04 листопада 2025 р.Справа № 440/6849/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,
Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.09.2025 р. (ухвалене суддею Головко А.Б., повний текст якого складено 15.09.2025 р.) по справі № 440/6849/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСПОРТНО-ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ «АВТО-ЕКСПРЕС»
до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, третя особа Головне управління ДПС у Полтавській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНСПОРТНО-ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ «АВТО-ЕКСПРЕС» (в подальшому - ТОВ «ТРАНСПОРТНО-ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ «АВТО-ЕКСПРЕС») звернулося до суду з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків № 947/ж10/31-00-07-03-03-24 від 30.04.2025 р.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03.09.2025 р. позов задоволено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач - Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.09.2025 р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову ТОВ «ТРАНСПОРТНО-ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ «АВТО-ЕКСПРЕС».
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме вимог Податкового кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судовим розглядом встановлено, що ТОВ "ТРАНСПОРТНО -ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ "АВТО-ЕКСПРЕС" зареєстроване як юридична особа (код 44368000) та є платником акцизного податку.
07.04.2025 р. Головним управлінням ДПС у Полтавській області проведено фактичну перевірку ТОВ «ТРАНСПОРТНО-ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ «АВТО-ЕКСПРЕС» за результатами якої складений акт № 4830/16-31-09-02-01/44368000 від 11.04.2025 р., висновками якого встановлено: порушення п. 231.1, п. 231.6 ст. 231 Податкового кодексу України, а саме: відсутність в ЄРАН зареєстрованої в установленому порядку акцизної накладної на реалізацію пального (метанолу, код УКТ ЗЕД 2905110000) в обсязі 24,46 тонни; порушення ст. 44, пп. 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, а саме: ненадання платником податків контролюючим органам документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки.
На підставі висновків вищевказаного акту перевірки Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків прийнято податкове повідомлення - рішення № 947/ж10/31-00-07-03-03-24 від 30.04.2025 р., яким ТОВ «ТРАНСПОРТНО-ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ «АВТО-ЕКСПРЕС» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем акцизний податок 397790, 40 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням 389990,59 грн., за штрафними санкціями 7799,81 грн., у зв'язку з встановленням порушення позивачем п. 231.1, п. 231.6 ст. 231 Податкового кодексу України.
Не погодившись із вищевказаним податковим повідомленням-рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення повідомленням-рішенням відповідача необґрунтоване, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (в подальшому - ПК України), реалізація пального або спирту етилового для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/ акцизного складу пересувного: до акцизного складу; до акцизного складу пересувного; для власного споживання чи промислової переробки; будь-яким іншим особам.
Порушення платниками акцизного податку граничних термінів реєстрації акцизних накладних/розрахунків коригування до акцизних накладних в ЄРАН, встановлених статтею 231 цього Кодексу, тягне за собою накладення штрафу в розмірі, визначеному цією нормою (п. 120-2.1 ст. 120-2 ПК України).
Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 231.1 статті 231 ПК України, платник податку при ввезенні на митну територію України пального або спирту етилового, з якого сплачено акцизний податок, або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу, або реалізації пального або спирту етилового зобов'язаний скласти в електронній формі акцизну накладну за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД реалізованого пального або спирту етилового з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати таку акцизну накладну в Єдиному реєстрі акцизних накладних. Платник податку зобов'язаний скласти акцизну накладну на обсяги пального або спирту етилового, використаного для власного споживання; реалізованого та/або використаного для виробництва непідакцизної продукції на умовах, встановлених статтею 229 цього Кодексу; втраченого у межах та/або понад встановлені норми втрат; зіпсованого, знищеного, в тому числі внаслідок аварії, пожежі, повені, інших форс-мажорних обставин чи з іншої причини, пов'язаної з природним результатом, а також внаслідок випаровування у процесі виробництва, обробки, переробки, зберігання чи транспортування такого пального або спирту етилового, а також при здійсненні операцій, які не підлягають оподаткуванню або звільняються від оподаткування.
Абзацом 1 п. 231.3 ст. 231 ПК України встановлено, що акцизна накладна складається платником податку в день ввезення на митну територію України пального або спирту етилового чи в день реалізації пального або спирту етилового при кожній повній або частковій операції з реалізації пального або спирту етилового.
Згідно із абзацом 7 пункту 231.3 статті 231 ПК України, особа, яка реалізує пальне або спирт етиловий, зобов'язана скласти акцизну накладну в одному примірнику у разі реалізації пального або спирту етилового: а) з акцизного складу: для власного споживання чи промислової переробки або на обсяги втраченого у межах та/або понад встановлені норми втрат, зіпсованого, знищеного, у тому числі внаслідок аварії, пожежі, повені, інших форс-мажорних обставин чи з іншої причини, пов'язаної з природним результатом, а також внаслідок випаровування у процесі виробництва, обробки, переробки, зберігання чи транспортування пального або спирту етилового; будь-яким іншим особам - не платникам податку; платнику податку, суб'єкту господарювання, який не є платником податку, особі, яка не є суб'єктом господарювання, у паливний бак транспортного засобу через паливороздавальну або оливороздавальну колонку з акцизного складу, який є місцем роздрібної торгівлі пальним, на яке отримано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним; платнику податку в паливний бак транспортного засобу через паливороздавальну або оливороздавальну колонку з акцизного складу, який не є місцем роздрібної торгівлі пальним; пального у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно); у паливний бак транспортного засобу, обладнання або пристрою; при заправленні повітряних суден бензинами авіаційними або паливом для реактивних двигунів.
Відповідно до п. 231.5 ст. 231 ПК України, при реалізації пального або спирту етилового особа, яка реалізує пальне або спирт етиловий, зобов'язана в установлені терміни скласти акцизну накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі акцизних накладних, така реєстрація вважається наданням акцизної накладної отримувачу пального або спирту етилового. Акцизні накладні, які не надаються отримувачу пального або спирту етилового, та акцизні накладні/розрахунки коригування, складені за операціями з реалізації пального або спирту етилового суб'єктам господарювання та фізичним особам, які не є платниками акцизного податку, також підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі акцизних накладних.
Абзацами 1-12 пункту 231.6 статті 231 ПК України встановлено, що реєстрація в Єдиному реєстрі акцизних накладних здійснюється: акцизних накладних, складених при реалізації пального через паливороздавальну або оливороздавальну колонку у паливний бак транспортного засобу з акцизного складу, який є місцем роздрібної торгівлі пальним, на яке отримано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним, - не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання; першого примірника акцизної накладної при реалізації пального або спирту етилового з акцизного складу - у день складання такої акцизної накладної, але не пізніше здійснення операції з реалізації пального або спирту етилового з акцизного складу; першого примірника акцизної накладної при реалізації пального або спирту етилового з акцизного складу пересувного до іншого акцизного складу пересувного - у день складання такої акцизної накладної, але не пізніше здійснення операції з реалізації пального або спирту етилового з акцизного складу пересувного; першого примірника акцизної накладної при реалізації пального або спирту етилового з акцизного складу пересувного до акцизного складу - після фактичного отримання пального або спирту етилового на акцизний склад, але не пізніше трьох календарних днів, наступних за датою складання акцизної накладної; першого примірника акцизної накладної при реалізації пального з акцизного складу пересувного до паливного баку транспортного засобу, обладнання або пристрою, до місця зберігання пального, яке не є акцизним складом, - протягом трьох календарних днів з дня фактичного отримання пального; першого примірника зведеної акцизної накладної та акцизної накладної, складеної на операції, визначені в підпункті 1 підпункту 229.8.10 пункту 229.8 статті 229 цього Кодексу, - не пізніше 15 календарних днів з дня їх складання; акцизної накладної при ввезенні пального або спирту етилового на митну територію України - не пізніше дня, наступного за днем оформлення належним чином митної декларації; першого примірника акцизної накладної, що складається при вивезенні пального за межі митної території України, - протягом трьох календарних днів з дня фактичного вивезення пального за межі митної території України, що підтверджено належним чином оформленою митною декларацією; другого примірника акцизної накладної - після фактичного отримання пального або спирту етилового на акцизний склад/акцизний склад пересувний, але не пізніше трьох календарних днів, наступних за днем отримання пального або спирту етилового на акцизний склад/акцизний склад пересувний розпорядником акцизного складу/акцизного складу пересувного - отримувачем пального або спирту етилового; розрахунку коригування - не пізніше трьох календарних днів, наступних за датою його складання. Підтвердженням особі, яка реалізує пальне або спирт етиловий, про прийняття її акцизної накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру акцизних накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені Законом України від 16.07.1999 р. за № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та Фінансову звітність в Україні» відповідно до статті 3 якого бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Статтею 9 Закону № 996-ХІV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.
Судовим розглядом встановлено, що 25.03.2025 р. між ТОВ «ТРАНСПОРТНО-ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ «АВТО-ЕКСПРЕС» (Постачальник) та ТОВ «Ойлтрейд - ЛТД» (Покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів № 250325 - 1, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця нафтопродукти, а саме метанол, в кількості, що погоджена сторонами, відповідно до умов цього договору, в подальшому - товар, а покупець зобов'язується прийняти товар від постачальника та оплатити його вартість на умовах цього Договору.
25.03.2025 р. позивачем виписано рахунок на оплату № 496 - метанол в кількості 24,46 тонни на загальну суму 1060194,24 грн., в тому числі ПДВ 176 699,04 грн. та покупцем ТОВ «Ойлтрейд - ЛТД», згідно із рахунком № 496 від 25.03.2025 р., проведена оплата за товар на загальну суму з ПДВ 1060 194,24 грн.
За першою подією - дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів позивачем складено податкову накладну № 1 від 25.03.2025 р. на загальну суму 1060194,24 грн., у тому числі ПДВ - 176699,04 грн.
Згідно із пояснень ТОВ «ТРАНСПОРТНО-ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ «АВТО-ЕКСПРЕС» поставка товару ТОВ «Ойлтрейд - ЛТД» на час проведення перевірки не відбулась.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що акт перевірки № 4830/16-31-09-02-01/44368000 від 11.04.2025 р. та інші матеріали перевірки не містять доказів поставки ТОВ «ТРАНСПОРТНО-ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ «АВТО-ЕКСПРЕС» покупцю ТОВ «Ойлтрейд - ЛТД» метанолу в кількості 24,46 тонни, а відповідачем ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано відповідних доказів.
Таким чином, відповідно до абзацу 1 підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14, пункту 231.1 статті 231 ПК України, у позивача на час проведення перевірки відсутні підстави для реєстрації акцизної накладної на реалізацію пального (метанолу, код УКТ ЗЕД 2905110000) в обсязі 24,46 тонни, оскільки така реалізація не відбулась, а відповідачем ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано доказів поставки ТОВ «ТРАНСПОРТНО-ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ «АВТО-ЕКСПРЕС» покупцю метанолу в кількості 24,46 тонни.
Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача необґрунтоване, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, оскільки відповідач належними та допустимими доказами не довів наявності в діях позивач порушення передбаченого п. 231.1, п. 231.6 ст. 231 Податкового кодексу України.
Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.09.2025 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, .
Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.09.2025 р. по справі № 440/6849/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.В. Присяжнюк
Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін
Повний текст постанови складено 11.11.2025 року