ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Суд враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
При цьому, судами не враховано, що для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов'язок доведення неспівмірності витрат».
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Така позиція також знаходить своє підтвердження у Постанові Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13.03.2025 року (справа №275/150/22, провадження №61-13766св24).
Так представником позивача заявлено вимогу про стягнення понесених судових витрат, зокрема щодо надання професійної правничої допомоги у розмірі 6 000 грн. Представник позивача належним чином обґрунтував та надав достатні докази на підтвердження наданих адвокатських послуг позивачу та понесення відповідних витрат.
Разом з тим, відповідачка жодних заяв та клопотань, в тому числі щодо зменшення розміру стягнення суми витрат на правничу допомогу, до суду не подавала.
Таким чином, з огляду на відсутність доказів зі сторони відповідача, які б стверджували суд у необхідності зменшення розміру відшкодування витрат на надання правничої допомоги позивачу, з огляду на принцип змагальності сторін і необхідність доведення певних обставин саме відповідною стороною процесу, суд вважає обґрунтованими вимоги представника позивача про стягнення з відповідачки судових витрат на надання правничої допомоги.
На підставі вищевикладеного, з урахуванням вимог законодавства та судової практики, суд приходить до висновку про стягнення з відповідачки ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 грн.
Керуючись ст.ст.4, 5, 12, 13, 76-82, 141, 259, 263-265, 268, 273-289 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість у розмірі 10 249 (десять тисяч двісті сорок дев'ять) грн. 44 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп., а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 (шість тисяч) грн.
На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», код ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: 04112, м.Київ, вул.Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд.8;
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_3 , виданий 30.12.2024 року, орган, що видав - 5624, РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Гладишева Х.В.