Справа № 565/2014/25
Провадження № 2/565/703/25
10 листопада 2025 року м.Вараш
Вараський міський суд Рівненської області
під головуванням суддіДемчини Т.Ю.
з участю секретаря судового засідання представника відповідачаАлексейчик А.О., Максиміва В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вараського міського суду Рівненської області у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» (надалі - ТОВ «Споживчий Центр») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 26790,00грн. заборгованості за кредитним договором № 01.02.2025-100001156 від 01.02.2025 та судових витрат.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідно до укладеного ОСОБА_1 з ТОВ «Споживчий Центр» в електронній формі кредитного договору № 01.02.2025-100001156 від 01.02.2025, відповідач отримав кредит на умовах поворотності, строковості та платності. Однак позичальник ОСОБА_1 порушив умови укладеного договору щодо своєчасності повернення позичених коштів, сплати відсотків, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 26900,00 грн., у тому числі по поверненню тіла кредиту у розмірі 10000,00 грн., 11900,00 грн. процентів за користування кредитними коштами та 1500,00 комісії. У зв'язку з порушенням умов договору, ОСОБА_1 нараховано також неустойку у розмірі 3500,00 грн.
У відзиві на позов представник відповідача адвокат Максимів В.М. зазначає про недоведеність позивачем факту підписання ОСОБА_1 електронного договору шляхом використання ним одноразового ідентифікатора, ненадання суду первинних бухгалтерських документів на підтвердження заявленої заборгованості, що унеможливлює перевірку правильності виконаного розрахунку заборгованості, а також недоведеність позивачем факту видачі кредиту взагалі, нікчемність умови договору про стягнення з позичальника комісії за надання кредитних коштів, необґрунтованість нарахування неустойки як відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання, неправомірність нарахування позичальнику комісії за обслуговування кредиту, несправедливий розмір передбачених договором процентів за користування кредитними коштами.
Відповідь на відзив до суду не подавалась.
В судове засідання представник позивача не з'явився, у позовній заяві клопотав про розгляд справи у його відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився. Його представник адвокат Максимів В.М. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі та з підстав, викладених у відзиві на позов, просив суд повністю відмовити у його задоволенні. Представник відповідача також звертав увагу суду на ненадання позивачем будь-яких доказів у підтвердження зарахування отриманого від ОСОБА_1 платежу у розмірі 3400,00 грн. у погашення того чи іншого платежу, що також, на думку представника відповідача, унеможливлює перевірку правильності виконаного розрахунку.
Заслухавши доводи представника відповідача, дослідивши та оцінивши у сукупності надані докази, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Частиною 1 ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.
Судом встановлено, що між ТОВ «Споживчий Центр» та відповідачем ОСОБА_1 01 лютого 2025 року укладено кредитний договір № 01.02.2025-100001156 (надалі - договір), за умовами якого ОСОБА_1 отримав у кредит грошові кошти у розмірі 10000,00 грн. строком на 168 днів, терміном повернення до 18 липня 2025 року, на умовах сплати комісії, пов 'язаної з наданням кредиту, у розмірі 5% від суми кредиту, в сумі 500,00 грн., комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі по 500,00 грн. у кожному з трьох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, на загальну суму 1500,00 грн., а також на умовах сплати процентів за ставкою 1 % за кожен день строку користування кредитом (ставка «стандарт») протягом перших семи чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів, 0,5 % за кожен день строку користування кредитом (ставка «економ») протягом наступних чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів, та зобов'язався повернути тіло кредиту в останній день строку кредитування (18.07.2025), 14.02.2025 сплатити комісію, пов'язану з наданням кредиту, сплачувати комісію за обслуговування кредиту у розмірі по 500,00 грн. зі спливом другого, третього та четвертого чергових платежів (28.02.2025, 14.03.2025, 28.03.2025), та сплачувати відсотки дванадцятьма платежами зі спливом кожного з періодів, перші сім періодів (14.02.2025, 28.02.2025, 14.03.2025, 28.03.2025, 11.04.2025, 25.04.2025, 09.05.2025) - у розмірі по 1400,00 грн., наступні п'ять періодів (23.05.2025, 06.06.2025, 20.06.2025, 04.07.2025, 18.07.2025) - у розмірі по 700,00 грн., а всього сплатити проценти у загальному розмірі 13300,00 грн. Умовами укладеного договору передбачено сплату неустойки у розмірі 150,00 грн., що нараховується за кожен день невиконання (неналежного виконання) кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного зобов'язання. У разі прострочення виконання позичальником зобов'язань, договором передбачено також проценти відповідно до ст.625 ЦК України у розмірі 547,5 % річних.
Вказаний договір укладений у спосіб акцептування відповідачем ОСОБА_1 публічної оферти ТОВ «Споживчий Центр» - Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), шляхом подання ним 01 лютого 2025 року відповідної заявки через онлайн-сервіс на електронному ресурсі https://sgroshi.com.ua та погодження такої заявки ТОВ «Споживчий Центр» з наступним підписанням договору із застосуванням одноразового ідентифікатора, що підтверджує узгодження сторонами істотних умов кредитного договору № 01.02.2025-100001156 від 01.02.2025.
Усі документи, що підтверджують укладення цього договору, а також містять його істотні умови, зокрема: Заявка, Пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), Відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), Паспорт споживчого кредиту - підписані електронним підписом позичальника ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора Е173.
За положеннями ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Згідно з п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п.12 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному ч.6 цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідач через особистий кабінет на веб-сайті кредитора URL: https://sgroshi.com.ua подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого кредитор надіслав відповідачу за допомогою засобів зв'язку одноразовий ідентифікатор у вигляді коду, який відповідач використав для підтвердження підписання кредитного договору. Без здійснення зазначених вище дій відповідачем кредитний договір не був би укладений сторонами.
Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім інших засобів, письмовими доказами. Статтею 79 ЦПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно з положеннями ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Як передбачено ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Позивачем подано суду підписані одноразовим електронним ідентифікатором Е 173 заповнені позичальником ОСОБА_1 : Заявку кредитного договору № 01.02.2025-100001156 від 01.02.2025, у якій позичальником самостійно повідомлено кредитору свої персональні дані (прізвище, ім'я, по батькові, домашню адресу, серію та номер паспорта, реєстраційний номер облікової картки платника податків, реквізити належного йому платіжного засобу - банківської картки), а також Інформаційне повідомлення позичальника (додаток до кредитного договору № 01.02.2025-100001156 від 01.02.2025), у якому позичальник самостійно повідомив кредитору свій контактний номер телефону, інформацію про місце роботи, контактну особу та її номер телефону, близьку особу та її номер телефону. У Заявці позичальник ОСОБА_1 зазначив, що обізнаний про те, що даний електронний кредитний договір, частиною якого є дана заявка, укладається у порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію", а Заявка є невід'ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою позичальник ознайомився 01.02.2025 за посиланням https://sgroshi.com.ua/ua/informaciya-o-kompanii згідно ст.11 Закону України "Про електронну комерцію".
Як вбачається зі змісту позовної заяви та долученого скріншоту, позивачем проведено ідентифікацію клієнта через електронну систему BankID НБУ, за результатами якої отримано інформацію про належність платіжної банківської картки АТ «Універсал Банк» № НОМЕР_1 позичальнику ОСОБА_1 .
Заперечуючи факт укладення та підписання ОСОБА_1 за допомогою одноразового електронного ідентифікатора кредитного договору з ТОВ «Споживчий центр» та отримання кредитних коштів, сторона відповідача не надала будь-яких доказів у спростування наведених у позовній заяві відомостей. При цьому представник відповідача у відзиві не стверджував, що наявні у розпорядженні ТОВ «Споживчий центр» номер мобільного телефону позичальника та номер його банківської платіжної картки, на яку були перераховані кредитні кошти, ОСОБА_1 не належать. Зазначаючи у відзиві про те, що позивачем не надано доказів направлення на мобільний телефон ОСОБА_1 у смс-повідомленні одноразового електронного ідентифікатора для підписання кредитного договору та пов'язаних з ним документів, сторона відповідача не надала інформації про актуальний станом на 01.02.2025 номер мобільного телефону ОСОБА_1 , а також не надала роздруківки мобільного оператора з переліком наданих телекомунікаційних послуг за 01.02.2025, у якій були би відсутні відомості про отримання повідомлень від ТОВ «Споживчий центр». Не заявляв представник відповідача клопотань про витребування доказів з банківської установи чи у оператора мобільного зв'язку і в судовому засіданні.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19).
Зарахування 01.02.2025 о 12:23:51 год. кредитних коштів у розмірі 10000,00 грн. з призначенням платежу: «Видача за договором кредиту № 01.02.2025-100001156» на картковий рахунок позичальника ОСОБА_1 , номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - НОМЕР_2 , підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» 83-1408 від 14.08.2025.
У підтвердження надання ТОВ «Універсальні платіжні рішення», внесеного до Державного реєстру фінансових установ (свідоцтво серії ФК № 342 від 02.10.2012), яке отримало відповідну ліцензію НБУ № 3 від 11.11.2013, послуг ТОВ «Споживчий центр» з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків, суду надано копію договору №ФК-П-2024/01-2 від 04.01.2024, укладеного ТОВ «Універсальні платіжні рішення» з ТОВ «Споживчий центр», предметом якого є надання ТОВ «Споживчий центр» послуг з переказу коштів без відкриття рахунків, а саме: прийом від імені ТОВ «Споживчий центр» на розрахунковий рахунок ТОВ «Універсальні платіжні рішення» безготівкових платежів споживачів, а також переказ споживачу виплат від ТОВ «Універсальні платіжні рішення».
З огляду на викладене, суд вважає доведеним, що на картковий рахунок відповідача ОСОБА_1 , номер картки НОМЕР_1 , 01.02.2025 було перераховано грошові кошти у розмірі 10000,00 грн. від ТОВ «Споживчий центр». Сума цих коштів та дата їх перерахування співпадають з відомостями, зазначеними у кредитному договорі № 01.02.2025-100001156 від 01.02.2025.
Таким чином, суд вважає доведеним, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Споживчий центр» був укладений кредитний договір в електронному вигляді шляхом обміну повідомленнями через особистий кабінет користувача із використанням веб-сайту URL: https://sgroshi.com.ua та застосування клієнтом підпису одноразовим ідентифікатором, та відхиляє доводи відзиву у цій частині. Вказані висновки суду узгоджуються з практикою Верховного Суду, зокрема, викладеною у постановах від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 14.06.2022 у справі № 757/40395/20.
Відповідно до ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 01.02.2025-100001156 від 01.02.2025 слідує, що станом на дату подання позовної заяви до суду, у позичальника наявна заборгованість перед ТОВ «Споживчий центр» у загальному розмірі 26900,00 грн., у тому числі по поверненню основного боргу - 10000,00 грн., по поверненню процентів, які нараховані за період з 01.02.2025 по 18.07.2025, у розмірі 11900,00 грн., по комісії за обслуговування - 1500,00 грн., по неустойці - 3500,00 грн.
При цьому, зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 частково погашалась заборгованість за кредитним договором № 01.02.2025-100001156 від 01.02.2025, зокрема, 24.02.2025 погашено 3400,00 грн.
Зміст позовної заяви, наданий позивачем розрахунок заборгованості, п.8 Заявки та Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), Графік платежів та Паспорт споживчого кредиту - свідчать про те, що ОСОБА_1 була нарахована комісія, пов'язана з наданням кредиту як 5% від суми кредиту у розмірі 500,00 грн., що підлягала сплаті після завершення першого періоду, а саме: 14.02.2025. Оскільки у розрахунку заборгованості ОСОБА_1 відсутні відомості про борг по сплаті комісії, пов'язаної з наданням кредиту, а 24.02.2025 позичальником були внесені кошти у розмірі, що перевищує суму вказаного платежу, суд дійшов висновку, що частина внесеного ОСОБА_1 платежу, а саме: у розмірі 500,00грн. була зарахована кредитодавцем у погашення вищезазначеної комісії.
Оцінюючи правомірність нарахування вищезазначеної комісії позичальнику ОСОБА_1 , суд виходить з наступного.
Як передбачено у п.8 Заявки та Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), які є складовими частинами кредитного договору № 01.02.2025-100001156 від 01.02.2025, укладеного ОСОБА_1 з ТОВ «Споживчий центр», економічна сутність комісії, пов'язаної з наданням кредиту - плата за його надання.
Разом з тим, частиною 1 ст.1054 ЦК України встановлено обов'язок банку або іншої фінансової установи (кредитодавця) надати за кредитним договором грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором. При цьому платою за надання кредиту відповідно до ст.1048 ЦК України є проценти від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені також Законом України «Про захист прав споживачів» та «Про споживче кредитування». Частинами 1,2 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Встановлення додаткової плати за надання кредиту суперечить суті кредитних правовідносин та є несправедливою умовою, оскільки у такому випадку, всупереч принципу добросовісності, має місце істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Включення комісії за надання кредиту до загальних витрат за споживчим кредитом суперечить змісту ст.8 Закону України «Про споживче кредитування».
За таких обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів відзиву у частині безпідставності стягнення з ОСОБА_1 комісії, пов'язаної з наданням кредиту як 5% від суми кредиту у розмірі 500,00 грн., що підлягала сплаті 14.02.2025. Такі висновки суду узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.02.2019 у справі № 666/4957/15-ц, а також у постанові від 09.12.2019 у справі № 524/5152/15-ц.
Оцінюючи підстави нарахування ОСОБА_1 комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі по 500,00 грн. у другому - четвертому чергових періодах, термін сплати яких настав 28.02.2025, 14.03.2025, 28.03.2025 та яка, як вбачається з розрахунку заборгованості ОСОБА_1 , не була погашена позичальником та включена до загального розміру грошових вимог, суд враховує нижчевикладене.
Як передбачено у п.9 Заявки та Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), які є складовими частинами кредитного договору № 01.02.2025-100001156 від 01.02.2025, укладеного ОСОБА_1 з ТОВ «Споживчий центр», цими пунктами встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості - 500,00 грн. у кожному з трьох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, яка сплачується згідно Графіку платежів. Її економічною сутністю зазначено плату за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено кредитодавцем та пов'язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які кредитодавець зобов'язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо, включаються до загальних витрат за споживчим кредитом.
Статтею 11 вказаного Закону визначено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 06.11.2023 у справі № 204/224/21, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Згідно з ч.5 ст.12 вищезазначеного Закону, умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19.
Разом з тим, укладеним між сторонами договором передбачено сплату комісії за інформаційну підтримку позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях; забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях; забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях; забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу; консультаційні послуги; інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено кредитодавцем та пов'язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які кредитодавець зобов'язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит. Встановлений у п.9 кредитного договору перелік послуг є значно ширшим, ніж встановлений законом як обов'язковий та безкоштовний. При цьому розмір комісії та період її нарахування відповідають умовам укладеного сторонами договору.
Необхідність внесення плати за додаткові, супутні послуги кредитодавця, пов'язанні з обслуговуванням кредиту, передбачено у індивідуальних частинах укладеного договору, такі додаткові та супутні послуги кредитодавця, які пов'язані з обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позичальнику та за які кредитодавцем встановлена щомісячна комісія, зазначені і у Паспорті споживчого кредиту.
Відтак, суд вважає таким, що відповідає вимогам закону та умовам укладеного з відповідачем ОСОБА_1 договору, нарахування йому комісії за обслуговування кредитної заборгованості за період з 28.02.2025 по 28.03.2025 у загальній сумі 1500,00 грн., та відхиляє у цій частині доводи відзиву на позов.
Суд відхиляє також доводи відзиву на позов про несправедливий розмір процентів за укладеним з відповідачем договором.
У статті 3 ЦПК України серед інших засад цивільного законодавства, визначено засаду свободи договору (п.3 ч.1 вказаної статті). Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Відповідно до ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Процентна ставка встановлена у п.п.6-7 кредитного договору № 01.02.2025-100001156 від 01.02.2025, яким передбачено сплату позичальником процентів у розмірі 0,5 % та 1 % за кожен день строку користування кредитом (ставки «економ» та «стандарт» відповідно).
Згідно ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими, є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором (п.5 ч.3 ст.18 вказаного Закону).
Разом з тим, встановлені кредитним договором за період строку кредитування проценти не є сумою компенсації у разі невиконання позичальником зобов'язань за договором, а є встановленою договором платою за надану позику (кредит).
Одночасно, відповідно до ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".
Частиною 5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Встановленому цією статтею розміру застосована у договорі № 01.02.2025-100001156 від 01.02.2025 процентна ставка не суперечить.
Що стосується вимоги про стягнення з ОСОБА_1 неустойки у розмірі 3500,00 грн., суд враховує, що відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Вказаною нормою установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
З огляду на зміст вищезазначеної норми, суд погоджується з доводами відзиву та не вбачає правових підстав для стягнення нарахованої позичальнику ОСОБА_1 за умовами договору № 01.02.2025-100001156 від 01.02.2025 неустойки у розмірі 3500,00 грн.
Визначаючи розмір заборгованості позичальника, суд враховує наступне.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 01.02.2025-100001156 від 01.02.2025 слідує, що станом на дату подання позовної заяви до суду у позичальника наявні заборгованість перед ТОВ «Споживчий центр» у загальному розмірі 26900,00 грн., у тому числі по поверненню основного боргу - 10000,00 грн., по поверненню процентів, які нараховані за період з 01.02.2025 по 18.07.2025, у розмірі 11900,00 грн., по комісії за обслуговування - 1500,00 грн., по неустойці - 3500,00 грн.
При цьому, зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 частково погашалась заборгованість за кредитним договором № 01.02.2025-100001156 від 01.02.2025, зокрема, 24.02.2025 погашено 3400,00 грн. Доказів проведення позичальником інших платежів у виконання своїх зобов'язань за кредитним договором, суду не надано, і у відзиві на такі обставини представник відповідача не посилається.
Так як строк повернення кредиту, сплати процентів та інших платежів за укладеним з ОСОБА_1 договором на момент розгляду справи наступив, з огляду на положення ст.ст.526, 1048, 1049 ЦК України, суд, користуючись наданим позивачем розрахунком заборгованості, беручи до уваги висновки щодо безпідставності нарахування позичальнику ОСОБА_1 комісії за надання кредиту та неустойки, виходячи з умов укладеного кредитного договору, доходить висновку про обґрунтованість вимог про стягнення з позичальника неповернутих: суми позичених коштів, комісії за обслуговування кредиту та процентів, нарахованих за період кредитування.
Суд враховує, що тіло кредиту складає 10000,00 грн. Виходячи з умов укладеного договору та Графіку платежів, сукупний розмір процентів, що підлягав сплаті, становить: 1400,00 грн. * 7 періодів + 700,00 грн. * 5 періодів = 13300,00 грн. Комісія за обслуговування договору становить: 500,00 грн. * 3 періоди = 1500,00 грн. Отже, всього позичальником ОСОБА_1 підлягало сплаті: 10000,00 грн. (тіло кредиту) + 13300,00 грн. (проценти) + 1500,00 грн. (комісія за обслуговування) = 24800,00 грн. Враховуючи, що позичальником 24.02.2025 погашено 3400,00 грн., сукупний неповернутий розмір платежів за кредитним договором складає: 24800,00 грн. - 3400,00 грн. = 21400,00 грн.
Отже, заявлені ТОВ «Споживчий Центр» вимоги підлягають частковому задоволенню.
Понесені позивачем витрати по сплаті судового збору на підставі ст.141 ЦПК України слід присудити пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме: стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий Центр» 1935,03 грн. сплаченого судового збору.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.526, 530, 625, 634, 639, 1046, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст.ст.4, 12, 13, 81, 141, 223, 258-259, 263-265, 279, 352, 354 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» 21400 (двадцять одну тисячу чотириста) грн. 00 коп. заборгованості за кредитним договором.
У іншій частині вимог відмовити за безпідставністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» понесені позивачем судові витрати у розмірі 1935 (одну тисячі дев'ятсот тридцять п'ять) грн. 03 коп.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, м.Київ, вул.Саксаганського, 133-А.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складене 10 листопада 2025 року.
Головуючий суддя: Т.Ю.Демчина