іменем України
(ЗАОЧНЕ)
смт Зарічне
11 листопада 2025 року Справа № 561/704/25
Зарічненський районний суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Зейкан Н. М.
з участю секретаря судових засідань Левчук І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Позивач ТОВ «Мілоан» звернувся в суд з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 29424,55 грн, судовий збір у розмірі 2422.40 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7100 грн.
Позивач вказував, що 25.09.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 103516648, в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями та приймання (акцепту) умов, підписаний у порядку, визначяеному положеннями ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію). Відповідно до умов договору ТОВ «Мілоан» надав відповідачу грошові кошти в сумі 13825 грн строком на 345 днів. зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів. На виконання умов вищевказаного договору ТОВ «Мілоан» свої зобов'язання по видачі відповідних сум кредиту виконав повністю, натомість відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконала та не повернула кредит, а також не сплатила комісію і проценти за користування кредитом, внаслідок чого у неї перед ТОВ «Мілоан» виникла заборгованість в розмірі 29424,55 грн., яка складається з:
- 13825 грн - заборгованості за кредитом:
- 9999,55 грн - заборгованості за відсотками;
- 5600,00 грн - штрафні санкцій.
Покликаючись на те, що заборгованість за кредитом ОСОБА_1 не погашена, позивач просив задовольнити позов.
Представник позивача в судове засідання не з'явився. В заяві адресованій суду, просив провести розгляд справи без участі представника. Не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, хоча про день, місце та час розгляду справи повідомлена належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення. Відзиву суду не подавала.
З огляду на вищевикладене, у відповідності до ч.1 ст.280 ЦПК України, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних в справі доказів.
Враховуючи неявку всіх учасників судового розгляду, згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснюється.
Суд, дослідивши та оцінивши надані у справі докази, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згіднодо ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, яка вказує на те, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до положень ст. 1046, 1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За приписами ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустатею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч. 2 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Статтею 12 цього ж Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір та надсилаються іншій стороні цього договору - пункт 5 частини 1ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Як зазначено у правій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 02.11.2021 року у справі №243/6552/20 (провадження №61-1347св21), будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Як вбачається договору про споживчий кредит №103516648, 25.09.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит. Вказаний договір укладено за допомогою веб-сайту (https://miloan.ua).
Згідно зі ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор 182257, для підписання кредитного договору.
Відповідно до договору про про споживчий кредит №103516648, сума кредиту - 13825, 00 грн; строк кредитування - 345 днів; деннчя процентна ставка - 0,96% в день.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі позивача для укладення такого договору шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Згідно квитанції 2523095210, 25.09.2024 року перераховано грошові кошти у розмірі 13825,00 грн за договором №103516648 на картковий рахунок НОМЕР_1 .
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №103516648 від 25.09.2024 року, відповідач ОСОБА_1 кредитні кошти не повернула, внаслідок чого у неї виникла заборгованість, яка станом на 17.02.2025 року становить 29424,55 грн та складається із заборгованості за кредитом у розмірі 13825 грн, заборгованості за відсотками в розмірі 9999,55 грн, штрафні санкцій в розмірі 5600,00 грн.
Відповідачем суду не надано будь-яких доказів на спростування достовірності наданого банком розрахунку, а тому такий розрахунок суд приймає, як достовірний.
Викладене дає підстави для висновку, що відповідач ОСОБА_1 передбачені кредитним договором зобов'язання щодо повернення суми кредиту та відсотків за його користування у встановлені строки не виконав, чим порушив умови договору.
Згідно із ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом строк. Відповідно до ст.1054 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредит.
Разом з тим, у відповідності до п. 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 25 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Враховуючи викладене, позов в частині стягнення з ОСОБА_1 неустойки в розмірі 5600,00 грн до задоволення не підлягає.
Встановивши дані обставини, враховуючи, що між сторонами по справі виникли правовідносини, відповідачем грошові кошти отримано, але в порядку та на умовах договору не повернуто, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 23824,55 грн.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною четвертою, п'ятою статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Щодо співмірності витрат на правову допомогу, суд враховує позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 01 вересня 2020 року в справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову, а тому враховуючи критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката та конкретні обставини справи, зокрема ціну позову, тривалість судових засідань, час витрачений адвокатом на участь в судових засіданнях і заявлених ним клопотань, складність справи, ціну позову.
Враховуючи наведене, суд рахує, що вартість витрат на правову допомогу у сумі 7100 грн є значно завищеною. Справа розглядалась у спрощеному провадженні, судові засіданні не проводились, справа є типовою, незначної складності.
На підставі викладенеого, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви представника ТОВ «Мілоан» та стягує з відповідачки витрати на правову допомогу в розмірі 1500 грн, що буде за даних обставин справи справедливим і співмірним відшкодуванням таких витрат саме в зазначеному розмірі.
Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позов ТОВ «Мілоан» задоволено частково на 80,96% (23824,55х100/29424,55), а тому з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача судові витрати у розмірі 1961,17 грн (80,96/100х2422,4).
Керуючись статями 81, 141, 263-265,354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» заборгованість за про споживчий кредит № 103516648 від 25.09.2024 року в розмірі 23824,55 (двадцять три тисячі вісімсот двадцять чотири) гривні 55 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Мілоан» 3461,17 (три тисячі чотириста шістдесят одну) грн 14 коп судових витрат.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан», ЄДРПОУ 40484607, адреса: вул. Багговутівська, 17-21 м. Київ, 04107..
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Головуючий Н.М. Зейкан