10 листопада 2025 р.Справа № 520/11159/25
Суддя Другого апеляційного адміністративного суду Перцова Т.С., розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Чалого І.С., Ральченка І.М., Катунова В.В. по справі 520/11159/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2025 по справі № 520/11159/25 прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року по справі №520/11159/25.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати протягом трьох місяців з дня отримання цієї ухвали новий звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року по справі №520/11159/25.
Попереджено відповідача, що відповідно до ч. 10 ст. 382-3 КАС України, у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб'єкта владних повноважень.
На зазначену ухвалу суду ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , заявник, позивач) подав апеляційну скаргу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями Другого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2025 по справі 520/11159/25 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Чалий І. С., судді - Ральченко І. М., Катунов В. В.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2025 по справі №520/11159/25 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2025 по справі № 520/11159/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
05.11.2025 до Другого апеляційного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід колегії суддів.
В обґрунтування поданої заяви зазначив, що суддями Ральченко І.М., Катуновим В.В. та Чалим І.С. було прийнято постанову від 12.09.20225 по справі № 520/2205/23, якою йому було відмовлено як у витребуванні копії висновку експерта № 2834, так і у задоволенні апеляційної скарги на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 по справі № 520/2205/23 про відмову у встановленні судового контролю, що звело нанівець результат судового рішення по справі № 520/2205/23, дозволивши відповідачу виконувати його на власний розсуд або не виконувати його взагалі.
Стверджував, що зазначена колегія суддів так і не встановила фактичної дати початку виконання рішення по справі № 520/2205/23 та розмір заборгованості пенсійного органу перед позивачем, внаслідок чого, Головним управління Пенсійного фонду України в Харківській області значно зменшений як розмір пенсії ОСОБА_1 так і розмір заборгованості, на що вказані судді не звернули ніякої уваги.
Зауважив, що внаслідок таких дій суддів Чалого І. С., Ральченка І. М. та Катунова В. В. у позивача склалась впевненість у тому, що вони прямо зацікавлені у невиконанні рішень як по справі № 520/2205/23 так і по справі № 520/11159/25, у зв'язку з чим, просив відвести вищезазначену колегію суддів від розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 від 24.10.2025 по справі № 520/11195/25.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2025 по справі № 520/11159/25 визнано заявлений ОСОБА_1 відвід суддів Чалого І.С., Ральченка І.М. та Катунова В.В. у справі № 520/11159/25 - необґрунтованим.
Згідно з вимогами ст. 40 КАС України передано заяву про відвід для вирішення іншим складом суду у порядку. встановленому ч. 1 ст. 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 4 ст. 40 КАС України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
На виконання ч. 8 ст. 40 КАС України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
В силу ч. 11 ст. 40 КАС України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Другого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2025 для вирішення питання про відвід визначено суддю Перцову Т.С., яка не входить до складу суду, що розглядає справу.
На підставі ч. 8 ст. 40 КАС України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали даної справи, доводи, якими обґрунтовано заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Чалого І. С., Ральченка І. М. та Катунова В. В., суд дійшов висновку про відсутність визначених процесуальним законом підстав для задоволення вказаної заяви, враховуючи наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Відповідно до ст. 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, установлених статтею 37 цього Кодексу.
За приписами ч. 3 ст. 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Відповідно до положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини наявність безсторонності повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність судді є презумпцією, поки не надано доказів протилежного.
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими, іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (рішення Європейського Суду з прав людини від 10 грудня 2009 року у справі "Мироненко і Мартенко проти України", заява № 4785/02 та рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2013 року у справі "Олександр Волков проти України", заява № 21722/11).
Практика цього Суду свідчить, що при об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин, сумнівів у неупередженості конкретного судді (пункті 45-50 рішення ЄСПЛ у справі "Морель проти Франції"; пункт 23 рішення ЄСПЛ у справі "Пескадор Валеро проти Іспанії") або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (пункт 40 рішення ЄСПЛ у справі "Лука проти Румунії"), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (пункт 44 рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії"; пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі "Пабла Кю проти Фінляндії"; пункт 96 рішення ЄСПЛ у справі "Мікалефф проти Мальти").
ЄСПЛ в пункті 49 рішення у справі "Білуха проти України" вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно об'єктивного критерію цей суд указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (пункт 52 рішення у справі "Білуха проти України").
Отже, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Особа яка подала заяву про відвід судді (суддів), повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді (суддів) у розгляді справи.
Водночас відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Як вбачається зі змісту заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Чалого І.С., Ральченка І.М. та Катунова В.В., заявник фактично не погоджується з процесуальними рішеннями суддів, прийнятими в межах розгляду справи № 520/2205/23, зокрема з ухвалою від 07.02.2025, що викликає у позивача сумнів у неупередженності вищезазначених суддів при розгляді справи № 520/11159/25.
Разом з цим, частиною 4 статті 36 КАС України визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання, не може бути підставою для відводу.
Будь-яких доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість складу суду в результаті розгляду цієї справи або наявність обставин, які викликають сумнів у її неупередженості при розгляді даної справи, з матеріалів справи та доводів заяви про відвід не вбачається.
В свою чергу, незгода із рішеннями суду підлягає оскарженню у порядку, встановленому процесуальним законодавством.
За твердженнями заявника, ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2025 по справі № 520/2205/23 він не оскаржував, оскільки сподівався на рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/11159/25, яке буде ухвалено з урахуванням висновку експерта, чого не відбулось і на думку позивача не відбудеться при розгляді його апеляційної скарги колегією суддів Чалим І. С., Ральченком І. М. та Катуновим В. В.
Разом з цим, жодних належних обґрунтувань таким припущенням ОСОБА_1 не зазначає, отже, наведена позивачем у заяві про відвід суддів Другого апеляційного адміністративного суду Чалого І. С., Ральченка І. М. та Катунова В. В., обставина не може слугувати підставою для відведення суддів як така, що викликає сумнів у їх неупередженості або об'єктивності.
Відповідно, з огляду на наведене вище, вимоги поданої заяви ґрунтуються на особистих припущеннях заявника, які не підтверджені жодними доказами.
Крім того, заявником не наведено інших підстав для відводу суддів, передбачених статтями 36, 37 КАС України.
Враховуючи викладене, оскільки підстави для відводу заявником належним чином не обґрунтовані та не доведені останнім, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Чалого І. С., Ральченка І. М. та Катунова В. В. у справі № 520/11159/25 належить відмовити.
Керуючись ст. ст. 36, 40 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Чалого І. С., Ральченка І. М. та Катунова В. В. у справі № 520/11159/25 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Перцова Т.С.