Справа № 569/19954/25
06 листопада 2025 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Кучиної Н.Г.,
секретар судового засідання Корпесьо В.Р.,
з участю представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Голубєвої З.В.,
розглянувши у відкритому судовому засідання в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" про зобов'язання провести перерахунок заборгованості, -
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ "Рівнетеплоенерго", в якому просить суд зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» провести перерахунок заборгованості зі сплати за послугу гарячого водопостачання по особовому рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , в розмірі 6560,61 грн., згідно з показниками приладів обліку гарячої води: лічильник гарячої води E-TQN-K5 із заводським № 19425306; лічильник гарячої води E-TQN-1,5 із заводським № 19427106; судові витрати стягнути з відповідача.
В обґрунтування позову вказує на те, що ОСОБА_2 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
14 вересня 2016 року між ТОВ «Рівнетеплоенерго», в особі заступника директора Кнап І.І. та ОСОБА_2 було укладено Договір № 118401 про надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.
Згідно з Договором у помешканні позивача наявні квартирні засоби обліку (підігрів води - водолічильник, опалення - теплолічильник):
- лічильник гарячої води E-TQN-1,5 із заводським номером 19425306;
- лічильник гарячої води E-TQN-1,5 із заводським номером 19427106.
07 жовтня 2024 року позивачем було направлено заяву в ТОВ «Рівнетеплоенерго», де він просив здійснити перерахунок заборгованості за гаряче водопостачання, що обліковується по 07 жовтня 2024 року в зв'язку з несвоєчасною повіркою лічильника на гарячу воду. У позивача виникла заборгованість на суму 6560,61 грн. Повірку лічильника було проведено 17 квітня 2024 року, його показники є незмінними, у зв'язку з тим, що гарячим постачанням ОСОБА_2 не користується.
Відтак, вважає, що наявні підстави для здійснення перерахунку ТОВ «Рівнетеплоенерго» за постачання гарячої води позивачем.
У відзиві на позовну заяву від 09.10.2025 представник відповідача Голубєва З.В. зазначає, що за адресою АДРЕСА_1 , у період з 06.12.2023 по 16.04.2024 був не зареєстрований лічильник гарячої води у зв'язку з відсутністю проведення повірки лічильників гарячого водопостачання, тому нарахування за послугу гарячого водопостачання проводились згідно з нормами з розрахунку на кількість зареєстрованих за даною адресою осіб (5 людей) та згідно з діючими тарифами. Так, з 17.04.2025 після надання свідоцтв про повірку законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки по особовому рахунку споживача за адресою: АДРЕСА_1 , нарахування за послугу “гарячого водопостачання» проводяться згідно з показами приладів обліку гарячого водопостачання, встановлених у житловому приміщенні позивача.
На підставі вищевикладеного, відповідач правомірно здійснив нарахування позивачу плату за послуги гарячого водопостачання у спірний період.
Просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
У відповіді на відзив від 15.10.2025 представник позивача, адвокат Блащук Т.В. вважає відзив необґрунтованим, безпідставним і таким, що не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Зазначає, що невиконання ТОВ «Рівнетеплоенерго» обов'язку контролю, зокрема у вигляді неналежного інформування споживача про закінчення терміну повірки або відсутності такого контролю призвело до того, що Виконавець почав здійснювати нарахування за нормативами споживання, хоча фактичне споживання гарячої води позивачем було відсутнє. Вважають такі дії неправомірними, оскільки вони суперечать не лише принципу справедливості, а й суті комунальних правовідносин, відповідно до якої оплата має здійснюватися виключно за фактично спожиту послугу. Плата за послугу, яка не була надана та не споживалася, є безпідставною та підлягає скасуванню. Більше того, неналежне виконання Виконавцем своїх обов'язків не може створювати для споживача негативних фінансових наслідків. Покладення на позивача обов'язку оплачувати послугу, яка не була фактично надана, є прямим порушенням принципів, закріплених у Законі України «Про житлово-комунальні послуги» та у статті 903 Цивільного кодексу України, згідно з якою споживач сплачує лише за надану послугу.
Крім того, зазначені позивачем положення не встановлюють обов'язку споживача контролювати своєчасність проведення повірки. Такий обов'язок покладається на виконавця відповідної послуги, який зобов'язаний забезпечити її організацію у визначені строки та належним чином повідомити споживача про проведення повірки.
Відтак, просить дії ТОВ «Рівнетеплоенерго» щодо нарахування плати за відсутності фактичного споживання гарячої води визнати необґрунтованими та такими, що порушують права позивача як споживача комунальних послуг.
У запереченнях на відповідь від 21.10.2025 представник відповідача Голубєва З.В. зазначає, що задля необхідності вчасної повірки індивідуальних лічильників споживачів, які прийняті на абонентський облік, ТОВ «Рівнетеплоенерго» інформує споживачів у рахунках та особистому кабінеті споживача, щодо необхідності проведення повірок лічильників, термін повірки яких завершується. Інформація доступна споживачам протягом двох місяців до крайньої дати для проведення повірки лічильників споживача. ТОВ «Рівнетеплоенерго» звертає увагу, що позивач періодично здійснює платежі за надані послуги з постачання теплової енергії та послуг з абонентського обслуговування, а відповідно рахунки позивач отримує. Також, платежі здійснені 11.01.2024 за послуги з постачання теплової енергії та послуг з абонентського обслуговування здійснені після фактичного нарахування послуг гарячого водопостачання за нормою споживання для позивача за грудень 2023 року.
Представник позивача - адвокат Блащук Т.В. у судовому засіданні позов підтримала, з підстав викладених у позовній заяві та відповід на відзив.
Представник відповідача Голубєва З.В. у судовому засіданні просила у позові відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь.
Ухвалою суду від 22 вересня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
14 вересня 2016 року між ТОВ «Рівнетеплоенерго», в особі заступника директора Кнап І.І. та ОСОБА_2 було укладено Договір № 118401 про надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.
Згідно з Договором у помешканні позивача наявні квартирні засоби обліку (підігрів води - водолічильник, опалення - теплолічильник):
- лічильник гарячої води E-TQN-1,5 із заводським номером 19425306;
- лічильник гарячої води E-TQN-1,5 із заводським номером 19427106.
Відповідно до частин 1, 2 статті 12 Закону надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. У офіційному виданні «Голос України» № 231 від 09.12.2017 був опублікований Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VІІІ (далі - Закон).
Відповідно до пункту 1 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування (з 10.12.2017), та вводиться в дію з 01.05.2019, крім окремих його положень, які вводяться в дію пізніше.
Згідно з частинами 1, 3 статті 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VІІІ предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
У статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189 VІІІ визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до змісту положень статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг, зокрема, належать: комунальні послуги послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.
Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).
В частині 1 статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції Закону № 1060-IX від 03.12.2020) встановлено, що за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) укладається договір про надання комунальних послуг, а саме:
1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно, за умови що співвласники прийняли рішення про вибір відповідної моделі організації договірних відносин та дійшли згоди з виконавцем комунальної послуги щодо розміру плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку;
2) колективний договір, що укладається від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою; 3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, що укладається з об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об'єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір.
Співвласники багатоквартирного будинку (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначених цією частиною, за кожним видом комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії). У межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг.
Правовідносини між Теплопостачальною організацією та Споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання гарячої води регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правилами надання послуги з постачання гарячої води, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України, від 11.12.2019, №1182, Положенням про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 року, № 315 про затвердження «Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» та іншими нормативно-правовими актами України.
Відповідно до частини 7 статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуга з постачання теплової енергії та послуга з гарячого водопостачання надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до пункту 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги» «договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.
У разі якщо договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.
Договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.
Пільги та субсидії для відшкодування витрат з оплати комунальних послуг, що надаються за договорами, укладеними до введення в дію цього Закону, надаються до дати набрання чинності договорами про надання комунальних послуг, укладеними відповідно до цього Закону.».
Отже, договір №118401 про надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання від 14.09.2016 року припинив свою чинність з 01.05.2019 року.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1182 від 11.12.2019 було затверджено Правила надання послуги з постачання гарячої води та Типові договори про надання послуги з постачання гарячої води.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1023 від 08.09.2021 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України № 1182 від 11.12.2019, які набрали чинності 01.10.2021 Правила надання послуги з постачання гарячої води та Типовий договір з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання гарячої води, затверджені постановою КМУ № 1182 від 11.12.2019 р., викладено в новій редакції.
Відповідно до Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1182 від 11.12.2019 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1023 від 08.09.2021) ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання гарячої води (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання гарячої води (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем гарячої води, порядок оплати.
Відповідно до пункту 12 цих Правил надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13, 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем . Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги .
Згідно із частиною 7 статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною, першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п'ятої статті 13 цього Закону.
Частиною 4 статті 13 Закону «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п'ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.
Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом .
Частина 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», зазначає «… У разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання .
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги .
При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг..». 01.10.2021 року ТОВ «Рівнетеплоенерго» як виконавцем послуг на своєму офіційному сайті було розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання гарячої води, який є публічним договором приєднання , а також в усіх дільницях ТОВ «Рівнетеплоенерго» з вересня 2021 року і по даний час на інформаційних стендах розміщена інформація про необхідність укладення договору з примірником договору
Позивач протягом 30 днів не повідомляв Відповідача про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та заперечень або протоколу розбіжностей до нього Відповідач не отримав.
Отже, враховуючи відсутність рішення про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-денного строку з моменту розміщення на офіційному сайті індивідуальних договорів, Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» та ОСОБА_2 вважається укладеним з 01.11.2021 року.
Відповідно до п 5. Типового індивідуального договору «Про надання послуги з постачання гарячої води», Виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу та відшкодовувати витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) в строки і на умовах, що визначені цим договором..
Цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання гарячої води індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (пункт 1 договору).
Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті виконавця (пункт 2 договору) .
Згідно з пунктом 4 договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунку за надану послуги, факт отримання послуги .
Таким чином, посилання позивача на норми, закріплені в Договорі № 118401 від 14.09.2016 року в контексті наявних правовідносин між ОСОБА_2 та ТОВ «Рівнетеплоенерго» є некоректним, в зв'язку зі зімною нормативно- правового регулювання.
Судом встановлено, що 07 жовтня 2024 року позивачем було направлено заяву в ТОВ «Рівнетеплоенерго», де він просив здійснити перерахунок заборгованості за гаряче водопостачання, що обліковується по 07 жовтня 2024 року з наступних підстав: у зв'язку із несвоєчасною повіркою лічильника на гарячу воду, виникла заборгованість на суму: 6560,61 грн. Повірку лічильника було проведено 17 квітня 2024 року, і його показники є незмінними, у зв'язку з тим, що гарячим постачанням ОСОБА_2 не користується.
Підставою для здійснення перерахунку позивач вказав наступні документи:
- Акт розпломбування лічильників гарячої води від 17.04.2024;
- Акт пломбування (повірки) лічильників гарячої води від 18.04.2024;
- Свідоцтво про повірку гарячої води № 018-170424-02 від 17.04.2024 р. та № 271 - 170424-02 від 17.04.2024.
У відповідь на запит позивача від 07 жовтня 2024 року ТОВ «Рівнетеплоенерго» направило лист з вих. № 04-05/2832 від 23 жовтня 2024 року, в якому зазначає, що не зважаючи на щомісячні повідомлення про необхідність проведення повірки лічильника, розміщених в рахунках за теплопостачання, які щомісяця надсилались ТОВ «Рівнетеплоенерго» в поштову скриньку за даною адресою (адресою позивача), повірка лічильників не була проведена вчасно, відповідно нарахування за послугу постачання гарячої води по особовому рахунку позивача з 06 грудня 2023 року проводилось згідно норми споживання з розрахунку на кількість зареєстрованих за даною адресою осіб (5 осіб) та діючих тарифів.
Окрім того, відповідач наголосив, що відповідно до п. 27 «Правил надання послуги з постачання гарячої води», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019, на час відсутності у споживача вузла розподільного обліку у зв'язку з проведенням повірки засобів вимірювальної техніки, які є складовою частиною такого вузла обліку, ремонту для цілей розподільного обліку обсяг гарячої води визначається відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг.
Відповідно до пп. 3 п. 4 розділу 1 Методики розподілу, до розподілу не приймаються показання вузла розподільного обліку, починаючи з дати встановлення факту закінчення строку повірки засобу вимірювальної техніки, що входить до його складу, до дати прийняття на абонентський облік повіреного засобу вимірювальної техніки, що входить до його складу. Таким чином, показники засобів обліку, які у визначений законодавством строк не пройшли повірку, не можуть прийматися до розрахунку за послуги.
Разом з цим, ТОВ «Рівнетеплоенерго» повідомило, що постанова Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2022 р. № 412 втратила чинність, а вступила в дію постанова Кабінету Міністрів України № 440 від 07 квітня 2023 p., відповідно кожен прилад обліку повинен проходити повірку вчасно та надавати інформацію вчасно, відповідно прострочена повірка перерахунку не підлягає.
Враховуючи вище наведене, відповідач вважає, що підстави для здійснення перерахунку за постачання гарячої води відсутні.
Такі доводи відповідача судом не приймаються до уваги з огляду на таке.
Всі засоби обліку води повинні своєчасно, з урахуванням установлених міжповірочних інтервалів (тобто певного інтервалу часу між двома послідовними періодичними повірками), проходити повірку. Для усіх лічильників води установлено міжповірочний інтервал 4 роки (наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 № 1747 «Про затвердження міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями», зареєстрований у Мін'юсті 01.11.2016 за №1417/29547).
Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність (далі - Закон про метрологію) періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування і монтаж) вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання теплової енергії та води в квартирах (приміщеннях) будинку, здійснюються за рахунок власників таких вузлів обліку, якщо інше не встановлено договором.
Враховуючи вищезазначене, перекладання обов'язку проведення повірки лічильника гарячої води на споживача є безпідставним та необґрунтованим. Законодавством чітко врегульовано лише те, що споживач сплачує за повірку лічильника, однак обов'язку споживача здійснювати таку повірку не передбачено.
Частиною 6 п. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право Споживача на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг. Іншого законодавством України не передбачено.
Згідно ч.12 п.40 Договору Споживач має право на неоплату вартості послуг у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів за умови надання виконавцю заяви та документального підтвердження (зокрема, довідки з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби (у тому числі отримані в іноземній державі), відбування покарання тощо, іншого документа, що підтверджує право на виїзд з України чи в'їзд в Україну у відповідний період часу) в електронній або паперовій формі відповідно до умов договору; це право не звільняє споживача від зобов'язання відшкодовувати витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції)
Судом встановлено і дані обставини відповідачем не спростовано, що після встановлення даного лічильника показники споживання гарячої води не змінилися, а тому споживач не користувався даними послугами.
Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про інформування споживача у особистому кабінеті про необхідність здійснити повірку лічильника
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обслуговування вузлів обліку - це огляд, опломбування/розпломбування, періодична повірка (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж), ремонт засобів вимірювальної техніки, які є складовою частиною вузла обліку, забезпечення дистанційної передачі результатів вимірювання (за наявності), ремонт та заміна допоміжних засобів вузла обліку.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 8 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» встановлено, що засоби вимірювальної техніки можуть застосовуватися, якщо вони відповідають вимогам щодо точності, встановленим для цих засобів, у певних умовах іх експлуатації. Засоби вимірювальної техніки, на які поширюється державний метрологічний нагляд, дозволяється застосовувати, випускати з виробництва, ремонту та у продаж і видавати напрокат лише за умови, якщо вони пройшли повірку або державну метрологічну атестацію.
Частиною 2 ст. 6 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» передбачено, що обслуговування та заміна вузлів розподільного обліку / приладів - розподілювачів теплової енергії здійснюються за рахунок власників таких вузлів обліку, якщо інше не встановлено законом або договором.
Наказом Міністерства економіки України від 13.10.2016 № 1747 встановлено, що міжповірочний інтервал для всіх лічильників води становить 4 роки.
Процедуру подання засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду), що є власністю фізичних осіб, на періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) визначено Порядком подання засобів вимірювальної техніки на періодичну повірку, обслуговування та ремонт, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2015 № 474.
Відповідно до п. 7 Порядку подання засобів вимірювальної техніки на періодичну повірку, обслуговування та ремонт виконавець не пізніше ніж за місяць до настання строку проведення періодичної повірки засобу вимірювальної техніки або протягом трьох робочих днів з дня отримання відомостей про необхідність його ремонту інформує про це споживача шляхом надсилання повідомлення за встановленою формою рекомендованим листом з повідомлення про вручення або в інший спосіб, що підтверджуватиме отримання його споживачем.
Посилання відповідача на належне повідомлення позивача про настання строку проведення періодичної повірки засобу вимірювальної техніки шляхом надсилання рахунків про сплату з відповідною інформацією не можна вважати належним повідомленням позивача, оскільки в такому разі відсутні підтвердження отримання таких повідомлень.
У постанові Верховного Суду у складі Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 березня 2019 року у справі № 229/1539/17 міститься правовий висновок про те, що саме виконавець послуги несе відповідальність за своєчасну повірку засобу обліку води, встановленого у будинку споживача, його обслуговування і ремонт, в тому числі демонтаж, транспортування та монтаж після повірки.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 квітня 2020 року у справі № 521/6670/18 суд дійшов висновку, що непроведення виконавцем періодичної повірки засобу обліку води не є підставою для неврахування його показників, так як забезпечення проведення повірки є обов'язком виконавця послуг і невиконання ним такого обов'язку не повинно мати негативних наслідків для споживача.
Попри те, що Наказом Міністерства економіки України №1747 встановлено міжповірочний інтервал для лічильників води, саме виконавець послуги несе відповідальність за своєчасну організацію і проведення цієї повірки.
Посилання відповідача на «повідомлення в рахунках» є неналежним доказом, оскільки не підтверджує належного інформування позивача про конкретний строк проведення повірки. У зв'язку з тим, що ТОВ «Рівнетеплоенерго» не виконало свого обов'язку, воно не може перекладати негативні наслідки своєї бездіяльності на позивача.
Це підтверджується зокрема наведеними вище позиціями Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 521/6670/18, де зазначено, що непроведення повірки виконавцем не є підставою для неврахування показань лічильника.
Враховуючи вищевикладене, а також факт, що 17 квітня 2024 року лічильники пройшли повірку, а їх показання є незмінними, нарахування заборгованості за гаряче водопостачання є безпідставними.
Відтак, позивач мас право вимагати перерахунку заборгованості, коли послуга фактично не надавалась.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги доведені, а тому позов підлягає до задоволення повністю.
Крім того, суд вказує на те, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першоїстатті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у правовідносинах, які виникли між сторонами суд зауважує, що пересічний споживач вказаних послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови по особовому рахунку споживача та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих нарахувань.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту Договору.
Щодо стягнення судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому суд стягує з відповідача на користь позивача позивачем судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 211, 20 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 4, 10 - 13, 81, 89, 258, 259, 263 - 265, 268, 272, 273, 352 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" про зобов'язання провести перерахунок заборгованості задоволити повністю.
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» провести перерахунок заборгованості зі сплати за послугу гарячого водопостачання по особовому рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , в розмірі 6560,61 грн., згідно з показниками приладів обліку гарячої води: лічильник гарячої води E-TQN-K5 із заводським №19425306; лічильник гарячої води E-TQN-1,5 із заводським № 19427106.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 211, 20 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач - ОСОБА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго», місцезнаходження: 33027, м. Рівне, вул. Д. Галицького, 27; код ЄДРПОУ 36598008.
Повний текст рішення складено 10.11.2025.
Суддя Н. Г. Кучина