Рішення від 11.11.2025 по справі 545/3536/25

єдиний унікальний номер справи 545/3536/25

номер провадження 2/546/667/25

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2025 року м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Зіненка Ю.В., за участі секретаря судового засідання Гудзенко С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

установив:

У серпні 2025 року до Полтавського районного суду Полтавської області надійшов вищезазначений позов. Вимоги позовної заяви обґрунтовані тим, що 19 червня 2023 року між відповідачем та АТ «Ідея Банк» було укладено договір № 1769421 про використання електронного підпису клієнта та акцепт публічної оферти АТ «Ідея Банк» про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки банку. Договір був підписаний шляхом відтворення власноручного підпису на екрані електронного сенсорного пристрою через мобільний додаток банку.

У подальшому 19 червня 2023 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 була укладена угода № С-001-186519-23-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки (далі - Угоди), яку відповідач підписав електронним підписом. Умовами Угоди було передбачено, що банк надає кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії по рахунку на наступних умовах: максимальний кредитний ліміт: 200000,00 грн; кредитний ліміт на момент укладення Угоди - 50000,00 грн; процента ставка - 70,80% річних. Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі встановленому Угодою. Однак ОСОБА_1 у порушення умов кредитування не виконує належним чином зобов'язання, в результаті чого за Угодою у відповідача виникла заборгованість в сумі 67617,32 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 43857,62 грн та процентами - 23759,70 грн.

Посилаючись на вищевикладені обставини ОСОБА_2 , яка діє від імені позивача у порядку самопредставництва, просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути з відповідача судові витрати у виді судового збору.

01 вересня 2025 року ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області постановлено передати на розгляд за підсудністю дану справу до Решетилівського районного суду Полтавської області.

Ухвалою судді від 23 вересня 2025 року у справі відкрите спрощене позовне провадження та призначене судове засідання на 11 листопада 2025 року.

04 листопада 2025 року ухвалою суд постановив залишити без розгляду відзив на позов та вирішувати справу за наявними матеріалами.

У судове засідання 11 листопада 2025 року учасники справи не з'явилися, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином (а. с. 63, 71).

У позовній заяві ОСОБА_2 , яка діє від імені позивача у порядку самопредставництва, просила розглядати справи без участі їх представника, позовні вимоги підтримує та проти заочного розгляду справи не заперечують (а. с. 3-6).

Причини неявки відповідача та його представниці суду невідомі.

У зв'язку з вищевикладеним, суд вирішив проводити судове засідання, ураховуючи положення частини другої статті 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи та давши їм належну оцінку, доходить наступних висновків.

Фактичні обставини справи, установлені судом

Судом установлено, що 19 червня 2023 року між сторонами був укладений договір № 1769421 про використання електронного підпису клієнта та акцепт публічної оферти АТ «Ідея Банк» про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки банку. Договір був підписаний шляхом відтворення власноручного підпису на екрані електронного сенсорного пристрою через мобільний додаток банку (а.с. 24).

Згідно з пунктом 1.4.1. договору № 1769421 підписанням цього договору клієнт ( ОСОБА_1 ) надає згоду на використання власного номеру телефону зазначеному в цьому договорі як фінансового номеру телефону для отримання SMS-повідомлень, що містять ОТР-пароль, з метою подальшого підписання ЕП договорів про отримання банківських послуг у вигляді електронного документа та підтверджує, що номер телефону, що зазначений нижче, належить виключно йому, а відтак накладений ЕП однозначно пов'язаний з клієнтом і не пов'язаний з жодною іншою особою та прирівнюється до власноручного підпису і створює для клієнта юридичні наслідки. У графі договору № 1769421 «Клієнт» зазначений номер телефону ОСОБА_1 - НОМЕР_1 .

19 червня 2023 року між сторонами був укладений кредитний договір шляхом підписання ОСОБА_1 угоди про відкриття та обслуговування кредитної картки та страхування (у разі наявності страхування) № С-001-186519-23-980 (а.с. 26-28). Вказану Угоду відповідач підписав електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора - 3529.

Умовами Угоди було передбачено, що банк відкриває клієнту в рамках банківського продукту поточний рахунок у валюті гривня - НОМЕР_2 . Також Угодою передбачено, що банк надає кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії по рахунку на наступних умовах: максимальний кредитний ліміт: 200000,00 грн; кредитний ліміт на момент укладення Угоди - 50000,00 грн; процента ставка - 70,80% річних.

Також 19 червня 2023 року з використанням одноразового ідентифікатора - 3529 підписав електронним підписом паспорт споживчого кредиту «O CARD ID+» та довідку про гарантування вкладів фізичних осіб (а.с. 29, 30).

На підтвердження підписання ОСОБА_1 кредитного договору та паспорта споживчого кредиту позивача надав витяг з реєстру відправлених СМС-повідомлень за червень 2023 року до договору про надання послуг № 01/01122020 від 01 грудня 2020 року (а.с. 32).

До позову була додана публічна пропозиція АТ «Ідея Банк» про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та правила користування міжнародними платіжними картками АТ «Ідея Банк» (а.с. 7-18, 19-20).

Згідно з випискою по рахунку ОСОБА_1 відповідач користувався наданим кредитом, здійснюючи покупки (оплата цифровим токеном) (а. с. 35-38).

Відповідно до наданої довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором № С-001-186519-23-980 від 19 червня 2023 рокуу відповідача виникла заборгованість в сумі 67617,32 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 43857,62 грн та процентами - 23759,70 грн (а.с. 39).

06 травня 2025 року ОСОБА_1 була направлена вимога про усунення порушення кредитних зобов'язань за кредитним договором № С-001-186519-23-980 від 19 червня 2023 року (а.с. 40, 41)

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з частиною першою статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (частини перша та друга статті 1046 ЦК України).

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина п'ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.

Факт укладення такого договору належним чином підтверджено доказами, наявними у матеріалах справи.

Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису) договір між відповідачем та кредитором не було б укладено.

Підписання договору ОСОБА_1 підтверджується змістом договору, який містить усю необхідну для ідентифікації особи інформацію, а саме: прізвище, ім'я, по батькові відповідача, номер паспорта для виїзду за кордон та дату його видачі, РНОКПП та адресу місця проживання.

Доказів підписання договору від імені відповідача іншими (третіми) особами, у тому числі через вчинення шахрайських дій, відповідачем суду не надано, доказів звернення з даного факту до правоохоронних органів також не надано.

Окрім того суд зазначає наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 372/223/17 міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки тощо.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мінюсту від 12.04.12 № 578/5, згідно з яким до первинних документів, які фіксують факт виконання господарських операції і стали підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку та податкових документах віднесені: касові, банківські документи, повідомлення банків, виписки банків, корінці квитанцій і касових чекових книжок та ін.

Тобто наявна у матеріалах справи банківська виписка про стан рахунку відповідача є належним та допустимим доказом.

Отже, суд вважає, що позивачем доведено належними та достатніми доказами факт укладення договору саме відповідачем.

Крім того, позивачем доведено та не спростовано відповідачем факт користування ОСОБА_1 кредитними коштами, що підтверджується випискою по рахунку відповідача, відкритого в АТ «Ідея Банк».

У зв'язку із зазначеним вимога про стягнення заборгованості по тілу кредиту в сумі 43857,62 грн підлягає до задоволення.

Щодо нарахованих процентів за користування кредитом суд зазначає наступне.

За змістом частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Відповідно до пункту 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Кредитний договір було укладено 19 червня 2023 року, тобто до набрання чинності цим Законом. Однак проценти нараховувалися також після набрання чинності вказаним законом, тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина п'ята статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Ураховуючи, що проценти нараховувалися за ставкою 70,80% річних суд доходить висновку, що позивачем правомірно нараховані проценти в сумі 23759,70 грн.

Отже, вимога позовної заяви про стягнення процентів підлягає до задоволення.

Ураховуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі та з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення заборгованість в сумі 67617,32 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 43857,62 грн та процентами - 23759,70 грн.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З платіжної інструкції № 8461270 від 24 червня 2025 року установлено, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір в розмірі 3028,00 грн (а.с. 2). Вказані кошти зараховані до спеціального фонду Державного бюджету України (а.с. 1).

Ураховуючи, що позовні вимоги суд задовольняє у повному обсязі з відповідача підлягають стягненню судові витрати у виді судового збору в розмірі 3028,00 грн на користь позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 10, 11, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором № С-001-186519-23-980 від 19 червня 2023 року в сумі 67617 (шістдесят сім тисяч шістсот сімнадцять) гривень 32 копійки, з яких 43857 гривень 62 копійок - заборгованість за тілом кредиту та 23759 гривень 70 копійок - заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» судові витрати у виді судового збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників судового процесу:

Позивач - Акціонерне товариство «Ідея Банк», місцезнаходження: вул. Валова, 11, м. Львів, 79008, ідентифікаційний код юридичної особи - 19390819.

Відповідач - ОСОБА_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .

Представниця відповідача - ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 .

Суддя Ю.В. Зіненко

Попередній документ
131707124
Наступний документ
131707126
Інформація про рішення:
№ рішення: 131707125
№ справи: 545/3536/25
Дата рішення: 11.11.2025
Дата публікації: 13.11.2025
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Решетилівський районний суд Полтавської області
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Виконання рішення (30.12.2025)
Дата надходження: 22.09.2025
Предмет позову: за позовом АТ " Ідея Банк" до Вовка О.М. про стягнення боргу за кредитним договором.
Розклад засідань:
11.11.2025 14:10 Решетилівський районний суд Полтавської області