Справа №559/3409/25
Провадження №2/568/553/25
11 листопада 2025 р. м.Радивилів
Радивилівський районний суд Рівненської області суддя Сільман А.О.
секретар судового засідання Саган В.В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали цивільної справи №559/3409/25
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр»
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за кредитним договором
В серпні 2025 р. ТОВ "Коллект Центр" звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 47672,13 грн., судового збору та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 16000 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилалось на те, що 15.09.2021 р. ОСОБА_1 в особистому кабінеті на сайті ТОВ «Мілоан» подано заявку на отримання кредиту.
На підставі договору, відповідачу надано кредитні кошти в сумі 7800 грн., строком на 29 днів. В подальшому продовжено строк кредитування на 30 днів на пільгових умовах та на 60 днів на стандартних умовах.
В обумовлений строк, відповідач свої зобов'язання щодо повернення коштів не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість за тілом кредиту в сумі 7410 грн., заборгованість за відсотками в сумі 39661,53 грн. заборгованість за комісійними винагородами в сумі 600,6 грн.
13.01.2022 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу, на підставі якого первісний кредитор відступив право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором.
На підставі договору про відступлення права вимоги від 10.01.2023 р. позивач набув право грошової вимоги до відповідача.
Посилаючись на порушення відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 47672,13 грн., 2422,40 грн. судового збору та 16000 грн. витрат на правничу допомогу.
Ухвалою від 17.09.2025 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в прохальній частині позовної заяви просив розглянути справи без його участі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Правом на подання відзиву не скористався.
За таких обставин, з урахуванням положень статті ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.
Згідно вимог статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд враховує наступне.
15.09.2021 р. ОСОБА_1 в особистому кабінеті на сайті ТОВ «Мілоан» подано заявку на отримання кредиту (а.с. 56).
15.09.2021 р. між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» укладено договір про споживчий кредит №3690042, відповідно до умов якого кредитодавець зобов'язується надати позичальнику грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (а.с.19-21).
Згідно п. 1.2 - 1.4 договору сума кредиту становить 78000 грн.; кредит надається строком на 29 днів; термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 14.10.2021 р.
Відповідно п. 1.5 Договору, загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів, інші витрати позичальника, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісію складають 2591,16 грн. в грошовому виразі та 3597% річних у процентному значенні. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника складає 10391,16 грн.
Комісія за надання кредиту 600,60 грн., яка нараховується за ставкою 7,70% від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1).
Проценти за користування кредитом 1990,56 грн., які нараховані за ставкою 0,88% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування (п. 1.5.2).
У відповідності до п. 1.6 договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Відповідно до п. 6.1 договору цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства.
Додатком № 1 до договорі, сторони узгодили графік платежів за договором про споживчий кредит (а.с.41).
В матеріалах справи міститься паспорт споживчого кредиту (а.с. 53), яким передбачено тіло кредиту в сумі 7800 грн., строк кредитування 29 днів з можливістю автопролонгації, стандартна процентна ставка 5,00% в день, знижена процентна ставка 0,88% в день, орієнтована загальна вартість кредиту складає 1990,56 грн.
З платіжного доручення №1764549444 від 15.09.2021 р. вбачається, що ТОВ "Мілоан" перераховано відповідачу ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 7800 грн. (а.с.63).
Відповідач свої зобов'язання в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів виконав частково, сплатив 390 грн. тіла кредиту та 596 грн. відсотків, в наслідок чого утворилась заборгованість перед позикодавцем.
13.01.2022 р. між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №13-01/2022-79 (а.с.25-29).
Згідно реєстру боржників до договору факторингу загальна заборгованість ОСОБА_1 за договором №3690042 від 15.09.2021р. становить 32111,13 грн., яка складається: 7410 грн. заборгованість за тілом кредиту, 24100,53 грн. заборгованість за відсотками, 600,60 грн. заборгованість за комісією (а.с.42).
Згідно платіжного доручення №321170001 від 14.01.2022 р. ТОВ «Вердикт Капітал» здійснило оплату ТОВ «Мілоан» згідно договору факторингу №13-01/2022-79 від 13.01.2022 р. (а.с.35).
13.01.2023 р. між ТОВ "Вердикт Капітал" та ТОВ "Коллект Центр" укладено договір про відступлення права вимоги №13-01/2023 (а.с.10).
Згідно реєстру боржників до договору, ТОВ "Коллект Центр" набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 по договору №3690042 в сумі 47627,13 грн., з яких: 7410 грн - основна заборгованість; 39661,5 грн - сума заборгованості за відсотками, заборгованість з комісії 600,6 грн (а.с.42).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Із прийняттям Закону України Про електронну комерцію N 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронні довірчі послуги», встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Як вбачається з матеріалів справи, анкета-заява на кредит, договір про споживчий кредит, графік платежів, паспорт споживчого кредиту підписано Сіндеєвою К.О. шляхом накладення електронного підпису одноразового ідентифікатора L91557.
Отже, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.
Після підписання договору у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема, у товариства виникло зобов'язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов'язання повернути кредит зі сплатою відсотків та комісії у визначений договором строк.
Встановлено, що прийняті на себе зобов'язання за вказаним кредитним договором ТОВ «Мілоан» виконало належним чином, надававши відповідачу кредиті кошти в сумі 7800 грн.
В матеріалах справи відсутні докази щодо належного виконання відповідачем своїх зобов'язань в частині повернення кредитних коштів, сплати комісії та відсотків за користування кредитом.
Відповідно до ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу (ч. 1 ст. 10781 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що на виконання умов кредитного договору, ТОВ «Мілоан» надано відповідачу кредитні кошти в сумі 7800 грн., датою повернення зазначено 14.10.2021 р.
Однак, в порушення норм чинного законодавства та умов договору, відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, кредитні кошти у визначений договором строк в повному обсязі не повернув, а відтак, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 7410 грн. тіла кредиту є обгрунтованою та підлягають задоволенню.
Зазначена заборгованість підтверджується представленим позивачем розрахунком заборгованості, який є арифметично правильним та не спростований відповідачем.
Позивач, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути відсотки та комісію.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, яка була чинна на час укладення кредитного договору, передбачено, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, яка була чинна на час укладення кредитного договору, загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування»).
Таким чином, Закон України «Про споживче кредитування» станом на дату укладення договору, не забороняє встановлення у договорі про споживчий кредит комісій та інших обов'язкових платежів за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Пунктом 1.5.1 Договору сторони узгодили, що комісія за надання кредиту становить 600,60 грн., яка нараховується за ставкою 7,70% від суми кредиту одноразово.
А відтак, позовні вимоги в частині стягнення 6006,6 грн. комісії є обгрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
У відповідності до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Умовами договору передбачено, що проценти за користування кредитом 1990,56 грн., які нараховані за ставкою 0,88 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування (п. 1.5.2).
Пунктом 1.6 Договору передбачено, що стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Відповідно до п.2.3.1.2 договору, позичальник може збільшити строк кредитування на один день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування. Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування на стандартних умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в п. 1.6. Договору.
А відтак, умовами кредитного договору сторони узгодили порядок продовження строку кредиту та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.
За відсутності доказів повернення відповідачем кредитних коштів та обумовленої суми відсотків за користування кредитом до 14.10.2021 року, відбулося продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування, що свідчить про пролонгацію строку кредитування на пільгових умовах на строк 7 днів та стандартних умовах, як передбачено п.п. 2.3.1.1, 2.3.1.2 Договору.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, на підставі п. 2.3.1.1 Договору, позичальник продовжив строк кредитування на пільгових умовах на 7 днів, сплативши комісію за пролонгацію в сумі 390 грн..
Судом встановлено, що відповідачем в рахунок погашення заборгованості по відсоткам сплачено 596 грн.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача проценти в сумі 39661,53 грн., нарахування процентів за період з 16.09.2021 р. по 14.10.2021 р. здійснювалося згідно з п. 1.5.2. договору, 15.10.2021 року нарахування процентів проводилося згідно з п. п. 1.6, 2.3.1.2 договору, тобто за стандартною (базовою) процентною ставкою 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користуваня кредитом, що застосовується при пролонгації на стандартних умовах; з 16.10.2021 р. по 22.10.2021 р. нарахування процентів на підстав п. 1.5.2, 2.3.1.1 договору, тобто на пільгових умовах; з 23.10.2021 р. по 13.12.2021 р. та з 13.01.2022 р. по 23.02.2022 р. нарахування проводилося згідно з п. п. 1.6, 2.3.1.2 договору за процентною ставкою 5% від фактичного залишку кредиту.
Суд враховує, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/1120/16 від 04.02.2020 р.).
Оскільки, відбулося продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування, що свідчить про пролонгацію строку кредитування на стандартних умовах на 60 днів та на пільгових умовах на 7 днів, тобто до 13.12.2021 р., тому до цієї дати у позивача наявне право на нарахування процентів за користування кредитними коштами. Після цієї дати кредитор має право нараховувати відсотки за прострочення виконання зобов'язання.
А відтак, суд дійшов висновку, що строк кредитування відповідача є таким, що закінчився 13.12.2021 р., як і закінчилося його право законно користуватися позиченими коштами, а тому вимога позивача про нарахування відсотків за користування кредитом з 15.12.2021 р. по 23.02.2022 р. є безпідставною.
Враховуючи часткове виконання відповідачем умов договору в частині сплати відсотків за користування кредитними коштами в сумі 596 грн., здійснивши розрахунок відсотків в межах погодженого сторонами строку кредитування, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 21507,06 грн. (16.09.2021 р. по 14.10.2021 р. - 1990,56 грн., 15.10.2021 р. - 390 грн., 16.10.2021 р. по 22.10.2021 р. - 456,5 грн., 23.10.2021 р. по 13.12.2021 р. - 19266 грн. всього 22103,06 грн.; 22103,06 грн. - 596 грн. = 21507,06 грн.), в частині стягнення 18154,47 грн., слід відмовити.
Враховуючи вказане, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 29517,66 грн., з яких: 7410 грн. тіла кредиту, 600,6 грн. комісії та 21507,06 грн. відсотків, в іншій частині позову слід відмовити.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати за розгляд позовної заяви слід покласти на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
Щодо стягнення з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу, суд враховує наступне.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою або тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті137та частина восьма статті 141 ЦПК України). У даній категорії справ заявник повинен довести сам факт надання послуг, а не їх оплату.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договором про надання правової допомоги.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Установлено, що в позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу.
На підтвердження наданих послуг, представником позивача долучено: договір про надання правничої допомоги №01-07/2024 від 01.07.2024 р., заявка на надання юридичної допомоги №525 від 01.07.2025 р., витяг з акту про надання юридичної допомоги, платіжна інструкція від 31.07.2025 р.
Як вбачається із матеріалів справи, 02.01.2023 р. між ТОВ "Коллект Центр" та Адвокатським об'єднанням "Лагал Ассістанс" укладено договір про надання правової допомоги №01-07/2024 (а.с.50-51).
Відповідно до умов Договору, клієнт доручає, а адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбаченим Договором.
Згідно з п. 4.1. договору про надання правової допомоги, вартість послуг узгоджується сторонами у формі заявок на надання юридичної допомоги, які є невід'ємними додатками до договору.
Сума, визначена актом про надання юридичної допомоги цього договору є гонораром адвокатського об'єднання за надання юридичної допомоги та поверненню не підлягає (п. 4.5 договору).
Відповідно до заявки на надання юридичної допомоги №525 від 01.07.2025 р. та Витягу з акту №12 про надання юридичної допомоги від 31.07.2025 року, адвокатським об'єднанням надано наступні правові послуги: надання усної консультації з вивченням документів (витрачено 2 години, вартість робіт 4000 грн.); складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду (витрачено 4 год, вартість робіт 12000 грн.). Вартість вказаних робіт становить 16000 грн.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені у частині третій статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, провадження № 14-50цс24).
Суд керується тим, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, оскільки цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи. Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, провадження № 14-50цс24.
Отже, суд з власної ініціативи перевіряє, чи є судові витрати, зокрема, неминучими, реальними, розумними, пов'язаними з розглядом справи, фактично понесеними, пропорційними.
Оцінюючи подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат в суді першої інстанції, судом встановлено, що зазначені позивачем витрати на правничу допомога адвоката, які включають послуги: надання усної консультації не відповідають критерію неминучості витрат сторони у судовій справі, оскільки саме по собі не належать до представництва та захисту прав клієнта у суді та охоплюються (є складовою) підготовкою та поданням позовної заяви, що заявлені як окремі послуги, тому не можуть вважатися фактично понесеними як окремий вид робіт, виконаних адвокатом.
Суд вважає, що визначений адвокатом час 4 години та вартість адвокатських послуг за складання позову в сумі 12000 грн. є завищеною у співвідношенні до складності справи та обсягу наданих позивачу послуг, оскільки ця справа є незначної складності.
Суд враховує, що предмет спору у даній справі є однотипним, а тому не потребував вивчення великого обсягу фактичних даних та судової практики; справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми та містить незначний обсяг обставин, які відносяться до предмета доказування; позовна заява не потребувала складних правових досліджень та значного аналізу справи, не вимагала від представника позивача надмірного обсягу юридичної і технічної роботи.
Вказані вище обставини свідчать про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката в суді першої інстанції є неспівмірним із складністю справи, виконаних адвокатом робіт та ціною позову.
З огляду на зазначене, врахувавши характер та обсяг виконаної адвокатським об'єднанням роботи, принципу співмірності і розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат та виходячи з конкретних обставин справи, її складності та пропорційності розміру задоволених вимог, суд дійшов висновку про обгрунтованість стягнення з відповідача на користь позивача 3000 грн. витрат на правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд
Позов ТОВ "Коллект Центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору - задовільнити частково.
Стягути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Коллект Центр" 29517,66 грн. заборгованості, яка складається з 7410 грн. заборгованості за тілом кредита, 21507,06 грн. заборгованості за відсотками, 600,6 грн. комісії.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Коллект Центр" 1501,9 грн. судового збору та 3000 грн. витрат на правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр"(01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, ЄДРПОУ 44276926)
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Повний текст виготовлено 11.11.2025 р.
Суддя А.О. Сільман