П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
10 листопада 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/17748/24
Головуючий І інстанції: Токмілова Л.М.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Кравченка К.В., Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 січня 2025 року (м.Одеса, дата складання повного тексту рішення суду - 02.01.2025р.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
06.06.2024р. ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ПФУ в Одеській області, в якому просила суд:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо відмови у призначенні пенсії державного службовця за віком у відповідності до ст.37 Закону України «Про державну службу», з урахуванням довідок про складові заробітної плати від 05.09.2023р. №01-13/574/1вих;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Одеській області призначити та здійснити нарахування і виплату їй з 15.09.2023р. пенсію державного службовця за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу», із урахуванням довідок про складові заробітної плати від 05.09.2023р. №01-13/574/1вих.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у період до 01.03.2019р. вона перебувала на обліку у ГУ ПФУ в Одеській області та за вказаний період отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Надалі, з 01.03.2019р. її було автоматично переведено на пенсію за віком, обчислену відповідно вимог до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Разом із тим, судовим рішенням у справі №420/28784/23 відповідача зобов'язано призначити та здійснити нарахування і виплату їй пенсію державного службовця за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (з 15.09.2023р.) та здійснити відповідний перерахунок пенсії. Однак, 02.04.2024р. листом ГУ ПФУ в Одеській області повідомлено про те, що у разі переведення на пенсію згідно Закону України «Про державну службу» розмір пенсії зменшиться, тобто пенсію буде обраховано без урахування довідок про заробітну плату від 05.09.2023р. У зв'язку із цим, вона звернулася із заявою до пенсійного органу із проханням здійснення нарахування пенсії з урахуванням довідок від 05.09.2023р. №01-13/574/1. Однак, листом від 25.04.2024р. вона отримала відмову, із вказівкою на те, що довідки про складові заробітної плати не були предметом спору у справі №420/28784/23, а тому підстави проведення перерахунку пенсії відсутні.
Представник відповідача надав до суду 1-ї інстанції письмовий відзив, у якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 січня 2025 року (ухваленим в порядку спрощеного (письмового) провадження) позов ОСОБА_1 - задоволено. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо відмови позивачу у призначенні пенсії державного службовця за віком відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу», з урахуванням довідок про складові заробітної плати від 05.09.2023р. №01-13/574/1вих. Зобов'язано ГУ ПФУ в Одеській області призначити та здійснити нарахування ОСОБА_1 з 15.09.2023р. пенсії державного службовця за віком у відповідності до ст.37 Закону України «Про державну службу», із урахуванням довідок про складові заробітної плати від 05.09.2023р. №01-13/574/1вих. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Одеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 968,96 грн.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач 29.01.2025р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив про те, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, у зв'язку із чим просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.01.2025р. і прийняти нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалою судді П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2025р. дану апеляційну скаргу - залишено без руху.
Ухвалами П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2025р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ПФУ в Одеській області та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.
28.02.2025р. до суду апеляційної інстанції надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач заперечувала щодо її задоволення, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів та просила оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.
05.03.2025р. матеріали справи надійшли до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).
Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги відповідачів, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
Позивач - ОСОБА_1 перебуває обліку у ГУ ПФУ в Одеській області та у період з 20.05.2009р. по 01.03.2019р. отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
З 01.03.2019р. ОСОБА_1 автоматично переведено на пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
05.09.2023р. ОСОБА_1 , звернувшись до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, отримала нові довідки про заробітну плату №01-13/574/1 із актуальною інформацією станом на серпень 2023р.
19.09.2023р. ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ в Одеській області із електронним зверненням про переведення з пенсії за віком згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Однак, листом від 04.10.2023р. №29613-29220/Т-02/8-1500/23 відповідач повідомив ОСОБА_1 , що оскільки станом на 01.05.2016р. вона не працювала на посадах державного службовця та не має необхідного стажу роботи, а саме не менше 20 років на посадах державної служби, право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» - відсутнє.
16.11.2023р. рішенням Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/28784/23 ГУ ПФУ в Одеській області зобов'язано призначити та здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 з 15.09.2023р. пенсію державного службовця за віком у відповідності до ст.37 Закону України «Про державну службу» та здійснити відповідний перерахунок пенсії.
Листом від 02.04.2024р. ОСОБА_1 повідомлено, що у разі переведення на пенсію згідно з Законом України «Про державну службу» розмір пенсії зменшиться, адже пенсію буде обраховано без урахування довідок про заробітну плату від 05.09.2023р.
11.04.2024р. ОСОБА_1 звернулася із заявою про здійснення нарахування пенсії з урахуванням довідок про заробітну плату від 05.09.2023р. №01-13/574/1.
Разом із тим, листом від 25.04.2024р. ОСОБА_1 було відмовлено, у зв'язку із тим, що довідки про складові заробітної плати не були предметом спору у справі №420/28784/23, а тому й підстави проведення перерахунку пенсії відсутні.
Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позовні вимоги, суд 1-ї інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності заявлених ОСОБА_1 позовних вимог і, відповідно, наявності підстав для їх задоволення.
Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції та вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з нормою ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складової права на соціальний захист, є її конституційним правом.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Так, принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015р. №889-VIII.
За змістом п.2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII з 01.05.2016р. втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993р. №3723-ХІІ , крім ст.37, що застосовується до осіб, зазначених у п.п.10 і 12 цього розділу.
Згідно з ч.1 ст.37 Закону №3723-ХІІ, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз.1 ч.1 ст.28 Закону №1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80% суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011р. -страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80% заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011р. - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абз.1 ч.1 ст.28 Закону №1058-IV.
При цьому, зазначений вік визначається ст.26 вказаного Закону.
Тобто, до 01.05.2016р. (тобто дати набрання чинності Законом №889-VІІІ) право на пенсію державного службовця мали особи, які:
а) досягли певного віку (62 роки для чоловіків та 60 років для жінок) та мають передбачений законом страховий стаж;
б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 01.05.2016р., відповідно до ст.90 Закону №889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється на підставі Закону №1058-IV.
Разом з тим, законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ.
Згідно з п.10 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
За правилами п.12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Таким чином, розділом ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016р. певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016р. на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, ст.37 Закону №3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Аналізуючи вищезазначені норми чинного законодавства, судова колегія доходить висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016р. є дотримання сукупності вимог, визначених ч.1 ст.37 Закону №3723-ХІІ і розділом ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VІІІ, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Отже, після 01.05.2016р. зберігають право на призначення пенсії державного службовця згідно зі ст.37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п.п.10,12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VІІІ, та мають передбачені ч.1 ст.37 Закону №3723-ХІІ вік і страховий стаж.
Аналогічна правова позиція була викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019р. у справі №822/524/18, а також у постанові Верховного Суду від 02.04.2020р. у справі №687/545/17.
У відповідності до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, що викладені в постановах Верховного Суду.
Як вірно зазначив суд 1-ї інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент звернення із заявою про перехід на пенсію за віком до Закону №889-VІІІ, а саме: 19.09.2023р. досягла 60 річного віку, передбаченого ст.26 Закону №1058-IV. Страховий стаж позивача, у даному випадку, становить - 44 роки 7 місяців 2 дні років, що підтверджується наявним у матеріалах справи розрахунком органу ПФУ.
Разом із тим, згідно з п.п.4,5 та 6 «Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016р. №622), пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60% суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому: посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби); розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), який включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 01.05.2016р. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні; у разі коли в осіб, зазначених в п.2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 01.05.2016р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 01.05.2016р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні.
Як зі змісту листа від 02.04.2024р., так і наявних у даній справі письмових пояснень відповідача вбачається, що пенсійний орган не взяв до уваги надані позивачем довідки про складові заробітної плати від 05.09.2023р. №01-13/574/1вих.
Водночас, судова колегія звертає увагу на те, що відображені в довідках види оплати праці є складовими частинами заробітної плати позивача (за посадою головного спеціаліста відділу бухгалтерського обліку та звітності), з яких сплачені внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а тому такі довідки повинні бути враховані при розрахунку розміру пенсії позивача як державного службовця.
Зазначений висновок суду узгоджується з п.1 ч.1 ст.41 Закону №1058-IV, відповідно до якого, до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються: суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.
На момент звернення за призначенням пенсії позивач мала більше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до посад державних службовців, що підтверджується висновками судового рішення від 16.11.2023р. у справі №420/28784/23, однак не працювала на посадах державної служби, а тому мала право відповідно до вимог Порядку №622 на призначення пенсії з заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Тобто, відповідач протиправно не врахував спірні довідки про складові заробітної плати від 05.09.2023р. №01-13/574/1вих.
У свою чергу, надані ОСОБА_1 довідки від 05.09.2023р. №01-13/574/1вих за своїм змістом спрямовані саме для врахування при призначенні (перерахунку) пенсії та були видані роботодавцем позивачу.
Постановою Правління ПФУ від 17.01.2017р. №1-3 «Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям» затверджені форми довідок про заробітну плату для призначення згідно з п.п.10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-XII.
Такими довідками є:
про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років);
про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією);
про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.
Тобто, нормами чинного законодавства встановлено вимоги щодо необхідності подання довідок для призначення пенсії державного службовця та визначено їх форми.
Зокрема, в додатку 1 Постанови №1-3 затверджено форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), а в додатку 2 - затверджено форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією).
Аналізуючи викладене, колегія суддів зауважує, що ні Законом №889-VIII, ні Законом №3723-XII, ні Порядком №622 не передбачена можливість призначення пенсії державного службовця без урахування довідок про заробітну плату.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду 1-ї інстанції про те, що пенсія позивачу має обчислюватися відповідно до довідок про складові заробітної плати від 05.09.2023р. за №01-13/574/1вих, а також із врахуванням надбавок, премії тощо, з яких фактично були нараховані та сплачені страхові внески або збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Жодного спростування встановлених обставин відповідачем під час розгляду справи наведено не було та відповідних доказів не надано.
Слід також зазначити про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За правилами ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що суд 1-ї інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки.
Наведені ж в апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в апеляційній скарзі аргументи відповідачів, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 січня 2025 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено: 10.11.2025р.
Головуючий у справі
суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов
Судді: К.В. Кравченко
В.О. Скрипченко