Справа № 569/18640/25
11 листопада 2025 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі судді О. Левчука,
за участі секретаря судового засідання М. Янка,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр"
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості
учасники справи у судове засідання не з'явилися
Товариство з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 59 738, 44 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.08.2021 між ТОВ "Фінансова компанія "Інкасо Фінанс" та відповідачем було укладено договір про надання коштів у позику №2731512068-104690, відповідно до умов якого ТОВ "Фінансова компанія "Інкасо Фінанс" надало відповідачу кредит в розмірі 2 500, 00 грн строком на 18 днів з 05.08.2021 до 23.08.2021, а відповідач (позичальник) зобов'язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом.
15.02.2022 між ТОВ "Фінансова компанія "Інкасо Фінанс" та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №15-02.2022, відповідно до умов якого ТОВ "Фінансова компанія "Інкасо Фінанс" відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за договором про надання коштів у позику №2731512068-104690 від 05.08.2021, що уклали ТОВ "Фінансова компанія "Інкасо Фінанс" та відповідач.
У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників ТОВ «Коллект Центр», відповідно до договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023, в тому числі за договором про надання коштів у позику №2731512068-104690 від 05.08.2021, що уклали ТОВ "Фінансова компанія "Інкасо Фінанс" та відповідач.
09.07.2021 між ТОВ "Мілоан" та відповідачем було укладено договір про споживчий кредит №4309405, відповідно до умов якого ТОВ "Мілоан" надало відповідачу кредит в розмірі 4 000, 00 грн строком на 21 день з 09.07.2021 до 30.07.2021, а відповідач (позичальник) зобов'язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в строк.
28.12.2021 між ТОВ "Мілоан" та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №28-12/2021-72, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за договором про споживчий кредит №4309405 від 09.07.2021, що уклали ТОВ «Мілоан» та відповідач.
Відповідно до Договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників ТОВ «Коллект Центр», в тому числі за договором про споживчий кредит №4309405 від 09.07.2021, що уклали ТОВ «Мілоан» та відповідач.
12.07.2021 між ТОВ "Мілоан" та відповідачем було укладено договір про споживчий кредит №103445149, відповідно до умов якого ТОВ "Мілоан" надало відповідачу кредит в розмірі 6 000, 00 грн строком на 15 днів з 12.07.2021 до 27.07.2021, а відповідач (позичальник) зобов'язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в строк.
29.12.2021 між ТОВ "Мілоан" та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №29-12/2021-45, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за договором про споживчий кредит №103445149 від 12.07.2021, що уклали ТОВ «Мілоан» та відповідач.
Відповідно до Договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників ТОВ «Коллект Центр», в тому числі за договором про споживчий кредит №103445149 від 12.07.2021, що уклали ТОВ «Мілоан» та відповідач.
Ухвалою суду від 08.09.2025 відкрито провадження у цивільній справі у порядку спрощеного позовного провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні з викликом сторін.
26.09.2025 від відповідача надійшов відзив на позов, за змістом якого просить відмовити у задоволенні позову з огляду на те, що позивачем на подано доказів укладення між сторонами кредитних договорів, передавання грошових коштів на виконання кредитних договорів. При цьому, відсотки нараховувалися позивачем поза межами строків кредитування, визначених у таких договорах. Також вважає витрати позивача на правову допомогу неспівмірними,зокрема, зі складністю справи та обсягом виконаних робіт.
06.10.2025 представником позивача подано відповідь на відзив на позовну заяву, згідно якої просить позов задовольнити у повному обсязі, оскільки між первісними кредиторами та відповідачем укладено електронні кредитні договори. Вказує, що без отримання відповідачем листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитні договори не були б укладені. Кредитні договори укладені сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цих договорів сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов'язки, які витікають із кредитного договору. Укладені між сторонами договори відповідають вимогам чинного законодавства та вільному волевиявленню сторін; сторонами було досягнуто домовленості щодо всіх істотних умов. Позичальник був ознайомлений з умовами договорів, висловила своє волевиявлення шляхом їх підписання, що свідчить про прийняття нею таких умов, а також спрямованість на реальне настання правових наслідків. Зазначає, що відповідачем не було надано ніяких доказів виконання зобов'язань, в тому числі доказів невірного нарахування виниклої суми заборгованості по відсоткам, відповідно до умов договорів, в тому числі шляхом проведення та надання власного контррозрахунку.
Ухвалою суду від 07.10.2025 витребувано у Акціонерного товариства «Сенс БАНК»:
- ідентифікаційні дані власника картки та повний номер картки № НОМЕР_1 в тому числі, але не виключно прізвище, ім'я, по-батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти, тощо), та інші відомості про власника вказаної картки;
- докази зарахування на картку № НОМЕР_1 кредитних коштів у сумі 4000,00 грн, які 09.07.2021 були на неї перераховані, 6000,00 грн., які 12.07.2021 були на неї перераховані, 2500,00 грн, які 05.08.2021 були на неї перераховані, а саме витребувати виписки за номером картки № НОМЕР_1 за період з 09.07.2021 по 19.07.2021 та з 05.08.2021 по 12.08.2021;
- інформацію, чи відкривалась ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) банківська картка № НОМЕР_1 (віртуальна чи фізична картка) та надати повний номер банківської картки № НОМЕР_1 ;
- інформацію щодо номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_1 за період з 09.07.2021 по 19.07.2021 та з 05.08.2021 по 12.08.2021;
- інформацію чи знаходиться номер телефону НОМЕР_3 в анкетних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
У судове засідання представник позивача не з'явилася, подала заяву про розгляд справи без їхньої участі.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, хоч про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.
Відповідно до положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд здійснив розгляд справи без фіксування судового процесу технічними засобами.
Дослідивши письмові докази, повно та об'єктивно з'ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.
05.08.2021 між ТОВ "Фінансова компанія "Інкасо Фінанс" та відповідачем було укладено договір про надання коштів у позику №2731512068-104690, відповідно до умов якого ТОВ "Фінансова компанія "Інкасо Фінанс" надало відповідачу кредит в розмірі 2500, 00 грн строком на 18 днів з 05.08.2021 до 23.08.2021, а відповідач (позичальник) зобов'язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом.
Відповідно до п. 2.5. договору, за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплатити товариству плату згідно графіку розрахунків, який є невід'ємною частиною цього договору (додаток №1 до цього договору)
В графіку розрахунків за договором його контрагенти обумовили суму процентів в 882, 00 грн і строк кредитування 18 днів.
15.02.2022 між ТОВ "Фінансова компанія "Інкасо Фінанс" та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №15-02.2022, відповідно до умов якого ТОВ "Фінансова компанія "Інкасо Фінанс" відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за договором про надання коштів у позику №2731512068-104690 від 05.08.2021, що уклали ТОВ "Фінансова компанія "Інкасо Фінанс" та відповідач.
У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників ТОВ «Коллект Центр», відповідно до договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023, в тому числі за договором про надання коштів у позику №2731512068-104690 від 05.08.2021, що уклали ТОВ "Фінансова компанія "Інкасо Фінанс" та відповідач.
09.07.2021 між ТОВ "Мілоан" та відповідачем було укладено договір про споживчий кредит №4309405, відповідно до умов якого ТОВ "Мілоан" надало відповідачу кредит в розмірі 4 000, 00 грн строком на 21 день з 09.07.2021 до 30.07.2021, а відповідач (позичальник) зобов'язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в строк.
Відповідно до п. 1.5.2 договору про споживчий кредит, проценти за користування кредитом: 1 050, 00 грн, які нараховуються за ставкою 1.25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Зазначені умови містить й анкета-заява на кредит, де вказується про те, що кредит погоджено саме на таких умовах.
В графіку платежів за договором його контрагенти обумовили суму процентів в 1050, 00 грн і строк кредитування 21 день.
Згідно із пунктом 3.3.2. договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі передбачені цим договором у порядку, строки та терміни передбачені п.п. 1.1.-1.6. та п. 2.4. цього договору.
Згідно із пунктом 6.1. договору, цей кредитний договір укладався в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МІЛОАН» та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією ТОВ «Мілоан» про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення ТОВ «Мілоан» електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається ТОВ «Мілоан» електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефон позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником ТОВ «Мілоан» через веб-сайт, мобільний додаток або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номера позичальника на номер 2277. Після укладення цей кредитний договір розміщується в особистому кабінеті позичальника (п. 6.2. договору).
28.12.2021 між ТОВ "Мілоан" та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №28-12/2021-72, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за договором про споживчий кредит №4309405 від 09.07.2021, що уклали ТОВ «Мілоан» та відповідач.
Відповідно до Договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників ТОВ «Коллект Центр», в тому числі за договором про споживчий кредит №4309405 від 09.07.2021, що уклали ТОВ «Мілоан» та відповідач.
12.07.2021 між ТОВ "Мілоан" та відповідачем було укладено договір про споживчий кредит №103445149, відповідно до умов якого ТОВ "Мілоан" надало відповідачу кредит в розмірі 6 000, 00 грн строком на 15 днів з 12.07.2021 до 27.07.2021, а відповідач (позичальник) зобов'язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в строк.
Відповідно до п. 1.5.2 договору про споживчий кредит, проценти за користування кредитом: 900, 00 грн, які нараховуються за ставкою 1.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Зазначені умови містить й анкета-заява на кредит, де вказується про те, що кредит погоджено саме на таких умовах.
В графіку платежів за договором його контрагенти обумовили суму процентів в 900, 00 грн і строк кредитування 15 днів
Відповідно до пункту 2.1. договору, кредитні кошти надаються позичальнику на картковий рахунок
Згідно із пунктом 3.3.2. договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі передбачені цим договором у порядку, строки та терміни передбачені п.п. 1.1.-1.6. та п. 2.4. цього договору.
Згідно із пунктом 6.1. договору, цей кредитний договір укладався в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МІЛОАН» та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією ТОВ «Мілоан» про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення ТОВ «Мілоан» електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається ТОВ «Мілоан» електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефон позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником ТОВ «Мілоан» через веб-сайт, мобільний додаток або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номера позичальника на номер 2277. Після укладення цей кредитний договір розміщується в особистому кабінеті позичальника (п. 6.2. договору).
29.12.2021 між ТОВ "Мілоан" та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №29-12/2021-45, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за договором про споживчий кредит №103445149 від 12.07.2021, що уклали ТОВ «Мілоан» та відповідач.
Відповідно до Договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників ТОВ «Коллект Центр», в тому числі за договором про споживчий кредит №103445149 від 12.07.2021, що уклали ТОВ «Мілоан» та відповідач.
Перерахування відповідачу коштів згідно кредитних договорів №2731512068-104690 від 05.08.2021, №4309405 від 09.07.2021 та №103445149 від 12.07.2021 стверджується відомостями з Акціонерного товариства «Сенс БАНК», зокрема, виписками з рахунку відповідача за період з 09.07.2021 по 19.07.2021 та з 05.08.2021 по 12.08.2021.
З договорів факторингу, реєстру боржників встановлено факт переходу прав вимог за кредитними договорами від первинних кредиторі до позивача.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частинами 1, 2 ст. 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно зі ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За приписом ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Разом з тим, особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Так, пунктами 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Правилами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.
Отже, виходячи з вищенаведених положень законодавства та встановлених обставин справи, суд приймає до уваги те, що вказані договори підписані електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу ним на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку ,коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Між тим, будь-яких доказів на обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач, в т.ч. і щодо відсутності вини та зобов'язань, не надала, а матеріали справи їх не містять.
Із досліджених договорів про надання кредиту видно, що вони відповідають законодавчому визначенню кредитного договору, передбаченому ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Підстави вважати, що між сторонами не виникло кредитних правовідносин, відсутні.
Доказів того, що персональні дані відповідача були використані первісними кредиторами чи іншими особами для укладення кредитного договору від її імені нею не надані. До правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно неї протиправних дій вона не зверталась.
Разом з тим у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13 та від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16 зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
З наведеного вбачається, що протягом дії договірних відносин, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором та протягом дії останнього сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, а після закінчення строку договору, у випадку наявності невиконаного грошового зобов'язання, у кредитора виникає право вимоги відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 зауважила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за "користування кредитом", так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов'язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов'язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника. Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Крім того, суд бере до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16, згідно з якими надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за користування кредитом, так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов'язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов'язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника. Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
В постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 352/1950/15-ц (провадження № 61-2973св22) зазначено, що договір, як приватноправова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, має на меті забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Тлумачення правочину - це з'ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). Потреба в тлумаченні виникає в разі різного розуміння змісту правочину його сторонами, зокрема при невизначеності і незрозумілості буквального значення слів, понять і термінів. Згідно з частиною першою ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. 213 цього Кодексу.
Висновком Верховного Суду, зробленому у постанові від 14 травня 2022 року у справі № 944/3046/20 (провадження № 61-19719св21), стверджується, що у разі, якщо з'ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у ч.ч. 3, 4 ст. 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення "contra proferentem". "Contra proferentem" (лат. "verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem") - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" ("no individually negotiated"), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін". Тобто contra proferentem має застосовуватися у разі, якщо є два різні тлумачення умови (чи умов) договору, а не дві відмінні редакції певної умови (умов) договору, з врахуванням того, що: contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність; contra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань); contra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою; у разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань.
Відповідно до ч.8 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів" нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
Тому при стягненні заявленої позивачем заборгованості необхідно було керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитних договорів умовами, в т.ч. графіками платежів та анкетами-заявами, а не завуальованими, двозначними, умовами, які дозволили кредитодавцю нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом поза чітко вказаного строку кредитування.
Одними із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч.1 ст. 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Конституційний Суд України у Рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Відсутність позову про оспорення кредитного договору чи заперечень щодо його умов не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом кредитора до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Отже, при стягненні заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитних договорів №2731512068-104690 від 05.08.2021, №4309405 від 09.07.2021 та №103445149 від 12.07.2021, в т.ч. графіками платежів та анкетами-заявами, якими визначено ціну кредиту і строк кредитування, а саме: за кредитним договором №2731512068-104690 від 05.08.2021 - у 2 500, 00 грн та 18 днів; за кредитним договором №4309405 від 09.07.2021 - у 4 000, 00 грн та 21 день; за кредитним договором №103445149 від 12.07.2021 - у 6 000, 00 грн та 15 днів, а не завуальованими умовами, які дозволяють кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом. Це не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Таким чином проценти за вказаними кредитними договорами становлять: за кредитним договором №2731512068-104690 від 05.08.2021 - 882, 00 грн; за кредитним договором №4309405 від 09.07.2021 - 1 050, 00 грн; за кредитним договором №103445149 від 12.07.2021 - 900, 00 грн.
Водночас, як стверджується відомостями ТОВ Інкасо Фінанс" та ТОВ "Мілоан" про щоденні нарахування та погашення, на погашення відсотків відповідачем було внесено кошти на загальну суму: за кредитним договором №2731512068-104690 від 05.08.2021 - 790, 00 грн; за кредитним договором №4309405 від 09.07.2021 - 3 698, 00 грн; за кредитним договором №103445149 від 12.07.2021 - 5 483, 00 грн.
З огляду на викладене вище, кошти, які були зараховані позивачем на погашення неправомірно нарахованих відсотків за прострочення повернення кредитів підлягають зарахуванню на погашення грошових зобов'язань в порядку, визначеному ст. 534 ЦК України.
Так, ст. 534 ЦК України визначено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом:
1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання;
2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;
3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.
Отже, з урахуванням умов кредитних договорів, грошові кошти підлягають зарахування в наступному порядку:
- за кредитним договором №2731512068-104690 від 05.08.2021: в рахунок погашення заборгованості за відсотками в розмірі 790, 00 грн (882, 00 грн - 790, 00 грн = 92,00 грн (заборгованість за відсотками);
- за кредитним договором №4309405 від 09.07.2021: в рахунок погашення заборгованості за відсотками в розмірі 1 050, 00 грн (1 050, 00 грн - 3 698, 00 грн = 2 648,00 грн (залишок); за основною сумою заборгованості за кредитом в розмірі 2 581, 00 грн (2581 грн (розмір заборгованості за тілом кредиту) - 2 681, 00 грн = 67, 00 грн (переплата)).
- за кредитним договором №103445149 від 12.07.2021: в рахунок погашення заборгованості за відсотками в розмірі 900, 00 грн (900, 00 грн - 5 483, 00 грн = 4 583, 00 грн (залишок); за основною сумою заборгованості за кредитом в розмірі 4 063, 00 грн (4063, 00 грн (розмір заборгованості за тілом кредиту) - 4 583, 00 грн = 520, 00 грн (переплата)).
Таким чином з урахування здійснених відповідачем погашень кредитів заборгованість за кредитними договорами №4309405 від 09.07.2021 та №103445149 від 12.07.2021 відсутня. При цьому, заборгованість за кредитним договором №2731512068-104690 від 05.08.2021 становить 2 592, 00 грн, в тому числі заборгованість за кредитом - 2500, 00 грн, заборгованість за відсотками - 92, 00 грн.
За наведеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 2 592, 00 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 422, 40 грн.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково, з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог підлягає стягненню судовий збір у розмірі 105, 11 грн (2 592, 00 грн х 2 422, 40 грн / 59 738, 44 грн).
Також, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2 ст.141ЦПК України).
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За змістом ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Частинами 1-6 ст.137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витратна правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послузі виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витратна оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Уразі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Як слідує з матеріалів справи, 01.07.2024 між позивачем та адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс» (адвокатське об'єднання) було укладено договір про надання правової допомоги №01-07/2024 (надалі - договір).
Відповідно до п.1.1 договору клієнт доручає, а адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Пунктом 2 договору передбачено обов'язки адвокатського об'єднання.
Відповідно до п.3.1.4. договору клієнт приймає на себе наступні зобов'язання: оплачувати юридичну допомогу у відповідності до умов розділу 4 договору.
Відповідно до п.4.1. вартість послуг узгоджується сторонами формі заявок на надання юридичної допомоги, які є невід'ємними додатками до договору.
До вказаного договору долучено прайс-лист, у якому детально розписано види послуг та їх вартість.
Згідно заявки на надання юридичної допомоги №1080 від 01.07.2025, підписаної сторонами за договором, було визначено наступний обсяг роботи та його вартість: усна консультація з вивчення документів - 4000, 00 грн із розрахунку вартість години - 2000, 00 грн; складання позовної заяви про стягнення боргу - 12000, 00 грн із розрахунку вартість години 3000, 00 грн. Загальна вартість послуг становить 16000, 00 грн.
Наданими позивачем документами стверджується отримання позивачем правової допомоги у розмірі 16 000, 00 грн.
Отже, відповідно до вимог ч.2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 694, 23 грн (2 592, 00 грн х 16 000, 00 грн / 59 738, 44 грн).
Керуючись ст.ст.12,13,76-78,81,89,141,259,263-265,354-355 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" заборгованість договором про надання коштів у позику №2731512068-104690 в розмірі 2 592, 00 грн, в тому числі заборгованість за кредитом - 2500, 00 грн, заборгованість за відсотками - 92, 00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" витрати по сплаті судового збору в розмірі 105, 11 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 694, 23 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" (вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, м. Київ, 01303, ІК 44276926);
відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Повне судове рішення складене та підписане 11.11.2025.
Суддя О. Левчук