"10" листопада 2025 р. Справа № 363/5981/25
10 листопада 2025 року м. Вишгород
Суддя Вишгородського районного суду Київської області Рукас О.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,-
До Вишгородського районного суду Київської області надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею по справі призначено суддю Рукас О.В.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 967371 від 24.09.2025 року вбачається, що 24 вересня 2025 року близько о 19 год. 50 хв. гр. ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_2 , а саме висловлювався на її адресу нецензурною лексикою, поводив себе агресивно, чим завдав шкоди її психологічному здоров'ю.
ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
У судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , не з'явився, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання. До початку слухання справи від ОСОБА_1 надійшли заяви, в яких він свою вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП не визнав, та зазначив, що 24.09.2025 року о 18 годині 30 хвилин він приїхав у належну йому на праві спільної власності квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , де на даний час проживає його дружина ОСОБА_2 , дочекався поки остання приїде додому і разом з нею зайшов до приміщення, щоб забрати свої особисті речі, в ході чого між ним та ОСОБА_2 виникла побутова сварка. В ході конфлікту ОСОБА_2 виражалася на його адресу грубою нецензурною лайкою, кидалася у бійку, розірвала на ньому формений одяг та подряпала спину. Разом з тим зазначив, що домашнього насильства відносно своєї дружини ОСОБА_2 він не вчиняв. Прохав суд долучити до матеріалів справи копію постанови Вишгородського районного суду Київської області у справі №363/5982/25 від 14.10.2025 року, що набрала законної сили, згідно якої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , була визнана винною у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, вчиненого 24.09.2025 року.
Відповідно до вимог ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини встановлено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Оскільки ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового розгляду справи про адміністративне правопорушення, а також зважаючи на те, що клопотань про відкладення судового розгляду суду не надав, а справа про адміністративне правопорушення, передбачене 173-2 КУпАП, відповідно до ч. 3 ст. 268 КУпАП не належить до переліку справ, що розглядаються за обов'язкової присутності особи, що притягається до адміністративної відповідальності, то суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 .
У судове засідання потерпіла - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , також не з'явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце судового засідання. Про причини неприбуття суду не повідомила, будь яких заяв, клопотань су
ду не надала.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до наступних висновків.
Статтею 7 КУпАП встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За нормою ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, який визначає людину, її права та свободи найвищою цінністю в державі, що обумовлює можливість обмеження її прав та свобод лише при неухильному дотриманні законодавства України та лише за наявності вини. Тобто особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури.
Принцип «поза розумним сумнівом», сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України». Так, у відповідності до цього рішення, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Виходячи з рішень ЄСПЛ - розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Презумпція невинуватості - є конституційною гарантією, яка закріплена ст. 62 Конституції України.
Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948 р. та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 р., ратифікованою Україною 17.07.1997 р. передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Правова природа адміністративної відповідальності також ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях.
Так, згідно п. 4.1. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року за N23-рп/2010 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення зазначено, що Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і його поведінка вважається правомірною, доки не доведено зворотнє.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зазначені обставини встановлюються у відповідності до ст. 279 КУпАП, зокрема, шляхом повного та всебічного дослідження доказів, якими відповідно до ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема і протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.
При цьому відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП єдиними уповноваженими суб'єктами на збирання доказів є органи та посадові особи, що відповідно до чинного законодавства мають право на складання протоколу про адміністративне правопорушення. У зв'язку з цим суд, на розгляд якого передаються протоколи про адміністративне правопорушення, складені уповноваженими особами (органами публічної влади чи посадовими особами), не має повноважень щодо самостійного та ініціативного збирання доказів як на підтвердження винуватості, так і на підтвердження невинуватості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, встановлення або спростування обставин та фактів вчиненого правопорушення. У противному випадку це призведе до перебирання судом на себе функцій обвинувачення, що суперечить правовій природі та призначенню суду в межах провадження у справах про адміністративне правопорушення.
Судом встановлено, що 24.09.2025 року відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП за те, що: 24 вересня 2025 року близько о 19 год. 50 хв. гр. ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_2 , а саме висловлювався нецензурною лексикою, поводив себе агресивно, чим завдав шкоди її психологічному здоров'ю.
На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. ст. 173-2 КУпАП органом поліції до матеріалів справи додано: Рапорт старшого інспектора чергового Вишгородського РУП ГУНП в Київській області від 24.09.2025 року, в якому зазначено, що 24.09.2025 року о 20:00 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 24.09.2025 року за адресою АДРЕСА_2 , буянить чоловік, забирає речі заявниці, за результатами розгляду заяви відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД 967371 за ст. 173-2 та винесено терміновий заборонний припис серії АА 524732; протокол прийняття заяви ОСОБА_2 про вичинене правопорушення від 24.09.2025 року, в якій зазначено що 24.09.2025 року о 19 год. 50 хв. її чоловік ОСОБА_1 під час сварки почав виражатися на її адресу нецензурною лексикою, розкидати речі, забрав її жорсткий диск на якому містяться фото її дитини та зламав фоторамку; пояснення ОСОБА_2 від 24.09.2025 року, в яких вона повідомляє, що 24.09.2025 року о 19 год. 50 хв. вона разом з чоловіком повернулась до дому за адресою АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 хотів забрати свої речі, але почав забирати її речі, агресивно себе поводив та висловлювався в її бік нецензурною лайкою, розкидав її речі, бо хотів знайти її золото, забрав її жорсткий диск та поламав фоторамку, коли він забирав жорсткий диск, вона схопила його за футболку та випадково порвала її та подряпала йому спину; пояснення ОСОБА_1 від 24.09.2025 року, в яких останній повідомляє, що 24.09.2025 року приблизно о 19 год. 50 хв. він разом з дружиною зайшов до їх спільної квартири, щоб забрати особисті речі, в ході чого виник конфлікт, під час якого дружина ОСОБА_2 виражалася на його адресу нецензурною лайкою, кидалась у бійку, розірвала формену футболку та подряпала йому спину; копії паспортів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , копія свідоцтва про шлюб від 16.08.1997 року; копія постанови Вишгородського районного суду Київської області у справі №363/5982/25 від 14.10.2025 року, що набрала законної сили 27.10.2025 року, згідно якої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , була визнана винною у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, вчиненого 24.09.2025 року.
У ч. 1 ст. 173-2 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Пунктом 14 статті 1 вказаного Закону передбачено, що психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Окрім того, обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цих правопорушень є наявність наслідків у виді завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Для встановлення події правопорушень, зазначених ст. 173-2 КУпАП необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою настання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров'ю іншого члена сім'ї. Отже, самі по собі, зокрема, погрози фізичною розправою та агресивна провокація на конфлікт не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Разом з тим, обставини домашнього насильства, описані у протоколі серії ВАД №967371 від 24.09.2025 року та додані до протоколу письмові доказі, сукупно з поясненнями зазначених осіб та висновком викладеним в постанові Вишгородського районного суду Київської області у справі № 363/5982/25 від 14.10.2025 року, що набрала законної сили 27.10.2025 року, за яким доведено вину ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, не дозволяють суду зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП. Суд звертає увагу на те, що сама по собі сварка між особами, за відсутності доказів на підтвердження завдання фізичного або психічного насильства та, внаслідок таких дій, шкоди психічному або фізичному здоров'ю потерпілого, не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП.
Відповідно до ст. 252 КпАП України, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Зі змісту ст. 280 КУпАП слідує, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи додані до протоколу про адміністративне правопорушення докази, суд дійшов висновку, що по даній справі не підтверджено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. ст. 173-2 КУпАП, оскільки факт домашнього насильства 24.09.2025 року не знайшов свого підтвердження. Аналіз зібраних у справі доказів не підтверджує обставин, що містяться у протоколі про адміністративні правопорушення, складеного стосовно цієї особи, в тому числі і заподіяння шкоди фізичному та/або психічному здоров'ю потерпілої.
За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 18.07.2019 р. у справі за №216/5226/16-а (2-а/216/33/17), притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі за №536/1703/17, адміністративне провадження №К/9901/3839/17 (ЄДРСРУ № 82707106).
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року ЄСПЛ звертає увагу, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Суд зазначає, що вказані та досліджені судом докази у своїй сукупності не доводять поза розумним сумнівом факт наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
В даному випадку суд приходить до висновку, що в діях особи відсутні склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, а відтак провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Оскільки, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження по справі, судовий збір на підставі ст. 40-1 КУпАП стягненню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 1, 7,9, 40-1, 173-2, 245, 251, 252, 247, 280 КУпАП, суддя, -
Провадження у справі за фактом вчинення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Вишгородський районний суд Київської області на протязі десяти днів з дня її винесення.
Суддя О.В. Рукас