11 листопада 2025 р. Справа № 520/1975/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2025, головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 28.04.25 по справі № 520/1975/25
за позовом ОСОБА_1
до військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі- ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_2 (далі- в/ч НОМЕР_3 , відповідач), в якому просив:
-визнати протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати йому додаткової грошової винагороди в розмірі 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року за періоди: з 01.01.2023 по 11.02.2023;
-зобов'язати в/ч НОМЕР_2 нарахувати та виплатити йому додаткову грошову винагороду в розмірі 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року за періоди: з 01.01.2023 по 11.02.2023 (з урахуванням раніше виплачених сум) із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що суд першої інстанції не витребував у відповідача докази, що підтверджують його безпосередню участь у бойових діях, а саме: витяги з бойових наказів командира в/ч НОМЕР_2 та в/ч НОМЕР_1 , витяг з журналу бойових дій в/ч НОМЕР_1 та в/ч НОМЕР_2 із зазначенням ПІБ позивача чи відомостей про його залучення до бойових дій за січень, лютий 2023 року та за листопад, грудень 2022 року.
Вказав, що суд першої інстанції не звернув увагу на його участь у бойових діях та виконання завдання за призначенням у безпосередньому контакті з противником, у зв'язку з чим його права були порушені.
Посилаючись на ч.2 ст.77 КАС України апелянт зазначив, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Вказав, що адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб'єктами владних повноважень, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права , який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2025 задоволено клопотання в/ч НОМЕР_2 про заміну відповідача правонаступником; замінено відповідача у справі № 520/1975/25 військову частину НОМЕР_2 на її правонаступника військову частину НОМЕР_1 (далі-в/ч НОМЕР_1 , відповідач).
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 у справі № 520/1975/25- без змін.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що судом першої інстанції було встановлено, що відповідно до Довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України позивач в період з 01.01.2023 по 11.02.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Липецькій сільській територіальній громаді Харківської області.
Райони проведення воєнних (бойових) дій визначаються наказом Головнокомандувача Збройних Сил України відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102- IХ, законів України “Про правовий режим воєнного стану», “Про оборону України». Відповідно до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 02.02.2023 № 26 в період з 01 по 31 січня 2023 районами ведення воєнних (бойових) дій в Харківській області визначені: Куп'янський район; Дворічанська селищна територіальна громада, Петропавлівська сільська територіальна громада. Згідно з наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.03.2023 № 52 в період з 01 по 25 лютого 2023 року районами ведення воєнних (бойових) дій в Харківській області визначені: Куп'янський район; Дворічанська селищна територіальна громада, Петропавлівська сільська територіальна громада. Згідно з витягом із Журналу бойових дій в/ч НОМЕР_2 №14т від 01.01.2023 в період з 01 січня по 31 березня 2023 підрозділи в/ч НОМЕР_2 виконували завдання оборони в районі Липецькій сільській територіальній громаді Харківської області, що не є районом ведення воєнних (бойових) дій. Таким чином, судом першої інстанції не було встановлено фактів безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення цих заходів, які були б для відповідача підставою для видання наказу щодо нарахування та виплати позивачу підвищеної додаткової винагороди та застосування пропорційного підходу до визначення її розміру, встановленого постановою Кабінету Міністрів України №168. Отже, суд першої інстанції, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, та прийшов до вірного висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та відповідно до ст.308 КАС України в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного судового рішення, норм процесуального та матеріального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено обставини, які не оспорено сторонами.
ОСОБА_2 проходив військову службу у військовій часині НОМЕР_2 з 24.05.2022 по 12.02.2023.
Як вбачається із довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, виданої в/ч НОМЕР_2 від 06.02.2024 №1692/427, позивач ОСОБА_1 дійсно в період з 30.06.2022 по 11.02.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в с. Борщова Харківської області, с. Слобожанське Харківської області, с. Глибоке Харківської області, с. Циркуни Харківської області, АДРЕСА_1 . Підстава: БР в/ч НОМЕР_1 №1/48/216 дск від 30.06.2022, БР №1т від 30.06.2022, БР командира НОМЕР_4 обр ТрО №1/48/241 дск від 07.07.2022, БН командира НОМЕР_5 об 127 обр ТрО №07т від 09.10.2022, БН №19т від 09.12.2022, ЖБД в/ч НОМЕР_2 №1/4 дск (том 1) від 01.06.2022, ЖБД в/ч НОМЕР_2 №1/4 дск (том 2) від 07.07.2022, ЖБД в/ч НОМЕР_2 №1/4 дск від 27.10.2022.
Відповідно до витягу із Журналу бойових дій в/ч НОМЕР_2 №14т від 01.01.2023 з 01 січня по 31 березня 2023 року №37/1129дск від 16.09.2023 підрозділи в/ч НОМЕР_2 виконували завдання в районі оборони: вигин дороги (…), півн. околиця ІНФОРМАЦІЯ_1 (…), зах. ОСОБА_3 (…), півн. берег Трав'янського водосховища (…), перехрестя доріг (…) у Липецькій сільській територіальній громаді Харківській області згідно з :
-01.01.2023-17.02.2023 - бойовий наказ командира в/ч НОМЕР_2 від 09.12.2022 №19т;
-18.02.2023-02.03.2023- бойовий наказ командира в/ч НОМЕР_2 від 18.02.2023 №17т;
-03.03.2023 - 23.03.2023 - бойовий наказ командира в/ч НОМЕР_2 від 03.03.2023 №24т;
-24.03.2023 - 31.03.2023- бойовий наказ командира в/ч НОМЕР_2 від 24.03.2022 №30т (а.с.100).
Згідно з відповіддю командування в/ч НОМЕР_2 на адвокатський запит представника позивача ОСОБА_1 щодо не нарахування та невиплати додаткових видів грошового забезпечення у повному обсязі в січні та лютому 2023 року повідомлено наступне. У січні-лютому 2023 року усім військовослужбовцям в/ч НОМЕР_2 була нарахована та виплачена додаткова винагорода у розмірі 30 000 грн в розрахунку на місяць. Згідно з витягом із Журналу бойових дій в/ч НОМЕР_2 №14т від 01.01.2023 в період з 01 січня по 31 березня 2023 року підрозділи в/ч НОМЕР_2 виконували завдання оборони в районі Липецької сільської територіальної громади Харківської області, що не є районом ведення воєнних (бойових) дій. Таким чином, підстави для виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за січень-лютий 2023 року у розмірі 100 000 грн- відсутні (а.с.31-32).
Зазначені виплати підтверджуються наявною в матеріалах справи копією картки особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 за січень 2023 року та лютий 2023 року, виданою в/ч НОМЕР_2 (а.с.34).
На виконання ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2025 про витребування документів, що підтверджують виконання ОСОБА_1 бойових (спеціальних) завдань у період з 01.01.2023 по 11.02.2023, в/ч НОМЕР_1 надано довідку від 09.10.2025 №1656/13352. За цією довідкою у справі в/ч НОМЕР_2 за 2023 рік №1т, том 1 “Бойові (щоденні, підсумкові, оборонні, оперативні) накази, директиви, розпорядження, завдання, донесення, зведення, доповіді, відомості, дані, рішення, схеми про бойові дії військ, сил», таємно, розпочато 03.01.2023, закінчено 24.03.2023 (інв. № 327т) (далі - Справа №1т), секретні бойові накази командира в/ч НОМЕР_2 за період з 01.01.2023 по 12.02.2023 відсутні. В секретних документах, долучених до Справи №1т в/ч НОМЕР_2 , інформація за період з 01.01.2023 по 12.02.2023 щодо безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях або заходах із забезпечення національної безпеки та оборони в зоні ведення бойових дій, відсутня (а.с.133).
На виконання ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2025 про витребування документів, що підтверджують виконання ОСОБА_1 бойових (спеціальних) завдань у період з 01.01.2023 по 11.02.2023, Галузевим державним архівом Міністерства оборони України надано архівну довідку №179/1/10927 від 30.10.2025. Згідно з цією архівною довідкою документи, що стали підставою для видачі довідки про безпосередню участь ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації за період з 01 січня по 11 лютого 2023 року (бойові накази (бойові розпорядження), журнали бойових дій (ведення оперативної обстановки), бойові донесення, рапорт командиру підрозділу про участь у бойових діях (виконанні бойових завдань), а також документи, що підтверджують виконання ОСОБА_1 бойових (спеціальних) завдань у запитуваний період, у документах в/ч НОМЕР_1 , що передані на зберігання до Галузевого державного архіву Міністерства оборони України, не виявлені. У справі №1т, том 1 знаходяться списки військовослужбовців в/ч НОМЕР_1 , що залучались до ведення (забезпечення) бойових дій у січні, лютому 2023 року, в яких ОСОБА_1 не значиться. В перевірених інших документах в/ч НОМЕР_1 , що знаходяться на упорядкуванні в Галузевому державному архіві Міністерства оборони України, затребувана Другим апеляційним адміністративним судом інформація стосовно ОСОБА_1 не виявлена.
Не погоджуючись з бездіяльністю в/ч НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі в бойових діях за період з 01.01.2023 по 11.02.2023, позивач звернувся із позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з витягом з Журналу бойових дій в/ч НОМЕР_2 №14т від 01.01.2023, в період з 01 січня по 31 березня 2023 підрозділи в/ч НОМЕР_2 виконували завдання оборони в районі Липецької сільської територіальної громади Харківської області, що не був районом ведення воєнних (бойових) дій.
Матеріалами справи не підтверджується безпосередня участь ОСОБА_1 у спірний період у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення цих заходів, які були б для відповідача підставою для видання наказу щодо нарахування та виплати позивачу підвищеної додаткової винагороди та застосування пропорційного підходу до визначення її розміру, встановленого Постановою №168.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-ХІІ від 25.03.1992 (далі- Закон №2232-ХІІ), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно з ч.1 ст.9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (ч.4 ст.9 Закону №2011-ХІІ).
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 , у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і триває до цього часу.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України “Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини 2 статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Указом Президента України № 69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 “Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 “Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі- Постанова №168).
Пунктом 5 зазначеної Постанови №168 встановлено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Згідно з абз.1 п.1 Постанови №168 ( у редакції до внесення змін постановою від 20.01.2023 №43) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Відповідно до абз.1 п.1 Постанови № 168 (у редакції з урахуванням змін, внесених постановою від 20.01.2023 №43 ) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах..
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників)..
Відповідно до статті 8 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1934-XII “Про Збройні Сили України» (далі - Закон № 1934-XII) Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством, в тому числі визначає порядок виплати грошового забезпечення (абзац 2 частини 4 статті 9 Закону № 2011-XII).
Наказом Міністра оборони України від 01 квітня 2022 року № 98 (застосовується з 24 лютого 2022 року), внесено зміни до Порядку № 260 шляхом доповнення розділу І пунктом 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Міністр оборони України видав директиви від 07 березня 2022 року № 248/1217, від 25 березня 2022 року № 248/1298, від 18 квітня 2022 року № 248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) у формі телеграм (діяли до 01 червня 2022 року), а потім окреме доручення від 23 червня 2022 № 912/з/29.
Так, телеграмою від 07.03.2022 №248/1217 Міністр оборони України довів до відома, зокрема, командирів (начальників) військових частин, вимогу щодо виплати військовослужбовцям Збройних Сил України за періоди безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів), визначених рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України, додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у розрахунку на місяць (пропорційно часу участі у таких діях та заходах).
У пункті 2.1 цієї телеграми зазначено, що порядок документального підтвердження (в умовах воєнного стану) безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, а також підтвердження перебування військовослужбовців в районах проведення зазначених заходів затверджений Головнокомандувачем Збройних Сил України 06.03.2022 (додається, далі - Порядок).
Згідно з Порядком, затвердженим Головнокомандувачем Збройних Сил України 06.03.2022, для документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців Збройних Сил України у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, а також підтвердження перебування військовослужбовців в районах проведення зазначених заходів можуть використовуватися такі документи:
- бойовий наказ (бойове розпорядження);
- наказ (по стройовій частині);
- журнал бойових дій (вахтовий журнал), журнал ведення оперативної обстановки;
- список особового складу, який залучався до виконання бойових (спеціальних) завдань.
Крім цього, можуть використовуватися такі документи (за наявності):
- бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове);
- рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконання бойових (спеціальних) завдань;
- книга служби нарядів та подій, що відбувалися;
- постова відомість під час охорони об'єкта (блокпоста, базового табору, складу ракетно-артилерійського озброєння, польового парку тощо), на який було здійснено збройний напад.
У телеграмі Міністра оборони України від 25.03.2022 №248/1298 був визначений перелік бойових завдань і заходів, які підпадають під поняття “безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів».
Абзацом третім пункту 3 цієї телеграми наказано здійснювати документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах на підставі таких документів:
- бойовий наказ (бойове розпорядження);
- журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
- рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконання бойових (спеціальних) завдань.
23.06.2022 Міністр оборони України видав окреме доручення №912/з/29, яке підлягало застосуванню з 01.06.2022, тоді як попередні телеграми Міністра оборони України наказано вважати такими, що з 01.06.2022 не застосовуються (пункти 13, 14 окремого доручення).
У пункті 1 вказаного окремого доручення розширено перелік бойових завдань і заходів, які підпадають під поняття “безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів».
Відповідно до пункту 3 цього окремого доручення Міністр оборони України установив, що райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України.
Водночас визначений в абзацах третьому і четвертому пункту 3 окремого доручення перелік документів, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців, у тому числі відряджених, у бойових діях або заходах, залишився таким самим, як у телеграмі Міністра оборони України від 25.03.2022 №248/1298.
Наказом Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року №44, який застосовується з 01.02.2023, внесено зміни до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 (далі-Порядок №260), зокрема, доповнено цей Порядок новим розділом: “XXXIV. Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану».
Так, пунктом 2 розділу ХХХІV Порядку № 260 встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою №168 виплачується в таких розмірах:
100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), та виконують бойові (спеціальні) завдання (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):
під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;
у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;
із здійснення польотів у районах ведення воєнних (бойових) дій, ведення повітряного бою;
у районах ведення воєнних (бойових) дій з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії;
на території противника (в тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);
з вогневого ураження повітряних (морських) цілей противника;
з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;
кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);
у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів;
з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;.
Перелік цих органів військового управління (управлінь (штабів) угруповань військ (сил)) затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України;
30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):
у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ (сил) (далі - завдання у складі угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління);
з протиповітряного прикриття та наземної оборони об'єктів критичної інфраструктури згідно з бойовими розпорядженнями;
із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями..
За пунктом 3 розділу ХХХІV Порядку № 260 райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України.
Згідно з пунктом 4 розділу ХХХІV Порядку №260 підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи) у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Отже, обов'язковою умовою для нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ № 168, є документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, що здійснюється на підставі бойових наказів, журналів бойових дій, рапортів командира підрозділу та довідок командира військової частини. Райони ведення воєнних (бойових) дій визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач у спірний період з 01.01.2023 по 12.02.2023 проходив службу у в/ч НОМЕР_2 .
Колегія суддів зазначає, що виплата додаткової винагороди, збільшеної до 100 000,00 грн, здійснюється тільки в період воєнного стану та залежить від певних умов:
- до 01 лютого 2023 року - в порядку та за умов, визначених окремим дорученням Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/з/29, до внесення змін до Постанови 168 та прийняття наказу МОУ №44 від 25.01.2023- додаткова винагорода, збільшена до 100 000 грн виплачувалась, за умови безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час безпосереднього перебування в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, а її розмір залежить від днів участі у таких діях та заходах;
- з 01 лютого 2023 року- в порядку та за умов, визначених наказом Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року №44, який застосовується з 01.02.2023, та яким внесено зміни до Порядку №260 - додаткова винагорода, збільшена до 100 000 грн виплачується, за умови безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, під час перебування безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, та виконання бойових (спеціальних) завдань (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах).
Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 в період з 30.06.2022 по 11.02.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в с. Борщова Харківської області, с. Слобожанське Харківської області, с. Глибоке Харківської області, с. Циркуни Харківської області, с. Стрілеча Харківської області, с.Красне Харківської області, що підтверджується довідкою в/ч НОМЕР_2 від 06.02.2024 №1692/427.
Спірним є період з 01.01.2023 по 11.02.2023.
Факт невиплати позивачу за цей період додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №168, у розмірі 100 000,00 грн відповідачем не оспорюється.
Колегія судді зазначає, що райони проведення воєнних (бойових) дій визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України.
Згідно з наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 02.02.2023 № 26 в період з 01 по 31 січня 2023 районами ведення воєнних (бойових) дій в Харківській області визначені: Куп'янський район; Дворічанська селищна територіальна громада, Петропавлівська сільська територіальна громада.
Відповідно до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України “Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» від 01.03.2023 № 52 в період з 01 по 25 лютого 2023 районами ведення воєнних (бойових) дій в Харківській області визначені: Куп'янський район: Дворічанська селищна територіальна громада, Петропавлівська сільська територіальна громада.
Згідно з витягом із Журналу бойових дій в/ч НОМЕР_2 №14т від 01.01.2023 з 01 січня по 31 березня 2023 року №37/1129дск від 16.09.2023 підрозділи в/ч НОМЕР_2 виконували завдання в районі оборони: вигин дороги (…), півн. околиця ІНФОРМАЦІЯ_1 (…), півн. берег Трав'янського водосховища (…), перехрестя доріг (…) у Липецькій сільській територіальній громаді Харківській області, зокрема, з 01.01.2023 по 17.02.2023 згідно з бойовим наказом командира в/ч НОМЕР_2 від 09.12.2022 №19т, що не є районом ведення воєнних (бойових) дій.
Згідно з довідкою в/ч НОМЕР_1 від 09.10.2025 №1656/13352, у справі в/ч НОМЕР_2 за 2023 рік №1т, том 1 “Бойові (щоденні, підсумкові, оборонні, оперативні) накази, директиви, розпорядження, завдання, донесення, зведення, доповіді, відомості, дані, рішення, схеми про бойові дії військ, сил», таємно, розпочато 03.01.2023, закінчено 24.03.2023 (інв. № 327т) (далі - Справа №1т), секретні бойові накази командира в/ч НОМЕР_2 за період з 01.01.2023 по 12.02.2023 відсутні. В секретних документах, долучених до Справи №1т в/ч НОМЕР_2 , інформація за період з 01.01.2023 по 12.02.2023 щодо безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях або заходах із забезпечення національної безпеки та оборони в зоні ведення бойових дій, відсутня (а.с.133).
Відповідно до архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України №179/1/10927 від 30.10.2025, документи, що стали підставою для видачі довідки про безпосередню участь ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації за період з 01 січня по 11 лютого 2023 року (бойові накази (бойові розпорядження), журнали бойових дій (ведення оперативної обстановки), бойові донесення, рапорт командиру підрозділу про участь у бойових діях (виконанні бойових завдань), а також документи, що підтверджують виконання ОСОБА_1 бойових (спеціальних) завдань у запитуваний період, у документах в/ч НОМЕР_1 (правонаступника в/ч НОМЕР_2 ), що передані на зберігання до Галузевого державного архіву Міністерства оборони України, не виявлені. У справі №1т, том 1 знаходяться списки військовослужбовців в/ч НОМЕР_1 (правонаступника в/ч НОМЕР_2 ), що залучались до ведення (забезпечення) бойових дій у січні, лютому 2023 року, в яких ОСОБА_1 не значиться.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відсутні підстави для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, збільшеної до 100 000,00 грн за період з 01.01.2023 по 11.02.2023, тому апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Посилання апелянта на неправомірну бездіяльність щодо невиплати йому додаткової грошової винагороди в розмірі 100 000 грн в розрахунок на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях відповідно до постанови КМУ №168 за період з 01.01.2023 по 11.02.2023, оскільки він приймав безпосередню участь у бойових діях колегія суддів вважає необґрунтованими з вище зазначених підстав.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення “Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі “Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені всі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст.242, 308, 311, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року у справі № 520/1975/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк