Справа № 359/1566/25
Провадження № 2-а/359/39/2025
28 серпня 2025 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Муранової-Лесів І.В.
при секретарі - Козачук А.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі Київської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
10.02.2025 через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 , від імені якого діє його представник адвокат Зачепіло З.Я., звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області вищевказаним адміністративним позовом про скасування постанови №649 від 28.08.2024, винесеної т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП (а.с.1-7, 35-39).
Позов обґрунтовано тим, що 27.08.2024 стрільцем ІНФОРМАЦІЯ_3 старшим солдатом ОСОБА_3 було складено Протокол №649 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП. 28.08.2024 т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 майором ОСОБА_2 було винесено оскаржувану постанову №649, за змістом якої зазначено, що позивач не перебував на обліку ТЦК та СП за місцем реєстрації, чим порушив ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». 18.09.2024 на підставі вказаної постанови головним державним виконавцем Переяславського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області ЦМУ МЮ (м.Київ) було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №76077376.
Позивач не погоджується з оскаржуваною постановою, зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення №649 від 27.08.2024 був складений та вручений позивачу вже заднім числом 28.08.2024 в приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позивач не був повідомлений за три доби про розгляд протоколу про адміністративне правопорушення, у зв'язку з чим був позбавлений можливості реалізувати своє право на справедливий розгляд справи про адміністративне правопорушення. Позивач не був повідомлений про винесення оскаржуваної постанову, про існування якої йому стало відомо після того, як було відкрито виконавче провадження та заблоковано його банківські рахунки.
Одночасно з позовною заявою подано заяву про забезпечення позову (а.с.9-11).
07.03.2025 представником позивача подано клопотання про заміну відповідача з ІНФОРМАЦІЯ_3 на ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.34).
В цей же день подана заява про поновлення пропущеного строку на звернення до суду (а.с.40-41), за змістом якої представником позивача зазначено, що 27.09.2025 позивач був мобілізований, що підтверджується даними його військового квитка, а також 16.09.2025 він проходив військово-лікарську комісію . У грудні 2024 країною агресором росією було зроблено кібер-атаку на реєстри Міністерства юстиції України, в зв'язку з чим тривалий час реєстр виконавчих проваджень не працював, тому у позивача був відсутній доступ до матеріалів виконавчого провадження.
21.04.2025 від ІНФОРМАЦІЯ_5 надійшов відзив на позовну заяву (а.с.73-75), за змістом якого відповідач просить залишити позов без розгляду або відмовити у задоволенні позову. За змістом якого зокрема зазначено, що протокол №649 від 27.08.2024 складався у присутності позивача ОСОБА_1 , який був повідомлений про дату та час розгляду справи. Звертають увагу, що позивач до мобілізації мав достатньо часу для звернення до суду, а військова частина, у якій він проходить службу, знаходиться у АДРЕСА_1 . Звертають увагу, що позовна заява не містить жодного заперечення чи спростування факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, а також, що згідно із даними його військового квитка він був виданий лише 19 вересня 2024 року.
07.05.2025 до суду надійшла відповідь на відзив (а.с.80-82), відповідно до якої представник позивача не погоджується із запереченнями відповідача та звертає увагу, що позивач не був повідомлений за три доби про розгляд протоколу про адміністративне правопорушення, який було йому вручено заднім числом. Позивача не повідомляли про винесення оскаржуваної постанови та йому її не направляли.
Ухвалою від 11.03.2025 було частково задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - зупинено стягнення у виконавчому провадженні №76077376, відкритому головним державним виконавцем Переяславського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області ЦМУ МЮ (м.Київ) на підставі постанови №649 ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 майором ОСОБА_2 від 28 серпня 2024 року.
Ухвалою від 11.03.2025 було відкрито провадження у вказаній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено до судового розгляду (а.с.60-61).
Ухвалою суду від 16.06.2025 до участі у справі залучено співвідповідача - ІНФОРМАЦІЯ_6 та витребувано копію Довідок з відомчого обліку Міністерства оборони України (а.с.92-95).
У судове засідання сторони не з'явилися. Позивачем та ІНФОРМАЦІЯ_4 були подані заяви з проханням розглядати справу без їх участі.
Інших заяв та клопотань не надійшло.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Дослідивши подані заяви, письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з вимогами ч.2 вказаної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Встановлено, що 28 серпня 2024 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 майором ОСОБА_2 винесено оскаржувану Постанову №649 за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено на позивача штраф у розмірі 25000,00 грн (а.с.14).
За змістом вказаної постанови встановлено , що військовозобов'язаний ОСОБА_1 порушив пункт 1 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме: не перебував на обліку в ТЦК та СП за місцем реєстрації.
Також зазначено, що відповідно до пункту 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»: у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни чоловічої статті віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського».
Відповідно до пункту 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані з являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці...»
Також згідно абз. 8 підпункту 2. пункту 1 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» взяттю на військовий облік військовозобов'язаних територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України які досягли 25 річного віку під час перебування на військовому обліку призовників».
Відповідно до абз. 5 п. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»: громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
При цьому зазначено, що при накладенні адміністративного стягнення, враховується характер вчиненого правопорушення, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, а також те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, вчинила в дусі додержання законів України, а також запобіганню вчинення нових правопорушень.
За змістом оскаржуваної постанови відповідальність за встановлені порушення передбачена ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Дані про те, що вказана постанова була вручена позивачу в день розгляду справи, або направлялася йому за місцем проживання, в матеріалах справи відсутні.
Постановою державного виконавця Переяславського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Хорошко Н.І. від 18.09.2024 було відкрито виконавче провадження ВП №76077376 з примусового виконання постанови № 649, виданої 28.08.2024 ІНФОРМАЦІЯ_9 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу у розмірі 51000 грн. (а.с.16)
У вказаному виконавчому провадженні були винесені постанови: 18.09.2024 - постанова про арешт коштів боржника, 22.11.2024 - про арешт майна боржника (а.с.27,18).
Крім того, згідно із наданими суду документами стрільцем ІНФОРМАЦІЯ_10 ст. солдатом ОСОБА_3 у м.Переяславі було складено Протокол №649 про адміністративне правопорушення, датований 27.08.2024, за змістом якого зазначено ОСОБА_1 не перебував на обліку в ТЦК та СП за місцем реєстрації, чим порушив пункт 1 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (а.с.76).
Згідно з вказаним протоколу ОСОБА_4 роз'яснено зміст ст.63 Конституції України, а також права та обов'язки, передбачені ст.268 КУпАП, а також повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 15 год. 00 хв. 28.08.2024 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_11 , кабінет №8.
На протоколі стоять підписи ОСОБА_1 про ознайомлення з протоколом та отримання другого примірнику протоколу.
Будь-які дані, які б підтверджували доводи позивача, що вказаний протокол був йому вручений в інший день, а не в день його складання - 27.08.2024, надані суду матеріали не містять.
Суд звертає увагу, що в наданому стороною відповідача протоколі містяться виправлення: частина «3» була переправлена з цифри «1» на цифру «3». Будь-які застереження щодо виправлення в протоколі не містяться.
Не зважаючи на те, що факт отримання протоколу позивачем не заперечується, його копію позивачем долучено не було, як і не конкретизовано, коли саме протокол йому було вручений та чому він поставив свій підпис про ознайомлення із датою розгляду справи.
Ці обставини свідчать проте, що позивач був ознайомлений із датою, часом та місцем розгляду справи про адміністративне правопорушення. Будь-яких обставин, які б свідчили про поважність причин його неявки на розгляд вказаної справи 28.08.2025 о 15.00годині до приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_10 , позивачем не наведено.
Суд критично оцінює доводи позивача, що він не був повідомлений не пізніш як за три доби до дня розгляду справи, оскільки чинна редакція КУпАП не містить таких вимог.
Наведені позивачем положення ст.277-2 КУпАП регулюють порядок вручення повістки для явки до суду.
Суд враховує, що та обставина, що згідно із протоколом про адміністративне правопорушення від 27.08.2024 було визначено дату розгляду - 28.08.2024 о 15.00год., свідчить про те, що позивачу була забезпечена реальна можливість прибути до ІНФОРМАЦІЯ_12 (за місцем свого проживання) та взяти участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (ст.ст. 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до п.7 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154, Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства. Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.
Згідно із Довідкою з відомчого обліку Міністерства оборони України в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (№84/22 від 20.01.2022) ІНФОРМАЦІЯ_6 є державною організацією (установ, заклад) та має статус юридичної особи (а.с.104-105).
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що в межах спірних правовідносин, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, посадові особи відповідного орану діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені, у даному випадку ІНФОРМАЦІЯ_2 - структурним підрозділом якого є ІНФОРМАЦІЯ_13 , посадовою особою якого винесено оспорювану постанову.
Верховний Суд у постановах від 26.12.2019 у справі №724/716/16 та від 17.06.2020 у справі № 127/6881/17 зазначив, що використання у зазначених вище нормах формулювань «від імені центрального органу виконавчої влади», «розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222-244-20 КУпАП» вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Згідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З у рахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що ІНФОРМАЦІЯ_6 є державною організацією (установ, заклад) є належним відповідачем у справі.
Статтею 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Відповідно до ч. 1 ст.210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ч. 3 ст.210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Позивачем не заперечується, що він порушив вимоги абз. 8 підпункту 2 пункту 1 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», згідно із яким взяттю на військовий облік військовозобов'язаних територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України які досягли 25 річного віку під час перебування на військовому обліку призовників», а також абз. 5 п. 10 ст. 1 Закону громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Згідно із даними мобільного застосунку «Резерв+» зазначена дата уточнення даних позивача - 03.09.2025 (а.с.15). Згідно із даними військового квитка Серія НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 , квиток видано 19 вересня 2024 року (а.с.42-50).
Крім того, суд враховує, що обов'язок військовозобов'язаних прибути до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік а уточнити свої облікові дані визначений також п.23 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487, та п.22 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 № 560,відповідно до якого
Так, відповідно до вимог п.23 Порядку №1487 призовники, військовозобов'язані та резервісти в разі зміни адреси їх місця проживання або інших персональних даних зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідним органам, де вони перебувають на військовому обліку, зокрема у випадках, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад», через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-комунікаційні системи.
Громадяни, які підлягають взяттю на військовий облік та не можуть здійснити електронну ідентифікацію в електронному кабінеті призовника, військовозобов'язаного, резервіста, зобов'язані особисто прибути до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.
Згідно із вимогами п.22 Порядку № 560 резервісти та військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані (адресу місця проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані) через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або місцезнаходження чи відповідному підрозділі розвідувальних органів України, Центральному управлінні або регіональному органі СБУ.
Резервісти та військовозобов'язані, у яких відсутній (які втратили) військово-обліковий документ, уточнюють свої облікові дані (адресу місця проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані) у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або місцезнаходження чи відповідному підрозділі розвідувальних органів, Центральному управлінні або регіональному органі СБУ, де вони перебувають на військовому обліку. У такому разі під час уточнення облікових даних їм оформляється військово-обліковий документ.
Таким чином встановлено, що у ІНФОРМАЦІЯ_5 були усі підстави для притягнення позивача, у якого був відсутній військово-обліковий документ та який не звернувся до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування та став на облік, до відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
І хоча сторонами визнано, що позивач на розгляд справи про адміністративне правопорушення 28.08.2024 о 15.00год. не з'явився, його неявка не перешкоджала ухваленню оскаржуваної постанови.
Разом із з цим суд звертає увагу, що до позивача ОСОБА_1 було застосовано штраф у максимальному розмірі - однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25500 грн.
В цій частині ухвалене рішення жодними чином не обґрунтоване. Не враховано особу позивача, який одружений, має на утриманні доньку 2022 року, відповідні відомості містяться у його військовому квитку. Дані про те, що позивач раніше притягувався до відповідальності за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, відсутні.
Крім того, встановлено, що оскаржувана постанова позивачу вручена не була, разом із з цим така постанова, яка набрала законної сили 08.09.2024, була подана на примусове виконання 18.09.2024, тобто на 21 день після її винесення.
В цьому зв'язку суд звертає увагу на таке.
В силу вимог ч.1 ст.307 КУпАП, в чинній на дату набрання оскаржуваною постановою законної сили, визначала, що штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
В силу вимог ч.4 цієї статті, у разі несплати штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення документ, що підтверджує його сплату, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, надсилається правопорушником до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення цього штрафу.
.
В силу вимог ч.ч.1,2 ст.308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:
- подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;
- витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, доказів вручення позивачу копії постанови матеріали справи не містять, що фактично позбавило його можливості у встановлений ст.307 КУпАП строк сплатити штраф у визначеному постановою розмірі, а не у подвійному розмірі, про що зазначено у постановах державного виконавця (а.с.16-18).
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Докази суду надають учасники справи.
За змістом ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі одержання законів, зміцнення законності.
Згідно з вимогами ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 9КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
В силу вимог ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Згідно з вимогами ч.3 ст.288КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Враховуючи вимоги ст.ст.121,122 КАС України, слід поновити позивачу строк звернення з адміністративним позовом до суду, який пропущений з поважних причин, у зв'язку з тим, що копія постанови в день розгляду справи позивачу не вручалася та оскільки з 27.09.2024 він проходить військову службу за призовом під час мобілізації у ІНФОРМАЦІЯ_14 (військова частина НОМЕР_2 Національної гвардії України), що підтверджується Довідкою від 07.11.2024 №2742.
Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що з метою дотримання вищенаведених вимог ст.ст.33,245 КУпАП, а також виконання завдань адміністративного судочинства, позов підлягає частковому задоволенню - слід змінити захід стягнення в межах, передбачених санкцією ч.3 ст.210-1 КУпАП, та визначити розмір штрафу - одна тисяча неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 5, 74-77, 122, 123, 139, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати поважної причину пропуску на звернення з адміністративним позовом та поновити ОСОБА_1 строк на звернення з адміністративним позовом до суду.
Змінити стягнення, накладене на ОСОБА_1 постановою т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 майора ОСОБА_2 №649 від 28 серпня 2024 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, зі штрафу в розмірі 25500 гривень на штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду, або через Бориспільський міськрайонний суд Київської області протягом десяти днів з дня підписання (проголошення) судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, та у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного
Повний текст рішення суду виготовлений 02.09.2025.
Суддя І.В. Муранова-Лесів