Справа № 564/3689/25
11 листопада 2025 року
Костопільський районний суд Рівненської області
в складі судді ОСОБА_1
за участі секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3 (дитанційно)
обвинуваченого ОСОБА_4 (дистанційно)
захисника адвоката ОСОБА_5 (дистанційно)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання прокурора Волинської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Льотниче Володимир-Волинського району Волинської області, громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , з середньою освітою, розлученого, на утриманні має троє неповнолітніх дітей, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «молодший сержант», раніше не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 408 КК України,
У провадженні Костопільського районного суду Рівненської області перебуває обвинувальний акт щодо ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 662023080020000062 від 14.02.2023 року, за ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 408 КК України.
У судовому засіданні прокурор звернувся з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави.
В обґрунтування клопотання покликається на те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, - нез'явлення військовослужбовцем на військову службу без поважних причин, вчинене в умовах воєнного стану.
Зокрема, під час проходження військової служби за контрактом у Збройних Силах України, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, не маючи наміру назавжди ухилитись від проходження військової служби, не отримавши дозволу відповідного командира (начальника), у порушення вимог ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 14 січня 2023 року ОСОБА_4 не з'явився на військову службу у зв'язку із переведенням із військової частини НОМЕР_1 до військової частини НОМЕР_2 , розташованої в районі здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, що в АДРЕСА_2 , та в період часу з 14.01.2023 по 29.12.2024 (за виключенням періоду з 13.03.2023 по 16.03.2023 у зв'язку із стаціонарним лікуванням) був відсутній на службі без поважних причин і не виконував службові обов'язки в умовах воєнного стану.
Крім того, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, - самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану (дезертирство).
Зокрема діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, переслідуючи мету назавжди ухилитися від проходження військової служби, не отримавши дозволу відповідного командира (начальника), 11 січня 2025 року о 15 год. ОСОБА_4 самовільно залишив військову частину НОМЕР_3 , розташовану в АДРЕСА_3 та з 11 січня 2025 року не виконував службові обов'язки в умовах воєнного стану.
Вказав, що обґрунтованість обвинувачення підтверджується зібраними у рамках кримінального провадження доказами.
12 серпня 2025 року на підставі ухвали слідчого судді Володимирського міського суду Волинської області до підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 10 жовтня 2025 року, без права внесення застави.
Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 25 вересня 2025 року обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 23 листопада 2025 року, без права внесення застави.
Підставою для продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_4 дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вказує те, що ризики, які були підставою для застосуваня щодо нього такого виду запобіжного заходу, не припинили своє існування та не зменшилися.
Зокрема, продовжують існувати ризики, передбачені п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, враховуючи тяжкість покарання, яке йому загрожує, а саме позбавлення волі строком до дванадцяти років, обвинувачений ОСОБА_4 може переховуватися від суду, залишити постійне місце проживання, у незаконний спосіб перетнути кордон, ухилятися від виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.
Крім того, обвинувачений, перебуваючи на волі, може незаконно впливати на свідків, які ще не допитані судом, неналежною процесуальною поведінкою перешкоджати кримінальному провадженню.
При цьому просив врахувати, що відповідно до положень ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст. 402-405, 407, 408, 429 КК України застосовується виключно запобіжний захід, визначений п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України - тримання під вартою.
З метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам останнього вчинити дії, передбачені п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, для виконання завдань кримінального провадження просив продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 на 60 днів, без визначення розміру застави.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, покликаючись на викладені у ньому обставини та просив його задовольнити
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні проти вказаного клопотання не заперечували.
Заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов висновку про доцільність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому.
Відповідно до ч. 1 - ч. 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Судом встановлено, що ухвалою Володимирського міського суду Волинської області від 12 серпня 2025 року щодо підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 10 жовтня 2025 року, без права внесення застави.
Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 25 вересня 2025 року обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 23 листопада 2025 року, без права внесення застави.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років.
Наведене дає підстави вважати, що усвідомлюючи тяжкість покарання, яке йому загрожує, ОСОБА_4 може переховуватися від суду, залишити постійне місце проживання, у незаконний спосіб перетнути кордон, умисно вчинити самокалічення або симулювати хвороби, чинити тиск на свідків, які ще не допитані судом, неналежною процесуальною поведінкою перешкоджати кримінальному провадженню.
Таким чином встановлено, що ризики, передбачені п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування та продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на даний час не зменшилися та не відпали.
При цьому суд також враховує обгрунтованість пред'явленого ОСОБА_4 обвинувачення за ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 408 КК України, вагомість зібраних у справі доказів, особу обвинуваченого, відсутність міцних соціальних зв'язків.
Відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України - тримання під вартою.
Підстави для застосування обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, відсутні, потреби кримінального провадження на даний час виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, що відповідає цілям і меті кримінального провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, враховуючи те, що на території України введено воєнний стан, а також наявність обґрунтованих ризиків неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого, вагомість зібраних у справі доказів про вчинення ним інкримінованих кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, яке йому загрожує, суд вважає за вірне не визначати обвинуваченому розмір застави.
Таким чином, відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 177, 178, 183, 194, 314, 315 КПК України з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам останнього переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, неналежною процесуальною поведінкою перешкоджати кримінальному провадженню, враховуючи, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого під час судового розгляду, суд дійшов висновку про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку тримання під вартою на шістдесят днів, без визначення розміру застави.
Керуючись ч. 1, ч. 2 ст. 177, 178, 183, 194, ч. 3 ст. 331 КПК України,
Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - на строк 60 (шістдесят) днів, без визначення розміру застави, тобто до 09 січня 2026 року включно.
Строк дії ухвали рахувати з 15 год. 00 хв. 11 листопада 2025 року.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, надіслати ДУ "Луцький слідчий ізолятор".
Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Рівненського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Відповідно до ч. 5 ст. 331 КПК України подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
Суддя: ОСОБА_1