Справа № 358/867/25 Провадження № 2-а/358/25/25
03 вересня 2025 року м. Богуслав
Богуславський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Тітова М.Б.
за участю
секретаря судового засідання Зеленько О.Д.
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богуслав адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови № 1580/4 від 20 травня 2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просить скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу у сумі 17000,00 грн., провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог вказав, що 20 травня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_2 винесено постанову № 1580/4 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, з якої встановлено, що 10 травня 2025 року в ІНФОРМАЦІЯ_4 виявлено адміністративне правопорушення, а саме що військовозобов'язаний ОСОБА_1 не з'явився за викликом по повістці на зазначену дату до ІНФОРМАЦІЯ_5 без поважних причин, чим порушив ч. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» та ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Вважає, що постанова про адміністративне правопорушення незаконна та підлягає скасуванню, так як у зазначеній постанові відсутня дата розгляду справи, коли саме він викликався до ІНФОРМАЦІЯ_3 , яким чином йому направлена була повістка, не з'ясовано обставини справи, пом'якшуючі чи обтяжуючі обставини, не підтверджено відповідачем надсилання повісток про виклик.
Відповідач надав письмовий відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що постанова, винесена відносно позивача, є законною та такою, що не підлягає скасуванню.
У судовому засіданні позивач позов підтримав з мотивів і підстав, викладених у позовній заяві, просив його вимоги задовольнити.
Представник відповідача свого представника у судове засідання не направив, про час, день та місце розгляду повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі. Заяв про розгляд справи у відсутності представника відповідача чи відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Відповідно до ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За таких обставин, враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду, свою позицію виклав у поданому відзиві, суд вважає за можливе розгляд справи проводити за відсутності представника відповідача.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що 10 травня 2025 року офіцером ІНФОРМАЦІЯ_3 лейтенантом ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Згідно вказаного протоколу, 10 травня 2025 року о 12 год. 20 хв. військовозобов'язаний (резервіст) порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період (неприбуття за викликом на збірні пункти, до Р(М)ТЦК та СП у строки, зазначені у отриманих ними документах, мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях), оформлення військово-облікового документа, проходження медичного огляду (не завершення або несвоєчасне завершення без поважних причин проходження медичного огляду), не уточнення своїх військово-облікових даних протягом 60 днів, чим порушено Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Порядок призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16 травня 2024 року №560. Розгляд справи призначено на 20 травня 2025 року (а.с. 15-16).
Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 полковника ОСОБА_2 від 20 травня 2025 року № 1580/4 позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн.
Згідно вказаної постанови, 10 травня 2025року о 12 год. 20 хв. в ІНФОРМАЦІЯ_4 було виявлено адміністративне правопорушення, а саме військовозобов'язаний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , не з'явився за викликом по повістці на зазначену дату до ІНФОРМАЦІЯ_5 без поважних причин, чим порушив ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». За результатами розгляду справи позивача визнано винним за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн. (а.с. 17-18).
Не погодившись із правомірністю притягнення до адміністративної відповідальності на підставі вказаної постанови, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Перевіряючи правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
В свою чергу, згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.
Згідно з ч. 1-3 ст. 283 КУпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Відповідно до ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210,210-1,211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
В оскаржуваній постанові вказано, що позивачем порушено вимоги частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вимоги ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», чим вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідно до частини 3 статті 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У свою чергу частиною першою статті 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону. Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста.
Згідно ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством. Резервісти зобов'язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.
Також постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок № 560), який, зокрема, визначає, порядок оповіщення та прибуття резервістів та військовозобов'язаних під час мобілізації.
Відповідно до пункту 30 Порядку № 560 повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
У разі формування повістки за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на повістку кваліфікований електронний підпис у день її формування.
Згідно з пунктом 30-1 Порядку № 560 кожна повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, містить унікальний електронний ідентифікатор у вигляді QR-коду (далі - QR-код). QR-код містить інформацію, зазначену в пункті 29 цього Порядку, а також реєстраційний номер поштового відправлення у разі відправлення повістки засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням.
Повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, може бути роздрукована. У такому разі її паперова форма повинна містити придатний для зчитування QR-код з відповідною інформацією.
Пунктом 30-3 Порядку № 560 визначено, що у разі надсилання повістки, сформованої за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення, на такому відправленні повинні зазначатися штриховий кодовий ідентифікатор оператора поштового зв'язку, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається повістка.
В описі вкладення зазначається інформація про найменування поштового відправлення, власне ім'я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається поштове відправлення, найменування вкладення із кількістю аркушів, власне ім'я та прізвище керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, інформація про дату накладення кваліфікованого електронного підпису.
Відповідно до п. 34 Порядку № 560 повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у
У разі коли резервіст або військовозобов'язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов'язаним під час уточнення облікових даних.
Повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ надсилається адресату протягом 48 годин після підпису повістки відповідним керівником. При цьому день явки за викликом резервіста або військовозобов'язаного з населеного пункту, що є адміністративним центром області, визначається протягом семи діб, а з інших населених пунктів - протягом десяти діб від дня надсилання повістки засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення.
Згідно з п. 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акту відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Відповідно до положень вищевказаного Порядку № 560 на ім'я ОСОБА_1 8 жовтня 2024 року за вказаною адресою ІНФОРМАЦІЯ_3 було направлено повістку №457443, яка була сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, містить унікальний електронний ідентифікатор у вигляді QR-коду із відповідною інформацією. Дана повістка була направлена засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням за № 0600294535761 з описом вкладення на адресу місця проживання, позивача.
Із копії конверту та довідки про причини повернення/досилання слідує, що поштове відправлення № 0600294535761 повернуто відправнику з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою. Тобто, в даному випадку встановлена процедура направлення повістки була дотримана.
Разом з тим, суд зазначає, що згідно п. 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Проаналізувавши вищевказану норму в контексті обставин цієї справи, суд зазначає, що оскільки повістку надіслано засобами поштового зв'язку, належним підтвердженням оповіщення позивача про виклик є день отримання такого поштового відправлення особою або проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання.
Із копії конверту та довідки про причини повернення/досилання слідує, що поштове відправлення повернуто відправнику з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою. На довідці про причини повернення/досилання наявний відбиток відділення поштового зв'язку із зазначенням дати: 20 жовтня 2024 року.
Враховуючи вищенаведене, днем проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання є 20 жовтня 2024 року, оскільки саме у цей день поштове відправлення було повернуто відправнику у зв'язку із відсутністю адресата за вказаною адресою.
Відтак, в розумінні п. 41 Порядку № 560 ОСОБА_1 вважається належно оповіщеним про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 саме 20 жовтня 2024 року.
Натомість, повісткою № 457443, сформованою за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, здійснено виклик ОСОБА_1 на 19 жовтня 2024 року на 11:00 год. за адресою: АДРЕСА_1 , для уточнення даних.
Тобто, станом на 19 жовтня 2024 року позивач, в розумінні положень п. 41 Порядку №560, не був належним чином оповіщеним про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки відмітка про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання була проставлена вже після дати, на яку позивач викликався.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 9 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Як вбачається із повістки №457443 від 8 жовтня 2024 року, сформованої ІНФОРМАЦІЯ_3 (Богуслав), позивач викликався для уточнення даних за місцем знаходження відділу на 19 жовтня 2024 року. Відповідно днем виявлення правопорушення є саме день, коли особа мала, але не з'явилася за викликом, у даному випадку це саме 19 жовтня 2024 року.
У свою чергу протокол про адміністративне правопорушення відносно позивача складено 10 травня 2025 року. Тобто з часу виявлення правопорушення минуло понад три місяці, а тому адміністративне стягнення на позивача не могло бути накладене у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.
Також варто зазначити, що відповідно до пт. 7 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Таким чином, із викладеного вбачається, що на момент складення протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закінчилися строки притягнення до адміністративної відповідальності, а тому начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 мала бути винесена постанова про закриття провадження у справі.
Також слід зазначити, що відповідно до ст. 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є одним із доказів, що містить фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 256 КУпАП встановлені вимоги до змісту протоколу про адміністративне правопорушення. Так, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення №4/1559 від 10 травня 2025 року, у ньому зазначена дата і місце складання, посада, дані особи, що склала протокол, відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, проте не зазначено ні місце вчинення правопорушення, ні суть самого порушення: не зазначено, що ОСОБА_1 викликався повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення даних, але не з'явився за викликом та коли саме.
У випадку, коли протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам, встановленим КУпАП, орган, уповноважений на розгляд справи про адміністративне правопорушення, не може визнати його належним та допустимим доказом та брати до уваги під час оцінки доказів по справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен довести суду правомірність своїх рішень, дій, бездіяльності з урахуванням критеріїв правомірності поведінки, визначених статтею 2 КАС України. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Враховуючи викладене, оскільки відповідачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів того, що позивач, будучи оповіщеним належним чином про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ОСОБА_4 ), не з'явився та не повідомив про поважні причини неявки, чим порушив ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», суд дійшов висновку про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення рішення про притягнення до адмінвідповідальності має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень при прийнятті та складанні протоколу та постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.05.2018 року у справі №337/3389/16-а.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваженнями, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи. У п. 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 (заява №7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
З урахуванням викладеного суд зазначає, що оскаржувана постанова відповідача прийнята не на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, допущені порушення при її прийнятті є суттєвими та мають своїм наслідком її скасування.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені ст. 286 КАС України.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
На підставі викладеного, за встановлених судом обставин щодо протиправності притягнення позивача до адміністративної відповідальності, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню у судовому порядку із закриттям провадження у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2.9,11,12,86,99, 100,159,160,162, 163, 186, 247 251, 286 КАС України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови № 1580/4 від 20 травня 2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 №1580/4 від 20 травня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий: суддя М. Б. Тітов