Постанова від 11.11.2025 по справі 520/34724/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2025 р. Справа № 520/34724/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 року (ухвалене суддею Супруном Ю.О.) в справі № 520/34724/24

за позовом ОСОБА_1

до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 )

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Харківського НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_1 ), в якому просив суд: визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 ,, грошового забезпечення військовослужбовця за період з 30.01.2020 р. по 11.12.2024 р. із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році; зобов'язати Харківський НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошове забезпечення військовослужбовця за період з 30.01.2020 р. по 31.12.2020 р. із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2020 р. за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів; зобов'язати Харківський НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2021 р. по 31.12.2021 р. із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2021 р. за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів; зобов'язати Харківський НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2022 р. по 31.12.2022 р. із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 р. за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів; зобов'язати Харківський НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2023 р. по 31.12.2023 р. із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 р. за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів; зобов'язати Харківський НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2024 р. по 11.12.2024 р. із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2024 р. за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів; визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо непроведення перерахунку, ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , індексації грошового забезпечення за період з 08.12.2019 р. по 11.12.2024 р. із застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078; зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) провести перерахунок, нарахування та виплату ОСОБА_1 , індексації грошового забезпечення за період з 08.12.2019 р. по 11.12.2024 р. із застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум; визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо невидачі ОСОБА_1 , довідки про вартість речового майна, що належало до видачі станом на 11.12.2024 р; зобов'язати Харківський НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) видати ОСОБА_1 , довідку про вартість речового майна, що належало до видачі станом на 11.12.2024 р.; визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , компенсації за неотримане речове майно, що належало до видачі станом на 11.12.2024 р.; зобов'язано Харківський НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за неотримане речове майно за період з 08.12.2019 р. по 11.12.2024 р.; визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 2022 рік за 30 діб, за 2023 рік за 10 діб, за 2024 рік за 30 діб; зобов'язати Харківський НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки за 2022 рік за 30 діб, за 2023 рік за 10 діб, за 2024 рік за 30 діб; визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , грошової компенсації за дні невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, передбаченою п. 12 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за 14 діб у 2023 році, за 14 діб у 2024 році; зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошову компенсацію за дні невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, передбаченою п. 12 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за 14 діб у 2023 році, за 14 діб у 2024 році; визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 07.12.2023 р. по 29.12.2023 р.; з 06.02.2024 р. по 31.05.2024 р.; з 18.06.2024 р. по 28.06.2024 р.; з 10.10.2024 р. по 11.12.2024 р., у зв'язку із перебуванням на лікуванні та у відпустках за станом здоров'я, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини в розмірі 100000 грн. на місяць пропорційно часу перебування на лікуванні та у відпустках за станом здоров'я; зобов'язати Харківський НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 07.12.2023 р. по 29.12.2023 р.; з 06.02.2024 р. по 31.05.2024 р.; з 18.06.2024 р. по 28.06.2024 р.; з 10.10.2024 р. по 11.12.2024 р., у зв'язку із перебуванням на лікуванні та у відпустках за станом здоров'я, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини в розмірі 100000 грн. на місяць пропорційно часу перебування на лікуванні та у відпустках за станом здоров'я; визнати протиправною бездіяльність Харківського НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби згідно ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та члені їх сімей»; зобов'язати Харківський НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби згідно ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та члені їх сімей»; визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 підйомної допомоги у зв'язку з переїздом на нове місце служби (проживання) у розмірі місячного грошового забезпечення; зобов'язати Харківський НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ,, підйомну допомогу у зв'язку з переїздом на нове місце служби (проживання) у розмірі місячного грошового забезпечення.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 р. частково задоволено позов, а саме: визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 30.01.2020 р. по 19.05.2023 р. грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 12, 13 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 р. № 704; зобов'язано Харківський НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військову частину НОМЕР_1 ) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 30.01.2020 р. по 31.12.2020 р. грошове забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 12, 13 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 р. № 704, та здійснити виплату різниці, з урахуванням виплачених сум; зобов'язано Харківський НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військову частину НОМЕР_1 ) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 р. по 31.12.2021 р. грошове забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 12, 13 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 р. № 704, та здійснити виплату різниці, з урахуванням виплачених сум; зобов'язано Харківський НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військову частину НОМЕР_1 ) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.01.2022 р. по 31.12.2022 р. грошове забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 12, 13 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 р. № 704, та здійснити виплату різниці, з урахуванням виплачених сум; зобов'язано Харківський НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військову частину НОМЕР_1 ) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.01.2023 р. по 19.05.2023 р. грошове забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 12, 13 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 р. № 704, та здійснити виплату різниці, з урахуванням виплачених сум; визнано протиправною бездіяльність Харківського НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо непроведення перерахунку, ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 08.12.2019 р. по 11.12.2024 р. із застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078; зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) провести перерахунок, нарахування та виплату ОСОБА_1 , індексації грошового забезпечення за період з 08.12.2019 р. по 11.12.2024 р. із застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум; визнано протиправною бездіяльність Харківського НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 2022 рік за 30 діб, за 2023 рік за 10 діб, за 2024 рік за 30 діб; зобов'язано Харківський НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки за 2022 рік за 30 діб, за 2023 рік за 10 діб, за 2024 рік за 30 діб; визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , грошової компенсації за дні невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, передбаченою п. 12 ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за 14 діб у 2023 році, за 14 діб у 2024 році; зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за дні невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, передбаченою п. 12 ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за 14 діб у 2023 році, за 14 діб у 2024 році; визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 07.12.2023 р. по 29.12.2023 р.; з 06.02.2024 р. по 31.05.2024 р.; з 18.06.2024 р. по 28.06.2024 р.; з 10.10.2024 р. по 11.12.2024 р., у зв'язку із перебуванням на лікуванні та у відпустках за станом здоров'я, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини в розмірі 100000 грн. на місяць пропорційно часу перебування на лікуванні та у відпустках за станом здоров'я; зобов'язано Харківський НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 07.12.2023 р. по 29.12.2023 р.; з 06.02.2024 р. по 31.05.2024 р.; з 18.06.2024 р. по 28.06.2024 р.; з 10.10.2024 р. по 11.12.2024 р., у зв'язку із перебуванням на лікуванні та у відпустках за станом здоров'я, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини в розмірі 100000 грн. на місяць пропорційно часу перебування на лікуванні та у відпустках за станом здоров'я; визнано протиправною бездіяльність Харківського НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби згідно ч. 2 ст. 15 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та члені їх сімей»; зобов'язано Харківський НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби згідно ч. 2 ст. 15 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та члені їх сімей»; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 р. та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", Закону України "Про відпустки", Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 18.12.2019 р. по 11.12.2024 р. проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

16.06.2020 р. позивач уклав контракт про проходження військової служби, що підтверджується витягом з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України №235-ОС від 16.06.2020 р.

10.04.2023 р. ОСОБА_1 отримав посвідчення бойових дій серії НОМЕР_3 .

Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 №025/42254/24-вн від 07.11.2024 р. вбачається, що старший сержант ОСОБА_1 брав безпосередню участь у бойових (спеціальних) завданнях в період з 24.02.2022 р. по 09.01.2023 р.; з 23.01.2023 р. по 13.03.2023 р.; з 24.03.2023 р. по 24.07.2023 р.; з 04.08.2023 р. по 05.12.2023 р., у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України.

Відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України №947-ОС від 11.12.2024 р. (Про особовий склад) старшого сержанта ОСОБА_1 , (П-041611) звільненого з військової служби в запас за пп. «б» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовій обов'язок і військову службу" (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) ВЛК про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з передоглядом через 6-12 місяців) з 11.12.2024 р. виключено зі списків особового складу та всіх видів грошового забезпечення.

Позивач в позовній заяві зазначив, що відповідач не провів з ним розрахунків щодо: грошового забезпечення з 30.01.2020 р. по 11.12.2024 р. із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи за відповідним законом України про державний бюджет України станом на 01.01.2020 р., на 01.01.2021 р., на 01.01.2022 р., на 01.01.2023 р., на 01.01.2024 р. Грошове забезпечення позивача розраховано на підставі показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 р., а не на 01 січня кожного нового поточного календарного року; індексації за період з 18.12.2019 р. - 11.12.2024 р. у належному розмірі; грошової компенсації вартості за неотримане речове майно на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 178 від 16.03.2016 р.; грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку за 2022 рік за 30 діб, за 2023 рік за 10 діб, за 2024 рік за 30 діб; грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, яка передбачена абз. 2 ч. 3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 14 діб у 2023 році, за 14 діб у 2024 році; виплати додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 07.12.2023 р. по 29.12.2023 р.; з 06.02.2024 р. по 31.05.2024 р.; з 18.06.2024 р. по 28.06.2024 р.; з 10.10.2024 р. по 11.12.2024 р. у зв'язку із перебуванням на лікуванні та у відпустках за станом здоров'я, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини; одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення; підйомної допомоги в розмірі місячного грошового забезпечення.

За твердженням позивача у позові, він неодноразово усно та письмово, звертався до відповідача із рапортом щодо проведення нарахування та виплати вказаних виплат, однак відповідачем відповіді не надано.

Позивач вважаючи вказану бездіяльність відповідача протиправною, звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати позивачу: грошового забезпечення з 30.01.2020 р. по 19.05.2025 р. із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи за відповідними законами України про державний бюджет України станом на 01.01.2020 р., на 01.01.2021 р., на 01.01.2022 р., на 01.01.2023 р., на 01.01.2024 р.; індексації за період з 08.12.2019 по 11.12.2024 р. у належному розмірі; грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку за 2022 рік за 30 діб, за 2023 рік за 10 діб, за 2024 рік за 30 діб; грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, яка передбачена абз. 2 ч. 3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 14 діб у 2023 році, за 14 діб у 2024 році; додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 07.12.2023 р. по 29.12.2023 р.; з 06.02.2024 р. по 31.05.2024 р.; з 18.06.2024 р. по 28.06.2024 р.; з 10.10.2024 р. по 11.12.2024 р. у зв'язку із перебуванням на лікуванні та у відпустках за станом здоров'я, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини; одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 5 ст. 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 р. № 2011-XII (в подальшому - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача нарахувати та виплати позивачу грошового забезпечення військовослужбовця за період з 30.01.2020 р. по 19.05.2023 р. із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-XII, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 р. № 704 (в подальшому - Постанова № 704) затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до Постанови №704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 Постанови №704 (в первинній редакції на дату прийняття) було визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови №704 містять примітки, відповідно до яких посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Пунктом 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 р. №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" п. 4 Постанови №704 було викладено в такій редакції: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 р. в справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 р. №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".

Отже, з 29.01.2020 р. є нечинною редакція п. 4 Постанови №704 в редакції Постанови №103, та застосовується первісна редакція пункту 4, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14".

Відповідно, з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 р. в справі №826/6453/18, змінився нормативно-правовий підхід, та військовослужбовці знову отримали право на збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військове звання, а отже і грошового забезпечення, у зв'язку зі зміною розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Верховним Судом у постанові від 19.01.2022 р. в справі № 826/9052/18 було викладено висновки про необхідність зобов'язання Кабінету Міністрів України скасувати підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 стосовно внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, що додатково свідчить про неможливість застосування п. 4 Постанови № 704 в редакції Постанови № 103.

З 01.01.2020 р. положення п. 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.

Встановлене положеннями п. 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що: статтею 7 Закону України від 07.12.2017 р. № 2246-VIII "Про Державний бюджет України на 2018 рік" визначено, що станом на 01.01.2018 р. прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає - 1762 грн.; статтею 7 Закону України від 14.11.2019 р. № 294-IX "Про Державний бюджет України на 2020 рік" передбачено, що станом на 01.01.2020 р. прожитковий мінімум на одну працездатну особу дорівнює 2102 грн.; статтею 7 Закону України від 15.12.2020 р. № 1082-IX "Про Державний бюджет України на 2021 рік" встановлено, що станом на 01.01.2021 р. прожитковий мінімум на одну працездатну особу - 2270 грн.; статтею 7 Закону України від 02.12.2021 р. № 1928-IX "Про Державний бюджет України на 2022 рік" встановлено, що станом на 01.01.2022 р. прожитковий мінімум на одну працездатну особу - 2481 грн.; статтею 7 Закону України від 03.11.2022 № 2710-IX "Про Державний бюджет України на 2023 рік" встановлено, що станом на 01.01.2023 р. прожитковий мінімум на одну працездатну особу - 2481 грн.

Отже, з 29.01.2020 р. оклад за посадою та оклад за військовим званням повинен розраховуватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, який з 01.01.2020 р. було збільшено, внаслідок чого настала подія підвищення розміру винагороди за службу військовослужбовця.

Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки норма пункту 3 розділу ІІ Закону № 1774-VІІІ не втратила чинності і має вищу юридичну силу за положення п. 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін, внесених Постановою № 103, а також додатків 1, 12, 13, 14 Постанови № 704, відповідачем протиправно не здійснено перерахунок та виплату грошового забезпечення позивача у період з 30.01.2020 р. по 19.05.2023 р. із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня відповідного календарного року.

Так, у ході судового розгляду не встановлено та відповідачем не надано доказів нарахування та виплати позивачу за період з 30.01.2020 р. по 19.05.2023 р. грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 12, 13 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 р. № 704.

Із урахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльність Харківського НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати позивачу за період з 30.01.2020 р. по 19.05.2023 р. грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 12, 13 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704 та зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу за період з 30.01.2020 р. по 19.05.2023 р. грошове забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 12, 13 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 р. № 704, та здійснити виплату різниці, з урахуванням виплачених сум.

Щодо позовної вимоги про ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 08.12.2019 р. по 11.12.2024 р. з урахуванням абз. 4-6 п. 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону 2011-ХІІ, грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 р. № 1282-ХІІ (в подальшому - Закон №1282-ХІІ).

Положеннями ст. 1 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з ст. 2 Закону №1282-ХІІ, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Статтею 4 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 5 Закону № 1282-ХІІ, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Згідно із ст. 6 Закону № 1282-ХІІ, у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України, зокрема Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (в подальшому - Порядок №1078).

Відповідно до п. 1-1 Порядку № 1078, підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Згідно з п. 2 Порядку № 1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до пп. 2 п. 6 Порядку № 1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Оскільки індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців, що також має значення для розрахунку їх пенсії за вислугу років, оскільки забезпечує дотримання прав осіб, які проходили військову службу, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.

Таким чином, заробітна плата (грошове забезпечення) підлягає обов'язковій індексації як державна соціальна гарантія яка надається для соціальної підтримки населення в умовах зростання цін, а державні соціальні гарантії обов'язкові для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 29.04.2020 р. в справі № 240/10130/19, від 16.09.2020 р. в справі № 815/2590/18.

У зв'язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу, з 01.03.2018 р. відбулась зміна грошового забезпечення військовослужбовців.

Після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації грошового забезпечення став березень 2018 року.

Пунктом 4 цієї постанови установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Отже, Постановою № 704 визначено інший порядок встановлення та розміру посадового окладу військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, а також змінено (підвищено) розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців.

Відповідно до абз. 1 п. 5 Порядку № 1078, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Таким чином, враховуючи те, що підвищення посадового окладу позивача з березня 2018 року відбулося у зв'язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України 30.08.2017 р. постанови № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою змінено (підвищено) розміри окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців саме березень 2018 року в контексті застосування у спірних правовідносинах норми абз. 1 п. 5 Порядку № 1078 є місяцем підвищення доходів позивача (базовим місяцем), а тому значення індексу споживчих цін у цьому місяці приймається за 1 або 100 відсотків.

Згідно із абз. 2 п. 5 Порядку № 1078, обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, з березня 2018 року по листопад 2018 року індекс споживчих цін не перевищував 103%.

Відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Враховуючі вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що підвищення посадового окладу у певному місяці не тягне за собою безумовне припинення виплати індексації у подальших періодах. В даному випадку, суб'єкту владних повноважень необхідно вираховувати розмір підвищення доходу і визначати різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідної особи.

Отже, для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) необхідно враховувати дві складові: розмір підвищення грошового доходу особи та суму індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу і встановлювати, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу особи суму індексації, що склалася у місяці його підвищення.

Якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, то індексація не нараховується; якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. При цьому, до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 Порядку № 1078.

Таким чином, для з'ясування питання чи має позивач право на застосування при нарахуванні його індексації грошового забезпечення починаючи з березня 2018 року приписів абзацу 3, 4, 5 пункту 5 Порядку № 1078, необхідно з'ясувати розмір грошового забезпечення позивача за попередній місяць, розмір індексації, що мав бути нарахований в цьому місяці, а також суму нарахованого грошового забезпечення без урахування складових, що мають разовий характер, за місяць, в якому відбулося підвищення посадових окладів, тобто у березні 2018 року.

У березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн., величина приросту індексу споживчих цін 253,30%.

Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку №1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018 помножити на величина приросту індексу споживчих цін і поділити на 100.

Таким чином, сума можливої індексації складає 4463,15 грн. (1762,00 грн. х 253,30%/ 100), та оскільки сума підвищення заробітної плати у березні 2018 року не перевищує суму індексації, яка склалася у зазначеному місяці, починаючи з березня 2018 року сума індексації з урахуванням абзацу 3,4, пункту 5 Порядку № 1078 має виплачуватися до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення з військової частини.

Таким чином, відповідач у межах спірних правовідносин необґрунтовано не застосував норми абзацу 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 в частині вирішення питання про наявність підстав для виплати позивачу індексації його грошового забезпечення у місяці підвищення доходу, не встановив, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу позивача суму індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу.

Із урахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що індексація грошового забезпечення позивача за період з 08.12.2019 р. по 11.12.2024 р. повинна бути перерахована та виплачена з урахуванням фіксованої суми індексації, що визначена відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Постанови № 1078.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладені у постановах Верховного Суду від 26.01.2022 р. в справі № 400/1118/21, від 28.06.2022 р. в справі 640/8991/21, від 15.06.2023 р. в справі № 380/1559/22 та інших.

Враховуючи, що під час апеляційного перегляду справи підтвердилось безпідставне незастосування відповідачем норм абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 в частині вирішення питання про наявність підстав для виплати позивачу індексації грошового забезпечення у місяці підвищення доходу, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем було допущено протиправну бездіяльність щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 08.12.2019 р. по 11.12.2024 р. включно.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 2022 рік за 30 діб, за 2023 рік за 10 діб, за 2024 рік за 30 діб. та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки за 2022 рік за 30 діб, за 2023 рік за 10 діб, за 2024 рік за 30 діб, та в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за дні невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, передбаченою п. 12 ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за 14 діб у 2023 році, за 14 діб у 2024 році та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за дні невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, передбаченою п. 12 ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за 14 діб у 2023 році, за 14 діб у 2024 році, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", учасникам бойових дій надаються пільги, зокрема, використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Відповідно до п. 8 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

Статтею 4 Закону України "Про відпустки" передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Згідно з ст. 16-2 Закону України "Про відпустки", учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Отже, законом не виключаються випадки, коли військовослужбовцем відпустка не буде використана протягом календарного року та не передбачено позбавлення права на відпустку, яке військовослужбовець отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право використати право на відпустку за попередній рік.

Відповідно до абз. 3 п. 14 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Аналогічна правова норма міститься у ч. 1 ст. 24 Закону України "Про відпустки", якою встановлено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація, зокрема, за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Відповідно до п.п. 17-19 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин зі збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

Надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

Судовим розглядом встановлено, що відповідно до наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 12.12.2024 р. №947-ОС: “Вислуга років станом на 11.12.2024 р. становить: календарна: 05 років 01 місяць 10 днів; пільгова: 00 років 00 місяців 00 днів; загальна: 05 років 01 місяць 10 днів. Щорічну основну відпустку за 2022 рік не використав. Відповідно до ч. 14 ст. 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виплатити грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік, за 30 календарних днів. Щорічну основну відпустку за 2023 рік використав у кількості 20 календарних днів. Відповідно до ч. 14 ст. 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виплатити грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2023 рік, за 10 календарних днів. Щорічну основну відпустку за 2024 рік не використав. Відповідно до ч. 14 ст. 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виплатити грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2024 рік, за 30 календарних днів. Додаткова відпустка, яка надається учасникам бойових дій відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2023, 2024 роки не надавалась. Виплатити грошову компенсацію за 28 календарних днів невикористаної додаткової відпустки, яка надається учаснику бойових дій. Відповідно до п. 1 ст. 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення на день звільнення за 05 повних календарних років військової служби. Виплатити допомогу для оздоровлення за 2024 рік. Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік отримав.» (а.с. 110).

Відповідачем було надано до суду першої інстанції кінцевий розрахунок при звільненні №486 від 24.07.2025 р. на ім'я старшого сержанта ОСОБА_2 . Між тим, щодо ОСОБА_1 в частині спірних правовідносин довідки щодо розрахунку при звільненні була надана лише разом з апеляційною скаргою. В апеляційній скарзі відповідач зазначив, що щорічну основну відпустку за 2022 та 2024 рік та додаткову відпустку, яка надається учасникам бойових дій виплачено позивачу в повному обсязі, а тому вважає, що відсутній предмет спору.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки відповідачем не спростовано в суді першої інстанції, що позивачем щорічна відпустка та додаткова відпустка не використана в повному обсязі, грошова компенсація за них не виплачена при звільненні у належному розмірі, так як не було надано в суді першої інстанції кінцевого розрахунку при звільненні позивача, а замість нього було надано кінцевий розрахунок іншої особи, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо позовної вимоги про ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 07.12.2023 р. по 29.12.2023 р.; з 06.02.2024 р. по 31.05.2024 р.; з 18.06.2024 р. по 28.06.2024 р.; з 10.10.2024 р. по 11.12.2024 р. у зв'язку із перебуванням на лікуванні та у відпустках за станом здоров'я, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 р. № 2232-XII (в подальшому - Закон № 2232-ХІІ), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно з ст. 12 Закону № 2011-ХІІ, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до абз. 2 п. 4 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ, порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Наказом Міністра оборони України № 260 від 07.06.2018 р. затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (в подальшому - Порядок № 260).

Відповідно до п. 17 Порядку № 260, на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69/2022 "Про загальну мобілізацію", Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 р. № 168 (в подальшому - Постанова № 168).

Пунктом 1 Постанови № 168 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які, зокрема, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Відповідно до п. 11 Розділу XXXIV “Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану» Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який затверджений наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень також включаються військовослужбовці, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних),- з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Відповідно до п. 12 Порядку, підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

З аналізу вищевикладених норм суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що нарахування та виплати військовослужбовцям додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень передбачається, зокрема, за таких умов: а) пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини; б) факт перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних) внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини; в) факт перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Судовим розглядом встановлено, що відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 №025/42254/24-вн від 07.11.2024 р. вбачається, що старший сержант ОСОБА_1 брав безпосередню участь у бойових (спеціальних) завданнях в період з 24.02.2022 р. по 09.01.2023 р.; з 23.01.2023 р. по 13.03.2023 р.; з 24.03.2023 р. по 24.07.2023 р.; з 04.08.2023 р. по 05.12.2023 р., у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України.

Відповідно до первинної медичної картки (форма-100) позивач отримав поранення 06.12.2023 р. МВТ, множинні ВОСП, м'яких тканин н/кінцівок, лівої поперекової ділянки, лівого ліктьового суглобу. ЗТГК, забій, підшкірні крововиливи м'яких тканин.

Відповідно до довідки про обставини травми №30-13-181 від 09.12.2023 р. позивач 06.12.2023 одержав МВТ, множинні ВОСП, м'яких тканин н/кінцівок, лівої поперекової ділянки, лівого ліктьового суглобу. ЗТГК, забій, підшкірні крововиливи м'яких тканин, під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини.

Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №18202 позивач у період з 07.12.2023 р. по 10.12.2023 р. перебував на стаціонарному лікуванні за наслідком поранення 06.12.2023 р.

Відповідно до виписного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого №28512 позивач у період з 11.12.2023 р. по теперішній час (на момент видачі - 29.12.2023 р.) перебував на стаціонарному лікуванні за наслідком поранення 06.12.2023 р.

Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого № б/н від 11.03.2024 р. позивач у період з 06.02.2024 р. по 11.03.2024 р. перебував на стаціонарному лікуванні за наслідком поранення від 06.12.2023 р.

Відповідно до довідки № 498 госпітальної військово-лікарської комісії від 11.03.2024 р. встановлено, що поранення старшого сержанта ОСОБА_1 , ТАК, пов'язане з захистом Батьківщини. Ступінь важкості травми тяжка. Потребує відпустки за станом здоров'я на 30 календарних днів. Відповідно до довідки гарнізонної військово-лікарської комісії №2100 від 15.04.2024 р. поранення, ТАК, пов'язане з захистом Батьківщини. Ступінь важкості травми тяжка. Потребує відпустки за станом здоров'я на 30 календарних днів. Відповідно до довідки гарнізонної військово-лікарської комісії №2689 від 16.05.2024 р. поранення, ТАК, пов'язане з захистом Батьківщини. Ступінь важкості травми тяжка. Потребує відпустки за станом здоров'я на 30 календарних днів.

Відповідно до виписного епікризу із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № б/н від 31.05.2024 р. позивач у період з 30.05.2024 р. по 31.05.2024 р. перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом: Хронічний правобічний мезотимпаніт.

Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №2274/174 позивач у період з 18.06.2024 р. по 28.06.2024 р. перебував на стаціонарному лікуванні за наслідком поранення 06.12.2023 р.

Відповідно до довідки гарнізонної військово-лікарської комісії від 07.10.2024 р. поранення, ТАК, пов'язане з захистом Батьківщини. Ступінь важкості травми тяжка. Потребує стаціонарного обстеження та лікування при ГВМКЦ ДПСУ з переоглядом госпітальної ВЛК.

Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №б/н від 29.07.2024 р. позивач у період з 10.07.2024 року по 29.07.2024 року перебував на стаціонарному лікуванні за наслідком поранення від 06.12.2023 року.

Відповідно до довідки госпітальної військово-лікарської комісії №1326 поранення, ТАК, пов'язане з захистом Батьківщини. Ступінь важкості травми - тяжка. Потребує відпустки за станом здоров'я на 30 календарних днів.

Відповідно до довідки гарнізонної військово-лікарської комісії №4797 поранення, ТАК, пов'язане з захистом Батьківщини. Ступінь важкості травми - тяжка. Потребує відпустки за станом здоров'я на 30 календарних днів.

Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №3776/316 позивач у період з 17.10.2024 р. по 23.10.2024 р. перебував на стаціонарному лікуванні за наслідком поранення 06.12.2023 р.

Відповідно до довідки госпітальної військово-лікарської комісії (до свідоцтва про хворобу№1852) від 23.10.2024 р. поранення, ТАК, пов'язане з захистом Батьківщини. Ступінь важкості травми тяжка. Непридатний до військової служби з передоглядом через 12 місяців. На підставі пункту 21 ст. 4 розділу ІІІ "Положення про проходження медичного огляду у Державній прикордонній службі України" потребує звільнення від виконання службових обов'язків на 30 календарних днів (на строк, необхідний для оформлення та затвердження свідоцтва про хворобу, але не більше 30 календарних днів.

Періоди перебування на обстеженні та лікуванні підтверджуються свідоцтвом про хворобу №1852/799.

Судовим розглядом встановлено, що позивач у спірні періоди, а саме з 07.12.2023 р. по 29.12.2023 р.; з 06.02.2024 р. по 31.05.2024 р.; з 18.06.2024 р. по 28.06.2024 р.; з 10.10.2024 р. по 11.12.2024 р. перебував на стаціонарному лікуванні та у відпустках за станом здоров'я, внаслідок поранення, пов'язаним з захистом Батьківщини, а тому у відповідності до вищевказаних норм законодавства, має право на виплату йому додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн. пропорційно часу перебування на лікуванні.

Із урахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не було нараховано та виплачено позивачу додаткову винагороду в збільшеному розмірі до 100000 грн. за спірні періоди, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо позовної вимоги про ненарахування та невиплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Абзацом першим пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ, встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби - які звільняються з військової служби за станом здоров'я.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджено наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 р. № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 р. за № 745/32197 (в подальшому - Порядок № 260).

Відповідно до пункту 38.1 розділу XXXVIIІ "Грошова допомога військовослужбовцям у разі звільнення з військової служби" Порядку №260, особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

В апеляційній скарзі відповідач зазначив, що одноразова грошова допомога виплачена позивачу в повному обсязі, а тому вважає, що відсутній предмет спору.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки відповідачем не спростовано в суді першої інстанції, що позивачу одноразова грошова допомога виплачена в повному обсязі, так як не було надано в суді першої інстанції кінцевого розрахунку при звільненні позивача, а замість нього було надано кінцевий розрахунок іншої особи, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ч. 4 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Так, подаючи до суду апеляційної інстанції докази, які не були подані до суду першої інстанції, відповідач не навів жодної об'єктивної причини неможливості їх подання до суду першої інстанції.

Таким чином, суд апеляційної інстанції переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 в справі № 520/34724/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк

Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич