Справа № 569/24159/25
11 листопада 2025 року Рівненський міський суд
в особі судді Ковальова І.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_2 , служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради про встановлення факту самостійного виховання та утримання малолітньої дитини,-
В Рівненський міський суд 07 листопада 2025 року надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_2 , служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради про встановлення факту самостійного виховання та утримання малолітньої дитини.
У заяві представник заявника просить суд встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 самостійно виховує та утримує малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Встановлення даного факту необхідно заявниці, зокрема для оформлення документів щодо соціальної допомоги на дитину, в тому числі, в подальшому для надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки факт підтвердження того, що особня самостійно виховує та утримує неповнолітню дитину підлягає встановленню виключно за рішенням суду, а отже має юридичне значення для заявника.
У своїй заяві заявник зазначає, що матір малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з підстав постійних конфліктів та тривалих непорозумінь, 30 серпня 2025 року залишила місце проживання та вибула у невідомому напрямку. Зі слів її батьків, вона ніби то виїхала за кордон.
Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Відповідно до ч.2 ст.19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
Відповідно до ч.7 ст.19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Частинами першою, другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до ч.4 ст.315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Факт, який просить встановити заявниця у своїй заяві не є безспірним та потребує доказування, що вказує на наявність спору про право.
В пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз'яснено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.10.2014 у справі №320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зазначено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
В постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20.06.2019 у справі № 632/580/17 викладено висновок про те, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов'язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов'язків. Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також не доведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Таким чином, при розгляді заяви вбачається спір про право.
Спір про право, це спір, що пов'язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також не доведенням суб'єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права.
Як зазначено у висновку Постанови ВП ВС від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс32)) факт одноосібного виховання дитини одним із батьків не підлягає з'ясуванню в порядку окремого провадження та може бути встановлений судом як одна з обставин, що становить предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов'язків з виховання дитини.
З позовної заяви слідує, що матір малолітньої дитини у зв'язку з постійними конфліктами та тривалими непорозуміннями 30 серпня 2025 року залишила місце проживання та вибула у невідомому напрямку. Причини її відсутності та неможливості спілкування з малолітньою донькою не відомі.
Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд вважає, що відкритті провадження заявнику слід відмовити.
Відповідно п.3 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-УІ сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
Оскільки у відкритті провадження по даній справі відмовлено, тому заявниці слід повернути сплачений судовий збір.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3,4,19,260,293,315,353,354 ЦПК України, суд,-
Відмовити у відкритті провадження по справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_2 , служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради про встановлення факту самостійного виховання та утримання малолітньої дитини на підставі ч.4 ст.315 ЦПК України.
Роз'яснити заявнику його право на звернення до суду з позовною заявою у загальному порядку.
Повернути ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 сплачений ним при подачі заяви судовий збір в розмірі 605,60 грн. згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки # 2.389953643.1 від 07.11.2025.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Рівненського апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Суддя Рівненського
міського суду І.М.Ковальов