Справа № 712/6987/25 Суддя першої інстанції: Стеценко О.С.
11 листопада 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Файдюка В.В.,
суддів - Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 02 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
У травні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач; ОСОБА_1 ) звернувся до Соснівського районного суду міста Черкаси з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач; ІНФОРМАЦІЯ_1 ), в якому просив:
- скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 від 18 січня 2025 року №254/М/2025 у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП;
- закрити провадження, в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 210-1 КУпАП.
Рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 02 липня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Апелянт зазначив про те, що відповідно до законодавства оновив військово-облікові дані та мав при собі військово-обліковий документ в електронній формі "ІНФОРМАЦІЯ_5", а тому притягнення його до адміністративної відповідальності на підставі ч. 3 ст. 210- КУпАП у зв'язку з відсутність військово-облікового документу в паперовій формі є протиправним.
Зверну увагу суду на те, що посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_1 і ІНФОРМАЦІЯ_4 незаконно утримували його в приміщенні зазначених установ в період з 16 січня 2025 року по 22 січня 2025 року, у зв'язку з чим було створено умови, за яких він був позбавлений можливості переміщатися та не мав можливості бути присутнім 18.01.2025 при розгляді справи в м. Черкаси та надавати пояснення, заявляти клопотання та користуватися юридичною допомогою, чим порушено його право на захист.
Додатково зазначив про те, що відповідачем не надано до матеріалів справи жодних доказів не пред'явлення позивачем військово-облікового документа.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
Відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надійшло.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження з 11 листопада 2025 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 16 січня 2025 року відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення, згідно із яким 16 січня 2025 року ОСОБА_1 не мав при собі військово-облікового документу військовозобов'язаного та не пред'явив його на вимогу уповноваженого представника ІНФОРМАЦІЯ_1 , чим порушив ч. 6 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та абз. 3 п.п. 10-1 п. 1 Правил військового обліку, які є додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що становить склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Розгляд справи призначено на 18 січня 2025 року о 14 год. 00 хв. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що ОСОБА_1 був повідомлений 16 січня 2025 року (вказана обставина підтверджується позивачем в позовній заяві та апеляційній скарзі).
За результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення 18 січня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено постанову № 254/М/2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у сумі 17000 грн.
Вважаючи протиправною оскаржувану постанову позивач звернувся до суду з позовом.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач оновив свої дані лише 22 травня 2025 року о 16 год. 24 хв., тобто через 4 місяці після складання відносно нього протоколу від 16 січня 2025 року та після винесення постанови від 18 січня 2025 року № 254/М/2025. Крім того, позивач не надав доказів того, що він мав військово-обліковий документ у паперовій формі, який би міг пред'явити працівнику ІНФОРМАЦІЯ_6, і оновив свої дані вчасно, як того вимагає чинне законодавство України у сфері мобілізації.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Як встановлено судом першої інстанції, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки 16 січня 2025 року ОСОБА_1 не мав при собі військово-облікового документу військовозобов'язаного та не пред'явив його на вимогу уповноваженого представника ІНФОРМАЦІЯ_1 , чим порушив ч. 6 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та абз. 3 п.п. 10-1 п. 1 Правил військового обліку, які є додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив про те, що відповідно до вимог законодавства оновив військово-облікові дані та мав при собі військово-обліковий документ в електронній формі "ІНФОРМАЦІЯ_5", а тому притягнення його до адміністративної відповідальності на підставі ч. 3 ст. 210- КУпАП у зв'язку з відсутність військово-облікового документу в паперовій формі є протиправним.
Відповідно до ч. 6 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21 жовтня 1993 року №3543-ХІІ у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника ІНФОРМАЦІЯ_6 або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України. Під час перевірки документів уповноважений представник ІНФОРМАЦІЯ_6 або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до п.п. 10-1 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які є додатком до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану: у разі залишення свого місця проживання стати в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи на військовий облік у районному (міському) ІНФОРМАЦІЯ_6 за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов'язані та резервісти СБУ - в Центральному управлінні або регіональних органах СБУ, а військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідним підрозділам розвідувальних органів); мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред'являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_6 або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон; уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) ІНФОРМАЦІЯ_6.
Відповідно до п. 22 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, резервісти та військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані (адресу місця проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані) через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) ІНФОРМАЦІЯ_6 за місцем свого перебування або місцезнаходження чи відповідному підрозділі розвідувальних органів України, Центральному управлінні або регіональному органі СБУ.
Резервісти та військовозобов'язані, у яких відсутній (які втратили) військово-обліковий документ, уточнюють свої облікові дані (адресу місця проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані) у районному (міському) ІНФОРМАЦІЯ_6 за місцем свого перебування або місцезнаходження чи відповідному підрозділі розвідувальних органів, Центральному управлінні або регіональному органі СБУ, де вони перебувають на військовому обліку. У такому разі під час уточнення облікових даних їм оформляється військово-обліковий документ.
Відповідно до ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію є адміністративним правопорушенням, за яке передбачена адміністративна відповідальність у вигляді штрафу.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно з наданого позивачем витягу з додатку ІНФОРМАЦІЯ_5", ОСОБА_1 уточнив свої дані лише 22 травня 2025 року, що свідчить про необґрунтованість доводів апелянта про те, що станом на 16 січня 2025 року він мав при собі військово-обліковий документ в електронній формі та оновив військово-облікові дані. Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у наданому позивачем витягу наявна відмітка, що персональні дані вчасно не уточнено.
Також суд апеляційної інстанції вважає безпідставними посилання апелянта на ту обставину, що відповідачем не надано до матеріалів справи жодних доказів не пред'явлення ним військово-облікового документа, оскільки згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Разом з тим, позивач не надав доказів того, що він мав військово-обліковий документ у паперовій чи електронній формі 16 січня 2025 року, який би міг пред'явити працівнику ІНФОРМАЦІЯ_6, і оновив свої дані вчасно, як того вимагає чинне законодавство України у сфері мобілізації.
Щодо доводів апелянта про те, що посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_1 і ІНФОРМАЦІЯ_4 незаконно утримували його в приміщенні зазначених установ в період з 16 січня 2025 року по 22 січня 2025 року, у зв'язку з чим створено умови, за яких він був позбавлений можливості переміщатися та не мав можливості бути присутнім 18 січня 2025 року при розгляді справи в м. Черкаси та надавати пояснення, заявляти клопотання та користуватися юридичною допомогою, чим порушено його право на захист, колегія суддів зазначає наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, 16 січня 2025 року відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, розгляд справи призначено на 18 січня 2025 року о 14 год. 00 хв. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що в той же день повідомлено позивача.
17 січня 2025 року Іваненко Д.О. в інтересах ОСОБА_1 укладено договір про надання правничої допомоги №1/17/01/25, згідно з п. 1.1 якого Адвокатське об'єднання за завдання клієнта надає правничу допомогу в порядку та на умовах визначених цим договором.
Згідно з п. 2.1 договору Адвокатське об'єднання в межах своїх повноважень може надавати клієнту будь-яку правничу допомогу (надавати всі види юридичних послуг), а також вчиняти дії від імені та в інтересах клієнта всі юридично значимі дії, направлені на досягнення бажаного для клієнта результату.
Відповідно до листа ІНФОРМАЦІЯ_4 від 07 лютого 2025 року №А/121 військовозобов'язаний ОСОБА_1 18 січня 2025 року був доставлений працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 та направлений на проходження військово-лікарської комісії для визначення придатності до військової служби, проте відмовився від її проходження про що було складено відповідний акт.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази незаконного утримання позивача в період з 16 січня 2025 року по 22 січня 2025 року посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 і ІНФОРМАЦІЯ_4 , зокрема звернень позивача, його близьких осіб чи адвоката до правоохоронних органів, жодних заяв (клопотань) не з дано приводу подавалось, заперечень чи зауважень щодо дій співробітників ІНФОРМАЦІЯ_1 в протоколі не зазначено.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини, порушень прав позивача під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та оскаржуваної постанови судом не встановлено.
Щодо доводів апелянта про необхідність застосування до спірних правовідносин примітки до ст. 210 КУпАП, колегія суддів зазначає таке.
Згідно з приміткою до ст. 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Згідно з наданого позивачем витягу з додатку ІНФОРМАЦІЯ_5", ОСОБА_1 уточнив свої дані лише 22 травня 2025 року, доказів пред'явлення військово-обліковий документ у паперовій чи електронній формі 16 січня 2025 року до суду не надав, що свідчить про порушення позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію під час особливого періоду, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Разом з тим, можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника не звільняє позивача (військовозобов'язаного) від обов'язку мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника ІНФОРМАЦІЯ_6 або поліцейського.
Отже, враховуючи встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
Крім іншого, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 271, 272, 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 02 липня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач В.В. Файдюк
Судді О.В. Карпушова
Є.І. Мєзєнцев
Повне рішення виготовлено 11 листопада 2025 року.