Справа № 640/1220/22
11 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача - Файдюка В.В.
суддів - Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі судді-доповідача Файдюка В.В., суддів Карпушової О.В. та Мєзєнцева Є.І. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про визнання недійсним контракту в частині, визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, визнання протиправною бездіяльності, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.10.2025 заяву про зміну предмета позову - залишено без розгляду.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) подала апеляційну скаргу, в якій просить, зокрема:
- скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 06.10.2025, якою залишено без розгляду заяву від 13.08.2022 про зміну предмета позову, направити справу на новий розгляд та передати її на подальший розгляд до іншого адміністративного суду, найбільш територіально наближеного до міста Києва;
- скасувати ухвалу про закриття підготовчого засідання від 21.06.2022 та процесуальні рішення, ухвалені суддею Шейко Т.І. до 06.09.2022 у зв'язку з порушенням права на справедливий судовий розгляд.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2025 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.06.2022 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про визнання недійсним контракту в частині, визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, визнання протиправною бездіяльності, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 06.10.2025 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про визнання недійсним контракту в частині, визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, визнання протиправною бездіяльності, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. Крім того, цією ухвалою встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2025 визнано необґрунтованим відвід колегії суддів у складі судді-доповідача Файдюка В.В., суддів Карпушової О.В. та Мєзєнцева Є.І. у цій справі.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2025 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі судді-доповідача Файдюка Віталія Васильовича, суддів Карпушової Олени Віталіївни та Мєзєнцева Євгена Ігоровича у справі за адміністративним ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про визнання недійсним контракту в частині, визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, визнання протиправною бездіяльності, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
На адресу суду апеляційної інстанції 11.11.2025 від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід колегії суддів від розгляду справи №640/1220/22. Указана заява обґрунтована тим, що суддя першої інстанції, яка ухвалила рішення у цій справі, є донькою особи, яка обіймає керівну посаду у Національній школі суддів України, яка здійснює навчання, підвищення кваліфікації та методичне забезпечення суддів адміністративної юрисдикції, включаючи суддів апеляційних судів. Судді, які є членами колегії у цій справі, за твердженням позивача, проходять обов'язкове періодичне підвищення кваліфікації у Національній школі суддів України, зокрема, 03.11.2025-06.11.2025, 10.11.2025-13.11.2025. Відтак, на переконання Ягмурової Т.В., між суддею першої інстанції і суддями апеляційної інстанції існує об'єктивний інституційний професійний зв'язок, що створює зовнішню видимість можливої упередженості.
Розглянувши подану заяву та перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини наявність безсторонності повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Щодо суб'єктивного критерію, особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного. При цьому судова колегія не переконана, що у цій справі достатньо ознак, які б давали підстави вважати, що судді Файдюк В.В., Карпушова О.В. та Мєзєнцева Є.І. проявляють особисту упередженість.
Стосовно об'єктивного критерію слід визначити, чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про безсторонність суддів.
Так, як було встановлено вище, в якості підстав для відводу колегії суддів Ягмурова Т.В. фактично визначає наявність, на її думку, перебування цих суддів у системі професійного підпорядкування та методичної залежності від установи, де працює батько судді суду першої інстанції, яка ухвалювала рішення у справі №640/1220/22, що створює ризик порушення неупередженості судового розгляду та створює зовнішню видимість можливої упередженості.
Разом з тим, наведені доводи, на переконання суду апеляційної інстанції, не можуть бути свідченням існування об'єктивних обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді з огляду на таке.
Відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон) суддя має право підвищувати свій професійний рівень та проходити з цією метою відповідну підготовку.
Цьому праву судді кореспондує закріплений, зокрема, у п. 8 ч. 7 ст. 65 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» обов'язок систематично розвивати професійні навички (уміння), підтримувати свою кваліфікацію на належному рівні, необхідному для виконання повноважень у суді, де він обіймає посаду.
Згідно з ч. 8 ст. 56 указаного Закону суддя проходить підготовку у Національній школі суддів України не менше ніж раз на три роки.
Приписи ч. 1 ст. 89 Закону визначають, що суддя зобов'язаний проходити відповідну підготовку для підтримання кваліфікації в Національній школі суддів України.
Правовий статус Національної школи суддів України, а також її основні завдання визначені у статтях 104, 105 Закону, за якими Національна школа суддів України є державною установою із спеціальним статусом у системі правосуддя, яка забезпечує підготовку висококваліфікованих кадрів для системи правосуддя та здійснює науково-дослідну діяльність. На Національну школу суддів України не поширюється законодавство про вищу освіту (ч. 1 ст. 104).
Національна школа суддів України здійснює: 1) початкову підготовку судді, передбачену статтею 89 цього Закону; 2) підготовку суддів, у тому числі обраних на адміністративні посади в судах; 3) періодичне навчання суддів з метою підвищення рівня їхньої кваліфікації; 4) проведення курсів навчання, визначених кваліфікаційним або дисциплінарним органом, для підвищення кваліфікації суддів, які тимчасово відсторонені від здійснення правосуддя; 5) підготовку працівників апаратів судів та підвищення рівня їхньої кваліфікації; 5-1) підготовку працівників Служби судової охорони та підвищення рівня їхньої кваліфікації; 6) проведення наукових досліджень з питань удосконалення судового устрою, статусу суддів і судочинства; 7) вивчення міжнародного досвіду організації та діяльності судів; 8) науково-методичне забезпечення діяльності судів, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Вищої ради правосуддя (ст. 105).
Отже, законодавчо закріплені завдання Національної школи суддів України жодним чином не дають підстав вважати, що така державна установа із спеціальним статусом у системі правосуддя має у своєму професійному підпорядкуванні чи у підпорядкуванні її посадових осіб суддів, у тому числі колегії суддів у справі №640/1220/22. Не створює така установа й умов методичної залежності суддів від неї, оскільки в іншому випадку це зумовлювало б порушення конституційного принципу незалежності і недоторканності судді, закріпленого у ч. 1 ст. 126 Конституції України. Відтак можливе перебування судді суду першої інстанції, яка ухвалювала рішення у справі №640/1220/22, у родинному зв'язку з особою, яка обіймає керівну посаду у Національній школі суддів України, жодним чином не свідчить про можливість виникнення у стороннього спостерігача сумнівів щодо неупередженості чи об'єктивності колегії суддів у складі судді-доповідача Файдюка В.В., суддів Карпушової О.В. та Мєзєнцева Є.І.
У справі «Газета Україна-Центр проти України» (заява № 16695/04), рішення від 15.07.2010, Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до усталеної практики суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності.
Проаналізувавши викладені у заяві міркування та наведені доводи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність визначених процесуальним законом підстав для відводу колегії суддів у цій справі, оскільки заява не містить посилань на обставини, які за суб'єктивними чи об'єктивними критеріями виключають можливість участі суддів у розгляді цієї справи, відповідно до статей 36, 37 КАС України.
Будь-яких доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість колегії суддів у результаті розгляду цієї справи, або наявність обставин, які обґрунтовано викликають сумнів в її неупередженості, із змісту доводів заяви про відвід не вбачається.
Натомість, мотиви позивача фактично свідчать про її суб'єктивні припущення щодо існування ризику неупередженості судового розгляду, що за правилами наведених вище статей 36, 37 КАС України не може бути підставою для відводу, та не свідчить про упередженість або необ'єктивність суддів.
Отже, на думку судової колегії, оскільки інших обставин, які б, на переконання Ягмурової Т.В., свідчили про упередженість або необ'єктивність колегії суддів не зазначено, а викладені у заяві доводи не дають підстав для висновку про необхідність відводу суддів від цієї справи, суд приходить до висновку, що подана заява про відвід не може вважатися обґрунтованою.
Відповідно до абз. 1 ч. 4 ст. 40 КАС України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
При цьому, за правилами ч. 11 ст. 40 КАС України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Керуючись ст. ст. 38-40, 248, 325 КАС України, суд, -
Визнати необґрунтованим відвід колегії суддів у складі судді-доповідача Файдюка В.В., суддів Карпушової О.В. та Мєзєнцева Є.І. у цій справі.
Передати справу №640/1220/22 для визначення за допомогою автоматизованої системи документообігу суду судді, що вирішуватиме питання про відвід.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В.В. Файдюк
Судді О.В. Карпушова
Є.І. Мєзєнцев
Повний текст ухвали складений та підписаний 11 листопада 2025 року.