Справа № 240/17459/25
Головуючий у 1-й інстанції: Токарева Марія Сергіївна
Суддя-доповідач: Капустинський М.М.
10 листопада 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Сапальової Т.В. Шидловського В.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
у липні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просила суд:
- визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо проведення з 01.11.2024 щомісячного відрахування 20% пенсії на погашення переплати пенсії (надмірно виплаченої суми пенсії) за період з 01.01.2024 по 30.09.2024 в сумі 86001,62 грн., яка утворилась в результаті проведеного перерахунку на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17.08.2020 у справі №240/6047/18;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області припинити щомісячне утримання в розмірі в розмірі 20% пенсії надмірно виплачених коштів в сумі 86001,62 грн. та здійснити повернення (виплату) усіх утриманих з пенсії коштів на погашення вказаної суми.
Ухвалою суду від 11.07.2025 позовну заяви про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.
На виконання ухвали суду, позивач подала заяву, в якій вказує, що рішення про стягнення пенсії Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області їй не надавало, з його змістом вона не ознайомлена.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2025 року визнано неповажними причини пропуску позивачем строку звернення до суду та у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду відмовлено.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії в частині позовних вимог за період з 01.11.2024 по 02.01.2025 повернуто позивачу.
Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 21.08.2025 року як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права.
Враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на ухвалу, перегляд якої можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. Водночас, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду регламентовані ст.123 КАС України, згідно із частиною третьою якої, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Так, встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, зумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків спричинено досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава за допомогою встановлення відповідних процесуальних строків, може обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізналася" та "повинна була дізнатись" про порушення права.
Зокрема, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї немає перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №340/1019/19).
Згідно з ч.1 ст.50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Статтею 105 Закону №1058-IV встановлено Порядок оскарження дій страхувальників, виконавчих органів Пенсійного фонду, а саме:
1.Страхувальники, застраховані особи, пенсіонери, члени їхніх сімей мають право на оскарження рішень, дій (бездіяльності) виконавчих органів Пенсійного фонду та їх посадових осіб в адміністративному порядку у порядку підлеглості до керівника виконавчого органу Пенсійного фонду, посадовою особою якого винесено оскаржуване рішення, вчинено дії (бездіяльність), а в разі відмови у задоволенні скарги - до органу Пенсійного фонду вищого рівня та/або до адміністративного суду.
2.Оскарження рішень, дій (бездіяльності) страхувальників чи виконавчих органів Пенсійного фонду здійснюється у разі, якщо страхувальником або посадовими особами виконавчих органів Пенсійного фонду порушено права і законні інтереси застрахованих осіб, створено перешкоди для здійснення прав і законних інтересів таких осіб внаслідок рішень, дій чи бездіяльності страхувальника, посадових осіб виконавчих органів Пенсійного фонду чи прийнятого виконавчими органами Пенсійного фонду рішення або покладено на застраховану особу чи пенсіонера обов'язки, не передбачені цим Законом.
3. Якщо особа вважає, що виконавчий орган Пенсійного фонду під час розгляду заяви про призначення (перерахунок), переведення з одного виду пенсії на інший, відновлення або зміну способу виплати пенсії утримання з пенсії та прийняв рішення, яке суперечить законодавству пенсійне забезпечення, або прийняття такого рішення виходить за межі його компетенції, встановленої законом, особа може оскаржити таке рішення до керівника цього виконавчого органу Пенсійного фонду.
Скарга може бути подана протягом одного року з дня прийняття рішення, але не більш як через ЗО календарних днів з дня ознайомлення застрахованої особи з прийнятим рішенням.
Пропущений з поважної причини строк подання скарги може бути поновлений виконавчим органом Пенсійного фонду, що розглядає скаргу.
Якщо виконавчий орган Пенсійного фонду доводить до відома особи, яка подала скаргу, страхувальника рішення про повне або часткове незадоволення її/його скарги, така особа/страхувальник має право звернутися з повторною скаргою до виконавчого органу Пенсійного фонду вищого рівня протягом ЗО календарних днів з дня доведення до її/його відома рішення, що оскаржується.
Порядок оскарження рішень, дій (бездіяльності) виконавчих органів Пенсійного фонду та їх посадових осіб визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, відповідної до Закону України "Про адміністративну npoijedypy" та з урахуванням особливостей визначених цим Законом.
Подання скарги не позбавляє особу права звернутися до адміністративного суду відповідно до законодавства.
Як слідує із матеріалів, у даній справі спірні правовідносини фактично виникли внаслідок прийняття Відповідачем рішення про стягнення з позивачки пенсії, тобто про щомісячне з 01.11.2024 відрахування (стягнення) 20% її пенсії на погашення переплати пенсії (надмірно виплаченої суми пенсії) за період з 01.01.2024 по 30.09.2024 в сумі 86001,62 грн., яка утворилась в результаті проведеного Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області перерахунку її пенсії на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17.08.2020 у справі №240/6047/18, про існування якого позивач дізналася зі змісту листа Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 18.10.2024 №0600-ОЗОбІ32549, якого отримано нарочно лише 27.06.2025 під час особистого прийому у сервісному центрі №13 Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області. Доводів спростування зазначеного відповідачем - не надано.
Колегія суддів також звертає увагу, що в листі Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 18.10.20241 №0600-0306-8/132549, який є додатком до позовної заяви, не зазначено реквізитів рішення про стягнення з пенсії позивача, як і не зазначено підстав та мотивів його прийняття.
Таким чином, апеляційний суд констатує, що рішення про стягнення сум з пенсії ОСОБА_1 . ГУ ПФУ в Житомирській області останній не надало, дані обставини відповідачем не спростовані, а тому оскарживши рішення в судовому порядку на 6-й день, після того, як вона дізналась про його існування, позивачка не пропустила строк звернення з позовними вимогами з 01.11.2024, встановлений ч.2 ст.122 КАС України.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує, що право на розгляд справи включає право особи звернутися до суду, а також право на те, щоб її справа була розглянута та вирішена судом. При цьому особі має бути забезпечена можливість реалізувати ці права без будь-яких перепон або ускладнень. Зміст поняття доступу до правосуддя полягає у здатності особи безперешкодно отримати судовий захист. Перешкоди в доступі до правосуддя можуть виникати як унаслідок особливостей внутрішнього процесуального законодавства, так і через обмеження, встановлені матеріальним правом. Для ЄСПЛ природа таких перешкод не має принципового значення.
Зміст права на захист полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації, або мають| місце інші ущемлення прав та свобод.
Відповідно до вимог статті 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Так, у справі (feellet v. France» ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, передбачений національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на звернення до суду, з огляд) на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того щоб такий доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішеннях у справах «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії», від 28 жовтня 1998 року Європейський суд з прав людини констатував, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду та перешкодило розгляду їхніх позовних вимог. Це було визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
При застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції, 1
ЄСПЛ вказав, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог встановлених законом (Shislikov v. Russia, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).
Подібні правові висновки, викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2023 у справі № 990/114/23 (провадження № 11-103заі23).
Враховуючи зазначене вище колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про повернення позивачу позову щодо вимог за період з 01.11.2024 по 02.01.2025.
Згідно п.4 ч.1 ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії скасувати.
Справу направити до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Сапальова Т.В. Шидловський В.Б.