П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 листопада 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/5078/24
Перша інстанція: суддя Малих О.В.,
повний текст судового рішення
складено 05.05.2025, м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Федусика А.Г.,
суддів: Семенюка Г.В. та Шляхтицького О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГЕВРОТРАНС" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -
У травні 2024 року ТОВ "ЮГЕВРОТРАНС" (далі ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - Трансбезпека) та просило:
- визнати протиправними та скасувати постанови про застосування адміністративно-господарських санкцій від 11.01.2024 року № ПШ057506 та від 22.02.2024 року № ПШ057752.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року позов задоволено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що 07.12.2023 року на а/д Н-11 78 км + 500 м працівниками Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Трансбезпеки проведено рейдову перевірку транспортного засобу позивача марки Вольво д/н НОМЕР_1 з напівпричепом марки SCHMITZ д/нВЕ2550ХО під керуванням водія ОСОБА_1 на предмет додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт.
За результатами перевірки складено акт №005642 від 07.12.2023 року, яким зафіксовано порушення ст.34 Закону України “Про автомобільний транспорт» під час перевезень вантажів згідно ТТН №2 від 05.12.2023 року, а саме у водія ОСОБА_1 відсутня роздруківка даних роботи з цифрового тахографа, чим порушено ст.48 Закону України “Про автомобільний транспорт», п.3.3 Наказу від 24.06.2010 року №385.
11.01.2024 року за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на підставі акту №005642 Відділом державного нагляду (контролю) у Миколаївській області Трансбезпеки прийнято постанову №ПШ057506 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн за вчинення правопорушення передбаченого абз.3 ч.1 ст.60 Закону України “Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року №2344-ІІІ (далі - Закон №2344), а саме: за перевезення вантажів за відсутності документів передбачених ст.48 Закону №2344.
02.02.2024 року на а/д М-14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ 126 км працівниками Трансбезпеки було проведено рейдову перевірку транспортного засобу позивача марки МАН д/н НОМЕР_2 з напівпричепом марки SCHMITZ д/ НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_2 на предмет додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт.
За результатами перевірки складено акт №320949 від 06.02.2024 року, яким зафіксовано порушення ст.34 Закону №2344 під час перевезень вантажів згідно ТТН №2608, а саме у водія ОСОБА_2 відсутні тахокарти або бланк підтвердження діяльності водія, чим порушено ст.48 Закону №2344.
22.02.2024 року за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на підставі акту №320949 Відділом державного нагляду (контролю) у Миколаївській області Трансбезпеки прийнято постанову № ПШ057752 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн, за вчинення правопорушення передбаченого абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344, а саме: за перевезення вантажів за відсутності документів, передбачених ст.48 Закону №2344.
Вважаючи вказані постанови відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи оскаржене рішення та задовольняючи позов, суд 1-ї інстанції виходив з того, що законодавець прямо визначає обов'язок водія транспортного засобу, обладнаного цифровим тахографом, мати один з передбачених Інструкцією №385 альтернативних документів: або картку водія або роздруківку даних роботи тахографа. Отже враховуючи, що відповідач не дослідив наявність/відсутність у водія на момент перевірки особистої картки водія, констатувати недотримання позивачем вимог ст. 48 Закону №2344 в цьому випадку не мав підстав.
Також суд зазначив, що позивачем надано до суду тахокарту за 05-06 грудня 2023 року, в якій від руки на зворотньому боці накреслені дані щодо початку роботи водія ОСОБА_2 . Натомість відповідач, всупереч ст.77 КАС України, не надав доказів того, що вказана тахокарта не надавалась водієм ОСОБА_2 під час рейдової перевірки.
Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що не відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344 за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно вимог ст.34 Закону №2344 автомобільний перевізник повинен забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.
Відповідно до частини другої статті 48 Закону №2344 документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Статтею 18 Закону №2344 встановлено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані:
організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку, відповідно до вимог законодавства України здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;
забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;
здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
Відповідно до п.6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 року №340 (далі - Положення) вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Відповідно до п.6.2 Положення облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу. Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія (додаток 2), у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни.
Згідно п.6.3 Положення водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).
В розумінні вказаної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів та інших обставин.
Згідно з визначенням Положення тахограф - контрольний пристрій, який встановлюється на ТЗ для показу та реєстрації інформації про рух ТЗ.
Іншим способом контролю водіїв є індивідуальна контрольна книжка, яка відображає відомості про тривалість змінного періоду керування.
Використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті визначає Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затверджена наказом Міністерства транспорту і зв'язку України від 24.06.2010 р. №385 (далі - Інструкція №385).
Відповідно до п.1.1. цю Інструкцію розроблено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів №2344, "Про дорожній рух".
За визначенням абз.3 Інструкції №385 картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі.
Згідно п.3.3. Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:
забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;
своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;
використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом.
Відповідно до Поправки №6 до ЄУТР з 20.12.2010 р. водії мають пред'явити посадовим особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті, реєстраційні листки за кожен поточний день та попередні 28 календарних днів, тобто 1+28 тахокарт чи індивідуальних реєстраційних листків.
Згідно п.3.3 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв).
Отже, чинним законодавством встановлені вимоги щодо обов'язкової наявності засобів контролю робочого часу щодо певної категорії водіїв, при цьому відсутність засобів контролю робочого часу для таких категорій - не допускається.
У відповідності до п.«а» ч.1 ст.10 Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 «Про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті» (ратифікованої Україною у 2008 році) компетентні власті чи органи в кожній країні передбачають ведення індивідуальної контрольної книжки та визначають умови її видачі, її зміст і спосіб її заповнення водіями.
Згідно ч.3 ст.10 даної Конвенції традиційні засоби контролю, зазначені в пунктах 1 та 2 цієї статті, якщо це потрібно для деяких категорій транспорту, заміняються або доповнюються, наскільки це можливо, сучасними засобами, такими, наприклад, як тахографи згідно з правилами установленими компетентними властями чи органами в кожній країні.
Приписи п.«а» ч.1 ст.10 вказаної Конвенції, на думку колегії суддів, є універсальними для будь - якого транспортного засобу, на якому використовується наймана праця водія.
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що водії, які здійснюють перевезення вантажів автомобілями з повною масою понад 3,5 тон, зобов'язані мати при собі діючий та повірений тахограф. У разі, якщо ТЗ не обладнаний тахографом, водій веде індивідуальну контрольну книжку водія.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.03.2020 у справі №823/1199/17, від 10.05.2019 року у справі №816/124/17, від 29.08.19 у справі №823/5035/15.
Так, у відповідності до вищенаведених норм чинного законодавства, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа, у разі несправності або пошкодження тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв).
З матеріалів справи вбачається, що транспортні засоби позивача обладнані цифровими тахографами, отже за вимогами закону водій ТЗ зобов'язаний належним чином вести облік робочого часу та мати роздруківку даних з такого тахографа. Разом з тим, у разі несправності або пошкодження тахографа - вести такий облік шляхом заповнення тахокартки від руки.
Під час рейдової перевірки відповідачем встановлено відсутність роздруківок з цифрового тахографа. При цьому, водіями під час проведення перевірки та складання актів не було надано пояснень щодо несправності тахографа та надання доказів ведення обліку робочого часу в ручному режимі, як альтернативного заходу.
Тобто, підчас проведення перевірки встановлено, що облік робочого часу водіями не вівся жодним передбаченим законом способом, що є прямим порушенням ст.34 Закону №2344.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, доводи позивача ґрунтуються на тому, що тахокарта за 05-06 грудня 2023 року водія ОСОБА_2 була наявна на момент перевірки, але заповнена від руки. На доказ викладеного позивачем 17.04.2025 року надано суду фотокопію відповідної тахокарти.
Разом з тим, колегія суддів наголошує, що на місці події (перевірки) за наданими водієм транспортного засобу матеріалами та відомостями складено акти, які є носієм доказової інформації (доказової бази), та встановлено відсутність тахокарти за 05-06 грудня 2023 року.
Стосовно водія ОСОБА_1 матеріали справи не місять доказів наявності ані роздруківки даних з цифрового тахографа, ані заповненої вручну тахокартки.
При цьому, вищевказані акти проведення перевірки містять особисті підписи водіїв в якості підтвердження ознайомлення з встановленими обставинами порушень.
На переконання апеляційного суду, надання до суду інших матеріалів, зокрема тахокарти від 05-06 грудня 2023 року, жодним чином не спростовує та не змінює встановлених на місці події фактичних обставин, зафіксованих в актах проведення перевірки, не створює для цього акта наслідків юридично дефектного документу та не нівелює зафіксованих в акті обставин.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що оскільки відповідачем в ході перевірки встановлено факт здійснення водіями перевезень на ТЗ, які належать позивачу, без протоколу перевірки та адаптації тахографа або оформлення індивідуальної контрольної книжки водія, або заповненої тахокарти, то оскаржувані постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про автомобільний транспорт є правомірними та не підлягають скасуванню, а зворотній висновок суду 1-ї інстанції є помилковим.
З огляду на зазначене, колегія суддів доходить висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції неправильно надана оцінка фактичним обставинам справи та допущено порушення норм матеріального та процесуального права в частині, що призвело до неправильного вирішення справи, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд апеляційної інстанції -
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - задовольнити.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року - скасувати.
Прийняти постанову, якою у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГЕВРОТРАНС" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач А.Г. Федусик
Судді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький