Справа № 640/10524/21 Головуючий у 1-й інстанції: Качанок О.М.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
05 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,
за участю секретаря Шляги А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 08.07.2025 у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "ІНФОЛ-СЕРВІС", товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ-ТЕРРА" до Державної казначейської служби України, Державної податкової служби України про зобов'язання вчинити дії, -
ПП "ІНФОЛ-СЕРВІС" та ТОВ "АЙ-ТЕРРА" звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просили:
- зобов'язати Державну казначейську службу України повернути на поточний рахунок ПП "ІНФОЛ-СЕРВІС" в установі банку кошти у сумі 488 388,00 грн., які згідно платіжного доручення від 13.11.2020 № 2099 були перераховані на рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритий у Державному казначействі України на ім'я ТОВ "АЙ-ТЕРРА";
- зобов'язати Державну податкову службу України не зменшувати (утриматися від зменшення) ТОВ "АЙ-ТЕРРА" суму податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що розраховується відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України, шляхом зменшення показника загальної суми поповнення з поточного рахунку платника електронного рахунка під час повернення Державною казначейською службою України суми 488 388, 00 грн. на поточний рахунок ПП "ІНФОЛ-СЕРВІС" в установі банку.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.06.2021 відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи.
Відповідно до Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 №2825-IX та Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, справу № 640/10524/21 передано на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 26.02.2025 прийнято справу до провадження продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 15.05.2025 задоволено клопотання представника Державної податкової служби України про участь в судовому засіданні та призначено підготовче засідання.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 08.07.2025 позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність Державної податкової служби України щодо неповернення ПП "ІНФОЛ-СЕРВІС" помилково сплачених грошових коштів у сумі 488388 грн.;
- зобов'язано Державну податкову службу України підготувати та подати до відповідного органу Державної казначейської служби України висновок (реєстр) про повернення на розрахунковий рахунок ПП "ІНФОЛ-СЕРВІС" помилково перераховані ТОВ "АЙ-ТЕРРА" на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платіжним дорученням від 13.11.2020 № 2099 кошти у сумі 488388 грн.;
- у задоволенні решти позовних вимог ПП "ІНФОЛ-СЕРВІС" відмовлено;
- в задоволенні позовних вимог ТОВ "АЙ-ТЕРРА" відмовлено повністю.
Не погоджуючись з вказаним рішенням Державна податкова служба України подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ПП "ІНФОЛ-СЕРВІС" зареєстровано як юридична особа 31.12.1999, про що до реєстру внесено реєстраційний запис за №15881200000008005, основний вид діяльності: КВЕД: 46.51 оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням.
ТОВ "АЙ-ТЕРРА" зареєстровано як юридична особа 17.03.2014, про що до реєстру внесено реєстраційний запис за № 15881020000013835, Основний вид діяльності: КВЕД: 30.30 виробництво повітряних і космічних літальних апаратів, супутнього устаткування.
06.11.2020 між ПП "ІНФОЛ-СЕРВІС" (покупець) та ТОВ "АЙ-ТЕРРА" (постачальник) було укладено договір № П06112020\1, відповідно до якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов'язався оплатити та прийняти товар відповідно до специфікації (серверне обладнання), на умовах даного договору.
Пунктом 6.1 договору передбачено, що оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника за такою схемою: попередня оплата у розмірі 100% від вартості товару, що складає 488 388,00 грн., в т.ч. ПДВ - 81 398,00 грн., перераховується покупцем на розрахунковий рахунок Постачальника протягом трьох банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури.
Згідно з платіжним дорученням від 13.11.2020 № 2099 кошти у сумі 488 388,00 грн. перераховані ПП "ІНФОЛ-СЕРВІС" на розрахунковий рахунок ТОВ "АЙ-ТЕРРА" в АТ КБ "Приватбанк" № НОМЕР_1 .
Відповідно до витягу з реєстру транзакцій по ТОВ "АЙ-ТЕРРА" із ІКС ДПС "Податковий блок" 13.11.2020 вказана сума коштів перерахована на електронний рахунок ТОВ "АЙ-ТЕРРА" (№UA118999980385179001000187369), з рахунку ПП "ІНФОЛ-СЕРВІС" №UA383314010000026009054601622.
Головне управління ДПС у Полтавській області за результатами розгляду поданої ПП "ІНФОЛ-СЕРВІС" заяви (вх. № 52260/10/16-31/ЕКПП від 14.12.2020) про повернення на поточний рахунок № НОМЕР_2 в установі Полтавського ГРУ АТ КБ "Приватбанк", помилково сплачених кошів по податку на додану вартість в сумі 488 388,00 грн., листом від 28.12.2020 № 47940/10/16-31-04-11-19 повідомило, що ГУ ДПС у Полтавській області не має можливості повернути на поточний рахунок ПП "ІНФОЛ-СЕРВІС" помилково сплачені на електронний рахунок ТОВ "АЙ-ТЕРРА" кошти в розмірі 488 388,00 грн.
Головне управління ДПС у Полтавській області листом від 04.02.2021 №2316/6/16-31-1806-19 повідомило ТОВ "АЙ-ТЕРРА" про неможливість повернення на його поточний рахунок помилково сплачених коштів у сумі 488 388,00 грн.
Головне управління Держказначейства у Полтавській області листом від 25.03.2021 № 05.2-16-06/2494 повідомило ТОВ "АЙ-ТЕРРА", зокрема, що згідно п. 20, п. 21 та п. 13 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 569, перерахування коштів з рахунку у системі електронного адміністрування ПДВ здійснюється Казначейством на підставі реєстру, отриманого від ДФС. Інформацію про стан свого електронного рахунка (щодо сум поповнення, списання, залишку на рахунку тощо) платник податку має право отримувати в ДФС. ДФС автоматично обчислює суму податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі.
Вважаючи порушеними права щодо неповернення помилково зарахованих коштів, позивачі звернулись до суду з позовом.
Суд першої інстанції в частині задоволення позовних вимог мотивував своє рішення тим, що зважаючи на відсутність законодавчого механізму повернення помилково сплачених на електронний рахунок у СЕА ПДВ, які обліковуються поза межами реєстраційного ліміту, суд прийшов до висновку про можливість поширення на спірні правовідносини загальних правил повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань, визначених статтею 43 ПК України. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ТОВ "АЙ-ТЕРРА" суд першої інстанції зазначив про передчасність таких вимог.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи та не надано оцінку всім доказам, водночас відносини між суб'єктами господарювання не належать до сфери контролю ДПС України. Також, звернув увагу суду на те, що нормами чинного законодавства не передбачено повноважень органів Державної казначейської служби України відмовити платнику, який подав до банку оформлений платіжний документ, на повернення відповідного зарахування коштів на рахунок зазначеного в платіжному дорученні одержувача, з підстав невідповідності підстави платежу приписам Податкового кодексу України. Крім того зазначив про те, що Податковий кодекс України не передбачає перерахування коштів з рахунку СЕА ПДВ одного платника податків на поточний рахунок або рахунок в СЕА ПДВ іншого платника.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про судове рішення в адміністративній справі" від 20.05.2013 № 7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.
Отже, оскільки апелянт у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині задоволення позовних вимог, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Відповідно до пункту 200-1.2 статті 200-1 ПК України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин) платникам податку автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Розрахунки з бюджетом у системі електронного адміністрування податку на додану вартість здійснюються з цих рахунків, крім випадку, передбаченого абзацом другим пункту 87.1 статті 87 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 200-1.4 статті 200-1 ПК України на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника зараховуються кошти: а) з поточного рахунку такого платника в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, що обчислюється відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу; б) з поточного рахунку такого платника в сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань з цього податку; в) з рахунків платників, відкритих у відповідних органах казначейства для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, а рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до Закону України про Державний бюджет України; г) з бюджету в сумах надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість, повернутих платнику податків у порядку, встановленому пунктом 43.4-1статті 43 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 200-1.5 статті 200-1 ПК України з рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з податку на додану вартість, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов'язань та суми податкового боргу з податку. При цьому перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися у разі відсутності перевищення суми податку, зазначеної у складених податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, над сумою податкових зобов'язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість у цьому звітному періоді.
Кошти, що надійшли на рахунки, визначені у підпунктах "а" - "в" пункту 200-1.2 цієї статті, автоматично перераховуються органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, на рахунок такого платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість та на спеціальний рахунок такого платника протягом наступного операційного дня. Реквізити такого спеціального рахунка платник - сільськогосподарське підприємство, що обрав спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, зобов'язаний зазначати у податковій звітності з податку на додану вартість.
Відповідно до пункту 200-1.6 статті 200-1 Податкового кодексу України за підсумками звітного податкового періоду, відповідно до задекларованих в податковій декларації результатів, а також у разі подання уточнюючих розрахунків до податкової декларації, платником проводиться розрахунок з бюджетом у порядку, визначеному статтями 200 та 209 цього Кодексу.
Якщо на дату подання податкової звітності з податку сума коштів на рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку перевищує суму, що підлягає перерахуванню до бюджету відповідно до поданої звітності, платник податку має право подати до контролюючого органу у складі такої податкової звітності заяву, відповідно до якої такі кошти підлягають перерахуванню на поточний рахунок такого платника податку, реквізити якого платник зазначає в заяві, у сумі залишку коштів, що перевищує суму податкового боргу з податку та суму узгоджених податкових зобов'язань з податку.
На суму податку, що відповідно до поданої заяви підлягає перерахуванню на поточний рахунок платника, на момент подання заяви зменшується значення суми податку, визначеної пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, шляхом зменшення на таку суму показника загальної суми поповнення рахунку в системі електронного адміністрування податку з поточного рахунку платника.
Перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися у разі, якщо таке зменшення загальної суми поповнення електронного рахунка не призведе до формування від'ємного значення суми податку, визначеної відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.
Для відповідного перерахування таких коштів центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету/на поточний рахунок та реквізити поточного рахунку платника (у випадку подання заяви платника на повернення коштів на такий рахунок).
На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів після граничного терміну, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати платником сум податкових зобов'язань, здійснює таке перерахування до бюджету/на поточний рахунок платника податку.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує податкову політику, має право надсилати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість:
реєстри - для перерахування податку до бюджету в разі подання платником податку уточнюючих розрахунків до податкових декларацій;
коригуючі реєстри - для уточнення інформації, зазначеної у раніше надісланих реєстрах.
Викладене свідчить, що кошти, які зараховані на рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку, повертаються на поточний рахунок саме такого платника податків. Повернення коштів іншому платнику податків норма пункту 200-1.6 статті 200-1 ПК України не передбачає. При цьому положення пункту 200-1.4 статті 200-1 ПК України свідчить, що на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника не зараховуються кошти, які надійшли на цей рахунок від інших платників податків (окрім випадків, передбачених підпунктом "в" цього пункту).
Пунктом 43.1 статті 43 ПК України передбачено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
Згідно з пунктом 43.4-1 статті 43 ПК України у разі повернення надміру сплачених податкових зобов'язань з податку на додану вартість, зарахованих до бюджету з рахунка платника податку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість у порядку, визначеному пунктом 200-1.5 статті 200-1 цього Кодексу, такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, а у разі його відсутності на момент звернення платника податків із заявою на повернення надміру сплачених податкових зобов'язань з податку на додану вартість чи на момент фактичного повернення коштів - шляхом перерахування на поточний рахунок платника податків в установі банку.
Повернення у випадках, визначених законодавством, сум податку на додану вартість, контроль за справлянням яких покладено на контролюючий орган, визначений підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, при ввезенні товарів на митну територію України здійснюється в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент оформлення митної декларації/аркуша коригування, на підставі яких здійснюватиметься таке повернення.
Колегія суддів звертає увагу, що під помилково сплаченими грошовими зобов'язаннями слід розуміти суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету та/або на єдиний рахунок від юридичних осіб (їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи) або фізичних осіб (які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу), що не є платниками таких грошових зобов'язань, та у випадках, передбачених статтею 35-1 цього Кодексу (підпункт 14.1.182 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Натомість, грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня (підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Як вірно зазначено судом першої інстанції, сплачені ПП "ІНФОЛ-СЕРВІС" згідно з платіжним дорученням від 13.11.2020 №2099 грошові кошти не належать до грошових зобов'язань, які сплачені до відповідного бюджету, у розумінні положень Податкового кодексу України.
Разом з тим, відповідно до пункту 4 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 569 (далі - Порядок № 569), рахунок у системі електронного адміністрування податку - рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який перераховуються кошти відповідно до пункту 200-1.4 статті 200-1 Податкового кодексу України (далі - Кодекс).
Електронний рахунок відкривається платнику податку Казначейством автоматично на безоплатній основі.
Згідно з пунктом 20 Порядку № 569 для перерахування до бюджету сум узгоджених податкових зобов'язань відповідно до поданої податкової декларації з податку ДПС не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення граничного строку, встановленого Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, надсилає Казначейству реєстр платників податку, в якому зазначаються найменування або прізвище, ім'я та по батькові платника податку, податковий номер або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб - підприємців, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією (за наявності) та номером паспорта), індивідуальний податковий номер платника податку, звітний (податковий) період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету.
На підставі такого реєстру Казначейство не пізніше останнього дня строку, встановленого Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету з електронних рахунків платника податку.
У разі подання платником податку уточнюючих розрахунків до податкових декларацій з податку за попередні звітні (податкові) періоди, які передбачають збільшення податкових зобов'язань з податку, що підлягають перерахуванню до бюджету, для перерахування таких зобов'язань до бюджету ДПС не пізніше наступного робочого дня подання таких уточнюючих розрахунків надсилає Казначейству реєстр платників податку, в якому зазначаються найменування або прізвище, ім'я та по батькові платника податку, податковий номер або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб - підприємців, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією (за наявності) та номером паспорта), індивідуальний податковий номер платника податку, звітний (податковий) період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету.
На підставі такого реєстру Казначейство перераховує суми податку до бюджету.
У разі подання платниками податку уточнюючих розрахунків до податкових декларацій з податку за попередні звітні (податкові) періоди, за результатами яких зменшуються позитивні нарахування в межах залишку узгоджених податкових зобов'язань, не сплачених до бюджету, що обліковуються Казначейством до виконання в повному обсязі, ДПС не пізніше наступного робочого дня подання таких уточнюючих розрахунків надсилає Казначейству коригуючий реєстр.
На підставі такого реєстру Казначейство уточнює інформацію, зазначену в раніше надісланих реєстрах.
У разі зміни даних платника податку, зазначених в абзаці першому цього пункту, та/або реквізитів його поточного рахунка, на який зараховуються кошти з електронного рахунка, ДПС надсилає Казначейству коригуючі реєстри.
Пунктами 26-27 Порядку № 569 передбачено, що повернення надміру сплачених податкових зобов'язань з податку, зарахованих до бюджету з електронного рахунка платника податку в порядку, визначеному пунктом 200-1.5 статті 200-1 Кодексу, здійснюється шляхом перерахування таких коштів виключно на електронний рахунок платника податку, а у разі його відсутності на дату звернення платника податку із заявою про повернення надміру сплачених податкових зобов'язань з податку чи на дату фактичного повернення коштів - шляхом перерахування на поточний рахунок платника податку в установі банку.
У разі анулювання реєстрації платника податку податкові зобов'язання визначаються на підставі податкової звітності з податку за підсумками останнього звітного (податкового) періоду, визначеного пунктом 184.6 статті 184 Кодексу. Залишок коштів на електронному рахунку платника податку після розрахунків з бюджетом за результатами останнього звітного (податкового) періоду перераховується до бюджету.
Якщо після анулювання реєстрації платника податку залишок коштів на електронному рахунку недостатній для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань з податку на підставі поданих контролюючому органу податкових декларацій з податку, остаточний розрахунок з бюджетом таким платником здійснюється з поточного рахунка на електронний рахунок.
Якщо залишок коштів на електронному рахунку, який після анулювання реєстрації платника податку перераховано до бюджету, перевищує суми узгоджених податкових зобов'язань з податку за результатами останнього звітного (податкового) періоду, такі суми повертаються з бюджету в порядку, передбаченому статтею 43 Кодексу, за заявою платника податку.
Отже, електронний рахунок платника податку на додану вартість відкривається Казначейством останньому на безоплатній основі та виключно з цього рахунку здійснюються розрахунки з бюджетом у частині сплати цього податку. Відтак, зарахування коштів на такий рахунок неможливо ототожнювати із зарахуванням коштів до бюджету. Повернення за правилами статті 43 Податкового кодексу України коштів з такого рахунку допускається виключно у випадку, коли після анулювання реєстрації платника податку кошти з цього рахунку переховано до бюджету і вони перевищують суму узгоджених податкових зобов'язань з ПДВ за результатами останнього звітного (податкового) періоду.
Як встановлено судом першої інстанції, позивачі звертались до податкового органу з заявою про повернення коштів, проте отримали відмову, яка мотивована неможливістю повернення на поточний рахунок платника податку помилково сплачених на електронний рахунок коштів у сумі 488 388,00 грн.
Таким чином, у межах спірних правовідносин має місце випадок, коли ПП "ІНФОЛ-СЕРВІС" не може повернути собі кошти, які помилково були зараховані в СЕА ПДВ ТОВ "АЙ-ТЕРРА", оскільки кодексом не передбачено перерахування коштів з рахунку в СЕА ПДВ одного платника на рахунок іншого платника, а ТОВ "АЙ-ТЕРРА" не може скористатися такими коштами, оскільки не відбулося поповнення ліміту електронного рахунку платника ПДВ останнього.
Згідно з витягом з реєстру транзакцій по ТОВ "АЙ-ТЕРРА" із ІКС ДПС "Податковий блок" 13.11.2020 кошти у сумі 488 388,00 грн перераховано на електронний рахунок № НОМЕР_1 ТОВ "АЙ-ТЕРРА", з рахунку ПП "ІНФОЛ-СЕРВІС" № НОМЕР_2 .
Також, в матеріалах справи наявні скріншоти з реєстру операцій СЕА ПДВ ТОВ "АЙ-ТЕРРА", відповідно до яких сплачені ПП "ІНФОЛ-СЕРВІС" кошти були зараховані на електронний рахунок ТОВ "АЙ-ТЕРРА", однак ці суми не поповнили ліміт в системі електронного адміністрування ПДВ, що унеможливлює їх повернення в порядку пункту 200-1.6 статті 200-1 ПК України. Фактично, вказані кошти зараховані на вказаний ПДВ рахунок товариства, однак, він не має можливості ними розпоряджатись.
При цьому, списання коштів з ПДВ-рахунку відбувається у визначених законодавчих випадках - коли податковий орган подасть органу Казначейства реєстри на списання коштів з ПДВ-рахунку та у визначеній цими реєстрами сумі.
У розрізі наведеного, повертаючись до положень Порядку № 569, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що за загальним правилом право розпорядження коштами на рахунку в СЕА ПДВ належить двом особам - платнику податку і податковому органу. Проте, за відсутності участі коштів, що надійшли на такий рахунок від іншого платника податку, у формуванні реєстраційного ліміту, можливість розпоряджатися такими коштами у платника податку відсутня, що свідчить, що таке право залишається лише за податковим органом.
Уже згаданими вище нормами пункту 200-1.4 статті 200-1 ПК України визначено, що електронний рахунок у СЕА ПДВ може поповнюватися тільки з поточного рахунку платника податків. Тобто, грошові кошти, перераховані не з поточного рахунку самого платника, не повинні були взагалі зараховуватися на електронний рахунок. У свою чергу вказана прогалина у нормативному механізмі зарахування коштів на рахунок у СЕА ПДВ не може бути перешкодою у можливості реалізації особою права на повернення помилково перерахованих коштів на власний рахунок.
Як встановлено судом першої інстанції, згідно з витягом з реєстру транзакцій по ТОВ "АЙ-ТЕРРА" із ІКС ДПС "Податковий блок" 13.11.2020 кошти у сумі 488 388,00 грн перераховано на електронний рахунок ТОВ "АЙ-ТЕРРА" з рахунку ПП "ІНФОЛ-СЕРВІС", водночас кошти в сумі 488 388,00 грн не поповнили ліміт в системі електронного адміністрування ПДВ ТОВ "АЙ-ТЕРРА".
Таким чином, незважаючи на зарахування 13.11.2020 на рахунок в СЕА ПДВ суми 488 388,00 грн, зазначена операція не призвела до збільшення реєстраційного ліміту для ТОВ "АЙ-ТЕРРА", оскільки кошти були перераховані не з власного поточного рахунку і перебувають там без жодного руху, що не заперечується ДПС України.
Згідно з ст. 1 Протоколу Першого Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції, а тому, при будь-якому втручанні державних органів у право на мирне володіння майном повинно бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи.
У справі "Беєлер проти Італії" Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.
Отже, враховуючи встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що зважаючи на відсутність законодавчого механізму повернення помилково сплачених на електронний рахунок у СЕА ПДВ, які обліковуються поза межами реєстраційного ліміту, суд приходить до висновку про можливість поширення на спірні правовідносини загальних правил повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань, визначених статтею 43 ПК України.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20.02.2025 у справі № 320/45550/23.
Проаналізувавши доводи та аргументи апеляційної скарги відповідача, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позову та вважає, що судом першої інстанції повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню.
Також, апелянтом не зазначено посилання щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права при винесенні рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт незаконності та необґрунтованості рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Державної податкової служби України залишити без задоволення, а рішення Луганського окружного адміністративного суду від 08.07.2025 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Ганечко О.М.
Кузьменко В.В.
Повний текст постанови виготовлений 10.11.2025.