Справа № 293/980/25
Провадження № 2/293/589/2025
06 листопада 2025 рокуселище Черняхів
Черняхівський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого судді Збаражського О.М.,
за участю секретаря судового засідання Крисюк О.О.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів, -
І. СУТЬ ПОЗОВУ
19.08.2025 ОСОБА_1 звернувся до Черняхівського районного суду Житомирської області з позовом, за змістом якого просить зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 14.06.2017 року з 1/3 до 1/6 частини його щомісячного доходу, але не менше встановленого законом мінімального розміру аліментів.
В обґрунтування позову, ОСОБА_1 зазначає, що після винесення вказаного рішення суду у нього змінився сімейний стан, він одружився і в новому шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син. У зв'язку із цим його матеріальне навантаження суттєво зросло, оскільки народження другої дитини потребує значних витрат на її утримання. Крім того, на його утриманні перебуває дружина ОСОБА_5 , оскільки вона здійснює догляд за дитиною та отримує державну допомогу в розмірі 860,00 грн. Зазначив, що зміна сімейного стану є самостійною підставою для зменшення розміру аліментів. Звернув увагу на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 19.06.2024року у справі №686/22677/23, а саме про те, що наявність іншої дитини від другого шлюбу підтверджує правомірність зменшення розміру аліментів до 1/6 частини.
Також позивач зазначає, що наразі проходить військову службу в АДРЕСА_1 , вимушений витрачати кошти на оренду житла, яка становить 6000,00грн. на місяць. Його дохід за останні шість місяців склав 147315,71 грн., тобто в середньому він отримує 24552,61 грн. на місяць. Новий розмір аліментів який я він просить встановити складатиме 4092,10 грн., який у 2,5 рази перевищує мінімально допустимий законом розмір аліментів, тому навіть при зменшенні розміру аліментів з 1/3 до 1/6 частки, права дитини не будуть порушені.
ІІ. ПРОЦЕДУРА та ПОЗИЦІЇ СТОРІН
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 20.08.2025 справа №293/980/25 передана на розгляд судді Збаражського О.М.
21.08.2025 на виконання вимог ч.8 ст. 187 ЦПК України судоми отримано відомості про адресу реєстрації відповідача ОСОБА_3 .
Ухвалою Черняхівського районного суду Житомирської області від 25.08.2025 позовна заява ОСОБА_1 залишена без руху із наданням позивачу строку на усунення недоліків позову.
02.09.2025 ухвалою Черняхівського районного суду Житомирської області відкрито провадження у справі №293/980/25 про зменшення розміру аліментів, розгляд справи призначено на 02.10.2025.
26.09.2025 відповідач подала відзив на позов.
02.10.2025 ухвалою, яка в порядку ч. 5 ст. 259 ЦПК України занесена до протоколу судового засідання, судове засідання відкладено на 06.11.2025.
03.11.2025 позивач подав відповідь на відзив.
06.11.2025 в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав з підстав викладених у позові, просив його задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача Черниш А.В. позов не визнала, просила відмовити в її задоволенні з підстав викладених у відзиві на позов.
В судовому засіданні 06.11.2025, відповідно до ст. 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд склав вступну та резолютивну частини рішення.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ та ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ
Судом встановлено, що сторони у справі є батьками малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу між батьками дитини, дитина залишена проживати разом із своєю матір'ю - ОСОБА_3 (а.с. 5).
На підставі рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 04.06.2017 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягуються аліменти в розмірі 1/3 частини доходів платника аліментів, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 17.01.2017 року і до повноліття дитини.
03.01.2024 року ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.10).
ІНФОРМАЦІЯ_2 у подружжя народилась дитина - ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а.с.9).
Відповідно до довідки Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 30.10.2025, ОСОБА_5 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує державну соціальну допомогу при народженні в розмірі 860,00грн. на місяць (а.с.65).
Згідно копії договору оренди від 28.12.2024 вбачається, що ОСОБА_1 орендує квартиру за адресою АДРЕСА_2 . Договір укладений строком на 1 рік. Орендна плата складає 6000,00грн. на місяць (а.с.69-70,71).
Відповідно до довідки Головного управління справами Міністерства оборони України від 24.07.2025року ОСОБА_1 проходить службу в Центрі забезпечення Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України та його дохід з 01.01.2025 по 30.06.2025 складав 21329,25 грн. на місяць (а.с.8).
Відповідно до заповіту посвідченого приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Житомирської області Драч Н.В. від 14.06.2024, ОСОБА_8 заповів своєму сину ОСОБА_1 житловий будинок АДРЕСА_3 та земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд, кадастровий номер 1825655100:05:019:0161 (а.с.56).
Відповідно до товарно-транспортних накладних наданих позивачем, вбачається, що протягом 2024-2025років позивач та його батько ОСОБА_8 здійснили закупівлю будівельних матеріалів на загальну суму 393333,25грн. (а.с.57-64).
Згідно довідки Житомирської відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 24.09.2025року, ОСОБА_1 має заборгованість по аліментах, яка станом на 24.09.2025 року становить 251001,74 грн. (а.с.33).
Відповідно до довідки Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області від 23.09.2025року, ОСОБА_1 за період з 01.01.2025 по 30.06.2025 сплатив аліменти за рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 24.07.2017, лише в лютому 2025 року в розмірі 2000,00грн. (а.с.32).
Відповідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів виданої Житомирським відділом державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області від 17.10.2025, вбачається, що за виконавчим провадженням №54366868 ОСОБА_1 сплачував аліменти з лютого по червень 2025 року в розмірі по 2000,00грн. щомісяця, та має заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 234321,47 грн. (а.с.49-54).
Відповідно до довідки АТ КБ «Приватбанк» від 16.10.2025, позивач ОСОБА_1 перерахував аліменти на користь ОСОБА_3 у період з 20.01.2018 по 14.08.2018 на загальну суму 18729,65 грн. (а.с.55).
Відповідно до довідки Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 03.11.2025, ОСОБА_1 має заборгованість зі сплати аліментів за виконавчим листом №293/33/17, яка станом на 01.11.2025 складає 393874,70 грн. (а.с.76, 77-82).
Відповідно до інформаційної довідки із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №449533271 від 28.10.2025, ОСОБА_3 має у власності земельну ділянку площею 0,2046 га та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_4 , право власності на які зареєстровані 17.04.2024 (а.с.66-68).
Відповідно до інформаційної довідки із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №445806587 від 01.10.2025, ОСОБА_1 володів на праві власності житловим будинком за адресою: АДРЕСА_5 , 26.03.2024 відчужив його шляхом укладення договору купівлі-продажу (а.с.38-39).
ІV. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ, ОЦІНКА та МОТИВИ СУДУ
У ч. 1 ст. 3 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі Конвенція 1989 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до змісту ст. 18 Конвенції 1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Частинами 1 та 2 ст. 27 Конвенції 1989 року встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», Заява № 31111/04, § 54).
У відповідності до ч. 4 ст. 10 ЦПК України практика ЄСПЛ застосовується апеляційним судом як джерело права.
Частиною 2 ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України встановлено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України (ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно положень ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. А згідно з частиною 3 вказаної статті за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частиною 1 ст. 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Також, за змістом ст. 273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати.
Суд також враховує, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини (ч. 8 ст. 7 СК України).
У пункті 23 постанови № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» Пленум Верховного Суду України зазначив, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Аналіз наведених норм права та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання та, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.
Із зазначених норм закону також випливає, що зміна розміру аліментів, визначеного рішенням суду, є правом суду, а не його обов'язком, та може бути застосовано при наявності відповідних обставин для цього.
Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 та у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20 (провадження № 61-7397св21) зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, ОСОБА_1 вказував на те, що в нього змінився сімейний стан, оскільки у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_5 в них народилася дитина ОСОБА_7 , дружина на даний час знаходиться у відпустці по догляду за сином та отримує державну допомогу в розмірі 860,00 грн., тому усі витрати по утриманню дитини лягають на нього. Вказував, що перебування на утриманні дитини від повторного шлюбу є самостійною підставою для зміни розміру аліментів, що стягуються за рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 14.06.2017 року.
При цьому, позивач зазначив, що проходить військову службу і його дохід за останні шість місяців склав 147315,71 грн., що в середньому на місяць складає 24552,61 грн.
Однак, доказів того, що у відповідача погіршилось матеріальне становище з часу прийняття рішення суду про стягнення аліментів на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та можливості сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі відповідачем не надано.
У постанові від 22 липня 2024 року по справі № 688/4308/23 (провадження № 61-5168св24) Верховний Суд дійшов до висновку, що зменшення розміру аліментів у зв'язку з тим, що позивач має на утриманні дітей, які народилась в іншому шлюбі, без доведення погіршення майнового становища, самі по собі не є підставою для зменшення розміру аліментів.
Подібний за змістом висновок також міститься в постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року по справі № 565/2071/19 (провадження №61-9460 св 20) та від 28 травня 2021 року по справі № 715/2073/20 (провадження №61-1031св21).
Крім того, Верховний Суд наголошував на тому, що батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою (постанова Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №565/2071/19).
Відповідно до змісту ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ст. 77 80 ЦПК України надані сторонами докази повинні відповідати критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 1 3 ст. 89 ЦПК України).
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При розгляді категорії справ про зменшення розміру аліментів до предмета доказування відносяться обставини, які свідчать про існування змін, що відбулись в матеріальному чи сімейному становищі платника аліментів, у стані його здоров'я, і що саме такі зміни вплинули на його здатність сплачувати аліменти в присудженому судовим рішенням розмірі. Такі обставини повинні бути встановлені судом на підставі сукупності доказів, що узгоджуються між собою, є належними, допустимими та достовірними.
Натомість, матеріалами справи підтверджується, що позивач офіційно працевлаштований, проходить військову службу, йому нараховується грошове забезпечення.
Таким чином, суд вважає, що в частині наявності правових підстав для зменшення розміру аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач не надав суду належних, достовірних й достатніх доказів того, що його сімейний та майновий стан погіршились настільки, що не дозволяють йому платити аліменти на утримання доньки у розмірі, що визначений судовим рішенням по справі №293/33/17.
При цьому, приймаючи до уваги практику Верховного Суду, суд зазначає, що саме по собі утримання ще однієї дитини позивача, яка народилась в іншому шлюбі, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів, що стягуються з нього на утримання першої дитини, без підтвердження належними, допустимими та достатніми доказами погіршення майнового стану позивача, у тому числі, у зв'язку з народженням другої дитини.
При цьому, суд враховує, що виховування дитини одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дитини, у зв'язку з чим, певним чином, з'являється дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обидва з батьків для розвитку дитини. У справі такий тягар здебільшого лягає лише на матір.
Крім того, позивач в позові зазначає, що винаймає житло у зв'язку із проходженням військової служби в м.Київ та несе відповідні витрати. Суд вважає, що зазначені обставини, жодним чином не звільняють його від обов'язку належним чином утримувати свою доньку від першого шлюбу, оскільки оренда житла є його особистим рішенням.
Також, суд приймає до уваги, що саме батьки несуть конституційний обов'язок з утримання своїх дітей до досягнення ними повноліття, а розмір аліментів на дітей має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а також виходячи з того, що матеріальне забезпечення дитини повинно мати регулярний характер.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 11.03.2020 у справі № 759/10277/18, інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.
У постанові Верховного Суду від 03.07.2024 року у справі № 552/2073/23 зазначено, що зменшення розміру аліментів у зв'язку з тим, що позивач має на утриманні дитину, яка народилась в іншому шлюбі, та дружину, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини, та суперечитиме її інтересам.
При цьому суд враховує, що батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.
За вказаних фактичних обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Враховуючи те, що у задоволенні позову відмовлено, суд залишає судові витрати за позивачем.
Керуючись ст. 89, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України,-
У задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса проживання: АДРЕСА_6
РНОКПП НОМЕР_3
Відповідач:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_7
РНОКПП НОМЕР_4
Повне рішення складено та підписано 11.11.2025.
Суддя Олег ЗБАРАЖСЬКИЙ