"06" листопада 2025 р. Справа № 363/4163/25
06 листопада 2025 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:
головуючого-судді Чіркова Г.Є.,
при секретарі Пчолкіну М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
представник позивача звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на порушення відповідачкою договірних зобов'язань по сплаті коштів за наданий кредит порушує питання про стягнення з останньої заборгованості в розмірі 60 000 грн. (19 000 грн. - тіло кредиту, 28 000 грн. - проценти за користування кредитом, 3 000 грн. - комісія за надання кредиту, 10 000 грн. - неустойка) за кредитним договором №13.10.2024-100002480 від 13 жовтня 2024 року, а також понесені судові витрати в розмірі 2 422 грн. 40 коп.
Представник позивача в судове засідання не прибув, в позові просив про розгляд справи за його відсутності, просив про задоволення позову.
Відповідачка, будучи повідомленою про розгляд справи, до суду повторно не прибула, участь у розгляді справи в суді не взяла, відзиву не подавала.
Відтак, оскільки суд позбавлений можливості в черговий раз відкласти розгляд справи на підставі ст. 223 ЦПК України, в межах строку встановленого ст. 210 ЦПК України, дану справу слід розглянути на підставі наявних доказів в заочному порядку.
За змістом ст. 223 ЦПК України, повторна неявка учасника справи незалежно від причин неявки, не перешкоджає розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.
Встановлено, що 13 жовтня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №13.10.2024-100002480, який підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором Е973, направленим на номер телефону НОМЕР_1 , який зазначено останньою в своїй заяві анкеті.
Відповідно до п.п. 1-10, 14-16 кредитного Договору, дата надання/видачі кредиту - 13 жовтня 2024 року.
Сума кредиту: 20 000 грн.
Строк, на який надається кредит - 140 днів з дати його надання.
Дата повернення (виплати) кредиту - 01 березня 2025 року.
Продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування та строку виплати кредиту передбачена. Продовження (лонгація, пролонгація) строку договору не передбачена. Позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та строку виплати кредиту, установлених договором, на підставі поданого до кредитодавця звернення із зазначеною датою в паперовій формі або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Кредитодавець також інформує позичальника про зміну строку повернення кредиту шляхом відправлення повідомлення в особистий кабінет позичальника на вебсайті кредитодавця, який є створеним на момент укладення даного кредитного договору або створюється позичальнику при укладенні ним даного договору, та є обраним за згодою з позичальником каналом для комунікації, для відправлення повідомлень про зміну строку повернення кредиту та строку виплати кредиту. Ініціювання споживачем продовження (лонгації, пролонгації) строку кредитування відбувається без змін умов попередньо укладеного договору в бік погіршення для споживача.
Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит (надалі - «процентна ставка»). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.
Комісія, пов'язана з наданням кредиту (надалі - «Комісія», економічна сутність - плата за надання кредиту) - 15% від суми кредиту та дорівнює 3000 грн.
Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту.
Договором не передбачено змін в умовах надання фінансової послуги, щодо якої укладено договір, крім продовження (лонгації, пролонгації) строку кредитування та строку виплати кредиту у порядку, передбаченому договором.
Протягом строку дії договору тарифи та комісія(ії) за фінансовою послугою залишаються незмінними. Кредитодавець не надає додаткових та/або супутніх послуг.
Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0.82% (денна процентна ставка) = (23079.63 / 20000)/ 140 ? 100%.
ОРРПС (орієнтовна реальна річна процентна ставка) за кредитом становить 6469.13%. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 43 079 грн. 63 коп. Загальні витрати за споживчим кредитом 23 079 грн. 63 коп.
Неустойка: 200 грн., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
Розмір процентів відповідно до ст. 625 ЦК України становить 365 % річних, які нараховуються від простроченої позичальником суми (база розрахунку). Максимальний розмір процентів відповідно до ст. 625 ЦК України встановлюється законом.
Зазначене також підтверджується паспортом споживчого кредиту.
01 квітня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний Додатковий договір до кредитного договору №13.10.2024-100002480, який підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором К725.
Із листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №100-2107 від 21 липня 2025 року вбачається, що 13 жовтня 2024 року на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_2 перераховано 20 000 грн., номер транзакції в системі iPay.ua - 537021647, видача за договором кредиту №13.10.2024-100002480.
Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №13.10.2024-100002480 від 13 жовтня 2024 року, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором складає 60 000 грн., з якої: 19 000 грн. - тіло кредиту, 28 000 грн. - проценти за користування кредитом, 3 000 грн. - комісія за надання кредиту, 10 000 грн. - неустойка.
Відповідачка взяті на себе зобов'язання по виплаті кредитних коштів у строки визначені кредитним договором не виконує, термін сплати коштів порушено.
Статтею 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою ст. 530 ЦК України, встановлено, що якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.
Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг).
У разі необґрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою.
Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.
Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.
Згідно ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.
Якщо вимога про зміну або розірвання договору пред'явлена стороною, яка приєдналася до нього у зв'язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Договір позики вважається безпроцентним, якщо:
1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін;
2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Як вбачається із ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно - телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Вирішуючи питання про визначення розміру стягнення, суд виходить зі змісту позовних вимог та наданих суду розрахунків, згідно яких сума заборгованості за кредитом складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 19 000 грн., заборгованості за процентами в розмірі 20 079 грн. 63 коп. (погоджені згідно умов кредитного договору №13.10.2024-100002480 від 13 жовтня 2024 року, графіку платежів та паспорту споживчого кредиту, які нараховані за період з 13 жовтня 2024 року о 01 березня 2025 року), заборгованості по комісії в розмірі 3 000 грн., що в загальному розмірі становить 44 502 грн. 03 коп. та сумнівів у суду не викликає, коли доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості за тілом кредиту, процентами та комісією відповідачкою суду не надано. Зокрема, не надано інший розрахунок, який би спростовував нарахування позивача.
Отже, пред'явлений позов в цій частині є обґрунтованим і підлягає задоволенню.
Що стосується стягнення прострочених відсотків в розмірі 7 920 грн. 37 коп., нарахованих згідно Додаткового договору від 01 квітня 2025 року та неустойки в розмірі 10 000 грн., яка нараховувалася ОСОБА_1 позивачем згідно п. 15 Договору, то суд зазначає наступне.
У постанові ВП ВС від 28 березня 2018 року в справі №444/9519/12 зроблено правовий висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред?явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов?язання.
Крім того, у постанові ВП ВС від 18 січня 2022 року в справі №910/17048/17 зроблено правовий висновок про те, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами договору строку надання позики (тобто за період правомірного користування нею). Після спливу такого строку чи у разі пред?явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право позикодавця нараховувати проценти за позикою припиняється. Права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах (тобто за період прострочення виконання грошового зобов?язання) забезпечує частина друга статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
У постанові ВС від 27 липня 2021 року у справі №910/18943/20 зроблено правовий висновок про те, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов?язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Отже у спірних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
У постанові ВП ВС у справі №?910/1238/17 розмежоване поняття «проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами» та «проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами», а отже «проценти за користування кредитом» - проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики) визначених в договорі, і такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, і які сплачуються позичальником та порядок виплати яких урегульований частиною 1 статті 1048 та частиною 1 статті 1051 ЦК України. "Проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами" - проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов?язання порядок виплати яких урегульований частиною 2 ЦК України, у зв?язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті і після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування.
При цьому, ВП ВС наголосила на тому, що у разі сплати процентів за неправомірне користування кредитом, проценти за користування кредитом за той же період часу не сплачуються.
Так, у п. 1 Додаткового договору від 01 квітня 2025 року йдеться про те, що у позичальника станом на 01 квітня 2025 року утворилася прострочена заборгованість зі сплати відсотків в розмірі 28 000 грн.
Водночас, згідно умов укладеного між сторонами основного кредитного договору від 13 жовтня 2024 року, сторони погодили розмір процентної ставки та порядок її нарахування протягом строку користування кредитними коштами за період з 13 жовтня 2024 року о 01 березня 2025 року (140 днів) в розмірі 20 079 грн. 63 коп.
Отже, нарахування кредитодавцем прострочених процентів після 01 березня 2025 року згідно Додаткового договору від 01 квітня 2025 року в розмірі 7 920 грн. 37 коп. (28 000 грн. - 20 079 грн. 63 коп.) змісту основного договору не відповідає, в якому нарахування окремих прострочених процентів у випадку невчасного повернення кредиту не передбачено.
Після 01 березня 2025 року, тобто після закінчення строку кредитування, коли позичальник суму позику у передбачений договором строк не повернув і проценти своєчасно не сплатив, у кредитора виникло право нараховувати проценти згідно ст. 625 ЦК України за неправомірне користування кредитними грошовими коштами внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.
При цьому, розмір таких процентів згідно вимог Закону визначається залежно від суми неповернутої позики.
Зазначене ґрунтується на правових висновках ВС викладених у постанова від 27 липня 2021 року у справі №910/18943/20, від 23 травня 2018 року, №?910/1238/17, 28 березня 2018 року в справі №444/9519/12, 18 січня 2022 року в справі №910/17048/17.
З цих підстав, суд не приймає Додатковий договір від 01 квітня 2025 року, яким протиправно зазначено, що у позичальника утворилася прострочена заборгованість зі сплати процентів у розмірі 28 000 грн., що прямо суперечить основному кредитного договору від 13 жовтня 2024 року.
При цьому, суду не надано доказів укладання між сторонами договору про збільшення розміру процентів за період користування кредитними коштами (140 днів) згідно ст. 1048 ЦК України.
Крім того, зазначення у Додатковому договорі процентів у твердій грошовій сумі ні вимогам Закону, ні умовам кредитного договору від 13 жовтня 2024 року не відповідають.
Відтак, прострочена заборгованість за процентами (в загальному розмірі 28 000 грн., а не 20 079 грн. 63 коп.) не могла утворитися 01 квітня 2025 року, оскільки її нарахування на умовах кредитного Договору не ґрунтується.
У той же час, з 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан, який діє і донині.
Згідно п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
КЦС ВС в постанові від 11 липня 2024 року у справі № 727/1033/21 зазначив, що оскільки проценти - це плата за користування чужими грошима (ст. 1048 ЦК України), а згідно з положенням п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України з 24 лютого 2022 року нараховані відповідно до вимог ст. 625 ЦПК України інфляційні втрати підлягають списанню, правильними є висновки суду про стягнення з позичальника прострочених процентів за користування кредитними коштами (нараховані, але не сплачені) та інфляційних втрат за період до 23 лютого 2022 року.
У постанові ВП ВС від 22 червня 2021 року в справі №334/3161/17 зазначено, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, що має юридичну силу закону України, містять однопредметні норми, що мають різний зміст, то пріоритетними с норми ЦК України.
Враховуючи, що прострочення відповідачем сплати платежів сталося під час дії воєнного стану, а тому нараховані прострочені відсотки в розмірі 7 920 грн. 37 коп. та неустойки в розмірі 10 000 грн. підлягають списанню кредитодавцем, а не стягненню з відповідача, що ґрунтується на згаданих вище правових висновках Верховного Суду.
Відтак, нарахування прострочених відсотків в розмірі 7 920 грн. 37 коп. нарахованих згідно Додаткового договору від 01 квітня 2025 року та неустойки в розмірі 10 000 грн. на вимогах Закону та наявних матеріалах справи не ґрунтуються, є безпідставними та недоведеними, в задоволенні яких слід відмовити.
З огляду на зазначені правовідносини, судом виявлено порушене право позивача, що підлягає захистові шляхом примусового виконання грошового зобов'язання.
Отже, враховуючи викладене, пред'явлений позов підлягає частковому частковому задоволенню.
Крім того, представником позивача представлено документальне підтвердження понесених судових витрат, які згідно ст. 141 ЦПК України слід покласти на відповідачку.
На підставі викладеного та керуючись статтями 259, 265, 268, 279, 280 ЦПК України,
вирішив:
позовну заяву задовольнити частково.
Стягнути із до ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором в розмірі 42 079 грн. 63 коп., а також судовий збір в розмірі 2 422 грн. 40 коп., а всього 44 502 (сорок чотири тисячі п'ятсот дві) грн. 03 (три) коп.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Повний текст рішення складено 11 листопада 2025 року.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня складання повного тексту.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем у апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складання повного тексту.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 133А, ЄДРПОУ - 37356833.
Відповідачка: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя