Справа № 359/5781/25 Суддя першої інстанції: Семенюта О.Ю.
11 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача - Файдюка В.В.,
суддів - Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
У травні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач; ОСОБА_1 ) звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом до Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач; ДПП), в якому просив:
- скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 4693759 від 10 травня 2025 року, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права;
- закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 липня 2025 року позов задоволено частково:
- скасовано постанову інспектора 2 взводу 4 роти УПП Батальйону патрульної поліції в м. Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області Лукіянюка О.А. про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №4693759 від 10 травня 2025 року;
- справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП надіслано на новий розгляд до Батальйону патрульної поліції в м. Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції;
- у задоволенні адміністративного позову в іншій частині відмовлено;
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в розмірі 302,80 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, не враховано доводи відповідача та надані ним докази.
Апелянт наголосив, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доказам, а саме відеозапису з нагрудної камери, якою зафіксовано рух автомобіля під керуванням ОСОБА_1 в комендантську годину, а також відмову останнього пред'явити документ що посвідчує особу та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
Відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надійшло.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження з 11 листопада 2025 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.
Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 10 травня 2025 року о 04 год. 24 хв. інспектором 2 взводу 4 роти УПП батальйону патрульної поліції в місті Бориспіль УПП у Київській області лейтенантом поліції Лукіянюком О.А. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4693759, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 425,00 грн.
Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 10 травня 2025 року о 00 год. 08 хв. в м. Бориспіль по вул. Яцютівка 32 позивач керуючи транспортним засобом Volkswagen Passat д.н.з. НОМЕР_1 не мав при собі реєстраційний документ на транспортний засіб, чим порушив п. 2.1.б. ПДР України, керування ТЗ особою, без реєстраційних документів на ТЗ.
Вважаючи протиправною оскаржувану постанову позивач звернувся до суду з позовом.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, водночас інспектор 2 взводу 4 роти УПП БПП в м. Бориспіль УПП у Київській області Лукіянюк О.А. не надав можливість позивачу надати пояснення щодо суті адміністративного правопорушення, проігнорував його клопотання про надання захисника та не оголосив перерву для забезпечення можливості ОСОБА_1 скористатись правничою допомогою, що свідчить про притягнення позивача до адміністративної відповідальності з порушенням його прав гарантованих ч. 1 ст. 268 КУпАП, в тому числі і права на захист.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
У ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VIII, поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Частиною 1 ст. 126 КУпАП визначено, що керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Водночас, судовою колегією враховується, що положення ст. 251 КУпАП закріплюють, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з оскаржуваної постанови, 10 травня 2025 року о 00 год. 08 хв. в м. Бориспіль по вул. Яцютівка 32 позивач керуючи транспортним засобом Volkswagen Passat д.н.з. НОМЕР_1 не мав при собі реєстраційний документ на транспортний засіб, чим порушив п. 2.1.б. ПДР України, керування ТЗ особою, без реєстраційних документів на ТЗ та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Відповідно до ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року №3353-ХІІ учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин.
Учасники дорожнього руху зобов'язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР України).
Відповідно до п. 1.1 ПДР України останні відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Згідно з п. 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з пп. "б" п. 2.1. ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції, Служби безпеки, Управління державної охорони - технічний талон).
Згідно з ч. 2 ст. 16 Закону України "Про дорожній рух" водій зобов'язаний мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб (у разі найму (оренди)/лізингу транспортного засобу замість реєстраційного документа на транспортний засіб водій може мати при собі та пред'являти його копію, вірність якої засвідчено нотаріально, разом з оригіналом або копією договору про найм (оренду)/лізинг транспортного засобу, вірність якої засвідчено нотаріально), а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат "Зелена картка"), пред'явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред'явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), а також інші документи, передбачені законодавством;
З наведених норм чинного законодавства вбачається, що на водія покладено обов'язок мати при посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, та пред'являти його для перевірки на виконання розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух лише у випадках, передбачених законодавством.
Виходячи з наведених вище правових норм, право органів Національної поліції перевіряти наявність, зазначених у п. 2.1 ПДР України, документів кореспондується із обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такі документи.
Як встановлено судом першої інстанції 10 травня 2025 року під час зупинки транспортного засобу марки Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 , позивач перебував на пасажирському сидінні, інших осіб в автомобілі не було. В такому випадку презюмується, що саме ОСОБА_1 керував вказаним транспортним засобом, доказів протилежного суду не надано. Крім того, судом встановлено, що станом на час розгляду справи про адміністративне правопорушення позивач не мав реєстраційний документ на транспортний засіб.
Зазначені обставини підтверджуються відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції, відповідно до якого позивач неодноразово відмовляється надати посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб.
Разом з тим, колегія суддів звертає, що постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 червня 2025 року у справі №359/5551/25 визнано ОСОБА_1 винним та накладено стягнення:
- за ч. 1ст. 122-2 КУпАП у виді штрафу в розмірі 9 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 153 (сто п'ятдесят три) гривні;
- за ст. 173 КУпАП у виді штрафу в розмірі 7 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 119 (сто дев'ятнадцять) гривень;
- за ч. 1ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік.
На підставі ст. 36 КУпАП остаточно накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік.
Також вказаною постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 червня 2025 року у справі №359/5551/25 встановлено, що 10 травня 2025 року о 00 год. 08 хв. в м. Борисполі, Київської обл., по вул. Яцютівка 32, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, вчинив хуліганські дії в бік працівника поліції.
Отже, згідно з диспозиції норм, передбачених пп. "б" п. 2.4 ПДР України та абз. 4 ч. 2 ст. 16 Закону України "Про дорожній рух", у позивача, як у водія, був безумовний обов'язок на вимогу поліцейського пред'явити посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб.
Натомість, ОСОБА_1 не виконав вказану вимогу поліцейського, вів себе зухвало, нецензурно виражався, облив водою поліцейського та застосував до іншого поліцейського фізичну силу, що підтверджується переглянутим колегією суддів апеляційної інстанції відеозаписом з бодікамери.
Зазначені обставини свідчать про те, що в діях ОСОБА_1 міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Згідно з ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу.
Як вбачається зі змісту відеозапису (1 год. 22 хв. 35 сек.) працівником поліції здійснено виклик адвоката (безоплатна правнича допомога) на вимогу ОСОБА_1 о 00 год. 55 хв.
Також під час складення оскаржуваної постанови (3 год. 55 хв. 25 сек.) ОСОБА_1 роз'яснено його права та обов'язки, суть скоєного правопорушення, водночас останній заперечує що він ОСОБА_1 та обставину керування транспортним засобом, на клопотання позивача про необхідність скористатися правничою допомогою, працівник поліції пропонує останньому викликати адвоката, водночас позивачем жодних дій не вчинено.
Отже, враховуючи встановлені обставини, висновки суду першої інстанції про те, що інспектором 2 взводу 4 роти УПП БПП в м. Бориспіль УПП у Київській області Лукіянюком О.А. порушено права позивача в частині не надання можливість останньому надати пояснення щодо суті адміністративного правопорушення, ігнорування його клопотання про забезпечення можливості скористатися правничою допомогою, є помилковими та спростовуються наявним в матеріалах справи відеозаписом.
Таким чином, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що посадовою особою відповідача були дотримані норми та порядок притягнення позивача до адміністративної відповідальності за відсутність реєстраційного документу на транспортний засіб та непред'явлення на вимогу поліцейського відповідного документу, а тому оскаржувана постанова серії ЕНА № 4693759 від 10 травня 2025 рок є законною та не підлягає скасуванню.
Крім того, позивачем не надано суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт протиправності оскаржуваної постанови, а тому враховуючи викладені обставини, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити повністю, а рішення суду першої інстанції - скасувати.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 271, 272, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - задовольнити повністю.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 липня 2025 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення і не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач В.В. Файдюк
Судді О.В. Карпушова
Є.І. Мєзєнцев
Повне рішення виготовлено 11 листопада 2025 року.