10.11.2025 Справа № 363/6159/25
10 листопада 2025 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участі секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вишгород обвинувальний акт по кримінальному провадженню №12025111150000802 за обвинуваченням:
ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Заморіївка Полтавської області, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, розлученого, офіційно не працевлаштованого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий:
- 30.07.2025 року Святошинським районним судом міста Києва за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 року пробаційного нагляду з покладенням обов'язків, передбачених ст. 59-1 КК України,
у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
ОСОБА_4 здійснив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), в умовах воєнного стану, за наступних обставин.
Так, 16.08.2025 року близько 05 год. ранку, точного часу не встановлено, у ОСОБА_4 , який перебував за адресою: АДРЕСА_3 , під час спільного вживання алкогольних напоїв з ОСОБА_6 , виник умисел на викрадення майна, що належить останньому.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що в Україні діє воєнний стан, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, в той же день та час, діючи умисно, з корисливих мотивів з метою незаконного збагачення, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає та він залишиться непоміченим, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , де таємно викрав майно, яке належить ОСОБА_6 , а саме: мобільний телефон «Redmi 13 6/128Gb Midnight black Xiaomi» вартістю 4 461,65 грн.
У подальшому, ОСОБА_4 разом з викраденим майном, покинув територію домоволодіння за вказаною адресою, тим самим з місця вчинення кримінального правопорушення зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд.
Своїми умисними діями, ОСОБА_4 завдав потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 4 461,65 грн.
Обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України визнав у повному обсязі.
Суд, враховуючи думку учасників судового провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позиції, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження інших доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Учасникам судового провадження роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені можливості оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_4 , обставини викладені в обвинувальному акті не оспорював, та зазначив, що дійсно, 16.08.2025 року, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 разом з ОСОБА_6 вживав спиртні напої, після чого, в нього виник умисел на викрадення майна, а саме телефону який належить ОСОБА_6 . Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_4 таємно викрав телефон який належить ОСОБА_6 та розпорядився ним на власний розсуд, а саме: здав в ломбард та отримав за нього грошові кошти у розмірі 2 000,00 грн. У скоєному щиро розкаявся. При призначені йому покарання просив врахувати стан його здоров'я.
Прокурор у судовому засіданні надав заяву потерпілого, відповідно до якої останній просить підготовче судове засідання та інші судові засідання у даному кримінальному провадженні проводити без його участі. Щодо призначення покарання ОСОБА_4 покладається на розсуд суду, претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має.
Таким чином, ОСОБА_4 , своїми умисними діями, які виразились у таємному викрадені чужого майна (крадіжці), вчиненими в умовах воєнного стану, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України. Дії обвинуваченого ОСОБА_4 правильно кваліфіковані органом досудового розслідування за ч. 4 ст. 185 КК України.
Обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує вимоги ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, межі санкції ч. 4 ст. 185 КК України, ступінь тяжкості вказаного кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.
Дані щодо особи обвинуваченого ОСОБА_4 : на обліку у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває; має ряд захворювань, а саме: УЗ ознаки цирозу печінки, Асцит, Дифузні зміни паренхіми підшлункової залози та обох нирок, гідронефроз І ст. лівої нирки, хронічний вірусний гепатит С; розлучений; офіційно не працевлаштований, за місцем проживання характеризується посередньо; раніше судимий 30.07.2025 року Святошинським районним судом міста Києва за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 року пробаційного нагляду з покладенням обов'язків, передбачених ст. 59-1 КК України.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає визнання провини та щире каяття.
З урахуванням викладеного, враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_4 , те, що він має низку захворювань, визнав свою провину у вчиненому кримінальному правопорушенні, враховуючи тяжкість цього правопорушення, а також те, що потерпілий ОСОБА_6 не має до обвинуваченого матеріальних чи моральних претензій, а також, зважаючи на ту обставину, що ОСОБА_4 раніше судимий, та дане кримінальне правопорушення вчинив до повного відбуття покарання, призначеного за вироком Святошинського районного суду міста Києва від 30.07.2025 року за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 року пробаційного нагляду з покладенням обов'язків, передбачених ст. 59-1 КК України, суд вважає можливим виправлення обвинуваченого лише в умовах ізоляції від суспільства, а остаточне покарання слід призначити на підставі ч. 1 ст. 71 КК України, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком до покарання призначеного за даним вироком із застосуванням ст. 72 КК України, де одному дню позбавлення волі відповідає два дні пробаційного нагляду.
На думку суду, саме за таких обставин в повній мірі буде дотримано положення статті 50 КК України, згідно якої покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом порядку обмеження прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим так і іншими особами.
Процесуальні витрати по справі за проведення експертизи в сумі 400 (чотириста) гривень 00 копійок підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави.
Речові докази по справі відсутні.
Цивільній позов не заявлено.
Керуючись ст.ст. 368-370, 373-374, 392 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового складання покарання призначеного за даним вироком та вироком Святошинського районного суду міста Києва від 30.07.2025 року за ч. 1 ст. 309 КК України у виді 1 (одного) року пробаційного нагляду з покладенням обов'язків, передбачених ст. 59-1 КК України, із застосуванням ст. 72 КК України, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 3 (три) місяці.
Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з часу приведення вироку до виконання.
Стягнути з ОСОБА_4 , на користь держави, процесуальні витрати за проведення експертизи у сумі 400 (чотириста) гривень 00 копійок.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Вишгородський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.
Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1