04 листопада 2025 р.Справа № 480/6770/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Бегунца А.О. , П'янової Я.В. ,
за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.07.2025, (головуючий суддя І інстанції: М.М. Шаповал, повний текст складено 11.07.25 року) по справі № 480/6770/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глухів-Агроінвест"
до Головного управління ДПС у Сумській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Глухів-Агроінвест» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Сумській області від 26.01.2024 № 79318280703, яким зменшено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі 221 445,00 грн.
В обґрунтування позову зазначило, що в перевіряємий період провадило господарську діяльність, в тому числі, з обробки сільськогосподарської продукції, під час якої відбулись пониження вологості зернових, убуток у масі від зниження смітної домішки та природні втрати. Вважало, що відповідні втрати є такими, що пов'язані із здійсненням господарської діяльності, що виключає можливість застосування пп. «г» п. 198.5 ст. 198 ПК України.
Водночас, податковий орган не навів будь-якого розрахунку щодо надмірної втрати зернових, олійних культур у акті перевірки, не прийняв до уваги, що у процесі зберігання відбулася не втрата сої, кукурудзи, пшениці, соняшнику та насіння ріпаку, не врахував акти-розрахунки на підтвердження обставин природних втрат зернових внаслідок їх обробки .
З урахуванням наведеного, вважало спірне податкове повідомлення-рішення протиправним та просило суд його скасувати.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 03.07.2025 позов задоволено.
Головне управління ДПС у Сумській області (далі - відповідач), не погоджуючись з судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій просило його скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції неправильно та неповно досліджено докази, встановлено обставини у справі та застосовано норми матеріального та процесуального права.
Зазначає, що податкові зобов'язання з ПДВ на втрати ТМЦ не нараховуються в межах саме природного убутку. Водночас, позивачем списано без нарахування зобов'язань з ПДВ як природній убуток зерна, так і убуток маси зерна, що виник за рахунок доробки.
Вважає, що оскільки, ТОВ «Глухів-Агроінвест» здійснює списання зерна з Кт рах. 27 «Продукція рослинництва» в Дт рах. 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей» по вартості повноцінного зерна, яке фактично не може бути використане в майбутньому в оподатковуваних операціях, то у платника податків згідно пп. «г» п. 198.5 ст. 198 ПК України виникає обов'язок скласти та зареєструвати відповідну зведену податкову накладну.
Натомість, позивач в порушення п. 198.5 ст. 198 ПК України занизив суму податкового зобов'язання з ПДВ від проведених операцій з використання зернових культур не у господарській діяльності, як наслідок, спірне податкове повідомлення-рішення складено відповідачем правомірно.
Позивач не надав відзив на апеляційну скаргу.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ГУ ДПС у Сумській області в період з 20.12.2023 до 26.12.2023 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Глухів-Агроінвест" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт від 03.01.2024 № 22/18-28-07-03-07/35051394/2.
За висновками акту перевірки зазначено про порушення позивачем пп. "г" п. 198.5 ст. 198 ПК України, оскільки ним при декларуванні за жовтень 2023 р. в Декларації від'ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (ряд. 21 Декларації) на суму 221 445,00 грн.
26.01.2024 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення, яким зменшено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на 221 445,00 грн.
Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що втрати товару (зерна) становлять допустиму норму природного убутку, а тому вони не є ні операцією із постачання товарів, ні негосподарською діяльністю, ні неоподатковуваною операцією. Як наслідок, підстави для висновку про порушення платником податку вимог пункту 198.5 статті 198 ПК України відсутні.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов'язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі- ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п. 14.1.36 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 вказаного Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 зазначеного Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Пунктом 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Пунктом 200.1 ст. 200 вказаного Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту/витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
За змістом наведених норм у податковому обліку витрати, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком з ПДВ, включені до податкового кредиту, повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та витрати, пов'язані із цією операцією. Сума ПДВ для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг).
Отже, всі витрати господарюючого суб'єкта мають бути здійснені в межах господарської діяльності та підтверджені відповідними первинними документами.
Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 02.03.2023 у справі № 804/644/16.
Відповідно до пп. "г" п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.
За змістом наведених норм, платник податку зобов'язаний самостійно нарахувати податкові зобов'язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПК України, за товарами, під час придбання яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
При цьому використання придбаних товарів/послуг поза межами господарської діяльності є ключовим фактором для застосування положень пп. «г» п. 198.5 ст. 198 ПК України.
Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 11 липня 2024 року у справі № 360/4169/21, від 10 жовтня 2024 року у справі № 814/476/18, від 12 грудня 2024 року у справі 520/2327/22.
У постанові від 24 січня 2023 року у справі № 560/7669/21 Верховний Суд сформулював висновок, відповідно до якого, якщо платник податку на додану вартість починає використовувати товари/послуги/необоротні активи, які були попередньо придбані з податком на додану вартість із формуванням податкового кредиту на ці суми, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, то він повинен нарахувати податкові зобов'язання з податку на додану вартість, виходячи із бази оподаткування визначеної в порядку передбаченому пунктом 189.1 статті 189 Податкового кодексу України (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). Правове регулювання, запроваджене підпунктом "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України, полягає у тому, що шляхом нарахування податкових зобов'язань вилучається (списується) попередньо сформований податковий кредит. Під час перевірки правильності формування податкового кредиту предметом доказування є обставини, які мали місце на момент віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту, а під час вирішення питання виникнення у платника обов'язку, встановленого підпунктом "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України, - обставини, які мали місце у періоді виявлення факту припинення використання товару/необоротного активу у власній господарській діяльності платника податків.
Судом встановлено, що ТОВ «Глухів-Агроінвест» зареєстроване в якості юридичної особи, основним видом діяльності якого вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
ТОВ «Глухів-Агроінвест» не має у власності виробничих потужностей для зберігання та доробки власновирощеної сільськогосподарської продукції, на підставі договорів складського зберігання з ТОВ "Білопільський Елеватор" та ТОВ "Кролевецький Елеватор", позивач , як поклажодавець передає на зберігання плоди зернових, зернобобових та олійних культур, а Зерновий склад приймає на зберігання та здійснює доробку зерна шляхом очищення, сушіння та надання інших послуг.
Так, позивачем укладено договори з наступними зерновими складами:
- з ТОВ "Білопільський Елеватор" - договір складського зберігання 5-ЗБ від 07.07.2021;
- з ТОВ "Кролевецький Елеватор" - договір складського зберігання № 2 від 23.06.2021.
Договорами складського зберігання визначено, що зерновий склад надає поклажодавцю послуги по доведенню якості продукції до вимог, обумовлених Договором і послуги зі зберігання продукції, та виконує роботи для уникнення псування і втрати якості. Такі послуги та роботи можуть надаватись (виконуватись) як за згодою поклажодавця так і без його згоди (у випадку якщо надання таких послуг передбачено цим Договором або їх ненадання призведе до зниження якісних показників продукції).
Також, за умовами Договорів продукція, яка передається на зберігання, повинна бути доведена до визначених цими Договорами показників якості.
У червні 2022 р. ТОВ "Білопільський Елеватор" видано позивачу наступні акти-розрахунки:
- № 30 від 02 червня 2022 року (соняшник для виробництва олеїнової кислоти);
- № 37 від 27 червня 2022 року (кукурудза 3 клас (кормові потреби).
У червні 2022 р., липні 2023 р., ТОВ "Кролевецький Елеватор" видано позивачу наступні акти-розрахунки:
- № 21099 від 24 червня 2022 року (кукурудза 3 клас (кормові потреби);
- № 21106 від 12 липня 2022 року (соя нестандартна);
- № 22067 від 16 червня 2023 року (кукурудза 3 клас (кормові потреби).
Зазначені акти містяться відомості щодо об'єму завезеної сільгосппродукції, її вологість на дату завезення, смітна домішка, у тому числі зазначені об'єми виданої сільгосппродукції, її вологість на дату видачі та смітна домішка.
За наслідками надання послуг з приймання, зберігання, оброблення (очищення, сушки) зернових культур, контрагентами позивача складено акти наданих послуг, які також надавались податковому органу під час проведення перевірки.
На підставі актів-розрахунків, позивачем проведено списання товарів (втрат зернових культур) на загальну суму 1 581 746,89 грн, в тому числі: за червень 2022 р. - 1 020 343,10 грн, за липень 2022 р. - 234 981,49 грн, за червень 2023 р. - 326 422,30 грн.
Як зазначив позивач та не спростував відповідач, при "пониженні вологості" відбувається не зменшення кількості сої, кукурудзи, пшениця а зменшення ваги у тому числі й за рахунок фізичних явищ: передача теплоти від агента сушіння до зерна; рух вологи з центральних шарів зерна до поверхневих; випаровування вологи з поверхні зерна та дифузія її в навколишнє середовище; переміщення вологи при наявності температурного градієнта з потоком теплоти внаслідок термовологопровідності. Сушінням є основна технологічна операція з приведення зерна й насіння до стійкого стану. Тільки після того, як із свіжозібраної зернової маси видалено всю надлишкову вологу і зерно доведено до сухого стану, можна розраховувати на подальшу надійну збереженість продукції. Таким чином, при сушінні відбувається випаровування вологи, яка впливає на вагу зернових та відповідно не відбувається втрата зернових.
Крім того, смітна домішка - це домішки органічного і неорганічного походження в зерні основної культури, які підлягають вилученню під час використання його за цільовим призначенням.
Тобто вилучення домішки (сміття) з зернових, олійних культур не може розглядатись як постачання товару у розумінні пп. 14.1.191. п. 14.1 ст. 14 ПК України або використання втрат не у господарській діяльності з підстав визначених п. 198.5 ст.198 ПК України.
Державні стандарти України (ДСТУ) - стандарти, розроблені відповідно до чинного законодавства України, що встановлюють для загального і багаторазового застосування правила, загальні принципи або характеристики, які стосуються діяльності чи її результатів, з метою досягнення оптимального ступеня впорядкованості, розроблені на основі консенсусу та затверджені уповноваженим органом.
Згідно з п. 5.1 розділу 5 ДСТУ 4525:2006 (кукурудза 3 клас кормові потреби) вологість насіння та вміст зернової, смітної домішки повинен бути доведений зерновим складом до показників якості не більше:
- Вологість не більше 15,0%;
- Сміттєва домішка не більше 5,0%.
Згідно з п. 5.3 розділу 5 ДСТУ 4964:2008 (соя) за згодою сторін вологість насіння та вміст зернової, смітної домішки повинен бути доведений зерновим складом до показників якості наведеної в таблиці 1 або не більше:
- Вологість не більше 12,0%;
- Сміттєва домішка норма 3%.
Згідно з п. 4.2 розділу 4 ДСТУ 7011:2009 (соняшник для виробництва олеїнової кислоти) вологість насіння та вміст зернової, смітної домішки повинен бути доведений зерновим складом до показників якості не більше:
- Вологість не менше 6.0 та не більше 8,0%;
- Сміттєва домішка норма 3,0%.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, зокрема, акти-розрахунки, суд першої інстанції вірно зазначив, що втрати вологи як і смітної домішки становлять допустиму норму. Розмір убутку як по вазі так і по смітній домішці відповідає ДСТУ.
Водночас, за висновками контролюючого органу, операції зі списання з балансу товарів не є господарською діяльністю платника податку та, як наслідок, при здійсненні таких операцій на дату їх фактичного списання на витрати мають нараховуватись податкові зобов'язання, як то передбачено п. 198.5 ст. 198 ПК України. Проте, позивачем відповідні податкові зобов'язання з ПДВ в загальній сумі 221 444,56 грн, виходячи з вартості придбання списаних товарів на суму 1 581 746,89 грн не визначені.
З цього приводу, суд першої інстанції правильно зазначив, що наведені висновки відповідача зроблені за неповного дослідження первинних документів, якими підтверджено втрати зернових культур при їх доробці у межах природного убутку.
Необхідно зазначити, що втрати товарів, в тому числі у процесі зберігання є об'єктивно існуючими природніми та невідворотними процесами, що знаходяться поза межами прямого контролю та впливу підприємства і є невід'ємною частиною звичайного технологічного процесу їх експорту.
При цьому втрати в межах норм слід вважати такими, що пов'язані із здійсненням господарської діяльності, що виключає застосування положень підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України.
Однак якщо такі товари списуються понад норми їх природного убутку, в зв'язку з чим вони не можуть бути використані в межах господарської діяльності платника ПДВ, то не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду, в якому відбувається їх списання, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу України, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами, послугами, необоротними активами придбаними чи виготовленими з ПДВ (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 16.01.2020 у справі №320/6241/18, від 24.10.2024 у справі № 160/4504/23, від 08.11.2022 у справі №560/742/19, від 30.05.2025 у справі № 420/373/24.
Отже, висновок суду першої інстанції, що втрати в межах норм природного убутку слід вважати такими, що пов'язані із здійсненням господарської діяльності, що виключає застосування положень пп. «г» п. 198.5 ст. 198 ПК України, є правильним.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Всі показники фінансової (податкової) звітності мають бути підтверджені первинними документами. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених первинними документами, іншими документами, пов'язаними з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Як вже зазначалось, списання зернових культур на суму 1 581 746,89 грн Товариством проведено на підставі актів-розрахунків № 30 від 02 червня 2022 року по соняшнику для виробництва олеїнової кислоти, № 37 від 27 червня 2022 року, № 21099 від 24 червня 2022 року та № 22067 від 16 червня 2023 року по кукурудзі 3 класу (кормові потреби), № 21106 від 12 липня 2022 року по сої нестандартній.
Жодних зауважень щодо оформлення зазначених актів, на підставі яких позивачем проведено відповідне списання, контролюючим органом не зазначено.
При цьому, акт перевірки не містить пояснень, доказів чи проведених розрахунків понаднормового (поза межами норм природного убутку) списання зернових культур, зокрема шляхом визначення кількісних показників у співвідношенні до партії товару чи по сільськогосподарській культурі.
За наведеного вище правового регулювання та встановлених обставин справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у позивача обов'язку нарахувати податкові зобов'язання з ПДВ відповідно до пп. «г» п. 198.5 ст. 198 ПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Податковим органом під час судового розгляду справи, не наведено будь-яких переконливих доводів та не надано належних доказів, які б ставили під сумнів правомірність списання Товариством витрат без нарахування податкових зобов'язань з ПДВ на підставі пп. «г» п. 198.5 ст. 198 ПК України.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що списання позивачем зернових культур пов'язано із здійсненням господарської діяльності, тоді як висновки податкового органу щодо завищення Товариством суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 221 445 грн за рахунок не нарахованих податкових зобов'язань на суму списаних втрат зернових, які не можуть бути використані в господарській діяльності, в тому числі за червень 2022 року в сумі 142 848 грн, за липень 2022 року в сумі 32 898 грн, за червень 2023 р. в сумі 45 699 грн не ґрунтуються на належних доказах.
За таких обставин, спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та правомірно скасоване судом.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.07.2025 по справі № 480/6770/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді А.О. Бегунц Я.В. П'янова
Повний текст постанови складено 11.11.2025 року