10 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 160/20660/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),
суддів: Суховарова А.В., Головко О.В.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Служби у справах дітей виконавчого комітету селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання протиправними та скасування наказів, стягнення заборгованості та моральної шкоди, зобов'язання вчинити певні дії, -
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
До Третього апеляційного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача - Служби у справах дітей виконавчого комітету Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області на її користь судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в загальному розмірі 1211,20 грн.
Перевіривши заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Виходячи із аналізу вказаної норми чинним законодавством передбачений виключний перелік підстав для постановлення додаткового рішення. У відповідності до змісту вказаної статті, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.
Водночас суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що згідно з частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З аналізу наведеної норми слідує, що вирішення питання розподілу судових витрат здійснюється під час прийняття рішення, яким завершується розгляд справи, а тому судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу суду про закриття провадження у справі включається до складу витрат та підлягає розподілу в кінцевому рішенні судом першої інстанції та/або за результатами апеляційного його розгляду.
З огляду на положення частини 6 статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Аналіз положень статті 139 КАС України дає обґрунтовані підстави вважати, що розподіл судових витрат, зокрема судового збору за подання апеляційної скарги, здійснює суд першої інстанції, який ухвалив кінцеве рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. Право ж суду апеляційної інстанції на зміну цього розподілу виникає у випадку зміни судового рішення або ухвалення нового по суті позовних вимог.
Отже, за правилами процесуального закону, прийняття рішення про скасування ухвали суду із направленням справи для продовження розгляду унеможливлює вирішення питання про зміну розподілу судових витрат, сплачених у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції, так і про розподіл судових витрат, понесених у суді апеляційної інстанції.
Таким чином, оскільки предметом розгляду у суді апеляційної інстанції була ухвала, яка перешкоджала подальшому провадженню у справі, у апеляційного суду на момент прийняття постанови були відсутні підстави для стягнення судових витрат на користь позивача, що свою чергу свідчить про необґрунтованість даної заяви.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає можливим застосувати загальні наслідки звернення до суду із заявами (клопотаннями, запереченнями), які подані без додержання встановлених КАС України вимог, що не дає можливості їх розглянути.
Так, у відповідності до частини 2 статті 167 КАС України якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне повернути заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення без розгляду на підставі положень частини 2 статті 167 КАС України.
Керуючись статтями 139, 167, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі повернути без розгляду особі, яка її подала.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції у строк, визначений ст. 329 КАС України.
Головуючий - суддя Т.І. Ясенова
суддя А.В. Суховаров
суддя О.В. Головко