11.11.25 320/32620/25
11 листопада 2025 року суддя Вишгородського районного суду Київської області Котлярова І.Ю., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Вишгородський відділ державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування постанови про адміністративне правопорушення №652 від 22.04.2025 року,-
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Шеліхова Анастасія Василівна, звернувся до суду із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Вишгородський відділ державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.07.2025 року адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Вишгородський відділ державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення передано за підсудністю до Вишгородського районного суду Київської області.
Вказаний позов обґрунтований тим, що 12.06.2025 року ОСОБА_1 через державний мобільний за стосунок «Дія» стало відомо про відкриття виконавчого провадження (ВП78356518) державним виконавцем Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пустовою Т.М. за заявою стягувача ІНФОРМАЦІЯ_2 . Так, відповідно до оскаржуваної постанови №652 від 22.04.2025 року, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 25 500 грн. Позивач вважає, що вказана постанова протиправна та підлягає скасуванню, оскільки справа про адміністративне правопорушення була розглянута ІНФОРМАЦІЯ_4 без його присутності; належним чином про місце і час розгляду справи його повідомлено не було, та сама постанова №652 від 22.04.2025 року йому надіслана не була. Позивач також зазначив, що ним не подавалося клопотання про відкладення розгляду справи, та не подавалася заява, із зазначенням, що він не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просить суд скасувати постанову №652 від 22.04.2025 року винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 , провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити та стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_3 на його користь витрати на правову допомогу у розмірі 30 000 грн., а також судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 30.09.2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін.
23.10.2025 року на адресу суду від представника відповідача Заріцького С. надійшов відзив на позовну заяву разом із заявою про поновлення строку на подачу відзиву на позовну заяву, відповідно до якого у задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 просив відмовити. В обґрунтування відзиву зазначив, що громадянин ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 і являючись військовозобов?язаним з початку повномасштабного вторгнення російської федерації у порушення вимог статті 65 Конституції України, а також статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» жодного разу не прибував до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за своїм місцем проживання. У зв'язку з тим, що військовозобов'язаний ОСОБА_1 не виконав вимог закону та не з'явився протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем свого знаходження, Генеральним штабом Збройних Сил України на його ім'я було сформовано повістку №2557247 про необхідність прибути о 09 год. 02.03.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення даних, яка була надіслана через АТ «Укрпошта». Повістка була направлена позивачу за адресою місця його проживання, яка відображена в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов?язаних та резервістів. Поштове відправлення на ім?я ОСОБА_1 було повернуто відправнику з довідкою про причину повернення, в якій було зазначено, що адресат відсутній за вказаною адресою. Після неявки за повісткою на адресу місця проживання ОСОБА_1 було направлено повідомлення про час та місце розгляду справи, але останній у вказаний час не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зважаючи на наявність обставин, що вказують на своєчасне сповіщення позивача про час та місце розгляду справи, розгляд справи було проведено без його участі. ОСОБА_1 не маючи відстрочки, а також не будучи заброньованим, жодного разу з 24 лютого 2022 року особисто не з'являвся до територіального центру та не проходив військово-лікарську комісію для визначення придатності до військової служби. Відтак, представник відповідача зазначив, що прийнята начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП ухвалена у межах компетенції начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі повно і всебічно з'ясованих обставинах справи та з дотриманням вимог діючого на час вчинення правопорушення законодавства. Щодо вимог позивача, про стягнення на його користь витрат на правову допомогу у розмірі 30000 грн. зазначив, що вони є безпідставними та такими, що не грунтуються на вимогах закону, підстави для стягнення правової допомоги та розмір послуг є надуманими та такими, що не відповідають вимогам закону, та є не співмірними із складністю справи.
28.10.2025 року на адресу суду від представника відповідача надійшли належним чином завірені матеріали справи про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1
29.10.2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої остання просила відмовити у задоволені заяви представника ІНФОРМАЦІЯ_3 про поновлення строку на подачу відзиву на позовну заяву, оскільки відповідач до заяви про поновлення строку не додав жодних доказів, які підтверджують наявність поважних причин, що перешкоджали подати відзив у встановлений судом строк. Враховуючи викладене, просила задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення №652 від 22.04.2025 року.
03.11.2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання, відповідно до якого остання зазначила, що в матеріалах справи №652 про адміністративне правопорушення, які були надані представником відповідача, містяться грубі порушення законодавства, зокрема щодо направлення повістки №2557247 про необхідність з'явлення до ІНФОРМАЦІЯ_3 ; повідомлення про дату час та місце розгляду справи, а також щодо направлення постанови №652 про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП.
05.11.2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів, відповідно до якого остання просила долучити до матеріалів справи детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом по справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Сторонами клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не подано.
У відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, дослідивши наявні матеріали справи, приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України - місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Судом встановлено, що 22.04.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 було винесено постанову №652, відповідно до якої ОСОБА_1 , будучи військовозобов'язаним під час дії особливого періоду та проведення мобілізації, а саме о 09 год. 00 хв. 02.03.2025 року не з'явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 по повістці №2557247 для уточнення даних, яка була направлена через АТ «УКРПОШТА» та протягом трьох робочих днів не повідомив поважності причин неприбуття. Відтак, враховуючи, що за відміткою працівників УКРПОШТИ ОСОБА_1 був відсутній за своїм місцем проживання, він вважається таким, що був належним чином оповіщений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 , але не виконав покладений на нього обов'язок. З огляду на встановлені обставини, у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме: порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 25 500 грн.
Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з даним адміністративним позовом.
З огляду на викладене, між сторонами склалися правовідносини з приводу оскарження постанови суб'єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності.
Зазначена постанова судом перевірялася на предмет дотримання суб'єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Згідно зі статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 8 КУпАП встановлено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно пункту 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Згідно із статтею 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із статтею 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Аналізуючи наведені положення законодавства, слід дійти висновку, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, оцінити наявні докази. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
При цьому, суд враховує, що особа вважається невинуватою до тих пір, поки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).
У зв'язку із застосуванням даного принципу саме відповідач, як особа, що виявила факт адміністративного правопорушення, повинен довести наявність події і складу адміністративного правопорушення та винуватість особи, тобто наявність законних підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Згідно з п. 5 ч. 1 статті 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Статтею 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Спеціальним законом, який визначає, зокрема обов'язки громадян щодо здійснення мобілізації в особливий період, є Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 на території України введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який триває і досі.
Отже, станом на момент прийняття спірної постанови діяв особливий період.
Обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації визначені у ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до абзацу першого частини першої, абзацу сьомого частини третьої якої громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Згідно з пунктом 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період №560, за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
З аналізу зазначених норм вбачається обов'язок громадян з'явитися, зокрема до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Отже, за змістом зазначених положень ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відповідальність за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП настає за неприбуття особи до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у місце та строк, зазначені в отриманих ними документах, зокрема, повістці.
Відтак, для висновку щодо правомірності оскаржуваної постанови необхідно встановити: факт отримання позивачем повістки для необхідності з'явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; факт відповідності змісту повістки вимогам законодавства; наявність поважних причин неприбуття позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк, визначений у повістці.
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 визначає також процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів.
Відповідно до пункту 30 Порядку №560 повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
У разі формування повістки за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на повістку кваліфікований електронний підпис у день її формування.
У разі оформлення повістки на бланку керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу засвідчує її особистим підписом та скріплює гербовою печаткою.
Реєстраційний номер повістки фіксується в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів або Журналі реєстрації виданих для оповіщення повісток.
З наявної в матеріалах справи копії повістки вбачається, що вона сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, містить реєстраційний номер, та 20.02.2025 року підписана кваліфікованим електронним підписом керівника ІНФОРМАЦІЯ_6 в Київській області ОСОБА_2 , що відповідає вимогам пункту 30 Порядку № 560, чинного на дату її формування, а отже, оформлена відповідно до передбаченої законодавством процедури.
Згідно з пунктом 34 Порядку №560 повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.
У разі коли резервіст або військовозобов'язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов'язаним під час уточнення облікових даних.
У разі неуточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов'язаним своєї адреси місця проживання повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання.
Як вбачається з опису вкладення до рекомендованого поштового відправлення №0610232130736, повістка №2557247 була направлена на ім'я ОСОБА_1 20.02.2025 року за адресою: АДРЕСА_1 . Водночас, як звернув увагу представник позивача, а також встановлено судом під час дослідження матеріалів справи, на конверті із зазначеним поштовим ідентифікатором вказано дату відправлення 19.02.2025 року. Така ж дата - 19.02.2025 року, зазначена і в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (виплату грошового переказу) №0610232130736 як дата подання. Отже, конверт був поданий до відправлення ще до дати формування самої повістки №2557247, що викликає сумніви у достовірності зазначених у матеріалах справи відомостей щодо часу направлення повістки.
Відтак, суд зазначає, що встановлена невідповідність між датою складання повістки та датою фактичного відправлення поштового відправлення свідчить про можливі порушення порядку повідомлення ОСОБА_1 про виклик, а також ставить під сумнів дотримання вимог процесуального закону щодо належного повідомлення особи.
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що оскаржувану постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 25500 грн. прийнято без складання протоколу про адміністративне правопорушення, що не суперечить приписам ст. 258 КУпАП, за умови якщо особа не з'явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки підтвердних документів про отримання особою виклику.
Згідно з частиною першою статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до частини першої статті 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
За змістом пункту 3 частини першої статті 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання, зокрема чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.
Таким чином, особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, має бути забезпечено право завчасно знати про дату, час та місце розгляду справи, що є гарантією реалізації наданих статтею 268 КУпАП прав, зокрема, на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання пояснень та доказів, заявлення клопотань, здійснення захисту.
Водночас, із аналізу зазначених норм випливає, що розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку притягають до адміністративної відповідальності, допускається лише за умови своєчасного повідомлення її про дату, час і місце розгляду справи.
В матеріалах справи наявна копія повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_3 , за підписом начальника адміністративного відділення Вишгородського РУП ГУНП в Київській області Заріцького С. про розгляд справи про адміністративне правопорушення від 15.04.2025 року. Зі змісту вказаного повідомлення вбачається, що ОСОБА_1 , повідомляють, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно нього за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відбудеться 22.04.2025 року о 10 год.
В той же час суд звертає увагу, що вказане повідомлення не містить відомостей про адресу, за якою воно було направлено. Крім того, матеріали справи не містять жодних доказів фактичного направлення такого повідомлення, зокрема, відсутні конверт із відмітками поштового відправлення, опис вкладення, повідомлення про вручення чи інші документи, які б підтверджували його відправлення та отримання адресатом.
Відтак, матеріали справи не містять належних доказів, що позивач взагалі викликався до ІНФОРМАЦІЯ_3 для розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Несвоєчасне повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури.
За таких обставин, суд погоджується з доводами позивача про те, що постанову від 22.04.2025 року №652 винесено з порушеннями вимог ст.ст. 268, 280 КУпАП, оскільки розгляд справи проведено за відсутності особи, яка притягається до відповідальності, та за відсутності відомостей про її належне повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, наслідком чого є позбавлення особи прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.
В свою чергу, процедурні порушення, а саме розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату розгляду, є самостійними, безумовними підставами для скасування постанови про притягнення такої особи до відповідальності.
З огляду на викладене, зважаючи на відсутність належних доказів, які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 порушень, за викладених в оскаржуваній постанові у справі про адміністративне правопорушення обставин, а також враховуючи, що розгляд справи проведено за відсутності особи, яка притягається до відповідальності, та за відсутності відомостей про її належне повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, суд вважає, що оскаржувана постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є незаконною, винесена без достатніх доказів, які б підтверджували вину позивача, відповідно до частини третьої статті 210-1 КУпАП, внаслідок чого постанова підлягає скасуванню, а тому позов підлягає задоволенню.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.08.2022 року у справі за №520/6658/21).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Так, на підтвердження розміру понесених судових витрат на правничу допомогу суду було надано: договір №6.25 про надання правничої допомоги від 19.06.2025 року; квитанцію до прибуткового касового ордера №1 від 19.06.2025 року; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом по справі №320/32620/25.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд, зважаючи що спір в даній справі є не складним, справа розглядалася в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, предмет доказування в якій не потребує вивчення значного обсягу фактичних даних, обсяг та складність оформлених процесуальних документів не є значними, вважає, що заявлені витрати на правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн. є завищеними, які не відповідають критерію розумності, неспівмірні із виконаною роботою, а їх відшкодування, за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини справи матиме надмірний характер.
За таких обставин, суд визнає доведеним понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу частково від заявленої суми, зокрема на суму 5000,00 грн., як таку, що є співмірною із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, значенням справи для позивача та яка є найбільш справедливою, виходячи з конкретних обставин справи.
Крім того, відповідно до положення ст. 139 КАС України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 968,96 грн., який сплачений позивачем при подачі позовної заяви до суду.
На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 5, 7-9, 72-79, 90, 139, 241, 242, 243, 246, 286 КАС України, суд-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Вишгородський відділ державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування постанови №652 від 22.04.2025 року про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст.210-1 КУпАП - задовольнити.
Скасувати постанову №652 від 22.04.2025 року про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) гривень.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 968 грн. 96 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , паспорт № НОМЕР_2 , орган, що видав 3228, дата видачі 21.01.2021 року, адреса: АДРЕСА_2 ).
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_8 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 ).
Третя особа: Вишгородський відділ державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (код ЄДРПОУ 34961544, адреса: Київська область, м. Вишгород, вул. Межигірського Спасу, 6).
Суддя І.Ю. Котлярова