11 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 160/16104/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Суховарова А.В., Семененка Я.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року (суддя Горбалінський В.В.)
у справі №160/16104/24
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо відсутності відповіді на рапорт від 02.05.2024 і направлення ОСОБА_1 , солдата військової частини НОМЕР_1 , на обстеження до військово-лікарської експертної комісії для встановлення рівня придатності (або лікування) до військової служби;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути по суті рапорт від 02.05.2024 та надати направлення ОСОБА_1 , військовослужбовцю Військової частини НОМЕР_1 , на обстеження до військово-лікарської експертної комісії для встановлення рівня придатності (або лікування) до військової служби, шляхом надсилання на адресу його реєстрації, перебування і лікування: АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач подав до відповідача рапорт про направлення на обстеження до військово-лікарської експертної комісії для встановлення рівня придатності (або лікування) до військової служби, однак відповідачем протиправно не розглянуто вказаний рапорт.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 про направлення на обстеження до військово-лікарської експертної комісії для встановлення рівня придатності (або лікування) до військової служби від 02.05.2024.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 про направлення на обстеження до військово-лікарської експертної комісії для встановлення рівня придатності (або лікування) до військової служби від 02.05.2024.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції за встановлених у справі обставин дійшов висновку, що відповідачем допущено протиправно бездіяльність щодо не розгляду рапорту позивача про направлення на обстеження до військово-лікарської експертної комісії для встановлення рівня придатності (або лікування) до військової служби від 02.05.2024.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позову в повному обсязі.
Відповідач зазначає, що у нього були відсутні підстави для надання направлення на проходження позивачем військово-лікарської експертизи, оскільки здійснити попередній огляд позивача та встановити діагноз не виявилося можливим, адже позивач був відсутній на військовій службі без поважних причин.
Позивач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, вказуючи на безпідставність доводів скаржника.
Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач - ОСОБА_1 - військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , солдат, стрілець - помічник гранатометника 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 2 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону, 02.05.2024 звернувся до військової частини НОМЕР_1 із письмовим рапортом, в якому просив, зокрема: надати направлення на ВЛК згідно вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008, для обстеження, визначення лікування і встановлення рівня придатності до військової служби.
Означене клопотання позивач мотивував погіршенням стану його здоров'я, потреби в лікарській консультації. Одночасно позивач зазначив, що з приводу стану здоров'я позивач з 05.03.2022 звертався за лікуванням до медслужби військової частини та з усними рапортами до командирів. Оскільки його усні рапорти ігнорувались, позивач самостійно звернувся до лікарні, де йому призначили обстеження.
Отримання Військовою частиною НОМЕР_1 рапорту ОСОБА_1 від 02.05.2024 підтверджується рекомендований повідомленням про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи, відповідачем не заперечується.
Не отримавши відповідь на свій письмовий рапорт, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до п.6.1 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, направлення на медичний огляд військовослужбовців проводиться: прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, штатних ВЛК, керівниками ТЦК та СП, начальниками (керівниками) закладів охорони здоров'я за місцем лікування, органів військового управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, органами прокуратури, судом у порядку та з метою, визначеними цим Положенням.
Прямі начальники від командира окремої частини, йому рівних та вище мають право направляти підпорядкованих військовослужбовців на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби за рекомендацією лікаря, у разі виявлення у військовослужбовця під час обстеження або лікування захворювань, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), що можуть обмежувати придатність або зумовлювати непридатність до військової служби.
Також направлення військовослужбовців на медичний огляд ВЛК прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище проводиться у випадках, визначених Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153, та Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року № 170, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 травня 2009 року за № 438/16454.
Відповідно до п.6.3 розділу II Положення № 402 оригінали або копії направлення на медичний огляд ВЛК та інші документи, необхідні для прийняття постанов ВЛК, надсилаються (надаються) військовою частиною (закладом, установою) до закладу охорони здоров'я (установи) в електронній або паперовій формі в установленому законодавством порядку.
Отже, до повноважень військової частини НОМЕР_1 належить направлення військовослужбовців цієї військової частини на медичний огляд ВЛК, тобто вирішення порушеного позивачем в рапорті від 02.05.2024 питання.
За встановлених обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що відповідач не обґрунтував неможливість розгляду цього рапорту позивача, а також не надав доказів розгляду такого рапорту.
При цьому суд першої правильно зазначив, що при вирішенні цієї справи не надається правова оцінка підставам направлення позивача на обстеження до військово-лікарської експертної комісії для встановлення рівня придатності (або лікування) до військової служби та обґрунтованості рапорту позивача від 02.05.2024 як такого, в т.ч. наявності підстав для його задоволення, оскільки ці питання перебувають у компетенції відповідача.
Стосовно факту звернення позивача з письмовим рапортом від 02.05.2024 до командира військової частини НОМЕР_1 , суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Відповідно до Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV, цей Статут визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.
Відповідно до ст.9 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст.18 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці перебувають під захистом держави і мають усю повноту прав і свобод, закріплених Конституцією України.
Відповідно до ст.12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).
За приписами ст.14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Виходячи з наведених правових норм, суд апеляційної інстанції вважає, що позивач не позбавлений права подати письмовий рапорт до командування військової частини, в якій проходить службу, з особистих питань. Вимоги щодо форми та змісту такого рапорту на законодавчому рівні не визначені.
Відповідно до ст.59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командир військової частини (начальник) зобов'язаний, в тому числі, знати потреби і запити особового складу, приймати рішення за його заявами, скаргами та іншими зверненнями.
Згідно п.2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31 січня 2024 року, № 40 у Збройних Силах України створюються такі види документів (далі документи): наказ, директива, розпорядження, бойовий наказ, бойове розпорядження, окреме доручення (доручення), рішення, протокол, положення, постанова, інструкція, історичний формуляр, формуляр, правила, план, звіт, доповідь, донесення, доручення, акт, звуко- та відеозаписи, програма, алгоритм, рапорт, заява, телеграма, телефонограма, факсограма, службовий лист, довідка, методичні рекомендації, доповідна та пояснювальна записки, протокол, припис, посвідчення про відрядження, відпускний квиток, графік відпусток, обхідний лист та інші документи, розроблені в установленому порядку.
Рапорт (заява) письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
Відповідно до пп.3.7.1 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України усі документи, що надходять до військової частини (установи), приймаються в уповноваженому органі у сфері діловодства військової частини (установи).
Рекомендована, спеціальна та кореспонденція з оголошеною цінністю приймається під особистий підпис у журналі, реєстрі або повідомленні про вручення.
Документ повертається відправникові без розгляду у разі його надходження не за адресою, надходження паперового примірника документа, який вже надійшов в електронній формі через СЕДО, або надходження документа в паперовій формі без наявних на те підстав, які визнаються обґрунтованими для створення документів у паперовій формі (пп.3.7.4 Інструкції).
Відповідно до пп. 3.11.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, документи, в яких не зазначено строк виконання, повинні бути виконані не пізніше ніж за 30 календарних днів із моменту реєстрації документа у військовій частині (установи), до якої надійшов документ.
Отже, суд першої інстанції правильно зазначив, що рапорт, як офіційна форма звернення військовослужбовця до вищої посадової особи, передбачає його опрацювання та надання відповіді по суті порушених в ньому питань.
В даному випадку відповідач фактично заперечує наявність підстав для задоволення поданого позивачем рапорту, проте спір між сторонами у цій справі виник з приводу порушення відповідачем обов'язку щодо розгляду такого рапорту.
У спірних правовідносинах відповідач ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не давав докази щодо розгляду поданого позивачем рапорту. Наведені скаржником обставини не є підставою для залишення поданого позивачем рапорту без розгляду.
Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що першої інстанції під час розгляду даної справи дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення в оскаржуваній частині про задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст. 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року у справі №160/16104/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко
суддя А.В. Суховаров